Рішення № 10974049, 19.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/13519.08.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" до Закритого акціонерного товариства «Київська Будівельна Компанія

«Київбудком»

про стягнення 171 402, 64 грн. та вилучення майна

За зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства «Київська Будівельна

Компанія «Київбудком»

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

Про визнання недійсним договору фінансового лізингу та застосування реституції

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача за первісним позовом Локшин А.В. (дов. №637 від 26.02.2010р.)

Від відповідача за первісним позовом Кузьменко М.В. (дов. 394 від 06.07.2009р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено повний текст рішення у справі з оголошеною в судовому засіданні перервою з 08.07.2010 року по 19.08.2010 року для виготовлення повного тексту рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою Закритого акціонерного товариства «Київська Будівельна Компанія «Київбудком»(далі по тексту - відповідач) про:

-          стягнення неустойки в сумі 72 638,16 грн., штрафу в сумі 34819, 00 грн., що разом складає 107 457,16 грн. за договором фінансового лізингу №23/08/06-4 від 23.08.2006 року;

-          вилучення та передачу позивачу предмету лізингу, а саме: Самоскида КАМАЗ 6520-020-06, 2006 року випуску, державний номер АА 1276 СЕ, номер шасі ХТС 65200F61125516 в кількості 1 (одна) одиниця за залишковою вартістю 63 945,48 грн.;

-          стягнення з відповідача державного мита в сумі 1714, 03 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 236, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2010 року порушено провадження у справі № 9/135, розгляд справи призначено на 17.06.2010 року.

16          червня 2010 року до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Закритого акціонерного товариства «Київська Будівельна Компанія «Київбудком»(далі по тексту –відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (далі по тексту –позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) про:

-          визнання недійсним повністю договору фінансового лізингу № 23/08/06-4 від 23.08.2006 р.

-          застосування реституції за недійсним договором № 23/08/06-4 від 23.08.2006 р. про повернення Закритим акціонерним товариством «Київська будівельна компанія «Київбудком»предмету лізингу: Самоскид КАМАЗ 6520-020-06, державний номер АА 1276 СЕ, номер кузова ХТС 65200F61125516, 2006 року випуску Товариству з обмеженою відповідальністю «ВіЄйБі Лізинг»; Товариству з обмеженою відповідальністю «ВіЄйБі Лізинг»повернути всі кошти, перераховані за період дії Договору № 23/08/06-4 від 23.08.2006 р. Закритому акціонерному товариству «Київська будівельна компанія «Київбудком».

В судовому засіданні 17.06.10р. суд розглянувши зустрічну позовну заяву по справі № 9/135 прийняв зустрічну позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі відповідною Ухвалою. Представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені позовні вимоги, представник відповідача за первісним позовом надав усні пояснення по суті первісної позовної заяви, заперечення проти наведених позивачем за первісним позовом обґрунтувань та надав пояснення по суті зустрічної позовної заяви. У розгляді справи відповідно до ст. 77 ГПК України оголошена перерва на 08.07.2010 року.

