Рішення № 10974211, 18.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/30418.08.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоКомунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»в особі Житлово-експлуатаційної дільниці

Простягнення 20298,01 грн.

                              Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Півень Д.О., дов. № Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010 р.

Від відповідача: Інко В.Б., дов. №06-5/164 від 18.03.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»в особі Житлово-експлуатаційної дільниці про стягнення 18260, 26 грн. основного боргу, 695, 92 грн. інфляційної складової боргу, 171, 30 грн. трьох відсотків річних та 1170, 54 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 4298 від 10.01.1991 р. про користування електричною енергією.

Ухвалою суду від 14.06.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/304 та призначено її розгляд на 09.08.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 09.08.2010 р. на виконання вимог ухвали суду від 14.06.2010 р. надав витребувані документи, а також довідку про надходження коштів від відповідача за спожиту електроенергію, з якої вбачається, що сума основного боргу Комунального підприємства “КИЇВПАСТРАНС” в особі Житлово-експлуатаційної дільниці перед позивачем становить 3319, 14 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов суду не надав, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи наведене, у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 14.06.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи № 37/304 до 18.08.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 18.08.2010 р. позовні вимоги підтримав у частині стягнення штрафних санкцій.

Представник відповідача у призначеному судовому засіданні надав копію платіжного доручення про оплату суми основного боргу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Комунальне підприємство «КИЇВПАСТРАНС»в особі Житлово-експлуатаційної дільниці (споживач) був укладений договір № 4298 р. від 10.01.1991 р. про постачання електричної енергії, відповідно до пункту 1 якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни публіка.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 4.2. договору № 4298 р. від 10.01.1991 р. передбачено, що для визначення величини використаної електроенергії споживач знімає та надає за установленою формою до енергопостачальної організації показання розрахункових електролічильників відповідно до додатку 4 до договору.

Згідно п. 1 додатку 13а до договору споживач щомісячно 22-25 числа зобов’язується направляти свого представника до енергопостачальної організації для подання звіту про використану електроенергію та очікуване споживання за розрахунковий і документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період, та одержання платіжних вимог-доручень (платіжних доручень) для оплати використаної електроенергії в наступному періоді та інших платіжних документів. При цьому сума оплати за використану електроенергію визначається у відповідності з очікуваним споживанням електроенергії в наступному розрахунковому періоді і є передоплатою.

Пунктом 2 додатку 13а до договору № 4298 р. від 10.01.1991 р. сторони погодили, що оплата платіжних документів здійснюється абонентом самостійно, в 3-денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі.

Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 4298 р. від 10.01.1991 р., тоді як відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.11.2009 р. до 01.05.2010 р. у нього виникла заборгованість за використану активну енергію в розмірі 18260,26 грн., що підтверджується копіями звітів про спожиту активну електричну енергію за спірний період, рахунками-розшифровками за спірний період, актами приймання-передачі товарної продукції за спірний період, а також довідкою про надходження коштів за спожиту електричну енергію.

Враховуючи наведене, позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 18260, 26 грн. основного боргу, 695, 92 грн. інфляційної складової боргу, 171, 30 грн. трьох відсотків річних та 1170, 54 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 4298 від 10.01.1991 р. про користування електричною енергією.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у судовому засіданні у судовому засіданні 18.08.2010 р. надав платіжне доручення № 74 від 12.07.2010 р. про оплату Комунальним підприємством «КИЇВПАСТРАНС»в особі Житлово-експлуатаційної дільниці боргу у розмірі 27043,84 грн.

Крім того, позивач у даному судовому засіданні надав довідку про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго»теплову енергію від Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»в особі Житлово-експлуатаційної дільниці, з якої вбачається, що відповідачем у липні 2010 р. після порушення провадження у даній справі № 37/304 була погашена сума основного боргу.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 18260,26 грн. основного боргу за спожиту енергію підлягає припиненню в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 695,92 грн. інфляційної складової боргу та 171,30 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 4298 від 10.01.1991 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань судом було встановлено, що позивач при даному розрахунку не врахував того, що індекс інфляції у квітні 2010 року становив 99,7 %, у зв’язку з чим судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»в особі Житлово-експлуатаційної дільниці підлягають 641,14 грн. інфляційних нарахувань.

Враховуючи наведене, згідно з розрахунком суду, з відповідача підлягають стягненню 641,14 грн. інфляційних нарахувань та 171,30 грн. річних відсотків.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1170,54 грн. пені за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт 5.1. договору № 4298 від 10.01.1991 р., яким передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,75 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11. 1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

У зв’язку з тим, що своє підтвердження знайшло несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язання стосовно сплати суми основного боргу у розмірі 18260,26 грн., то з відповідача підлягає стягненню 1170,54 грн. пені.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, п. 1-1 ст.80 та ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»(04070, вул. Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(вул. Мельникова, 31, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 26187763) 641 (шістсот сорок одна) грн. 14 коп. інфляційної складової боргу, 171 (сто сімдесят одна) грн. 30 коп. трьох відсотків річних, 1170 (одна тисяча сто сімдесят) грн. 54 коп. пені, 202 (двісті дві) грн. 43 коп. витрат по сплаті державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження в частині стягнення 18260,26 грн. основного боргу припинити.

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.