Рішення № 10974867, 13.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2010 р. Справа № 10/119-10          

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                       Привалова А.І.

при секретарі                                                                                 Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/119-10

за позовом                     малого приватного підприємства «АТ», м. Львів

до                               закритого акціонерного товариства «Фріззант», с. Музичі,

                              Києво-Святошинський район

про                               стягнення 18156,71 грн.

Представники:

від позивача:           Дубик В.Я. - довіреність б/н від 09.07.2010 р.;

від відповідача:           не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале приватне підприємство «АТ»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до закритого акціонерного товариства «Фріззант»(далі-відповідач) з вимогою про стягнення з останнього 18156,71 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 03/01-01 від 03.01.2007 р., у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 15300,00 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 1568,25 грн. пені, 281,66 грн. 3 % річних, 1006,80 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 07.06.2010 р. порушено провадження у справі № 10/119-10 та призначено її до розгляду.

В судовому засіданні 29.06.2010 р. судом відкладався розгляд справи, у зв’язку із неявкою в судове засідання повноважних представників сторін.

В судовому засіданні 13.07.2010 р. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 13.07.2010 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання, що підтверджується відбитком штампу загального відділу на звороті у нижньому лівому куті ухвали суду від 29.06.2010 р.; вимоги ухвали суду від 29.06.2010 р. відповідач повторно не виконав, відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, та відсутність документів, що підтверджують неможливість прибуття в судове засідання представника відповідача, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2007 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір № 03/01-01, відповідно до умов якого замовник зобов’язується надати, а виконавець прийняти для перевезення автомобільним транспортом на протязі 2007 р. вантажі, згідно з погодженим графіком і доставити вантаж в пункт призначення, а замовник зобов’язується оплатити перевезення вантажу у встановленому розмірі.

Умовами п. 2.1 договору між сторонами погоджено, що ціна за кожне перевезення вантажу, дата подачі автомобіля та його маршрут обумовлюються окремими замовленнями, які завіряються сторонами по телефаксу та які є невід’ємною частиною договору.

Розділом 9 договору «Термін дії договору»передбачено, що він вступає в законну силу з дня підписання і діє до 31.12.2007 р. після чого перебіг строку його дії продовжується із року в рік, якщо жодна із сторін за 30 днів до дати закінчення дії договору не заявить про свій намір припинити його дію.

На виконання умов Договору № 03/01-01 від 03.01.2007 р. між позивачем та відповідачем підписані замовлення на перевезення вантажу автомобільним транспортом, а саме:

- № 1739 від 10.09.2009 р., загальною ціною рейсу 2600,00 грн., з обумовленим терміном оплати 3 (три) банківські дні з моменту отримання ТТН;

- № 1783 від 15.09.2009 р., загальною ціною рейсу 3500,00 грн., з обумовленим терміном оплати 3 (три) банківські дні з моменту отримання ТТН;

- № 1845 від 23.09.2009 р., загальною ціною рейсу 3900,00 грн., з обумовленим терміном оплати 3 (три) банківські дні з моменту отримання ТТН;

- № 1922 від 07.10.2009 р., загальною ціною рейсу 2500,00 грн., з обумовленим терміном оплати 1 (один) банківський день з моменту отримання ТТН;

- № 2055 від 30.10.2009 р., загальною ціною рейсу 2800,00 грн., з обумовленим терміном оплати 1 (один) банківський день з моменту отримання ТТН.

Судом встановлено, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання за договором, зокрема, поставив, а замовники (ТОВ «Оверко», ТОВ «Арія Вин»ВСП «Арія Вин Львів», ПП Бережной Є.В., ФІ «Алкотрейд-Стиль»ТОВ «Торговий дім Алкотрейд», Луцька філія ТОВ «ТД Алкотрейд», ВКФ «Злагода») прийняли, згідно з товарно-транспортними накладними серії 01 АААЮ № 805543 від 10.09.2009 р., серії 01АААЮ № 805544 від 10.09.2009 р., серії 01 АААЮ № 805552 від 16.09.2009 р., серії 01АААЮ № 805553 від 16.09.2009 р., серії 01 АААЮ № 805554 від 16.09.2009 р., серії 01 АААЮ № 805555 від 16.09.2009 р., серії 01 АААЮ № 805564 від 23.09.2009 р., серії 01 АААЮ № 805565 від 23.09.2009 р., серії 01 АААЮ № 805566 від 23.09.2009 р., серії 01 АААЮ № 805573 від 08.10.2009 р., серії 01 АААЮ № 805576 від 30.10.2009 р. товар.

