Рішення № 10975138, 13.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"13" липня 2010 р. Справа № 18/148-09

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодитиз Україна Лтд.»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кожанське хлібоприймальне підприємство»

про стягнення 938528,62 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

за участю представників сторін:

від позивача: Мороз А.В.

від відповідача: не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодитиз Україна Лтд.»(далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кожанське хлібоприймальне підприємство»(далі - відповідач) про стягнення 938528,62 грн.

Провадження у справі № 18/148-09 порушено відповідно до ухвали від 03.08.2009 року та призначено справу до розгляду на 06.10.2009 року.

В судовому засіданні 06.10.2009 року відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі.

Відповідач в обґрунтування клопотання зазначив, що позов подано щодо виконання зобов’язань за договорами складського зберігання зерна №1/05 від 01.05.2008 року та № 12/09 від 12.09.2008 року, укладених між позивачем та відповідачем, які оскаржуються відповідачем в господарському суді м. Києва, що підтверджується відповідними ухвалами від 24.07.2009 року Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі №№ 6/493, 6/494.

Оскільки, в господарському суді м. Києва розглядаються справи №№ 6/493, 6/494 про визнання недійсними договорів складського зберігання зерна, за якими заявлено стягнення заборгованності, що розглядається у справі № 18/148-09, справи є пов’язаними і до вирішення по суті спорів господарським судом м. Києва не можливо розглянути справу № 18/148-09, відповідно до ухвали суду від 06.10.2009 року провадження у справі зупинялось до вирішення пов’язаних справ господарського суду м. Києва №№ 6/493, 6/494.

Відповідно до ухвали суду від 01.03.2010 року поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 13.04.2010 року.

У судове засідання 13.04.2010 року відповідач, належними чином повідомлений про час і місце розгляду спору, без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив. Розгляд справи відкладався до 27.04.2010 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 27.04.2010 року без поважних причин повторно не з‘явився. Розгляд справи відкладався до 20.05.2010 року.

У судовому засіданні 20.05.2010 року розгляд справи відкладався до 10.06.2010 року.

У зв‘язку із невиконанням позивачем вимог ухвали суду від 20.05.2010 року, спір не може бути вирішений у судовому засіданні 10.06.2010 року, розгляд справи відкладався до 24.06.2010 року.

У судовому засіданні 24.06.2010 року суд дійшов висновку про необхідність витребування у позивача додаткових документів, а саме розрахунок позову за період з 15.04.2009 року по 01.07.2009 року з посиланням на відповідні докази вартості зерна пшениці станом на 15.04.2009 року. Розгляд справи відкладався до 13.07.2010 року.

В судовому засіданні 13.07.2010 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 857517,66 грн., з яких 785395,20 грн. вартості переданого на зберігання зерна за Договором складського зберігання зерна № 12/09 від 12.09.2008 року та 72122,46 грн. збитків в формі упущеної вигоди з урахування індексу інфляції.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, повторно без поважних причин не з’явився, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні у справі докази, суд встановив.

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кожанське хлібоприймальне підприємство»785395,20 грн. вартості переданого на зберігання зерна за Договором складського зберігання зерна № 12/09 від 12.09.2008 року, терміном дії до 01.05.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно укладеного між позивачем та відповідачем, від імені якого діяв відокремлений підрозділ «Кожанське ХПП», Договору складського зберігання зерна № 12/09 від 12.09.2008 року, терміном дії до 01.05.2009 року, відповідач зобов'язався за плату зберігати належне позивачу зерно, а саме пшеницю 3 класу у кількості 227,25 тонн, пшеницю 4 класу у кількості 409,18 тонн.

Відповідно до пунктів 1.1., 3.1. Договору, відповідач надаючи послуги зернового складу зобов'язався за плату зберігати зерно пшениці 3 класу у кількості 227,25 тонн та 4 класу у кількості 409,18 тонн, про що 15.09.2008 року відповідачем було видано позивачу складські квитанції на зерно №6 (серія АС № 686685) на 409,18 тонн пшениці 4 класу 2007 року врожаю (вологість - 14,0; зернова домішка - 5,0; сміттєва домішка -0,6; клейковина (кількість) - 19; клейковина (якість) - 90; не заражене) та № 7 (серія АС № 686686) на 227,25 тонн пшениці 3 класу 2007 року врожаю (вологість - 14,0; зернова домішка - 6,0; сміттєва домішка - 0,6; клейковина (кількість) - 23; клейковина (якість) - 95, не заражене).

