Рішення № 10974439, 23.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2010 р. Справа № 14/057-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.01.2010 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2, виданий Обухівським РВ ГУ МВС України в Київській області 02.11.1999 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренус-Ревайвел”, м. Обухів

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Обухів

про стягнення 99 771, 94 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Ренус-Ревайвел” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 99 771, 94 грн. (99690, 00 грн. основна заборгованість, 81, 94 грн. 3 % річних).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обовязку щодо повернення безпідставно набутих коштів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.03.2010 р. порушено провадження у справі № 14/057-10 за позовом ТОВ „Ренус-Ревайвел” до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 99 771, 94 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 16.04.2010 р.

16.04.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 12.05.2010 р.

12.05.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав суду документи, витребувані судом, та уточнення № 16 від 12.05.2010 р. до позовної заяви № 8 від 15.03.2010 р., в яких він зазначає, що 29.04.2010 р. відповідачем було ще надано послуги позивачу на суму 900, 00 грн., тому станом на 12.05.2010 р. за відповідачем рахується перед позивачем сума заборгованості у розмірі 98790, 00 грн. (99690, 00 грн. 900, 00 грн.). Також у даних уточненнях до позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 556, 22 грн. та 897, 20 грн. інфляційних збитків.

Письмові уточнення до позовної заяви були прийняті судом до розгляду.

12.05.2010 р. у судовому засіданні відповідач надав суду усні пояснення щодо предмету спору, основну заборгованість перед позивачем визнав у повному обсязі, але сподівався, що позивач мав намір продовжувати отримувати послуги, які надавалися відповідачем по перевезенню вантажів.

12.05.2010 р. за наслідками судового засідання судом оголошено перерву до 04.06.2010 р.

04.06.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав суду уточнення № 26 від 04.06.2010 р. до позовної заяви № 8 від 15.03.2010 р., в яких він зазначає, що 29.04.2010 р. відповідачем було надано послуги позивачу на суму 900, 00 грн. та 30.04.2010 р. на суму 600, 00 грн., тому він просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 98190, 00 грн. (99690, 00 грн. 900, 00 грн. 600, 00 грн.), 741, 20 грн. 3 % річних, 897, 20 грн. інфляційних збитків.

Уточнення до позовної заяви були прийняті судом до розгляду.

04.06.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою розгляд справи відкладено на 23.06.2010 р.

23.06.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог з врахуванням уточнень до позовної заяви, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

23.06.2010 р. у судовому засіданні відповідач надав суду усні пояснення щодо предмету спору, основну заборгованість перед позивачем визнав у повному обсязі у розмірі 98190, 00 грн., але сподівався, що позивач мав намір продовжувати отримувати послуги, які надавалися відповідачем по перевезенню вантажів.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання за згодою представників учасників процесу судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 048/08 про перевезення вантажів, згідно п. 1.1. якого замовник доручає, а перевізник бере на себе зобовязання виконати за рахунок замовника послуги по перевезенню вантажів замовника по території України.

Відповідно до п. 2.1.7. договору перевізник зобовязаний надати замовнику за фактом виконання доручення оригінал рахунку на сплату суми доручення, оригінал акту виконаних робіт, оригінал товарно-транспортної накладної з позначкою вантажоодержувача про одержання вантажу (або ЦМР) та оригінал картки простою автомобіля, якщо такий мав місце.

Пунктом 2.3.4. договору передбачено, що замовник зобовязаний своєчасно сплачувати послуги перевізника за тарифами, встановленими за згодою сторін.

У відповідності до п. 3.1. договору вартість послуг перевізника, що надаються, вказується в заявці на перевезення.

Згідно п. 3.2. договору замовник перераховує грошові кошти відповідно до рахунків перевізника, виставлених на підставі заявок замовника, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок перевізника.

Відповідно до п. 3.4. договору всі рахунки перевізника замовник зобовязаний сплатити в 15-и денний термін з дня отримання оригіналів документів, зазначених в п. 2.1.7. договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2008 р.

На виконання умов даного договору відповідачем було надано послуги позивачу по перевезенню вантажів на загальну суму 60310, 00 грн., що підтверджується відповідними Актами виконаних робіт, які наявні в матеріалах справи.

06.03.2008 р. позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача на основі усних домовленостей грошові кошти в розмірі 40000, 00 грн., 09.07.2008 р. 120000, 00 грн. в якості передоплати за перевезення вантажів, що підтверджується платіжним дорученням № 669 від 06.03.2008 р. та платіжним дорученням № 2027 від 09.07.2008 р. Так як договором № 048/08 про перевезення вантажів від 07.02.2008 р. здійснення передоплати за перевезення вантажів не передбачено, тому суд дійшов до висновку, що дані платежі здійснювалися поза межами дії даного договору, і тому дані кошти є безпідставно набутими.

