Постанова № 10973735, 28.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 липня 2010 року 16:15 № 2а-6801/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Каргалика Д.М.;

відповідача: не зявились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

до ОСОБА_2

простягнення заборгованості На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28липня2010року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30квітня2010року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Державна податкова інспекція у Соломянському районі міста Києва (далі по тексту позивач, ДПІ у Соломянському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до громадянина ОСОБА_2 (далі по тексту відповідач, ОСОБА_2), в якому просить стягнути податковий борг по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9351,32грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12травня2010року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-6801/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 21червня2010року.

Судове засідання 21червня2010року відкладалося на 28липня2010року у звязку з неприбуттям представників відповідача, зобовязано представника позивача надати відомості адресного бюро, щодо місця реєстрації відповідача та надати пояснення, щодо розміщення на дошці оголошень податкових повідомлень-рішень: першої податкової вимоги від 19жовтня2009року №1/76 та податкового повідомлення-рішення від 30червня2009року №0002021704/0.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У звязку з неприбуттям в судове засідання представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за адресою, внесеною відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований в якості платника податків у ДПІ у Соломянському районі м. Києва.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 19січня2006року по 18січня2007року та у період з 19березня2007року по 18лютого2008року відповідач здавав в оренду нерухоме майно згідно договорів оренди (від 19січня2006року та від 12березня2007року) на підставі свідоцтва про право власності від 20жовтня2004року №1940-с/кі квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Сума орендної плати за договором від 19січня2006року складає 2860,00грн., а за договором від 12березня2007року складає 2800,00грн.

Абзацем “а” підпункту 9.1.4. пункту 9.1. статті 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” (тут і далі по тексту нормативно-правові акти на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо орендар є фізичною особою, яка не є субєктом підприємницької діяльності, то особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку орендодавець. При цьому ,такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету у строки, встановлені законом для квартального податкового періоду, а саме: протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем такого звітного кварталу.

Відповідно до пункту 22.3. статті 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” зазначено, що з 01січня2004року та до 31грудня2006року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1. статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від обєкта оподаткування. А відповідно до пункту 7.1. статті 7 даного Закону ставка податку становить 15 відсотків від обєкта оподаткування.

Позивач стверджував і це підтверджується матеріалами справи, що відповідачем станом на 14квітня2010року будь-які податкові декларації про отримані доходи не подавалися.

Загальна сума податку, яка мала бути сплачена до Державного бюджету України з доходу фізичної особи ОСОБА_2, відповідно до прибутків отриманих за договором оренди за період 2006-2008 роки складає 9351,32грн.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем, на підставі заяви громадянина ОСОБА_3 від 03липня2008року, вимог Закону України “Про державну податкову службу” позивачем проведена невиїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою ОСОБА_2, за результатами якої 12травня2009року складено акт №5896/17-4-2656106818.

На підставі акту перевірки від 12травня2009року №5896/17-4-2656106818 було винесено податкове повідомлення рішення від 30червня2009року №0002021704/0, яким відповідачу визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9351,32 грн.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно з підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові повідомлення надсилаються в порядку передбаченому для податкових вимог та вважаються надісланими (врученими) юридичній особі, якщо їх передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 30червня2009року №0002021704/0, надіслано відповідачу листом з повідомленням про вручення.

В матеріалах справи відсутні докази сплати податкового зобовязання зі сплати податкових зобовязань, визначених податковим повідомленням-рішенням 30червня2009року №0002021704/0, як і відсутні докази того, що платником розпочато процедуру апеляційного узгодження.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Судом встановлено, що податкове зобовязання відповідача не сплачено в установлені строки, через що податкове зобовязання визнається податковим боргом.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобовязань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у звязку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Судом встановлено, що у звязку з несплатою податкових зобовязань позивачем надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення першу податкову вимогу від 19жовтня2009року №1/276 на суму 9351,32грн., яка повернулася на адресу позивача-відправника, у звязку із не знаходженням відповідача за вказаною адресою, та була розміщена на дошці податкових оголошень (повідомлень) відповідно до акту від 18грудня2009року №6414/24-30.

У звязку з непогашенням боргу на адресу ОСОБА_2 надіслано другу податкову вимогу від 27січня2010року №2/2 на суму 9351,32 грн., яка також повернулася у звязку з незнаходженням відповідача за вказаною адресою і була розміщена на дошці податкових оголошень (повідомлень) 05березня2010року, відповідно до акту №1433/24-030.

Таким чином, судом встановлено, що податкові вимоги надіслано (вручено) відповідачу у встановленому чинним законодавством порядку та ним не оскаржені.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДПІ у Оболонському районі м. Києва підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_2 (03110, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок №33218844700010 до ВДК у Соломянському районі м. Києві, код 26077951, МФО 820019, код платежу 11011200) суму податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9351,32 грн. (девять тисяч триста пятдесят одна гривня тридцять дві копійки).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.А. Кузьменко