Постанова № 10995265, 27.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2010 року 11:03 № 2а-13567/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинського М.І., при секретарі судового засідання Попадин О.Б. у відкритому судовому засіданні вирішив адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання недійсними податкових повідомлень - рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача про визнання недійсними податкових повідомлень рішень №0000304310/0 від 13.04.09 р., №0000304310/1 від 16.06.09 р., №0000304310/2 від 01.09.09 р.

У судовому засіданні представником позивача було збільшено позовні вимоги, а саме крім вищезазначених позовних вимог позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000304310/3 від 03.11.2009 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків щодо допущених Банком порушень порядку нарахування та сплати податку на додану вартість, не ґрунтуються на нормах законодавства, оскільки, як зазначає представник позивача повернення орендованого приміщення з проведеним ремонтом не можна вважати безоплатною передачею майна власнику, та вважати таку господарську операцію поставкою товарів (робіт, послуг), що оподатковується податком на додану вартість у відповідності до вимог 3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, а акті перевірки помилково зазначені договори оренди, які не стосуються проведених ремонтних робіт.

Позивач, не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, винесеним за результатами перевірки, використовуючи надані законом права, оскаржив його у адміністративному порядку відповідно до пп. 5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». 16.06.2009р. Банком було отримано рішення про результати розгляду первинної скарги СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 11.06.2009р. № 6384/10/25-020, яким вищевказану скаргу Банку залишено без задоволення, а Рішення без змін, за результатами якого було винесене податкове повідомлення - рішення № 0000304310/1 від 16.06.2009р, яке отримане Банком 17.06.2009 р.

Не погодившись із вищевказаним рішення Банком подано повторну скаргу до ДПА м. Києва. Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду повторних скарг від 17.08.2009р. № 3272/10/25-114 Державна податкова адміністрація у м. Києві залишила без змін податкові повідомлення рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 13.04.2009р. № 0000304310/0 від 16.06.2009р. № 0000304310/1 та рішення від 11.06.2009р. № 6383/10/25-020 про результати розгляду первинної скарги Банку від 19.06.2009р. № 05-21/1437.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 27.08.2009р. № 3471/10/25-114 Державна податкова адміністрація у м. Києві внесла зміни до рішення ДПА у м. Києві від 17.08.2009р. № 3272/10/25-114 (6977/7/25-114), в звязку з чим, Банком 03.09.2009р. було отримано податкове повідомлення-рішення № 0000304310/2 від 01.09.2009р., відповідно до якого Банку визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: податок на додану вартість на суму 180683, 63 грн., у тому числі 120455, 75 грн. за основним платежем та 60227, 88 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Однак, Банком подано повторну скаргу до Державної податкової адміністрації України. Рішенням ДПА України від 22.10.2009р. № 10780/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги Банку залишено без змін податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, прийнятих за результатами повторних скарг, а скаргу Банку - без задоволення. В звязку з чим, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000304310/3 від 03.11.2009 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, в звязку з чим просив їх задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача у письмових заперечених та в судовому засіданні проти заявленого позову заперечував, мотивуючи тим, що за результатами планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна»встановлено, що Севастопольською філією банка безоплатно надано товари (роботи, послуги), які увійшли до складу здійснених ремонтів, про те, філією Банка також не включено до бази оподаткування з податку на додану вартість залишкову вартість проведених поліпшень орендованих приміщень у момент їх безоплатної передачі орендодавцю на суму 421684,57 грн., що в свою чергу призвело до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість в грудні 2008 року в сумі 84336, 91 грн.

Виклавши зміст своїх заперечень представник відповідача просив у задоволені позову відмовити повністю.

Оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.04.2006 року по 31.12.2008 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено Акт від 31 березня 2009 року №113/43-10/22906155 на підставі якого винесені податкові повідомлення рішення, що оскаржується.

Як свідчать обставини справи підставою визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість стало невключення до бази оподаткування з податку на додану вартість залишкову вартість проведених поліпшень орендованих приміщень у момент їх безоплатної передачі орендодавцю.

В судовому засіданні встановлено, що для ведення господарської діяльності та розміщення своїх відділень Банк укладає Договори оперативної оренди нежитлових приміщень. На підставі цих угод Банк проводив поточний ремонт, для підтримання обєкту оренди у відповідному стані згідно укладених договорів.

Пунктом 1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що безоплатно надані товари це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем а ні в акті перевірки, а ні в судовому не вказано на підставі яких документів зроблено висновок про те, що позивач безоплатно передав поліпшення власникам орендованих приміщень.

Підпунктом 1.17 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що безоплатно отримані товари (роботи, послуги), валові витрати виробництва (обігу), основні фонди та нематеріальні активи, що підлягають амортизації, розуміються у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 8.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлений порядок амортизації витрат на поліпшення основних фондів, одержаний в оперативний лізинг (оренду).

Підпунктом 8.8.1 вказаного Закону передбачено, що у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості: відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди); створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди).

При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.

Підпунктом 8.8.2 цієї статті визначає, що у разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу (оренди) орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового (орендного) договору такий орендар користується правилами, визначеними пп. 8.4.8 п. 8.4 цієї статті для заміни основних фондів. При цьому орендодавець не змінює балансову вартість основних фондів або валові доходи (валові витрати) на суму витрат, понесених орендарем на поліпшення такого об'єкта.

Тобто, законом визначено, що поліпшення обєкту оренди є витратами безпосередньо орендаря, що враховується або у складі валових витрат відповідного податкового періоду, або амортизується у складі відповідної групи основних засобів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в даному випадку безоплатної передачі товару не відбулося, в звязку з чим позивач не повинен сплачувати податок на додану вартість, отже, донарахування податкового зобовязання з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій суд вважає не обґрунтованим.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що в акті перевірки зазначені договори оренди, які не стосуються проведених ремонтних робіт (поліпшень), а саме договір оренди від 14.11.2002 р. АТВТ «Славутич» про оренду нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Пимоненка, 13, за яким Банк не проводив віднесення сум витрачених на поліпшення приміщення до складу валових витрат; за договором оренди нежитлового приміщення № 4/2007 від 01.10.2007р. МП ВКПФ «Вікторія» в Акті не знайшло відображення положення додаткової угоди, якою визначений термін дії договору, що свідчить про не повне вивчення цього питання податковими інспекторами. Згаданий в Акті термін дії договору не відповідає дійсності; не правильно зазначено строк закінчення терміну оренди за договором без номера від 07.02.2003р., укладеним з СПД Подцюк О.В.

Згідно пп. 1.5, 1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 N 327, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Вищевикладені обставини, не підтверджують достовірність висновків, висвітлених в акті перевірки.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обовязок щодо доказування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, в звязку з чим, підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків №0000304310/0 від 13.04.09 р., №0000304310/1 від 16.06.09 р., №0000304310/2 від 01.09.09 р. №0000304310/3 від 03.11.2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: Кишинський М.І.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 02.06.2010р.