Рішення № 10974441, 23.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2010 р. Справа № 14/075-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від прокурора: Яценков О. В. (посвідчення № 29 від 22.03.2010 р.);

від позивача-1: не з’явились;

від позивача-2: Глущенко А. В. (довіреність № 342/101-554 від 18.05.2010 р.);

від відповідача: Гарнага П. А. (довіреність № 23-ВТС від 24.11.2009 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Прип’ятського спеціального прокурора Київської області, м. Чорнобиль

в інтересах держави в особі:

1)          Державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення, м. Чорнобиль;

2)          Державного спеціалізованого підприємства по поводженню з радіоактивними відходами та дезактивації „Комплекс”, м. Чорнобиль;

до Державного спеціалізованого підприємства „Чорнобильська АЕС”, м. Славутич

про визнання недійсними окремих положень договору та стягнення 1435 072, 21 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прип’ятський спеціальний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення, Державного спеціалізованого підприємства по поводженню з радіоактивними відходами та дезактивації „Комплекс” звернувся в господарський суд Київської області із позовом до Державного спеціалізованого підприємства „Чорнобильська АЕС” про визнання недійсними пункту 2.2. та пункту 7.1. договору № 61/09 „Про виконання робіт з приймання і захоронення низько та середньо активних твердих радіоактивних відходів” від 15.12.2009 р. та стягнення 1221395, 00 грн. заборгованості, 61739, 01 грн. пені, 57405, 57 грн. інфляційних збитків, 9034, 98 грн. 3 % річних, 85497, 65 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах позивачів наступним.

Прип’ятською спеціальною прокуратурою Київської області було проведено перевірку щодо дотримання законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності державними підприємствами та установами зони відчуження, що фінансуються з Державного бюджету України.

Проведеною перевіркою встановлено, що 15.12.2009 р. між Державним спеціалізованим підприємством по поводженню з радіоактивними відходами та дезактивації „Комплекс” та Державним спеціалізованим підприємством „Чорнобильська АЕС” було укладено договір № 61/09 „Про виконання робіт з приймання і захоронення низько та середньо активних твердих радіоактивних відходів”.

Прокурор у своєму позові зазначає, що у період дії договору відповідач не виконав свій обов’язок щодо оплати у повному обсязі за виконані позивачем-2 роботи згідно договору № 61/09 „Про виконання робіт з приймання і захоронення низько та середньо активних твердих радіоактивних відходів” від 15.12.2009 р. у зв’язку із чим, у відповідача утворилась перед позивачем-2 заборгованість за договором у розмірі 1221395, 00 грн.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що підставою для прийняття робіт і оплати є підписаний сторонами акт здачі-приймання виконаних робіт. Оплата здійснюється по безготівковому розрахунку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, у встановленому порядку щомісяця. При відсутності в зазначеному періоді на реєстраційному рахунку замовника коштів, виділених під оплату даного бюджетного зобов’язання, оплата здійснюється в міру надходження коштів на рахунок замовника.

Згідно п. 7.1. договору договір вступає в дію після підписання обома сторонами, з дня підписання останньою стороною і діє до 31.12.2009 р., а за фінансовими обов’язками до повного виконання.

Прокурор вважає, що зміст окремих положень договору, викладених у вищевказаних пунктах договору, не відповідає чинному законодавству України.

На підставі вищевикладеного, прокурор в інтересах позивачів просить суд визнати недійсними окремі частини договору № 61/09 „Про виконання робіт з приймання і захоронення низько та середньо активних твердих радіоактивних відходів” від 15.12.2009 р., викладених у пунктах 2.2. і 7.1. договору, та стягнути з відповідача на користь позивача-2 1221395, 00 грн. заборгованості, 61739, 01 грн. пені, 57405, 57 грн. інфляційних збитків, 9034, 98 грн. 3 % річних, 85497, 65 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2010 р. порушено провадження у справі № 14/075-10 за позовом Прип’ятського спеціального прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення, Державного спеціалізованого підприємства по поводженню з радіоактивними відходами та дезактивації „Комплекс” до Державного спеціалізованого підприємства „Чорнобильська АЕС” про визнання недійсними окремих положень договору та стягнення 1435 072, 21 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 19.05.2010 р.

