Рішення № 10974354, 19.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98


РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/21619.08.10


За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі - страхування»;
ДоКомунального підприємства «Київпастранс»;

Провідшкодування шкоди у розмірі 10152,62 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:Невідомий О.М., представник, довіреність №29/12-09 від 29.12.2009 р.;

Куца Н.О., представник, довіреність №29/03-10 Н від 29.03.2010 р.;

Від відповідача:не з'явились;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2010 р. порушено провадження у справі №18/216, справа призначена слуханням на 24.06.2010 р.

На підставі статті 77 ГПК України справа була відкладена слуханням: з 24.06.2010 р. до 27.07.2010 р., з 27.07.2010 р. до 10.08.2010 р., з 10.08.2010 р. до 19.08.2010 р., про що господарським судом винесені відповідні ухвали від 24.06.2010 р., від 27.07.2010 р. та від 10.08.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 9961,53 грн. (9189,60 грн. основного боргу + 771,93 грн. інфляційних втрат), 191,09 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 102,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у наданому відзиві на позов позовні вимоги позивача заперечує, у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що звіт про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Тойота»(державний номерний знак НОМЕР_1) №3353 від 07.08.2008 р., складений субєктом оціночної діяльності Маряненко Я.О., є недопустимим доказом у справі, оскільки був отриманий позивачем з порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема, статті 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». У відзиві відповідач також посилається на те, що позивачем неправомірно нараховані інфляційні втрати та три проценти річних з простроченої суми.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

04.07.2008 р. між позивачем та громадянином ОСОБА_4 укладений договір добровільного страхування наземного транспорту АС №000498, предметом якого є майнові інтереси ОСОБА_4, що не суперечать чинному законодавству України, повязані з володінням, користування та/або розпорядженням транспортним засобом марки «Тойота Рав 4», 2008 року випуску.

29.07.2008 р. у м. Києві на пл. Перемоги сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_5 та тролейбусу №377 під керуванням ОСОБА_6, що належить КП «Київпастранс»в особі Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо №3, що підтверджується довідкою Управління ДАІ в м. Києві від 31.07.2008 р.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.08.2008 р. №3-33200/08 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, до останнього застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у сумі 34,00 грн.

На підставі повідомлення страхувальника про подію (ДТП) вх. №15/04/02 від 29.07.2008 р., заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування вх. 15/04/02 від 29.07.2008 р., звіту №3353 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Тойота Рав 4»(державний номер НОМЕР_1), складеного Національним центром незалежних експертиз 08.08.2008 р., страхового акту позивача №462 від 29.12.2008 р., останнім на користь ТОВ «ВіДі Автострада»(станція технічного обслуговування, погоджена у договорі страхування) було виплачене страхове відшкодування у розмірі 9189,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №94 від 14.01.2009 р.

Позивачем на адресу відповідача була передана регресна вимога, яка зареєстрована відповідачем за вх. №04/1590 від 09.07.2009 р. (відмітка останнього на зазначеній вимозі), в якій позивач просив відшкодувати шкоду у розмірі 9189,60 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наведеного нижче.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як визначено статтею 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічний зміст вищезазначеній статті містить стаття 993 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Вищезазначені норми чинного законодавства України свідчать про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги в межах фактичних затрат до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Посилання відповідача на ту обставину, що звіт про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Тойота»(державний номерний знак НОМЕР_1) №3353 від 07.08.2008 р., складений субєктом оціночної діяльності Маряненко Я.О., є недопустимим доказом у справі, оскільки був отриманий позивачем з порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема, статті 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», спростовується наведеним нижче.

Станція технічного обслуговування ТОВ «ВіДі Автострада»для відновлювального ремонту автомобіля марки «Тойота Рав 4»(державний номерний знак НОМЕР_1) було погоджено з позивачем відповідно до умов договору страхування.

Згідно з п.п. 6.1.6.6. договору страхування позивач має право обирати документ, що підтверджує розмір заподіяних збитків за одним з нижченаведених варіантів:

висновок незалежної експертної установи, виконаний за письмовою згодою страховика;

документи станції технічного обслуговування, що визначена страховиком, де буде здійснено ремонт із зазначенням переліку відновлювальних робіт, їх вартості, вартості деталей, що замінюються.

Матеріали справи свідчать про те, що звіт №3353 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Тойота Рав 4»(державний номер НОМЕР_1) був складений Національним центром незалежних експертиз 08.08.2008 р. на підставі укладеного між останнім та позивачем договором №002/2008 від 18.06.2008 р. про надання експертних послуг.

Заперечення відповідача щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних з простроченої суми, спростовуються наступним.

Частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежна виконання).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Регресна вимога позивача вих. №15/04/8.01/457-09 від 01.07.2009 р. була отримана відповідачем 09.07.2009 р., про що свідчить вхідний номер останнього на зазначеній вимозі.

Виходячи зі змісту статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобовязаний був перерахувати позивачеві шкоду у сумі 9189,60 грн. протягом семи днів з дня предявлення вимоги, тобто до 15.07.2009 р.

За прострочку виконання зобовязання позивачем нарахована сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 9961,53 грн. (9189,60 грн. основного боргу + 771,93 грн. інфляційних втрат) та 191,09 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

При нарахуванні трьох процентів річних з простроченої суми позивачем невірно нарахований їх розмір, а тому господарський суд, керуючись статтею 55 ГПК України, визначив розмір трьох процентів річних з простроченої суми, що підлягають стягненню з відповідача, у розмірі 185,81 грн. Розрахунок трьох процентів річних з простроченої суми здійснений господарським судом за період з 16.07.2009 р. до 19.04.2010 р.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, а тому вимоги останнього підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»(інд. 04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі Страхування»(інд. 08131, Київська область, Києво Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. В.Кільцева, 56, код ЄДРПОУ 35429675) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 9961 (дев'ять тисяч девятсот шістдесят одна) грн. 53 коп., 185 (сто вісімдесят пять) грн. 81 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 101 (сто одна) грн. 95 коп. витрат по сплаті держмита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Мандриченко

Дата складання рішення 25.08.2010 р.