Рішення № 109746026, 20.03.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2023Справа № 910/10160/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

(вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 04070)

до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП»

(вул. Бастіонна, буд. 5/13, м. Київ, 01014)

про відшкодування шкоди 51 781,15 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі - позивач, АТ «СК «АРКС») звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» (далі - відповідач, ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП») про відшкодування збитків у розмірі 51 781,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем за Договором добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Light» № 13001а1кгв від 29.01.2021 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, в якості страхового відшкодування виплачено матеріальну шкоду, завдану власнику пошкодженого транспортного засобу, у зв`язку чим на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду (суброгації). Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу «Nissan Micra», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована в ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП», позивач просить стягнути з останнього витрати, пов`язані зі сплатою ним страхового відшкодування.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/10160/22 та справу передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою суду від 24.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказаною ухвалою суду було зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу та повідомлено сторін, що у разі надходження до суду відзиву відповідача на позовну заяву позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач в свою чергу має право подати заперечення на відповідь на відзив позивача.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 24.10.2022 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0105493043761) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверт з ухвалою суду від 24.10.2022, яка направлялась на адресу відповідача (вул. Бастіонна, буд. 5/13, м. Київ, 01014) була повернута до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній».

При цьому, відповідно даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» (ідентифікаційний код юридичної особи: 31113488) є: вул. Бастіонна, буд. 5/13, м. Київ, 01014.

Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Відповідно до п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку, рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштових конверту з відміткою «адресат відсутній» свідчить, що рішення (ухвали) не вручені з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Проте, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2021 приблизно о 19 год. 40 хв. в м. Києві по вул. П. Тичини, 1-В, відбулася дорожньо-транспортна подія між транспортним засобом марки та моделі «Nissan Micra», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортним засобом марки та моделі «Fiat 500 L», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , у зв`язку з чим останньому транспортному засобу завдано механічні пошкодження.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.10.2021 у справі № 755/15899/21 (Провадження № 3/755/8380/21) встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Nissan Micra», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , не була уважною, не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з транспортним засобом «Fiat 500 L», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів із заподіянням матеріальних збитків і порушення пп. 2.3 (б), п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Вину у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, ОСОБА_1 визнала.

Також, окрім повного визнання вини, вказаною постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.102021 у справі № 755/15899/21 (Провадження № 3/755/8380/21) встановлено, що вина ОСОБА_1 , що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, повністю доведена, у розмінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 220980 від 19.03.2021, схемі ДТП, письмовими поясненнями.

Відповідно до частини четвертої ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013 у справі № 5020-660/2012 та від 06.03.2014 у справі № 910/11595/13.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Таким чином, постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 08.102021 у справі № 755/15899/21 (Провадження № 3/755/8380/21) має преюдиціальне значення, а встановлені у вказаному судовому акті факти повторного доведення не потребують.

29.01.2021 між АТ «СК «АРКС», як Страховиком, та ОСОБА_2 , як Страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Light» № 13001а1кгв, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом «Fiat 500 L», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 .

Цивільна-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної події застрахована ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» згідно полісу АР № 001662466, який станом на дату дорожньо-транспортної події - 13.09.2021 був діючим.

13.09.2021 ОСОБА_2 звернулась до АТ «СК «АРКС» з Заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 13001а1кгв від 29.01.2021 (№ справи: 1.003.21.0022445).

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Fiat 500 L», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , визначено на підставі рахунку № НОМЕР_3 від 19.09.2021 ТОВ «ФРЕЙДІНГ» на суму 53 781,15 грн з ПДВ та ремонтної калькуляції № 1.003.21.0 від 30.09.2021.

На підставі вищевказаних документів позивач визначив розмір страхового відшкодування в розмірі 53 781,15 грн відповідно до страхового акту АТ «СК «АРКС» № ARX2935414 від 01.10.2021 із розрахунком.

Розрахунок страхового відшкодування: ліміт відповідальності (L) - розрахункова формула L=S, значення 300 000,00 грн; коефіцієнт пропорційності (Кп) - розрахункова формула S:Co, значення 1,00; страхове відшкодування (В) - розрахункова формула Свр х Кп + Вд - Ввир, значення 53 781,15 грн.

АТ «СК «АРКС» було сплачено страхове відшкодування ТОВ «ФРЕЙДІНГ» згідно акту № ARX2935414, рах. № НОМЕР_3 від 19.09.21 у розмірі 53 781,15 грн без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 824300 від 04.10.2021.