Первісні позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом станом на 27.05.2009 р. існувала прострочена на 99 днів заборгованість по оплаті Договору фінансового лізингу від 23.08.2006 р. № 23/08/06-4 в розмірі 27898, 08 грн., в зв’язку з чим позивачем за первісним позовом у відповідності до п. 16.3.2 зазначеного Договору було достроково розірвано в односторонньому порядку вказаний договір, про що направлено відповідне повідомлення відповідачу за первісним позовом. Відповідно до зазначеного повідомлення та п. 10.1.1. Договору фінансового лізингу від 23.08.2006 р. № 23/08/06-4 відповідачу за первісним позовом було надано строк до 05.06.2009 р. повернути позивачу за первісним позовом лізингове майно, проте відповідач за первісним позовом станом на 26.04.2010 р. лізингове майно не повернув. Договором фінансового лізингу від 23.08.2006 р. № 23/08/06-4, а саме п. 11.2.2. та п. 11.2.5. за несвоєчасне повернення лізингового майна передбачені сплата неустойки за весь час прострочення та штрафу відповідно. На підставі викладеного позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом 171 402, 64 грн. штрафних санкцій та вилучити у відповідача за первісним позовом предмет лізингу за Договором від 23.08.2006 р. №23/08/06-4. В обґрунтування своїх вимог позивач за первісним позовом посилається на ст.ст. 525, 526, 543, 554 ЦК України, ст.ст. 10, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»та ст. 10, 11, 16 Договору фінансового лізингу від 23.08.2006 р. №23/08/06-4.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що при укладанні Договору фінансового лізингу від 23.08.2006 р. №23/08/06-4 (далі за текстом –Договір) сторонами не було визначено в умовах про предмет договору вимоги до якості предмету лізингу, в порушення вимог ч. 4 ст. 180 ГК України, тобто сторони не узгодили предмет договору, а також умови укладеного договору не відповідають принципам справедливості, добросовісності та розумності правовідносин і покладають обов’язки тільки на відповідача за первісним позовом. Пункти 2.2, 3.11, 4.4, 5.1.6, 6.2, 8.1.3, 14.3, 16.3 (7 пунктів), стаття 16 (9 пунктів) договору допускають односторонню відмову від договору позивача за первісним позовом та односторонню зміну його умов, в той час як відповідач за первісним позовом таких прав не має взагалі.

Крім того, умови договору вимагають від відповідача сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови позивача за первісним позовом від договору (відповідач за первісним позовом позбавлений таких прав) і не встановлюють таких санкцій для надавача майна, що порушує вимоги ст.207 ГК України.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що в момент укладання Договору фінансового лізингу від 23.08.2006 р. №23/08/06-4 його зміст суперечив таким нормам чинного законодавства: ч.ч. 3, 4 ст. 180, ч. 8 ст. 181, ст.ст. 207, 15, 29 ГК України та ст.ст. 638, 509, 3 ЦК України, а також порушував вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України. На підставі викладеного позивач за зустрічним позовом просить у відповідності до ст. 215 ЦК України визнати недійсним повністю Договір фінансового лізингу від 23.08.2006 р. № 23/08/06-4 та застосувати реституцію за недійсним Договором фінансового лізингу від 23.08.2006 р. № 23/08/06-4.

06.07.2010 р. від відповідача за первісним позовом надійшли Заперечення на позовну заяву про стягнення заборгованості, вилучення майна, та стягнення штрафних санкцій, а також Доповнення до зустрічного позову про визнання недійсним Договору № 23/08/06-4 від 23.08.2006 р. Відповідач за первісним позовом заперечує проти позовних вимог в повній мірі на наступних підставах. Відповідач за первісним позовом здійснював лізингові платежі відповідно до вимог договору фінансового лізингу та графіку сплати лізингових платежів, що підтверджується позивачем за первісним позовом та бухгалтерськими документами. Таким чином, твердження позивача за первісним позовом про невиконання відповідачем за первісним позовом взятих на себе зобов’язань є безпідставними.

Крім того, право позивача за первісним позовом на власний розсуд проводити нарахування сум лізингових платежів та виставляти рахунки-фактури не передбачено умовами договору, укладеного між сторонами, а посилання позивача за первісним позовом, що нарахування лізингових платежів здійснено з корегуванням на зміну курсу гривні до долару США відповідно до п.п.3.4.1,3.4.5. договору не відповідає умовам договору. Відповідач за первісним позовом зазначає, що жодної довідки про курс гривні до долару США, за яким банк фактично здійснив продаж валюти позивачем за первісним позовом не направлено відповідачу за первісним позовом, а тому для відповідача за первісним позовом юридичний факт перерахунку лізингових платежів не настав. Посилаючись на викладене відповідач за первісним позовом просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

08.07.2010 р. від відповідача за зустрічним позовом надійшов Відзив на зустрічний позов, відповідно до якого останній стверджує, що зустрічна позовна заява не підлягає задоволенню на наступних підставах. Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, ст.180 ГК України сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Предмет, ціну та строк дії договору було погоджено сторонами. Договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений мокрими печатками.

Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства України договори фінансового лізингу можуть визнаватися недійсними і припинятися лише на майбутнє, оскільки фактичне користування майном згідно договору вже відбулось, що унеможливлює проведення двосторонньої реституції після визнання його недійсним, позаяк використання майна безповоротне і відновити сторони у первісному становищі практично неможливо.

