Постанова № 10972700, 18.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2010 р. справа № 2а-15886/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Зеленова А. С.

при секретаріБеспалько Г.Г.

за участю представників позивачаБояр С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом державного підприємства «Красноармійськвугілля» до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000271640/0 від 08.06.2010 та № 0000281640/0 від 08.06.2010, -

В С Т А Н О В И В:

22.06.2010 ДП «Красноармійськвугілля» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000271640/0 від 08.06.2010 та № 0000281640/0 від 08.06.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ у м. Димитрові було проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ за період з 01.04.2010 по 31.05.2010, за наслідками якої складено акт № 157/15-32087941 від 08.06.2010 та прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з розміром штрафних санкцій, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки позивач не здійснював грошовими коштами погашення податкового боргу 31.05.2010 у розмірі 1461700 грн., 26.05.2010 у розмірі 2060,31 грн. та 14.05.2010 у розмірі 12418,66 грн., а подавав уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок на зменшення недоїмки № 4396 від 14.05.2010 на суму «- 14000 грн.» та № 9001959136 від 31.05.2010 на суму «- 2350000 грн.». Законодавством не передбачено нарахування штрафних санкцій у разі подання до податкової інспекції уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок. Тільки у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених законодавством, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф, передбачений п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

ДП «Красноармійськвугілля» у травні 2010 року проводилася оплата податку на додану вартість платіжним дорученням № 3643 від 26.05.2010 на загальну суму 69000 грн. згідно договору № 6/24 від 03.03.2008, № 8/24 від 31.03.2008, № 43/24 від 31.07.2008, № 81/24 від 18.03.2009, № 68/24 від 21.10.2007, «№ 72/24 від 30.11.2007, № 56/24 від 26.12.2008. Податковим органом було проігноровано призначення платежу у платіжних документах, внаслідок чого він зарахував сплачену суму на погашення заборгованості минулих періодів.

Просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000271640/0 від 08.06.2010 та № 0000281640/0 від 08.06.2010.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки не повідомив. Також представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що підпункт 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за наявності в платника податків податкового боргу не передбачає можливості спрямування коштів в рахунок погашення податкових зобовязань, що мають більш пізні терміни виникнення. Пункт 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлює обовязок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобовязання та терміни її погашення. Пунктом 17.3 ст. 17 цього Закону встановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. Тобто норми закону, що встановлюють черговість погашення податкового боргу, у повній мірі розповсюджуються на суми штрафних санкцій. Таким чином, кошти, що надійшли на сплату зобовязань з податку, збору (обовязкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобовязань, так і податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом. Відповідно до пункту 7.7 статті 7 цього Закону, якщо платник податків має податковий борг перед різними бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу відбувається у порядку черговості його виникнення.

Просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 56-57).

За таких обставин, та враховуючи приписи ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів та з урахуванням наданих ним заперечень.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.

Позивач - державне підприємство „Красноармійськвугілля” зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Димитрівської міської ради Донецької області 25.03.2003, включено до ЄДРПОУ за № 32087941, здійснює свою діяльність у відповідності до Статуту (у новій редакції), затвердженим наказом Міністра вугільної промисловості України № 27 від 19.01.2006 (а.с. 36-43, 44, 45).

08.06.2010 Державною податковою інспекцією у м. Димитрові була проведена невиїзна документальна перевірка особової картки ДП «Красноармійськвугілля» з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ за період з 01.04.2010 по 31.05.2010, за результатами якої складено акт № 157/15-32087941 (а.с. 7).

Згідно з цим актом, перевіркою було встановлено, що ДП «Красноармійськвугілля» здійснювало погашення податкового зобовязання згідно уточнюючого розрахунку податкового зобовязання з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок вх. № 9001492009 від 05.05.2010 у сумі 1447700 грн. із затримкою на 26 днів, згідно уточнюючого розрахунку податкового зобовязання з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок вх. № 9001492080 від 05.05.2010 у сумі 14000 грн. із затримкою на 26 днів, згідно уточнюючого розрахунку податкового зобовязання з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок вх. № 1863 від 01.04.2010 у сумі 14478,97 грн. із затримкою на 55 днів, чим порушено п.п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

08.06.2010 Державною податковою інспекцією у м. Димитрові прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000271640/0, яким позивачу на підставі вказаного акту перевірки та згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» нараховано штрафні санкції у розмірі 10% несвоєчасно сплачених сум узгоджених податкових зобовязань, що складає 146170 грн. (а.с. 8);

- № 0000281640/0, яким позивачу на підставі вказаного акту перевірки та згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» нараховано штрафні санкції у розмірі 20% несвоєчасно сплачених сум узгоджених податкових зобовязань, що складає 2895,79 грн. (а.с. 9).