01.01.2009 року між позивачем та відповідачем було проведено звірку залишків зерна пшениці, що знаходиться на відповідальному зберіганні відповідача. Згідно з Актом звірки від 01.01.2009 року, на зберіганні Відповідача залишалося 227,25 тонн пшениці 3 класу та 409,18 тонн пшениці 4 класу. 01.03.2009 року було проведено повторну звірку кількості зерна пшениці. Відповідно до Акту звірки від 02.03.2009 року, обсяги зерна, що перебували на зберіганні Відповідача становили: пшениці 3 класу - 227,25 тонн, пшениці 4 класу - 409,18 тонн.

Після чого, на вимогу позивача про відвантаження зерна пшениці, відповідач в листі б/н, б/д повідомив, що відвантаження товарно-матеріальних цінностей у період до 05.04.2009 року неможливе через технічні причини у зв'язку з проведенням ремонтних робіт.

08.04.2009 року, позивач направив відповідачу претензію № 662 від 07.04.2009 року з вимогою про повернення переданого на зберігання зерна пшениці не пізніше 15.04.2009 року та відшкодування збитків, завданих неналежним виконання відповідачем взятих на себе згідно з Договором зобов'язань на загальну суму 481321,97 грн., яка залишена відповідачем без задоволення.

В листі № 24/04 від 24.04.2009 року відповідач повідомив позивача, що відвантаження пшениці 3 класу і пшениці 4 класу, з показниками якості згідно зі складськими квитанціями №6 та №7, можливе лише з 04.05.2009 року після закінчення відвантаження товарної партії пшениці 5 класу, що належить компанії «Нібулон».

12.05.2009 року позивачем було направлено повторний запит за №919 з вимогою здійснення негайного відвантаження пшениці 3 та 4 класів, згідно зі складськими квитанціями на зерно №6 та №7 від 15.10.2008 року та надання графіку відвантаження у травні 2009 року. Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 6.1. Договору складського зберігання зерна № 12/09 від 12.09.2008 року термін зберігання зерна встановлений до 01.05.2009 року, тому відповідач за будь-яких умов зобов'язаний був повернути зерно позивачу до 01.05.2009 року.

Крім того, термін дії Договору закінчився 01.05.2009 року і у позивача відсутній намір його продовжувати.

Таким чином, відповідач свого зобов'язання за Договором складського зберігання зерна № 12/09 від 12.09.2008 року щодо повернення належних позивачеві товарно-матеріальних цінностей не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 35 Закону України «Про зерно та ринок зерна»передбачено, що зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.

Згідно ст. 32 Закону України «Про зерно та ринок зерна», п. 6.1.9. Технічного регламенту зернового складу, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 року № 228 (надалі - «Технічний регламент»), зерновий склад зобов'язаний повернути власнику зерна або особі, зазначеній власником як одержувач, зерно в стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством України

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 2, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, не виконавши своє зобов'язання відповідно до п. 6.1. Договору складського зберігання зерна № 12/09 від 12.09.2008 року, відповідач вважається простроченим боржником по відношенню до позивача. Оскільки, як вбачається з пояснень позивача та змісту позовних вимог, виконання зобов’язання по поверненню зі зберігання зерна пшениці втратило для нього інтерес, крім того, існує ймовірність, що у відповідача відсутнє необхідне зерно, позивач правомірно заявив вимогу про стягнення з відповідача збитків в розмірі вартості переданого на зберігання зерна пшениці.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зокрема, статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 951 Цивільного кодексу України, збитки, завдані поклажедавцеві у зв'язку зі втратою (нестачею) речей відшкодовуються у розмірі її вартості, а у разі пошкодження речі-у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Аналогічні положення містяться у ст. 34 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»та п. 6.1.14. Технічного регламенту.