Позивач за первісним позовом реалізував своє право на відмову від договору у зв’язку з чим договір фінансового лізингу на момент розгляду даної справи в суді є розірваним. Таким чином провадження за зустрічним позовом про визнання договору фінансового лізингу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України з підстав відсутності предмету спору.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

23.08.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТіБіАй Лізинг" (яке відповідно до Статуту зареєстрованого 29.12.2008 р. за № 1074105001301680 змінило свою назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», при цьому усі права набуті Товариством у минулому, а також зобов’язання, взяті на себе товариством, зберігаються в повному обсязі) та Закритим акціонерним товариством «Київська Будівельна Компанія «Київбудком» було укладено договір фінансового лізингу №23/08/06-4, за умовами якого позивач за первісним позовом надав у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу відповідачу за первісним позовом Самоскид КАМАЗ 6520-020-06 2006 року випуску, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності відповідача за первісним позовом на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів. Факт передачі відповідачу за первісним позовом предмету лізингу підтверджується Актом приймання –передачі майна в користування за Договором № 23/08/06-4 фінансового лізингу від 23 серпня 2006 р. від 28.12.2006 р. Пунктом 4 цього акту відповідач за первісним позовом підтверджує, що будь-які пошкодження майна відсутні, майно та його комплектація відповідають заявці відповідача та специфікації до договору.

Договір № 23/08/06-4 фінансового лізингу від 23.08.2006 р. викладений в письмовій формі, прошитий, пронумерований, скріплений печатками сторін та підписаний уповноваженими представниками сторін (Директором та Генеральним директором).

Відповідно до п.3.2. договору загальна вартість майна на момент укладення договору складає 348190,00 грн. разом з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Київського апеляційного господарського суду по справі №45/246 від 16.02.2010 р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" до Закритого акціонерного товариства «Київська Будівельна Компанія «Київбудком»про стягнення 43 923,23 грн., рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2009 року по справі №45/246 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Предметом цього позову є стягнення заборгованості по лізингових платежах недоплачених за січень –березень 2009 р. з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом за договором фінансового лізингу №23/08/06-4 від 23.08.2006 року в розмірі 27898, 08 грн. та стягнення пені та 3% річних.

Пунктом 10.2. договору фінансового лізингу встановлено, що позивач у випадку несплати відповідачем лізингового платежу (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів, направляє відповідачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття позивачем рішення про розірвання договору є рекомендований або цінний лист позивача. Відповідач зобов’язаний за свій рахунок на протязі 7 робочих днів з моменту направлення позивачем на адресу відповідача відповідної вимоги, повернути майно позивачу.

Згідно з п .16.3 договору фінансового лізингу №23/08/06-4 від 23.08.2006р., на вимогу позивача за первісним позовом цей договір може бути розірвано достроково в односторонньому порядку у випадку якщо відповідач за первісним позовом не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів.

27.05.2009 року позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом повідомлення №2832 в якому повідомив про одностороннє розірвання договору фінансового лізингу №23/08/06-4 від 23.08.2006 року та вимагав в строк до 05.06.2009 року включно повернути позивачу за первісним позовом лізингове майно за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, 21Г. Зазначене повідомлення відповідач за первісним позовом отримав 22.06.2009 р.

Станом на момент розгляду справи відповідач за первісним позовом майно отримане від позивача за первісним позовом відповідно до договору фінансового лізингу №23/08/06-4 від 23.08.2006р. не повернув.

Пунктом 11.2.2 Договору передбачено, що якщо Лізингоодержувач та/або інші особи, яким Майно, при обов'язковій наявності відповідного письмового дозволу Лізингодавця, може бути надано Лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули Майно або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення Майна у відповідності до статті 10 даного Договору, Лізингоодержувач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується неустойка, від загальної вартості Майна на момент укладення Договору, вказаної в пункті 3.2. Договору, за кожний день прострочення строку повернення Майна.