Позивач, не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся 22.06.2010 до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом (а.с. 4).

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийняття ним податкових повідомлень-рішень № 0000271640/0 від 08.06.2010 та № 0000281640/0 від 08.06.2010, виходячи з наступного.

Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно з яким у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, у відсотках виходячи із календарних днів затримки, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами”, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Зазначеним підпунктом передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з абз. 2, 3 п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Щодо податку на додану вартість таким нормативно-правовим актом є Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054 (далі за текстом Порядок № 166).

Пунктом 4.4 Порядку № 166 передбачено, що якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

14.05.2010 позивачем був поданий до ДПІ у м. Димитрові уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок по декларації за вересень 2009 року (а.с. 12), яким позивач зменшив суму, яка підлягала сплати до бюджету на 14000 грн.

31.05.2010 позивачем був поданий до ДПІ у м. Димитрові уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок по декларації за березень 2009 року (а.с. 13), яким позивач збільшив суму відємного значення, зарахованого у зменшення податкового боргу з ПДВ на 2350000 грн.

Крім того, платіжним дорученням № 3643 від 26.05.2010 позивач сплатив суму податку на додану вартість у розмірі 69000 грн. (а.с. 14). У платіжному дорученні в якості призначення платежу позивач зазначив, що сплачується ПДВ за договорами згідно договору № 6/24 від 03.03.2008, № 8/24 від 31.03.2008, № 43/24 від 31.07.2008, № 81/24 від 18.03.2009, № 68/24 від 21.10.2007, «№ 72/24 від 30.11.2007, № 56/24 від 26.12.2008. Як вбачається із цих договорів (а.с. 15-35), вони стосуються розстрочення податкового боргу з податку на додану вартість.

У акті перевірки відповідач посилається на порушення позивачем п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами”, яким передбачено, що платник податків, який до перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобовязання минулих податкових періодів, зобовязаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати до подання такого уточнюючого розрахунку. Відповідач вважає, що вказаними вище уточнюючими розрахунками та платіжним дорученням позивач здійснив сплату податкових зобовязань, визначених позивачем уточнюючими розрахунками № 9001492009 від 05.05.2010 та № 1863 від 01.04.2010, що, зокрема, вбачається з розрахунків штрафних санкцій по спірним податковим повідомленням-рішенням (а.с. 10, 11).

Отже, у судовому засіданні встановлено та підтверджується актом перевірки, що відповідачем здійснено зарахування сум, що визначені в уточнюючих розрахунках від 14.05.2010 та від 31.05.2010, та суми, що сплачена вищевказаним платіжним дорученням, на погашення податкового боргу попередніх періодів, тобто боргу, який виник внаслідок несплати зобовязань, визначених уточнюючими розрахунками № 9001492009 від 05.05.2010 та № 1863 від 01.04.2010. Суд вважає, що таке зарахування відповідачем сум податкових зобовязань на погашення податкового боргу попередніх періодів не ґрунтується на нормах чинного законодавства, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковим боргом у розумінні п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Дійсно, в уточнюючому розрахунку від 31.05.2010 позивачем було збільшено суму відємного значення, зарахованого у зменшення податкового боргу з ПДВ. Однак, у акті перевірки та у розрахунках штрафних санкцій не вказано, на зменшення якого саме податкового боргу зараховане це збільшене відємне значення, не вказано, у якій період цей борг виник. У акті перевірки також не зазначено, за які податкові періоди у позивача утворився податковий борг і у рахунок погашення яких саме податкових зобовязань мали бути спрямовані суми відємного значення по уточнюючому розрахунку від 31.05.2010.

Що стосується уточнюючого розрахунку від 14.05.2010, то ним була зменшена сума ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету у вересні 2009 року, тобто її зарахування у погашення податкового боргу попередніх періодів взагалі не можливе, оскільки це прямо не передбачено приписами п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Як зазначено судом вище, платіжним дорученням від 26.05.2010 № 3643 відповідач сплатив податкові зобовязання з ПДВ за договорами розстрочення податкових зобовязань. Порядок розстрочення податкових зобовязань врегульовано ст. 14 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Так, п.п. 14.3.1 п. 14.3 ст. 14 цього Закону визначено, що розстрочення податкових зобов'язань надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.