Таким чином, відповідачем було надано послуги позивачу на загальну суму 60 310, 00 грн., а позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 160000, 000 грн.

Отже, станом на 01.01.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем склала 99, 690 грн. (160000, 00 грн. 60310, 00 грн.).

04.02.2010 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою вих. № 3 від 22.01.2010 р., якою просив відповідача повернути грошові кошти в розмірі 99 690, 00 грн.

У квітні відповідачем було надано послуги позивачу на суму 900, 00 грн. та на суму 600, 00 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт від 13.04.2010 р. на суму 900, 00 грн. та Актом виконаних робіт від 01.04.2010 р. на суму 600, 00 грн.

Таким чином, сума заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.05.2010 р. склала 98190, 00 грн. (99690, 00 грн. 900, 00 грн. 600, 00 грн.).

Однак відповідач до цього часу не виконав свої зобовязання щодо повернення безпідставно набутих коштів і його заборгованість станом на час розгляду справи складає 98 190, 00 грн.

Регулювання відносин, що виникають у звязку із набуттям майна без достатньої правової підстави здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа забовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, договором № 048/08 про перевезення вантажів від 07.02.2008 р. внесення авансових платежів не передбачено, а тому не виникло обовязку у позивача в здійсненні попередньої оплати за перевезення вантажів. Отже, грошові кошти в розмірі 98190, 000 грн., які були перераховані позивачем на розрахунковий рахунок відповідача є безпідставно перерахованими. Таким чином, виходячи із вищевказаних норм, обовязок відповідача щодо повернення безпідставно набутих коштів виник після закінчення семиденного строку від дня отримання вимоги, а саме з 06.03.2010 р.

У встановлений законом строк і станом на час розгляду справи відповідач обовязок щодо повернення грошових коштів не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 98 190, 00 грн., що підтверджується Актами виконаних робіт, наявними в матеріалах справи, платіжним дорученням № 669 від 06.03.2008 р. та платіжним дорученням № 2027 від 09.07.2008 р., вимогою позивача вих. № 3 від 22.01.2010 р.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 98 190, 00 грн. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання зобовязання по поверненню безпідставно набутих коштів у розмірі 897, 20 грн. і 741, 20 грн. відповідно, згідно виконаного ним розрахунку.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків, виконаний позивачем, є вірним, тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків у розмірі 897, 20 грн.

Розрахунок 3 % річних, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок 3 % річних наступний.

Період заборгованості - з 16.03.2010 р. по 01.04.2010 р., розмір заборгованості 99 690, 00 грн. кількість днів заборгованості 17 днів.

Розрахунок 3 % річних за вказаний період складає: 99 690, 00 грн. х 3 % х 17/365 = 139, 29 грн.

Період заборгованості - з 02.04.2010 р. по 13.04.2010 р., розмір заборгованості 99 090, 00 грн., кількість днів заборгованості 12 днів.

Розрахунок 3 % річних за вказаний період складає: 99 090, 00 грн. х 3 % х 12/365 = 97, 73 грн.

Період заборгованості - з 14.04.2010 р. по 04.06.2010 р., розмір заборгованості 98 190, 00 грн., кількість днів заборгованості 52 дні.

Розрахунок 3 % річних за вказаний період складає: 98 190, 00 грн. х 3 % х 52/365 = 419, 66 грн.

Отже, загальний розмір 3 % річних за прострочення виконання зобовязання становить 139, 29 грн. + 97, 73 грн. + 419, 66 грн. = 656, 68 грн.

Сума 3 % річних згідно розрахунку, виконаного позивачем, становить 741, 20 грн. Дана сума є більшою за суму 3 % річних згідно розрахунку, проведеного судом, а тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних у розмірі 656, 68 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренус-Ревайвел” (ідентифікаційний код 24893416) 98 190 (девяносто вісім тисяч сто девяносто) грн. 00 (нуль) коп. заборгованості, 656 (шістсот пятдесят шість) грн. 68 (шістдесят вісім) коп. 3 % річних, 897 (вісімсот девяносто сім) грн. 20 (двадцять) коп. інфляційних збитків та судові витрати 997 (девятсот девяносто сім) грн. 44 (сорок чотири) коп. державного мита і 235 (двісті тридцять пять) грн. 80 (вісімдесят) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

12 липня 2010 р.