Пунктом 11.2.5 Договору встановлено, за порушення процедури вилучення Майна, порушення положень статті 7, пунктів 5.3.,5.5. цього Договору —штраф у розмірі 2 відсотків загальної вартості майна на момент укладення цього Договору за кожен випадок такого порушення.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що первісно заявлені позовні вимоги про вилучення майна та стягненню штрафних санкцій підлягають задоволенню, а зустрічна позовна заява про визнання договору недійсним та застосування реституції задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Відповідно до ч. 7 зазначеної статті господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 ГК України, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідно до ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Відповідно до ч.1-3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Згідно ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє вину сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингодавець має право, зокрема, відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом та вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг»відповідач зобов’язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмету лізингу повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані обумовленому договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 3 ст. 207 ГК України передбачено, виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 292 ГК України лізинг –це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів –фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об’єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Стаття 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлює, що фінансовий лізинг –це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

З огляду на викладені норми чинного законодавства та матеріали справи, суд дійшов висновку, що Договір фінансового лізингу №23/08/06-4 від 23.08.2006 р. є розірваним з 22.06.2009 р. та задовольняє вимогу позивача за первісним позовом про вилучення та передачу йому предмету лізингу, а саме: Самоскида КАМАЗ 6520-020-06, 2006 року випуску, державний номер АА 1276 СЕ, номер шасі ХТС 65200F61125516.

Враховуючи, що відповідач за первісним позовом отримав повідомлення про розірвання (відмову від) Договору 22.06.2009 р. суд дійшов висновку, що зобов’язання у відповідача за первісним позовом по поверненню лізингового майна позивачу за первісним позовом виникло 22.06.2009 р. Також враховуючи ст. 321 та ч. 6 ст. 232 ГК України суд не погоджується з розрахунком позивача за первісним позовом неустойки визначеної п. 11.2.2 Договору і відповідно розраховує розмір неустойки самостійно.

Розрахунок неустойки визначеної п. 11.2.2 Договору за прострочення зобов’язання по поверненню лізингового майна.

Загальна вартість майна на момент укладення ДоговоруПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУ (%)Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день (%)Сума неустойки за період прострочення (грн.)

348190, 0023.06.09-11.08.0950110, 06027410493, 4

348190, 0012.08.09-23.12.0914210, 250, 05616427769, 16

Всього за період прострочення 38262, 56

Суд також не погоджується з розрахунком позивача за первісним позовом штрафу за порушення процедури вилучення майна передбаченого п. 11.2.5 Договору, адже відповідно до зазначеного пункту Договору штраф становить 2 %, а не 10 %.

Розрахунок штрафу за порушення процедури вилучення майна відповідно до п. 11.2.5. Договору.

(348190, 00 * 2)/100=6963, 8 грн.

Суд не погоджується з доводами відповідача за первісним позовом викладених в Запереченнях на позовну заяву, з огляду на таке, факт порушення зобов’язання по сплаті лізингових платежів відповідно до Договору № 23/08/06-4 встановлено Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2010 р. Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Чинне законодавство передбачає, як вже зазначалося, такі випадки односторонньої відмови від договору: така відмова передбачена самим договором та/або законом, така відмова є правовим наслідком порушення зобов’язання за законом та/або за договором. Одностороння відмова позивача за первісним позовом від договору передбачена п. 16.3. Договору та ч. 3 ст. 291 ГК України (на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму) та ст. 782 ЦК України. Щодо ч. 2 ст. 207 ГК України на яку також посилається в своїх запереченнях відповідач за первісним позовом, то вказана норма стосується визнання нікчемними умов саме типових договорів і договорів приєднання, а не договорів укладених на основі вільного волевиявлення сторін.

Суд відмовляє в задоволені зустрічного позову та не приймає доводів викладених позивачем за зустрічним позовом з наступних підстав.