Між позивачем та відповідачем підписані акти прийняття-виконаних робіт по наданню послуг по перевезенню вантажу, всього на загальну суму 15300,00 грн. а саме:

- № 1739 від 14.09.2009 р. на суму 2600,00 грн., із встановленим терміном оплати 3 (три) дні з дня підписання акту;

- № 1783 від 18.09.2009 р. на суму 3500,00 грн., із встановленим терміном оплати 3 (три) дні з дня підписання акту;

- № 1845 від 28.09.2009 р. на суму 3900,00 грн., із встановленим терміном оплати 3 (три) дні з дня підписання акту;

- № 1922 від 09.10.2009 р. на суму 2500,00 грн., із встановленим терміном оплати 3 (три) дні з дня підписання акту;

- № 2055 від 02.11.2009 р. на суму 2800,00 грн., із встановленим терміном оплати 3 (три) дні з дня підписання акту.

Пунктом 5.1 договору визначено, що розрахунки за надані виконавцем замовнику послуги здійснюються останнім шляхом оплати рахунків, виставлених виконавцем, згідно з умовами п. 2.1 договору в термін, вказаний в замовленні.

Пунктом 3.3 договору замовник взяв на себе зобов’язання своєчасно оплачувати рахунки, виставлені виконавцем.

Для оплати вартості наданих послуг по перевезенню вантажу позивачем виставлені відповідачу рахунки, всього на загальну суму 13500,00 грн. а саме:

- № 1739 від 14.09.2009 р. на суму 2600,00 грн.;

- № 1783 від 18.09.2009 р. - 3500, грн.;

- № 1845 від 28.09.2009 р. - 3900,00 грн.;

- № 1922 від 09.10.2009 р. - 2500,00 грн.;

- № 2055 від 02.11.2009 р. - 2800,00 грн.

Проте в порушення взятих на себе зобов’язань згідно з умовами Договору № 03/01-01 від 03.01.2007 р. відповідачем в строк, вказаний в замовленнях, не здійснено оплату вартості наданих позивачем послуг по перевезенню вантажу, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 15300,00 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з умов Договору № 03/01-01 від 03.01.2007 р., він містить в собі елементи договору перевезення та договору експедитування.

Частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедитування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедитування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

          14.05.2010 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою на суму 18442,06 грн., якою в строк, до 7 (семи) днів вимагає здійснити відповідачем оплату наданих позивачем послуг по перевезенню вантажу у сумі 18440,06 грн., з яких 15300,00 грн. заборгованість, 265,32 грн. 3 % річних, 1813,04 грн. пеня, 1031,70 грн. інфляційні втрати.

Відповідач відповіді на претензію позивача не надав, оплату вартості послуг по перевезенню вантажу не здійснив.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судові засідання 29.06.2010 р. та 13.07.2010 р. не з’явився, письмових пояснень чи доказів оплати вартості отриманих послуг по перевезенню вантажу не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов’язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані останнім згідно з умовами Договору № 03/01-01 від 03.01.2007 р. послугу по перевезенню вантажу, на час прийняття рішення не сплачена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а вимога позивача про стягнення з відповідача 15300,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, у зв’язку із недодержанням відповідачем строків оплати наданих послуг, на підставі п. 5.2 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 1568,25 грн., яка нарахована за кожним рахунком окремо.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що при не оплаті замовником транспортних послуг в термін, вказаний в заявці, він сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 1563,95 грн., яка розрахована з додержанням норм ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, від сум заборгованості по кожному рахунку окремо, а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

2600.0002.10.2009 - 01.04.201018210.2500 %0.056 %*265.77

3500.0002.10.2009 - 01.04.201018210.2500 %0.056 %*357.77

3900.0014.10.2009 - 13.04.201018210.2500 %0.056 %*398.65

2500.0022.10.2009 - 21.04.201018210.2500 %0.056 %*255.55

2800.0013.11.2009 - 13.05.201018210.2500 %0.056 %*286.21

Всього: 1563,95 грн. Також, позивач на підставі ст. 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 1006,80 грн., які нараховані за період листопад 2009 р. - березень 2010 р. та 3 % річних у сумі 281,66 грн., нарахованих окремо по кожному виставленому рахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми закону та враховуючи, що розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, наданий позивачем, є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 1006,80 грн. інфляційних втрат та 281,66 грн. 3 % річних визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 625, 628, 909, 929 Цивільного кодексу України, ст. 193, 216, 217, 218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 55, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Фріззант»(08125, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Музичі; код ЄДРПОУ 24923175) на користь малого приватного підприємства «АТ»(79038, м. Львів, вул. Пасічна, 72, кв. 59; поштова адреса: 79034, м. Львів, вул. Литвиненка, 3, офіс 400; код ЄДРПОУ 13808838) 15300,00 грн. заборгованості, 1563,95 грн. пені, 281,66 грн. 3 % річних, 1006,80 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати: 181,52 грн. державного мита та 235,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       А.І. Привалов