АТ «СК «АРКС» звернулось до ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» (03057, м. Київ, пр. Перемоги, 41-А, 2-й пов) із заявою вих. № 4622 АРКС від 06.12.2021 про регресні вимоги, в якій позивач просив відповідача відшкодувати в порядку регресу 53 781,15 грн шляхом перерахування за реквізитами зазначеними в цій заяві. В якості доказів надсилання вказаної заяви ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» були надані копія фіскального чеку ПН 215600426655 від 09.12.2021 та список згрупованих поштових відправлень (рекомендованих листів) ф. 103.

Однак вказана заява була залишена відповідачем без уваги та належного виконання, що і стало підставою звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Згідно визначення ст. 1 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР (далі - Закону України «Про страхування»), страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 29.01.2021 між АТ «СК «АРКС», як Страховиком, та ОСОБА_2 , як Страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Light» № 13001а1кгв, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом «Fiat 500 L», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 ГК України, глави 67 ЦК України та Закону України «Про страхування».

Як передбачено ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Аналогічні визначення поняття «договір страхування» містяться в ст. 354 ГК України.

Відповідно до положень ст. 981 ЦК України та частини другої ст. 18 Закону України «Про страхування», договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

За визначенням ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 23 Договору страхування, страховий випадок - виникнення пошкоджень ТЗ чи втрата ТЗ внаслідок однієї події, зазначеної у п..11.1.1 та п. 24.2. Договору.

Згідно пп. 24.2.2. п. 24.2. Договору, до страхових ризиків належить «збитки внаслідок ДТП» - будь-яке пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання та/або комплектуючих елементів ТЗ внаслідок ДТП за наявності зіткнення (контакту) застрахованого ТЗ з іншим транспортним засобом-учасником ДТП.

Як встановлено судом за матеріалами справи, зокрема, постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 08.102021 у справі № 755/15899/21 (Провадження № 3/755/8380/21), ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Nissan Micra», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , не була уважною, не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з транспортним засобом «Fiat 500 L», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів із заподіянням матеріальних збитків і порушення пп. 2.3 (б), п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до п. 3 частини першої ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом п. 3 частини першої ст. 20 Закону України «Про страхування», до обов`язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 статті 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з частиною першою ст. 25 Закону України «Про страхування», виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічні приписи містяться в частинах першої та другої ст. 990 ЦК України, згідно яких страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

За умовами пп. 26.1.3. п. 26.1. Договору, в разі настання, передбаченої п. 24.2. Договору події Страхувальник зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту настання події сповістити про це Страховика шляхом надання Заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку, та на виплату страхового відшкодування (далі - Заява про подію та на виплату).

Так, Страхувальник - ОСОБА_2 13.09.2021 звернулась до АТ «СК «АРКС» з Заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 13001а1кгв від 29.01.2021 (№ справи: 1.003.21.0022445), копія якої наявна в матеріалах справи.

Згідно з п. 28.1 Договору, страхове відшкодування виплачується Страховиком згідно з Договором на підставі Заяви про подію та на виплату і Страхового акта, який складається Страховиком.

Страховик повинен скласти Страховий акт протягом 10 (десяти) робочих днів, починаючи з моменту отримання Заяви про подію та на виплату, та інших документів та/або інформації згідно з розділами 25 і 27 Договору (п. 28.3. Договору).

Відповідно до п. 28.13. Договору, при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої згідно з Договором франшизи по відповідному ризику. При цьому розмір збитків визначається з урахуванням наведених нижче і зазначених у розділі 15 Договору умов, зокрема:

«на базі неавторизованої СТО на вибір Страховика» - при розрахунку розміру страхового відшкодування в Кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на вибір Страховика (пп. 28.13.1. п. 28.13. Договору);

«на базі авторизованої СТО на вибір Страховика» - при розрахунку розміру страхового відшкодування в Кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі авторизованої СТО на вибір Страховика (пп. 28.13.3. п. 28.13. Договору);

Згідно п. 28.16. Договору, при визнанні Страховиком події «страховим випадком» страхове відшкодування виплачується протягом 10 (десяти) робочих днів з дня складання Страхового акту.