Відповідно до ч. 3 ст. 225 Господарського кодексу України, при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Згідно з листом № 572 від 01.07.2009 року (знаходиться в матеріалах справи) Державної спеціалізованої бюджетної установи «Аграрна біржа», що діє відповідно до Постанови КМУ «Про створення Аграрної біржі»№ 1285 від 26.12.2005 року, середньозважена біржова ціна рівноваги (фіксінг) станом на 01.07.2009 року на пшеницю 4 класу становить - 1206,98 грн. за 1 тонну, на пшеницю 3 класу - 1282,83 грн. за 1 тонну відповідно.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 61907,69 грн. на підставі п. 5.1. Договору складського зберігання зерна № 12/09 від 12.09.2008 року.

В обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в заявленій сумі позивач зазначив, що з моменту направлення відповідачу заявки на відвантаження пшениці 3 та 4 класів в термін до 15.04.2009 року, та до моменту звернення до суду, кон'юнктура ринку змінилася, зокрема відповідно до Листів Державного підприємства Міністерства економіки України «Держзовнішінформ»№ 8/212 від 10.06.2010 року та № 8/217 від 14.06.2010 року вартість пшениці 3 класу зменшилась з 175 доларів США 1 460,00 грн./т. до 1 282,83 грн./т., а 4 класу з 1 400,00 грн./т. до 1 206,98 грн./т.

Таким чином, упущена вигода розрахована позивачем як різниця між сумою коштів, які він міг отримати у випадку належного та своєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором складського зберігання зерна № 12/09 від 12.09.2008 року за цінами, що склалися на момент вимоги про видачу зерна зі зберігання, та сумою коштів, що можуть бути отримані у випадку реалізації ТМЦ згідно з цінами, що склалися на момент звернення позивача до суду.

Відповідно до Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 року № 04-4/239 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 року № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди», незалежно від відшкодування шкоди в натурі або грошима особа, яка заподіяла шкоду на вимогу потерпілого відшкодовує її у повному обсязі, включаючи і неодержані доходи (упущену вигоду) відповідно до статті 623 ЦК України.

Також, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 61907,69 грн. збитків в формі упущеної вигоди, з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що за його розрахунком загалом складає 72122,46 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також позивач посилається на Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 року № 02-5/223 «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції», в якому зазначається, що оскільки статті 203 і 440 ЦК України закріплюють принцип повного відшкодування збитків, тому слід виходити з того, що збитки (прямі та упущена вигода) підлягають відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції, який розраховується Державним комітетом статистики України.

Дослідивши позовні вимоги судом встановлено, що вартість втраченого відповідачем зерна пшениці 3 і 4 класів, що підлягає відшкодуванню на користь позивача наведена у викладеному в позові розрахунку і складає за складськими квитанціями на зерно № 6 та№7 від 15.10.2008 року згідно з листом Аграрної біржі № 572 від 01.07.2009 року 785395,20 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 61907,69 грн. збитків в формі упущеної вигоди, судом встановлено, що позивач відмовився від стягнення з відповідача спірного зерна пшениці в натурі та заявив вимогу про відшкодування відповідних збитків в розмірі вартості неповерненого зерна пшениці за цінами, що склалися на момент вимоги про видачу зерна зі зберігання, тобто в сумі, яку позивач міг отримати у випадку належного та своєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором складського зберігання зерна № 12/09 від 12.09.2008 року.

Таким чином, знецінення вартості зерна пшениці на момент звернення до суду з даним позовом, в порівнянні з цінами на пшеницю, які існували на момент вимоги про видачу зерна зі зберігання, не впливає на права та охоронювані законом інтереси позивача, на користь якого за наслідками розгляду даного позову підлягають відшкодуванню збитки в розмірі вартості спірного зерна пшениці, яку позивач отримав би в разі своєчасного виконання відповідачем зобов’язань по поверненню зерна зі зберігання.

З огляну на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 61907,69 грн. збитків в формі упущеної вигоди позивачем не обґрунтована та не доведена, тому задоволенню не підлягає.

Таким чином, стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на вищезазначену суму збитків є безпідставним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кожанське хлібоприймальне підприємство»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 9, код 35744933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодитиз Україна Лтд.»(04073, м. Київ, п-т Московський, 9, Форум Парк Плаза, оф. 4-204, а/с 33) 785395,20 грн. збитків, 7853,95 грн. витрат по сплаті держмита та 98,7 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя