Рішення № 10974208, 18.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/29518.08.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «МС ОЙЛ КАРД»

Простягнення 3333,65 грн.

          Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Вовк О.О., дов. № 5 від 01.10.09 р.

Від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС ОЙЛ КАРД»про стягнення 3072,67 грн. основного боргу, 113,69 грн. інфляційних нарахувань, 17,68 грн. трьох відсотків річних та 129,61 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки № 282/09 від 24.11.2009 р.

Ухвалою суду від 10.06.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/295 та призначено її розгляд на 07.07.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Через службу діловодства Господарського суду м. Києва 18.06.2010 р. надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю його представника бути присутнім у призначеному судовому засіданні.

Розглянувши дане клопотання, суд, з метою повного та всебічного розгляду справи, його задовольнив.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином обізнаний про призначене судове засідання, відзиву на позов не надав.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи необхідність витребувати документи у справі, а також у зв’язку з нез’явленням представників сторін у призначене судове засідання, невиконанням ними вимог ухвали від 10.06.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи до 18.08.2010 р.

Через службу діловодства Господарського суду м. Києва 18.08.2010 р. від позивача, на виконання вимог ухвали надійшли документи.

Представник позивача у судовому засіданні 18.08.2010 р. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання повторно не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МС ОЙЛ КАРД»(покупець) був укладений договір поставки № 282/09 від 24.11.2009 р., відповідно до умов якого постачальник зобов’язався протягом дії договору передавати у власність покупця продукцію (товар) окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що погоджується сторонами у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною даного договору, а покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором. Поставка продукції здійснюється на умовах СРТ (склад покупця, за адресою згідно заявки покупця), в редакції Інкотермс 2000 року.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.1. договору поставки № 282/09 від 24.11.2009 р. встановлено, що розрахунок за отриманий товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або шляхом внесення готівки грошових засобів в касу постачальника, з терміном відстрочки платежу протягом 30 календарних днів, з моменту отримання товару.

У відповідності до пункту 3.2. даного договору, передача товару здійснюється згідно видаткової накладної на складі покупця. Перехід права власності на товар здійснюється після проведення усіх передпродажних заходів щодо поставленого товару та підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до п. 7.12. договору № 282/09 від 24.11.2009 р. сторони погодили, що строк дії зазначеного договору –з моменту підписання та діє один календарний рік. Даний договір може бути пролонговано на один рік, якщо жодна зі сторін не поставить вимогу про його розірвання за 14 днів до закінчення даного договору.

На виконання умов договору №282/09 від 24.11.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «МС ОЙЛ КАРД»товар, що підтверджується наступними товарно-транспортними та видатковими накладними (копії в матеріалах справи):

№ РН-0003611 від 01.12.2009 р. на суму 438,54 грн.,

№ РН-0003640 від 01.12.2009 р. на суму 127,60 грн.,

№ РН-0003596 від 01.12.2009 р. на суму 891,33 грн.,

№ РН-0004060 від 09.12.2009 р. на суму 1124,80 грн.,

№ РН-0004332 від 16.12.2009 р. на суму 357,78 грн.,

№ РН-0004485 від 01.12.2009 р. на суму 381,12 грн.

Проте відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати товару у кількості та в строк, що обумовлені в договорі № 282/09 від 24.11.2009 р., належним чином не виконав.

25.01.2010 р. позивач направив відповідачу претензію про порушення грошового зобов’язання за договором постачання товарів умов договору № 282/09 від 24.11.2009 р. з вимогою оплатити у семиденний термін заборгованість у розмірі 3072,67 грн. Дана вимога позивача відповідачем залишена без належного на те реагування.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача 3072,67 грн. основного боргу, 113,69 грн. інфляційних нарахувань, 17,68 грн. трьох відсотків річних та 129,61 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки № 282/09 від 24.11.2009 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, тоді як відповідач у визначений договором № 282/09 від 24.11.2009 р. строк не здійснив оплату товару.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оскільки наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 3072,67 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МС ОЙЛ КАРД»суми основного боргу за договором поставки № 282/09 від 24.11.2009 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»просить суд також стягнути з відповідача 113,69 грн. інфляційної складової боргу та 17,68 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за № 282/09 від 24.11.2009 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 113,69 грн. інфляційних нарахувань та 17,68 грн. річних відсотків.

Також позивач просить стягнути з відповідача 129,61 грн. пені за порушення договірного зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У договорі № 282/09 від 24.11.2009 р. умова про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені відсутня.

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»підлягає задоволенню частково, в частині стягнення 3072,67 грн. основного боргу, 113,69 грн. інфляційних нарахувань та 17,68 грн. річних відсотків.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволенню позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МС ОЙЛ КАРД»(02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52, ідентифікаційний код 32527593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»(98612, Автономна республіка Крим, м. Ялта, вул. Жовтнева, 8, кв. 32, ідентифікаційний код 32362063) 3072 (три тисячі сімдесят дві) грн. 67 коп. боргу, 113 (сто тринадцять) грн. 69 коп. інфляційних нарахувань, 17 (сімнадцять) грн. 68 коп. трьох відсотків річних, 129 (сто двадцять дев’ять) грн. 61 коп. пені, 98 (дев’яносто вісім) грн. 03 коп. витрат по сплаті державного мита та 226 (двісті двадцять шість) грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                           Гавриловська І.О.