Рішення № 10974360, 19.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/24619.08.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтагазенерго»; До                    Державної інспекції з енергозбереження (відповідач 1);

                    Відкритого акціонерного товариства «Будматеріали»(відповідач 2);

Про                    зобов’язання виконати дії за договором та стягнення 2605221,04 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Бакулін О.Ю., представник, довіреність №206/2 від 28.07.2010 р.;

                              Круглик О.Ю., представник. довіреність №205/2 від 28.07.2010 р.;

Від відповідача 1:          не з'явились;

Від відповідача 2:          Євтушенко В.В., представник, довіреність №117 від 26.07.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 р. порушено провадження у справі №18/246, справа призначена слуханням на 29.07.2010 р.

У справі, на підставі статті 77 ГПК України, з 29.07.2010 р. до 19.08.2010 р. була оголошена перерва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить зобов’язати відповідача 1 припинити газопостачання відповідачеві 2 відповідно до умов договору №43 від 29.03.2010 р.; стягнути з відповідача 2 основний борг у сумі 1581399,06 грн., 258882,35 грн. пені, 764939,63 грн. 30% річних, 25000,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

27.07.2010 р. від позивача до господарського суду надійшла заява про зміну предмета позову, в якій останній просить визнати недійсним п. 3.1.2.7. договору №43 від 29.03.2010 р., укладений між позивачем та відповідачем 1 в частині обов’язку замовника надати рішення суду на підтвердження заборгованості.

У судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі з урахуванням поданої заяви про зміну предмета позову.

Відповідач 1 у наданих письмових запереченнях просить провадження у справі щодо визнання недійсним п. 3.1.2.7. договору №43 від 29.03.2010 р. припинити, посилаючись на те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.2000 р. №1039 «Питання Державної інспекції з енергозбереження», відповідач 1 є урядовим органом державного управління, який відповідно до законодавства виконує контрольно-наглядові функції щодо використання паливно-енергетичних ресурсів, тобто є суб’єктом владних повноважень. Відповідач 1 вважає, що позивачем не дотримані вимоги щодо предметної підсудності даного спору, оскільки на даний спір відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України поширюється адміністративна юрисдикція.

Відповідач 2 у поданому до господарського суду клопотанні та представник останнього у судовому засіданні просить провадження у справі в частині вимог до відповідача 2 припинити за відсутністю предмета спору, посилаючись на те, що станом на 05.08.2010 р. відповідачем 2 на рахунок позивача перераховані грошові кошти у сумі 1010202,08 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №61 від 09.07.2010 р., №73 та №74 від 15.07.2010 р., №88 від 22.07.2010 р.

Далі відповідач 2 зазначає про те, що грошові кошти у зазначеному розмірі були перераховані на користь позивача на виконання мирової угоди від 07.07.2010 р., укладеної між відповідачем 2 та позивачем у справі №9/83-09, затвердженої ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.07.2010 р.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

29.03.2010 р. між позивачем та відповідачем 1 укладений договір №43 на виконання робіт з пооб’єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, які не здійснюють плату за спожитий природний газ, предметом якого є здійснення відповідачем 1, за письмовим дорученням позивача, який отримав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання природного газу, здійснює його постачання (реалізує газ) безпосередньо підприємству –споживачу природного газу на підставі укладеного договору (є постачальником природного газу безпосередньо споживачу на час надання вказаного доручення), робіт по пооб’єктовому припиненню (обмеженню) газопостачання підприємствам –споживачам природного газу (з метою сприяння в проплаті боргу), крім населення, які уклали договори на постачання природного газу з позивачем і заборгували йому за спожитий природний газ та його транспортування, а також робіт по відновленню подачі природного газу підприємству –споживачу природного газу після погашення ним існуючої заборгованості перед позивачем на території України та її області.

Пунктом 3.1.2.7. договору передбачений обов’язок позивача надавати відповідачеві судове рішення, що вступило в законну силу про визнання боргу та/або копії трьохстороннього акту прийому-передачі фактичних обсягів споживання газу між постачальником газу, газотранспортним підприємством та споживачем газу, завіреної сторонами довідки щодо обсягів спожитого в борг газу та відсутності спірних відносин з цих питань.

Господарський суд, дослідивши зміст п. 3.1.2.7. договору, вважає, що він не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому вважає позовні вимоги позивача в частині визнання п. 3.1.2.7. договору недійсним обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як визначено частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1 –3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 р. №1687 «Про затвердження порядку пооб’єктного припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення»припинення (обмеження) газопостачання підприємствам –споживачам природного газу здійснюється у разі порушення ними строку розрахунків за спожитий природний газ.