19.05.2010 р. у судовому засіданні представник відповідача надав заперечення б/н б/д проти позову, у яких він просить суд залишити без розгляду позовну заяву Прип’ятського спеціального прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення, Державного спеціалізованого підприємства по поводженню з радіоактивними відходами та дезактивації „Комплекс” до Державного спеціалізованого підприємства „Чорнобильська АЕС” про визнання недійсними окремих положень договору та стягнення 1435 072, 21 грн. з причини подання та підписання позову особою, що не має на це право.

У судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача, викладеному у його запереченнях б/н б/д проти позову, судом було його відхилено за безпідставністю і необґрунтованістю.

19.05.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 11.06.2010 р.

11.06.2010 р. у судовому засіданні прокурор надав Лист № 34-1-13/-14 юр від 08.06.2010 р. Державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення, в якому позивач-1 підтримує позовні вимоги Прип’ятського спеціального прокурора про стягнення з Державного спеціалізованого підприємства „Чорнобильська АЕС” на користь Державного спеціалізованого підприємства по поводженню з радіоактивними відходами та дезактивації „Комплекс” 1435072, 21 грн. та просить суд розглянути справу без його участі у зв’язку з відрядженням представника департаменту.

Представник відповідача у судовому засіданні надав додаткові заперечення б/н від 11.06.2010 р. на позовну заяву, у яких він просить суд звільнити його від відповідальності у вигляді нарахованої на суму заборгованості інфляції та 3 % річних, відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 7 % від суми заборгованості, зменшити розмір нарахованої пені, в частині стягнення суми основного боргу врахувати часткове погашення заборгованості, а також надати відповідачу розстрочку по виконанню рішення суду на 3 місяці з оплатою 1/3 заборгованості щомісяця.

Свої додаткові заперечення на позовну заяву відповідач обґрунтовує наступним.

ДСП „Чорнобильська АЕС” є юридичною особою з цільовим бюджетним фінансуванням, створене державним органом виконавчої влади з метою забезпечення усіх видів діяльності, пов’язаних зі зняттям з експлуатації енергоблоків атомних електростанцій України і перетворення об’єкта „Укриття” на екологічно безпечну систему. Чорнобильська АЕС підпорядкована Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Причиною виникнення заборгованості Чорнобильської АЕС перед ДСП „Комплекс” за виконані роботи є відсутність належного фінансування підприємства з Державного бюджету України.

Відсутність фінансування ДСП „Чорнобильська АЕС” з боку Держави є наслідком невиконання нею своїх зобов’язань перед позивачем в частині оплати вартості виконаних робіт, а тому і відсутній прямий умисел в діях ДСП ЧАЕС щодо невиконання грошового зобов’язання по договору № 61/09 від 17.11.2009 р..

Крім того, ДСП ЧАЕС не згодна з нарахованою позивачем пенею та штрафом 7 % у відповідності з положеннями ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

З моменту виникнення заборгованості перед позивачем, не зважаючи на вкрай скрутне фінансове становище, ДСП „Чорнобильська АЕС” здійснювало часткове погашення заборгованості, а саме платіжним дорученням № 1 від 31.03.2010 р. ДСП ЧАЕС перерахувало ДСП „Комплекс” 442 700, 00 грн., платіжним дорученням № 2 від 15.04.2010 р. було перераховано 100 103, 28 грн. і платіжним дорученням № 17 від 14.05.2010 р. перераховано 165 000, 00 грн. В рахунок погашення заборгованості позивачу було перераховано 707 803, 28 грн., тобто залишок заборгованості складає: 1221 395, 00 грн. –707 803, 28 грн. = 513 591, 72 грн.

Стосовно вимог позивача, щодо визнання недійсними частини правочину, викладених в п. 2.2. і п. 7.1. договору № 61/09 від 15.12.2009 р., то вони також є безпідставними та необгрунтованими.

При укладенні сторонами договору № 61/09 від 15.12.2009 р. були дотримані всі обов’язкові вимоги цивільного законодавства і порушень або суперечностей абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України немає.

