Рішення № 10975139, 13.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"13" липня 2010 р. Справа № 9/454-08

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватної фірми «Зодчий», м. Сквира

до Сквирської районної державної адміністрації, м. Сквира

за участю третьої особи Управління земельних ресурсів у Сквирському р-ні, м. Сквира, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквира»

за участю Прокуратури Київської області

про визнання права власності

Представники:

від позивача: Кухар В.В. (директор)

від відповідача: не з‘явився

від третьої особи: не з‘явився

від третьої особи 2: Матвійчук М.Л.

від прокуратури: Теслюк Б.А.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області подано позов Приватної фірми «Зодчій»до Сквирської районної державної адміністрації за участю третьої особи Управління земельних ресурсів у Сквирському р-ні про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,2388 га по вул. К.Лібкнехта, буд. 228, прим. 1, м. Сквира, Київської області, кадастровий номер 3224010100:03:020:0014, призначену для обслуговування нежилого приміщення.

В ході попереднього розгляду справи рішенням господарського суду від 04.11.2008 року у справі №9/454-08 позовні вимоги Приватної фірми «Зодчий»задоволено повністю.

Прокуратурою Київської області подано касаційне подання на рішення господарського суду від 04.11.2008 року. За результатами касаційного перегляду постановою Вищого господарського суду від 04.03.2010 року рішення господарського суду Київської області від 04.11.2008 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа прийнята до провадження суддею А.Ю. Кошиком відповідно до резолюції голови господарського суду А.С.Грєхова від 26.03.2010 року в порядку нового розгляду. Розгляд справи призначено на 29.04.2010 року.

Третя особа - Управління земельних ресурсів у Сквирському р-ні у судове засідання не з‘явилась та надіслала суду клопотання в якому просила суд розглядати справу без участі її представника. У судовому засіданні 29.04.2010 року оголошено перерву до 13.05.2010 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.05.2010 року надав суду письмові пояснення у справі. Крім того, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, а також враховуючи вказівки Вищого господарського суду України вкладені у відповідній постанові від 04.03.2010 року суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи – Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Сквира». Розгляд справи відкладався до 03.06.2010 року.

У судове засідання 03.06.2010 року відповідач не з‘явився та надіслав суду клопотання в якому просить провести судове засідання без участі його представника. Представник Прокуратури Київської області у судове засідання 03.06.2010 року не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Сквира»у судовому засіданні 03.06.2010 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами зазначеної справи та підготовки пояснень. Розгляд справи відкладався до 22.06.2010 року.

У судовому засіданні 22.06.2010 року представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Сквира»та позивача заявили спільне усне клопотання про відкладення розгляду справи. Від третьої особи - Управління земельних ресурсів у Сквирському р-ні надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Розгляд справи відкладався до 13.07.2010 року.

В судовому засідання 13.07.2010 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач та третя особа - Управління земельних ресурсів у Сквирському р-ні не з’явились. Третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Сквира»та Прокуратурою Київської області заперечень по суті спору не надано.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив:

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПФ «Зодчий»належить на праві приватної власності нежитлова будівля, загальною площею 256,0 кв.м., яка складається з підвального приміщення площею 47,7 кв.м. та складського приміщення площею 208,3 кв.м., що розташована в Київській області, Сквирському районі, м. Сквира, вул. К.Лібкнехта, буд 228, прим. 1 на земельній ділянці площею 0,2388 га, кадастровий номер 3224010100:03:020:0014. Право власності на нежиле приміщення зареєстровано в Комунальному підприємстві «Житлокомунсервіс»м. Сквира. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) згідно кадастрового плану, призначена для обслуговування приміщень і на даний час використовується позивачем для їх обслуговування.

Посилаючись на положення ч. 1 ст. 377 ЦК України, ч. 1 ст. 120 ЗК України позивач вважає, що до нього перейшло право власності на земельну ділянку площею 0,2388 га, кадастровий номер 3224010100:03:020:0014, призначену для обслуговування нежилого приміщення, проте, відповідач не визнає таке право і не бажає видавати документи, що його посвідчують. У зв’язку із цим, позивач просить суд визнати за ним право власності на вищезазначену земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка площею 0,2388 га (на даний час має кадастровий номер 3224010100:03:020:0014), відноситься до земель колективної власності реорганізованого КСП «Сквирське», згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ реєстраційний номер №33 від 09.06. 1999 року.

Відповідно до частин 4 та 6 ст. 5 Земельного кодексу України (1990 р., чинного на час видачі зазначеного Державного акту) у колективну власність були передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств (сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя). Право колективної власності на землю виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акту на право колективної власності на землю (статті 22, 23).

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 08.08.1995 р. №720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»паюванню підлягали лише сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність. Несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо) не паювалися.

Спірна земельна ділянка не підлягала паюванню, оскільки належала до земель під господарськими будівлями і дворами для комерційного використання, що підтверджується кадастровим планом земельної ділянки та матеріалами топозйомки, що знаходяться в матеріалах справи.

Як підтверджується матеріалами справи, 23.06.2005 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Сквира»(правонаступником прав та обов’язків КСП «Сквирське»), статут якого зареєстрований районною державною адміністрацією Сквирського району Київської області за реєстраційним номером № 0069 17.03.2000 року, в особі директора Бусол Дмитра Анатолійовича та громадянами Свердликом Олександром Андрійовичем і Кухарем Віталієм Васильовичем було укладено договір купівлі–продажу нежитлової будівлі, посвідчений Корнійчук А.В., приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за номером № 2035.

Відповідно до умов даного договору від продавця - СТОВ Агрофірма «Сквира» у власність покупців - Свердлик О.А. та Кухар В.В. перейшла нежитлова будівля загальною площею 620,4 кв.м. Пізніше, 26.05.2006 року між Кухарем В.В. та Свердликом О.А було укладено договір про поділ нежитлової будівлі, яка знаходиться у спільній сумісній власності посвідчений Корнійчук А.В., приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за номером № 916. Згідно умов даного Договору у приватну власність Кухару В.В. перейшла частина нежитлової будівлі загальною площею 256,0 кв.м., яка складається з підвального приміщення площею 47,7 кв.м. та складського приміщення площею 208,3 кв.м., що розташована в Київській області, Сквирському районі, м. Сквира, вул. Лібкнехта Карла, буд 228, прим. 1. Кухарем В.В., як засновником, дана частина нежитлової будівлі була передана на баланс Приватної фірми «Зодчий».

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Отже, до позивача, що набув (придбав) нежитлову будівлю, перейшло право власності на земельну ділянку, на якій вона розміщена, без зміни її цільового призначення, в розмірі, що зайнята нежитловою будівлею та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. Такий розмір відповідно до кадастрового плану становить 0,2388 га.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. При цьому, він вправі вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Проте, відповідно до ч. 3 ст. 125 ЗК України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Можливість користуватися належним позивачу майном знаходиться у прямій залежності від можливості користування земельною ділянкою, а отже, позбавлення позивача останнього, не дозволяє йому здійснювати належне йому право власності на майно в розумінні положень ст. 317 ЦК України, відповідно до якої власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Проте, станом на час звернення до суду позивачу державний акт встановленого зразка на право власності на земельну ділянку відповідачем не оформлено.

Згідно із ст.ст. 153, 155 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених Земельним кодексом України та іншими законами України. Виключно судом, згідно ст. 158 ЗК України, вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, в тому числі, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено факт переходу до позивача права власності на спірну земельну ділянку у зв’язку з придбанням розташованого на ній нерухомого майна.

Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в постанові Вищого господарського суду України від 04.03.2010 року у справі № 9/454-08, під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно встановити чи належить до компетенції Сквирської районної державної адміністрації питання розпорядження спірною земельною ділянкою, до якого цільового призначення належить спірна земельна ділянка та обставин, пов’язаних з належним оформленням права власності на спірну земельну ділянку, дослідити яким чином впливає рішення про визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку на права та обов’язки інших осіб, зокрема, правонаступника КСП «Сквирське»- ТОВ «Агрофірма «Сквира».

На виконання вказівок Вищого господарського суду України судом було досліджено до чиєї компетенції належить питання розпорядження спірною земельною ділянкою та встановлено, що згідно за даними Головного управління Держкомзему у Сквирському районі спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, знаходиться за межами населеного пункту м. Сквира в межах Сквирської міської ради.

Згідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як вбачається з матеріалів справи, Сквирська райдержадміністрація, як орган виконавчої влади, уповноважений розпоряджатись землями в межах Сквирської міської ради за межами населеного пункту, заперечувала факт набуття позивачем права власності на спірну земельну ділянку в ході оформлення відповідної землевпорядної документації.

Також суд враховує, що предметом даного спору є визнання факту набуття позивачем права власності на спірну земельну ділянку у зв’язку з переходом такого права на підставі ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України від КСП «Сквирське»- ТОВ «Агрофірма «Сквира», що також заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав.

З огляду на норми ст.ст. 179, 181,190 Цивільного кодексу України земельна ділянка є об’єктом цивільних прав, майном.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Щодо посилань відповідача та третьої особи - Управління земельних ресурсів у Сквирському р-ні на необхідність дослідження питань розпорядження спірною земельною ділянкою як об’єктом права спільної власності, суд зазначає, що даний спір безпосередньо не пов’язаний зі здійсненням повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки право на землю є похідним від реалізації права розпорядження нерухомим майном (відчуження), перехід такого права є передбаченим законодавчо наслідком відчуження нерухомого майна і не залежить від окремого волевиявлення власника земельної ділянки.

Крім того, суд вважає помилковим ототожнення права колективної власності на землю та права спільної сумісної власності на землю. Зокрема, визначення права спільної сумісної власності на землю наведене в ст. 89 Цивільного кодексу України і не пов’язане з колективною власністю на землю, яка виникла як окремий вид власності на землю під час дії Земельного кодексу України 1990 року.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство.

Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Як передбачено ст.8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об'єктами власності.

Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України під час нового розгляду справи судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Агрофірма «Сквира», якому належало право власності на придбане позивачем нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, що перебувала в колективній власності, в тому числі у його право попередника КСП «Сквирське».

В ході розгляду спору судом встановлено, що права попереднього власника спірної земельної ділянки не порушені, перехід права власності на таку земельну ділянку відбувся внаслідок відчуження нерухомого майна в розмірі, необхідному для обслуговування такого майна, що ТОВ «Агрофірма «Сквира»не заперечується. Крім того, чинне на момент переходу до позивача права власності на спірну земельну ділянку у зв’язку з придбання розташованого на ній нерухомого майна, законодавство не передбачало жодних обмежень щодо розміру земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування такого майна.

Судом про розгляд даної справи було повідомлено Прокуратуру Київської області, яка ініціювала касаційний перегляд попереднього рішення суду у даній справі. В ході нового розгляду справи Прокуратурою Київської області заперечень по суті спору не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за клопотанням позивача, з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 1, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Приватною фірмою «Зодчий»(код ЄДРПОУ 24884400, м. Сквира Київської області, вул. М. Жукова, 33) право власності на земельну ділянку площею 0,2388 га для обслуговування нежилого приміщення, кадастровий номер 3224010100:03:020:0014, за адресою: Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Карла Лібкнехта, 228, прим. 1.

Суддя