Як встановлено судом за матеріалами справи, згідно наданих СТО, що здійснювало послуги з ремонту пошкодженого транспортного засобу - ТОВ «ФРЕЙДІНГ» - рахунку № НОМЕР_3 від 19.09.2021 та ремонтної калькуляції № 1.003.21.0 від 30.09.2021, копії яких наявні в матеріалах справи, фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Fiat 500 L», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , визначена у розмірі на суму 53 781,15 грн.

У зв`язку зі зверненням ОСОБА_2 до позивача з Заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 13001а1кгв від 29.01.2021 (№ справи: 1.003.21.0022445), копія якого наявна в матеріалах справи, останнім згідно умов Договору страхування було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду від 13.09.2021 страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідний Страховий акт № ARX2935414 від 01.10.2021, копія якого також наявна в матеріалах справи.

Згідно вказаного Страхового акту вартість матеріального збитку, завданого застрахованому позивачем транспортному засобу «Fiat 500 L», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , склала 53 781,15 грн, що дорівнює визначеній у вказаних рахунку та ремонтної калькуляції вартості запчастин та відновлювального ремонту автомобіля в межах ліміту страхової суми.

В подальшому позивачем у відповідності до вказаного Страхового акту сума страхового відшкодування в розмірі 53 781,15 грн була виплачена безпосередньо ТОВ «ФРЕЙДІНГ» - виконавцю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Fiat 500 L», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 824300 від 04.10.2021 на вказану суму.

Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до пункту 2.3. Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, наявність рахунку ТОВ «ФРЕЙДІНГ» № НОМЕР_3 від 19.09.2021 та ремонтної калькуляції № 1.003.21.0 від 30.09.2021 є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

За змістом ст.ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 28.24. Договору страхування, до Страховика, що виплатив страхове відшкодування, переходить в межах сплаченої суми право вимоги, яке Страхувальник (або інша особа, що одержала страхове відшкодування) мають до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів ст. 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17, в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору страхування, позивач в силу приписів ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» набув права вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов`язковим. Одним із видів обов`язкового страхування, згідно п. 9 частини першої ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно зі ст. 3 № 1961-IV, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Як встановлено судом за матеріалами справи, постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.102021 у справі № 755/15899/21 (Провадження № 3/755/8380/21) окрім повного визнання вини, встановлено, що вина ОСОБА_1 , що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, повністю доведена, у розмінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 220980 від 19.03.2021, схемі ДТП, письмовими поясненнями.

Як встановлено судом за матеріалами справи, станом на дату вчинення ДТП 13.09.2021 цивільно-правова відповідальність осіб за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, що користуються транспортним засобом «Nissan Micra», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» згідно полісу АР № 001662466, який станом на дату дорожньо-транспортної події - 13.09.2021 був діючим.

З огляду на вищевикладене, до АТ «СК «АРКС» як страховика, що виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах сплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача - ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» як Страховика особи, відповідальної за заподіяні збитки.

В свою чергу правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Частиною першою ст. 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга ст. 1187 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як було зазначено, вина особи, що керувала транспортним засобом «Nissan Micra», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , в момент скоєння ДТП, встановлена постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.102021 у справі № 755/15899/21 (Провадження № 3/755/8380/21).

Таким чином, враховуючи норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до АТ «СК «АРКС» перейшло право вимоги кредитора до ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» в межах суми у розмірі 53 781,15 грн, виплаченої ним за шкоду, заподіяну в результаті ДТП від 13.09.2021 в межах ліміту, встановленого Полісом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» із заявою вих. № 4622 АРКС від 06.12.2021 про регресні вимоги на суму 53 781,15 грн, копія якої наявна в матеріалах справи.

В якості доказів надсилання вказаної заяви ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» були надані копія фіскального чеку ПН 215600426655 від 09.12.2021 та список згрупованих поштових відправлень (рекомендованих листів) ф. 103.

Однак, як вбачається з заяви вих. № 4622 АРКС від 06.12.2021 та списка згрупованих поштових відправлень (рекомендованих листів) ф. 103 заява про виплату страхового відшкодування була надіслана на адресу ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП»: 03057, м. Київ, пр. Перемоги, 41-А, 2-й пов, тоді як адресою місцезнаходження ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП», згідно даних ЄДРПОУ, є: вул. Бастіонна, буд. 5/13, м. Київ, 01014.

Даних про зміну адреси в ЄДРПОУ відсутні, доказів того, що адреса відповідача: 03057, м. Київ, пр. Перемоги, 41-А, 2-й пов, була діючою станом на момент звернення із заявою про страхове відшкодування (06.12.2021-09.12.2021) в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, позивачем в матеріали справи не надано належних доказів подання відповідачу заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (13.09.2021).