11.06.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 23.06.2010 р.

23.06.2010 р. до канцелярії суду від Прип’ятського спеціального прокурора Київської області надійшло письмове уточнення № 713 вих-10 від 22.06.2010 р. позовних вимог, у яких він просить суд стягнути з відповідача на користь позивача-2 залишок заборгованості у розмірі 513591, 72 грн. та виключити із позовних вимог вимоги про визнання недійсними частин правочину, викладених в п. 2.2. і п. 7.1. договору.

23.06.2010 р. до канцелярії суду від позивача-2 надійшло письмове уточнення № 34-2/101-702 від 23.06.2010 р. позовних вимог, у яких він просить суд стягнути з відповідача на свою користь залишок заборгованості у розмірі 513591, 72 грн., а також визнати недійсними окремі частини договору № 61/09 „Про виконання робіт з приймання і захоронення низько та середньо активних твердих радіоактивних відходів” від 15.12.2009 р., викладених у пунктах 2.2. і 7.1. договору.

Письмове уточнення позовних вимог прокурора та письмове уточнення позовних вимог позивача-2 прийняті судом до розгляду.

23.06.2010 р. у судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо позовних вимог, заявлених в інтересах позивачів, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, з урахуванням його письмового уточнення позовних вимог.

Представник позивача-1 у судове засідання не з’явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, документи, витребувані судом, не надав.

Представник позивача-2 у судовому засіданні позовні вимоги, заявлені в його інтересах прокурором, підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, з урахуванням його письмового уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання за згодою представників учасників процесу судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

15.12.2009 р. між позивачем-2 та відповідачем було укладено договір № 61/09 „Про виконання робіт з приймання і захоронення низько та середньо активних твердих радіоактивних відходів”, згідно умов п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання виконати роботи з приймання та захоронення низько та середньо активних твердих радіоактивних відходів на пункті захоронення радіоактивних відходів „Буряківка”, що утворились при знятті енергоблоків №№ 1, 2, 3 з експлуатації та експлуатації об’єкта „Укриття” і реалізації „Плану здійснення заходів” в кількості 3500 куб.м.

Відповідно до п. 2.1. договору вартість робіт по договору складає 1221395, 00 грн.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що підставою для прийняття робіт і оплати є підписаний сторонами акт здачі-приймання виконаних робіт. Оплата здійснюється по безготівковому розрахунку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, у встановленому порядку щомісяця. При відсутності в зазначеному періоді на реєстраційному рахунку замовника коштів, виділених під оплату даного бюджетного зобов’язання, оплата здійснюється в міру надходження коштів на рахунок замовника.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що здавання-приймання виконаних робіт щомісячно оформляється складеним у 3-х примірниках двостороннім актом виконаних робіт відповідно до погоджених реєстрів паспортів на захоронення ТРВ, наданих не пізніше 5 числа наступного за звітним місяцем. Замовник впродовж десяти робочих днів повинен підписати акт або направити мотивовану відмову.

Згідно п. 7.1. договору договір вступає в дію після підписання обома сторонами, з дня підписання останньою стороною і діє до 31.12.2009 р., а за фінансовими обов’язками до повного виконання.

15.12.2009 р. між сторонами було підписано протокол узгодження договірної ціни до договору, календарний план на виконання робіт за договором.

02.03.2010 р. між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору, згідно умов якої сторони дійшли згоди змінити умови договору № 61/09 „Про виконання робіт з приймання і захоронення низько та середньо активних твердих радіоактивних відходів” від 15.12.2009 р.

Згідно п. 1 додаткової угоди сторони вирішили продовжити надання послуг по договору на 2010 р.

Відповідно до п. 2.1. додаткової угоди сторони дійшли згоди змінити п. 1.1. договору та викласти його в наступній редакції: „замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання виконати роботи з приймання та захоронення низько та середньо активних твердих радіоактивних відходів на пункті захоронення радіоактивних відходів „Буряківка”, що утворились при знятті енергоблоків №№ 1, 2, 3 з експлуатації та експлуатації об’єкта „Укриття” і реалізації „Плану здійснення заходів” в об’ємі 4025 куб.м., в тому числі: обсяг захоронення в 2009 році –3500 куб.м., обсяг захоронення в 2010 році –525 куб.м.

Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди сторони дійшли згоди змінити п. 2.1. договору та викласти його в наступній редакції: „Вартість послуг за договором становить 1404604, 25 грн.

Згідно п. 2.3. додаткової угоди сторони дійшли згоди змінити п. 7.1. договору та викласти його в наступній редакції: „Договір вступає в дію після підписання обома сторонами, з дня підписання його останньою стороною і діє до 31.03.2010 р., а за фінансовими обов’язками до повного їх виконання.

25.03.2010 р. між сторонами було протокол розбіжностей до договору № 61/09 „Про виконання робіт з приймання і захоронення низько та середньо активних твердих радіоактивних відходів” від 15.12.2009 р.

На виконання умов договору позивачем-2 у грудні 2009 р. було виконано для відповідача роботи за договором на загальну суму 1 221395, 00 грн., що підтверджується актом № 1 від 17.12.2009 р. здавання-приймання робіт за грудень місяць 2009 р. „Про виконання робіт з приймання і захоронення низько та середньо активних твердих радіоактивних відходів” від 15.12.2009 р. № 61/09.

За період дії договору та станом на час розгляду справи відповідачем було лише частково виконано свій обов’язок по оплаті виконаних робіт та перераховано позивачу-2 грошові кошти у розмірі 707803, 28 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 15.04.2010 р. на суму 100103, 28 грн., платіжним дорученням № 1 від 31.03.2010 р. на суму 442700, 00 грн., платіжним дорученням № 17 від 14.05.2010 р. на суму 165000, 00 грн., наявними у матеріалах справи.

У зв’язку із виникненням заборгованості позивач-2 звернувся до відповідача із претензією № 34-2/101-25 від 20.01.2010 р., у якій він просив відповідача оплатити заборгованість за виконані роботи у розмірі 1 221395, 00 грн. у десятиденний термін.

10.03.2010 р. відповідач листом № 846/39/07-92 від 03.03.2010 р. надав позивачу-2 відповідь на претензію № 34-2/101-25 від 20.01.2010 р., у якому він зазначив, що розрахунки з позивачем-2 будуть проведені відразу після надходження бюджетних коштів, виділених на оплату бюджетного зобов’язання.

Однією із позовних вимог позивача-2 є вимога про визнання недійсними пункту 2.2. та пункту 7.1. договору № 61/09 „Про виконання робіт з приймання і захоронення низько та середньо активних твердих радіоактивних відходів” від 15.12.2009 р. у зв’язку із їх невідповідністю ст. ст. 530, 626, 627 Цивільного кодексу України.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача-2 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 цього ж кодексу у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1 ст. 846 цього ж кодексу передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно ст. 854 цього ж кодексу якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Частиною 1 ст. 857 цього ж кодексу передбачено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII „Про захист прав споживачів” (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі” (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Дослідивши положення договору № 61/09 „Про виконання робіт з приймання і захоронення низько та середньо активних твердих радіоактивних відходів” від 15.12.2009 р., викладених у п.п. 2.2., 7.1. договору, укладеного між Державним спеціалізованим підприємством по поводженню з радіоактивними відходами та дезактивації „Комплекс” і Державним спеціалізованим підприємством „Чорнобильська АЕС”, суд дійшов висновку, що зміст вказаних положень договору не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину.

Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, положення пунктів 2.2., 7.1. договору № 61/09 „Про виконання робіт з приймання і захоронення низько та середньо активних твердих радіоактивних відходів” від 15.12.2009 р., укладеного між Державним спеціалізованим підприємством по поводженню з радіоактивними відходами та дезактивації „Комплекс” і Державним спеціалізованим підприємством „Чорнобильська АЕС”, не суперечать положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину, то позовна вимога позивача-2 про визнання їх недійсними, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Що стосується позовної вимоги прокурора, заявленої в інтересах позивачів, в частині стягнення з відповідача на користь позивача-2 513591, 72 грн. заборгованості за договором, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із виконанням робіт здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 854 цього ж кодексу передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із умов договору № 61/09 „Про виконання робіт з приймання і захоронення низько та середньо активних твердих радіоактивних відходів” від 15.12.2009 р. сторонами не було встановлено у ньому строк виконання обов’язку по оплаті виконаних позивачем-2 і прийнятих відповідачем робіт.

Отже, виходячи із вищевказаних норм, обов’язок відповідача щодо оплати виконаних робіт виник після пред’явлення позивачем-2 вимоги відповідачу щодо такої оплати, а саме претензії № 34-2/101-25 від 20.01.2010 р.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи, прокурором та позивачами не було надано суду належних доказів, що б підтверджували конкретний момент (конкретну дату) пред’явлення позивачем-2 вимоги відповідачу щодо оплати виконаних за договором робіт. Факт одержання відповідачем від позивача-2 претензії № 34-2/101-25 від 20.01.2010 р. підтверджується наявністю листа відповідача № 846/39/07-92 від 03.03.2010 р. –відповідь на претензію і не такий факт не заперечувався сторонами у процесі розгляду справи.

Оскільки, прокурор та позивачі не надали суду належних доказів, що б підтверджували конкретний момент (конкретну дату) пред’явлення позивачем-2 вимоги відповідачу щодо оплати виконаних за договором робіт, то достовірним і безсумнівним є факт одержання відповідачем від позивача претензії № 34-2/101-25 від 20.01.2010 р. у момент (дату) складення відповідачем відповіді на неї –листа № 846/39/07-92 від 03.03.2010 р., а саме 03.03.2010 р.

Отже, враховуючи вищевказані обставини і виходячи із вищевказаних норм, обов’язок відповідача щодо оплати виконаних за договором робіт виник після пред’явлення позивачем-2 вимоги відповідачу щодо такої оплати, а саме з 03.03.2010 р., а прострочення виконання відповідачем обов’язку щодо оплати виконаних за договором робіт почалось після закінчення семиденного строку від дня пред’явлення позивачем-2 вимоги відповідачу щодо такої оплати, а саме з 11.03.2010 р.

У встановлений законом строк і станом на час розгляду справи відповідач обов’язок щодо оплати виконаних позивачем-2 робіт у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем-2 складає 513591, 72 грн., що підтверджується договором № 61/09 „Про виконання робіт з приймання і захоронення низько та середньо активних твердих радіоактивних відходів” від 15.12.2009 р., актом № 1 від 17.12.2009 р. здавання-приймання робіт за грудень місяць 2009 р. „Про виконання робіт з приймання і захоронення низько та середньо активних твердих радіоактивних відходів” від 15.12.2009 р. № 61/09, платіжним дорученням № 2 від 15.04.2010 р. на суму 100103, 28 грн., платіжним дорученням № 1 від 31.03.2010 р. на суму 442700, 00 грн., платіжним дорученням № 17 від 14.05.2010 р. на суму 165000, 00 грн., наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги прокурора в інтересах позивачів про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 513591, 72 грн. за договором № 61/09 „Про виконання робіт з приймання і захоронення низько та середньо активних твердих радіоактивних відходів” від 15.12.2009 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, прокурор в інтересах позивачів просить стягнути із відповідача пеню у відповідності до вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, за період прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті виконаних робіт з 31.12.2009 р. –по 31.03.2010 р. у розмірі 61739, 01 грн.у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки, пеня сторонами у договорі не визначалась, то безпідставним є її нарахування прокурором в інтересах позивачів за прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті виконаних робіт так, як положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” не встановлюють розмір пені за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, а визначають порядок обчислення пені і обмеження її розміру.

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Також, прокурор в інтересах позивачів просить стягнути із відповідача інфляційні збитки від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті виконаних робіт з грудня 2009 р. по лютий 2010 р. у розмірі 57405, 57 грн.у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як було встановлено судом, обов’язок відповідача щодо оплати виконаних за договором робіт виник з 03.03.2010 р., а прострочення виконання відповідачем обов’язку щодо оплати виконаних за договором робіт почалось з 11.03.2010 р., то безпідставним є їх нарахування прокурором в інтересах позивачів за прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті виконаних робіт у заявлений період, а саме з грудня 2009 р. по лютий 2010 р., а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, прокурор в інтересах позивачів просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті виконаних робіт з 31.12.2009 р. по 31.03.2010 р. у розмірі 9034, 98 грн.у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний прокурором в інтересах позивачів, є невірним так, як безпідставним є їх нарахування прокурором в інтересах позивачів до моменту виникнення прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті виконаних робіт –до 11.03.2010 р.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми заборгованості з урахуванням заявленого прокурором в інтересах позивачів періоду прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті виконаних робіт наступний:

- період заборгованості - з 11.03.2010 р. –по 31.03.2010 р., сума заборгованості –1221 395, 00 грн., кількість днів заборгованості –21 день.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

122139511.03.2010 - 31.03.2010213 %2108.16

1221 395, 00 грн. х 3 % х 21/365 днів = 2 108, 16 грн.

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог прокурора в інтересах позивачів в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 2 108, 16 грн.

Крім того, прокурор в інтересах позивачів просить стягнути із відповідача на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України штраф у розмірі 85497, 65 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 2 ст. 231 цього ж кодексу передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки, позивач-2 і відповідач є державними підприємствами, то вони відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України відносяться до суб’єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки.

Розрахунок штрафу від суми заборгованості, виконаний прокурором в інтересах позивачів, є вірним.

Отже, суд дійшов до висновку про задоволення вимог прокурора в інтересах позивачів в частині стягнення із відповідача штрафу за законом у розмірі 85497, 65 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням суми основної заборгованості у розмірі 1 221395, 00 грн., що була обґрунтовано заявлена прокурором в інтересах позивачів у позовній заяві, поданої до господарського суду Київської області.

Також, прокурор в інтересах позивачів у позовній заяві просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти в межах ціни позову, що належать відповідачеві.

У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У зв’язку із тим, що прокурор в інтересах позивачів не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд дійшов висновку про залишення заяви прокурора в інтересах позивачів про вжиття заходів до забезпечення позову без задоволення.

Крім того, відповідач у своїх додаткових письмових запереченнях б/н від 11.06.2010 р. на позовну заяву просить суд надати йому розстрочку по виконанню рішення суду на три місяці з оплатою 1/3 заборгованості щомісяця.

Згідно п. 6) ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

У зв’язку із тим, що відповідач не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, що можуть ускладнити виконання рішення суду або зробити його неможливим, суд дійшов висновку про залишення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду без задоволення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 82 –85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства „Чорнобильська АЕС” (ідентифікаційний код 14310862) на користь Державного спеціалізованого підприємства по поводженню з радіоактивними відходами та дезактивації „Комплекс” (ідентифікаційний код 22205961) 513591 (п’ятсот тринадцять тисяч п’ятсот дев’яносто одна) грн. 72 (сімдесят дві) коп. заборгованості, 2108 (дві тисячі сто вісім) грн. 16 (шістнадцять) коп. 3 % річних, 85497 (вісімдесят п’ять тисяч чотириста дев’яносто сім) грн. 65 (шістдесят п’ять) коп. штрафу.

3.          Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

4.          Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства „Чорнобильська АЕС” (ідентифікаційний код 14310862) в доход Державного бюджету України 13 090 (тринадцять тисяч дев’яносто) грн. 01 (одна) коп. державного мита і 214 (двісті чотирнадцять) грн. 76 (сімдесят шість) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Відмовити в задоволенні заяви Прип’ятського спеціального прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення, Державного спеціалізованого підприємства по поводженню з радіоактивними відходами та дезактивації „Комплекс” про вжиття заходів до забезпечення позову, викладеній у позовній заяві № 380вих-10 від 08.04.2010 р.

6.          Відмовити в задоволенні заяви Державного спеціалізованого підприємства „Чорнобильська АЕС” про розстрочення виконання рішення суду, викладеній у додаткових письмових запереченнях б/н від 11.06.2010 р.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

18 серпня 2010 р.