Крім того, за змістом договорів про розстрочення (а.с. 15-35) погашення розстрочених сум податкового боргу можливо здійснювати в будь-який спосіб, визначений чинним законодавством (п. 6.1 розділу 6 договорів).

Так, Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123 (далі за текстом - Інструкція), встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства (п. 1.2 Інструкції).

Пунктом 1.4 Інструкції встановлено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів.

П.п. 6.1-6.4 Інструкції передбачено, що сума розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань, відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань та терміни їх сплати відображаються в особовому рахунку платника згідно з Порядком розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників податків, затвердженим наказом ДПА України від 18.09.2001 N 378 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.10.2001 за N 912/6103.

Дані щодо розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань у термін не пізніше дати укладання відповідного договору засобами програмного забезпечення вносяться до картки особового рахунку платника з журналу, який ведеться в електронному вигляді підрозділом забезпечення податкових зобов'язань і в якому реєструються рішення та договір про розстрочення (відстрочення).

Облік надходження розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань за платежами до бюджету та процентів за користування відстроченням або розстроченням податкових зобов'язань відображається в особових рахунках платників у загальному порядку обліку податкових зобов'язань, який встановлюється окремо для кожної форми особових рахунків платників, за тими кодами бюджетної класифікації, що й платежі, за якими надано відстрочення або розстрочення податкових зобов'язань.

Відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань відображаються на зворотному боці картки.

Отже, вказаною Інструкцією не передбачено можливості зараховувати платежі, сплачені в якості погашення розстроченого або відстроченого податкового зобовязання у сплату пені та податкового боргу поточних періодів. Така можливість передбачається лише пунктом 4.2 Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників податків, затвердженим наказом ДПА України від 18.09.2001 N 378 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.10.2001 за N 912/6103, тільки у випадку надмірної сплати сум процентів.

Позивачем у платіжному дорученні від 26.05.2010 було здійснено погашення розстрочених сум податкових зобовязань відповідно до умов договорів про розстрочення і вимог ст. 14 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Інструкції, що виключає можливість зарахування цих сплачених сум на погашення податкового боргу попередніх періодів.

Суд зазначає, що законодавством питання розстрочення податкових зобовязань врегульовані окремо, і тому до цих відносин не можливо застосовувати загальні положення Закону, що регулюють порядок погашення податкового боргу. До того ж, у акті перевірки та у розрахунках штрафних санкцій відповідач посилається лише на вимоги п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка регулює нарахування штрафних санкцій при поданні уточнюючого розрахунку, та не стосується сплати податкових зобовязань платіжними дорученнями.

Відповідач в обґрунтування правомірності зарахування сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу посилається на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Суд знаходить необґрунтованим таке посилання відповідача, оскільки відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

Таким чином, відповідачем не доведено, з яких підстав він виходив при визначенні того, що сума податкових зобовязань з ПДВ за вересень 2009 року та березень 2010 року, яка була зменшена уточнюючими розрахунками від 14.05.2010 та від 31.05.2010, зарахована саме на погашення зобовязань, визначених уточнюючими розрахунками з ПДВ № 9001492009 від 05.05.2010 та № 1863 від 01.04.2010.

Суд зазначає, що однією з умов застосування фінансових санкцій відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є порушення платником податків граничних строків проведення платежів, встановлених цим Законом. Оскільки строки сплати податку на додану вартість встановлюються спеціальним законодавством, то у відповідача відсутні правові підстави розповсюджувати дію Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків на дані правовідносини.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем не доведено законну підставу здійснення нарахування штрафних санкцій позивачу податковими повідомленнями-рішеннями № 0000271640/0 від 08.06.2010 та № 0000281640/0 від 08.06.2010, у звязку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн., які документально підтверджені (а.с. 3).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов державного підприємства «Красноармійськвугілля» до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000271640/0 від 08.06.2010 та № 0000281640/0 від 08.06.2010 задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Димитрові № 0000271640/0 від 08.06.2010 на суму 146 170 (сто сорок шість тисяч сто сімдесят) грн. 00 коп.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Димитрові № 0000281640/0 від 08.06.2010 на суму 2 895 (дві тисячі вісімсот девяносто пять) грн. 79 коп.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 18 серпня 2010 року в присутності представника позивача.

Повний текст постанови виготовлено 23 серпня 2010 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Зеленов А. С.