При цьому, за змістом п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону № 1961-IV, підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода завдана майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Однак, слід зазначити, що право на звернення до суду закріплено у Конституції України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Тобто, можливість звернення до суду пов`язується з дотриманням позивачем досудового порядку врегулювання спору, якщо такий порядок визначений законом як обов`язковий.

Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Як зазначалось, до сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно з п.п. 1.4, 1.7 ст. 1 Закону № 1961-IV, цей Закон регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

За вимогами ст. 3 Закону № 1961-IV, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV, страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

При цьому, для здійснення страхового відшкодування у Законі № 1961-IV детально регламентовано дії суб`єктів таких правовідносин, зокрема потерпілого (іншої особи, яка має право на отримання відшкодування) та страховика.

У п. 35.1 ст. 35 Закону № 1961-IV передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

За змістом п. 36.2. ст. 36 Закону 1961-IV, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Отже, процедура отримання страхового відшкодування в порядку, передбаченому Законом 1961-IV, детально регламентована на законодавчому рівні та передбачає вчинення потерпілим і страховиком ряду взаємних, послідовних, кореспондуючих одне одному юридично значимих дій.

До числа юридично значимих дій потерпілого (іншої особи, яка має відповідне право), необхідних для отримання страхового відшкодування, належить, у тому числі, подання страховику заяви про страхове відшкодування.

При цьому, подання відповідної заяви як підстави для виплати страхового відшкодування не заперечує права потерпілого звернутися за судовим захистом у разі ігнорування страховиком такої заяви, незгоди із розміром визначеної страхової виплати чи із рішенням страховика про відмову у страховому відшкодуванні.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верхового суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2021 у справі № 910/6013/20.

Поряд з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) зазначено, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону № 1961-IV, а саме шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

У вказаній постанові судом також зазначено, що у системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 227/3573/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15 підтримала власний правовий висновок (викладений у постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к) щодо порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначивши, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування в межах річного строку.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Вказане свідчить про сталу правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо визначення порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також судового тлумачення норм Закону № 1961-IV, зокрема щодо відсутності обов`язку звернення потерпілого із відповідною заявою до страховика та наявності альтернативного способу захисту порушених прав шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Підставою вказаних правових висновків Великої Палати Верховного Суду є твердження того, що виникнення права на отримання страхового відшкодування пов`язується не з поданням потерпілим (іншою особою, що має відповідне право) заяви про таке відшкодування, а саме з настанням страхового випадку, що має наслідком виникнення у страховика обов`язку з регламентної виплати в силу закону та на підставі відповідного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності його страхувальника, а за відсутності такого договору та у визначених законом випадках - виникнення цього обов`язку у МТСБУ.

Такий підхід (виникнення права на страхове відшкодування з моменту страхового випадку, а не з моменту звернення до страховика із відповідною заявою) і передбачає за можливе захист права щодо отримання регламентної виплати (страхового відшкодування) шляхом звернення потерпілого (іншої особи, що має відповідне право) до суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 30.09.2022, що підтверджується відбитком штемпеля «Укрпошта Київ 54» на описі вкладення у цінний лист К-0504503684061, накладною Укрпошта від 30.09.2022 № 0504503684061 та фіскальним чеком від 30.09.2022.

При цьому, судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «Fiat 500 L», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , сталася 13.09.2021.

Таким чином, або потерпіла особа ( ОСОБА_2 ) до заміни її новим кредитором, або позивач, як новий кредитор, з метою реалізації свого права на отримання страхового відшкодування за полісом АР № 001662466, повинен був у строк до 14.09.2022 подати страховику за вказаним полісом - ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» заяву на виплату страхового відшкодування або звернутись до суду з відповідним позовом.

Однак, як підтверджується матеріалами справи, доказів належного звернення до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування в межах строку, встановленого законодавством, позивачем надано не було, а до суду позивач звернувся вже після 14.09.2022.

Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша ст. 77 ГПК України).

Згідно із ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина перша ст. 79 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Оскільки позивач не надав суду належні докази звернення до ПрАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» із заявою про виплату страхового відшкодування і за відшкодуванням шкоди звернувся безпосередньо до господарського суду 30.09.2022, тобто, в порушення строку, встановленого п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Приймаючі до уваги викладене, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236-241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2023.

Суддя М.Є. Літвінова