Наказом Державного комітету України з питань енергозбереження від 19.07.2001 р. №77 затверджений Механізм пооб’єктного припинення та відновлення газопостачання Державною інспекцією з енергозбереження, пунктом 2.1.1. якого визначено, що припинення газопостачання споживачам природного газу здійснюється державними інспекторами структурних підрозділів Державної інспекції з енергозбереження при несвоєчасному проведенні розрахунків, згідно з умовами договору, визначеними споживачем та постачальником природного газу, за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування на підставі договорів між постачальником природного газу, газотранспортними, газозбутовими організаціями та Державною інспекцією з енергозбереження, згідно з дорученнями цих організацій.

Згідно з п. 9.1.1. Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994 р. №355, підприємствам –споживачам природного газу обмежується або припиняється подавання природного газу у випадках несвоєчасних розрахунків за використаний природний газ.

Аналіз норм вищезазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що для припинення (обмеження) газопостачання підприємствам –споживачам природного газу обов’язкове надання судового рішення не вимагається; таке припинення здійснюється у разі порушення підприємствами - споживачами строку розрахунків за спожитий природний газ.

Відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Провадження у справі в частині позовних вимог, адресованих відповідачеві 2, щодо стягнення з останнього 1581399,06 грн. основного боргу, 258882,35 грн. пені, 764939,63 грн. 30% річних, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору, виходячи з наведеного нижче.

Як визначено п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Матеріалами справи встановлено, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.07.2010 р. у справі №9/83-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазенерго»до Відкритого акціонерного товариства «Будматеріали»про стягнення 1756959,25 грн. затверджена мирова угода, укладена між зазначеними сторонами 07.07.2010 р.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазенерго», що розглядались Господарським судом Вінницької області у справі №9/83-09, ґрунтувались на неналежному виконанні Відкритим акціонерним товариством «Будматеріали»умов договору №28В-12/08 на постачання природного газу від 20.08.2008р.

У заяві про зміну предмета позову, поданій позивачем до Господарського суду міста Києва 27.07.2010 р., позивач зазначає про те, що відповідач добровільного виконав свої зобов’язання за договором №28В-12/08 на постачання природного газу від 20.08.2008р., перерахувавши на користь позивача грошові кошти у сумі 900000,00 грн.; з решти заборгованості між зазначеними сторонами досягнута згода про її часткове погашення протягом липня –серпня 2010 р.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем 2 на користь позивача перерахована сума у розмірі 1010202,08 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №74 від 15.07.2010 р., №73 від 15.07.2010 р., №88 від 22.07.2010 р. та №61 від 09.07.2010 р., в тому числі 56,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 10146,00 грн. витрат по сплаті державного мита.

Враховуючи вищезазначені обставини, в частині позовних вимог до відповідача 2 відсутній предмет спору, а тому провадження у справі в зазначеній частині підлягає припиненню.

Посилання відповідача 1 на ту обставину, що позивачем при подачі позовної заяви порушена предметна підсудність, не приймається господарським судом до уваги, виходячи з наступного.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, тому числі щодо приватизації майна та з інших підстав.

Відповідно до ст. 179 ГК майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарський договір - це засноване на згоді сторін і зафіксоване у встановленій законом формі зобов'язальне правовідношення між суб'єктами господарювання, змістом якого є взаємні права і обов'язки сторін у галузі господарської діяльності30. Це визначення уточнене і доповнене з урахуванням сучасної правової матерії: господарський договір є заснованим на згоді сторін і зафіксованим у встановленій законом формі зобов'язанням між суб'єктами господарювання, суб'єктами організаційно-господарських повноважень, негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, змістом якого є взаємні права і обов'язки сторін у галузі господарської діяльності.

Згідно зі ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У ст. 3 КАС України наведено деякі визначення термінів, тлумачення яких слід брати до уваги при визначенні юрисдикції адміністративного суду, зокрема:

—справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

—суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

У даному випадку відповідач 1 у спірних правовідносинах не здійснює владні управління функції щодо позивача, а тому даний спір підсудний господарському суду.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача 1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 80 п. 1-1 ч. 1, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати недійсним пункт 3.1.2.7. договору №43 на виконання робіт з пооб’єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, які не здійснюють плату за спожитий природний газ від 29.03.2010р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазенерго»(інд. 04071, м. Київ, вул. Хорива, 55-а, код ЄДРПОУ 30677120) та Державної інспекцією з енергозбереження (інд. 02094, м. Київ, вул. Краківська, 17, код ЄДРПОУ 21655283).

3.          Припинити провадження у справі в частині позовних вимог, адресованих відповідачеві 2.

4.          Стягнути з Державної інспекції з енергозбереження (інд. 02094, м. Київ, вул. Краківська, 17, код ЄДРПОУ 21655283) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазенерго»(інд. 04071, м. Київ, вул. Хорива, 55-а, код ЄДРПОУ 30677120) 85 (вісімдесят п’ять) грн. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Мандриченко

Дата складання рішення 25.08.2010 р.