Як встановлено судом Договір № 23/08/06-4 фінансового лізингу від 23.08.2006 р. викладений в письмовій формі, прошитий, пронумерований, скріплений печатками сторін та підписаний уповноваженими представниками сторін (Директором та Генеральним директором), містить всі істотні умови передбачені ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг». Матеріали справи не містять доказів наявності у позивача за зустрічним позовом заперечень щодо певних умов договору (викладених, як того вимагає ГК України в протоколі розбіжностей) та/або заяв позивача за зустрічним позовом щодо узгодження певних умов договору. Тому суд не приймає твердження позивача за зустрічним позовом, що при укладанні договору не було дотримано ч. 8 ст. 181 ГК України. Крім того, відповідно до чинного законодавства у разі, якщо в договорі відсутні умови щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Також відповідно до п. 4. 2. Договору лізингоодержувач зобов’язаний в присутності лізингодавця перевірити якість, комплектність та відповідність майна умовам договору (в т. ч. відповідність майна встановленим лізингоодержувачем умовам та специфікаціям), що підтверджується в актах приймання –передачі майна. Підписавши Акт приймання –передачі від 28.12.2006 р. позивач за зустрічним позовом підтвердив що майно та його комплектація відповідають заявці відповідача та специфікації до договору і відповідно звичайному для договору рівню якості. Все зазначене свідчить про погодження сторонами істотних умов договору.

Пункт 4.2. Договору відповідає приписам ст. 13 Закону України «Про фінансовий лізинг»і відповідно п.п. 3.6, 3.7. Договору не суперечать чинному законодавству. Також матеріали справи не містять доказів монопольного становища відповідача за зустрічним позовом на ринку та відповідно зловживання таким становищем. Тому суд не приймає твердження позивача за зустрічним позовом про скоєння відповідачем за зустрічним позовом правопорушення передбаченого ст. 29 ГК України.

Твердження позивача за зустрічним позовом що в момент укладання договору його зміст суперечив ч.ч. 3, 4 ст. 180 ГК України не приймається судом на підставі ст. 2, 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 179, 268 ГК України. Твердження позивача за зустрічним позовом щодо одностороннього обов’язку проводити ремонт та обслуговування лізингового майна також не приймаються судом, адже відповідно до чинного законодавства (як цивільного кодексу так і Закону України «Про фінансовий лізинг») сторони мають право покладати вказаний обов’язок на свій розсуд на будь-яку із сторін. Щодо відсутності в Договорі приписів прямо передбачених законом, зокрема, права позивача за зустрічним позовом на односторонню відмову від договору, то факт відсутності в договорі такого припису не позбавляє останнього самого права, адже воно передбачене законом.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України. А саме, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Як доводиться матеріалами справи в момент укладення договору його зміст не суперечив ані ГК України, ані ЦК України, ані Закону України «Про фінансовий лізинг», ані моральним принципам, особи, що підписали договір мали необхідний обсяг повноважень, волевиявлення учасників було вільним і спрямованим на реальне настання правових наслідків.

За таких обставин суд відмовляє позивачу за зустрічним позовом в задоволені позовних вимог.

Суд також зазначає, що заперечення відповідача за зустрічним позовом, які полягають у тому, що провадження у справі за зустрічним позовом підлягає припиненню, у зв’язку з відсутністю предмету спору, оскільки договір є припиненим, суд відхиляє, оскільки припинення договору у наслідок його розірвання та визнання договору недійсним має за собою різні правові наслідки, а отже припинення провадження у справі щодо зустрічного позову є неможливим.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Київська Будівельна Компанія «Київбудком»(01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10; код ЄДРПОУ 33880354) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г; код ЄДРПОУ 33880354) 38262, 56 (тридцять вісім тисяч двісті шістдесят дві) грн. 56 коп. неустойки, 6 963 (шість тисяч дев’ятсот шістдесят три) грн. 80 коп. штрафу, 1714, 03 (одну тисячу сімсот чотирнадцять) грн. 03 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Вилучити у Закритого акціонерного товариства «Київська Будівельна Компанія «Київбудком»(01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10; код ЄДРПОУ 33880354) та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г; код ЄДРПОУ 33880354) предмету лізингу, а саме: Самоскид КАМАЗ 6520-020-06, 2006 року випуску, державний номер АА 1276 СЕ, номер шасі ХТС 65200F61125516 в кількості 1 (одна) одиниця за залишковою вартістю 63 945,48 грн. (шістдесят три тисячі дев'ятсот сорок п'ять гривень 48 копійок).

4. У задоволенні інших первісних позовних вимог відмовити.

5. У зустрічному позові відмовити повністю.

6. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

7. Видати накази після набранням рішення законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко