Постанова № 10972698, 18.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2010 р. справа № 2а-13698/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Зеленова А. С.

при секретаріБеспалько Г.Г.

представника позивача Тиріна М.П.,

представника відповідачаКонєва О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.05.2010 №№ 0000102302/0, 0000012200/0, 0000031700/0, -

В С Т А Н О В И В:

28.05.2010 державне підприємство «Маріупольський морський торгівельний порт» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.05.2010 №№ 0000102302/0, 0000012200/0, 0000031700/0 (а.с. 3-8), мотивуючи свої вимоги наступним.

За наслідками проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у м. Маріуполі були встановленні порушення позивачем вимог податкового законодавства у вигляді заниження повноти визначення податку на прибуток у сумі 461287 грн., заниження суми податку з доходу нерезидента у сумі 29140,89 грн., заниження податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів у сумі 950 грн., що стало підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, з якими позивач не погоджується з наступних підстав.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.05.2010 № 0000102302/0

Вказуючи на заниження валового доходу, перевіряючі вважають, що сума у розмірі 1845147 грн., яка була отримана позивачем як повернення його частки у статутному фонді державного обєднання «Укрморпорт», повинна була увійти до валового доходу підприємства і оподатковуватися податком на прибуток як «доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону…».

Позивач вважає, що сума в розмірі 1845147 грн. була повернута йому як внесок до статутного фонду державного обєднання «Укрморпорт». Це обєднання створювалось на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 17.03.1993р. №20-93 «Про обєднання державних підприємств транспорту і дорожнього господарства», яким передбачено, що об'єднання (за винятком залізниць) державних підприємств авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту, автомобільних доріг загального користування та інших шляхів сполучення, які входять до сфери управління Міністерства транспорту України і в єдиному технологічному процесі здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, ремонт рухомого складу, будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування та інших шляхів сполучення, утворюються та ліквідуються Міністерством транспорту України за погодженням з Антимонопольним комітетом України. Із зазначеного вбачається, що засновником таких обєднань є Міністерство транспорту України, а не підприємства, що увійшли до складу, як помилково вважають перевіряючі.

Згідно наказу Міністерства транспорту України №933 від 27.12.2002р. Маріупольський порт увійшов до складу державного обєднання «Укрморпорт», що також підтверджується статутом ДО «Укрморпорт» (п.1.4.). Пунктом 2 наказу Міністерства транспорту України від 25.02.2003р. №139 «Про затвердження статутного фонду Державного обєднання «Укрморпорт» встановлено, що статутний фонд обєднання створюється за рахунок учасників-підприємств, які увійшли до складу обєднання. Нарахування сум внесків наказано відобразити у бухгалтерському обліку як зменшення нерозподіленого прибутку минулих років (п.4 зазначеного вище наказу). Тобто вказані суми не відносилися до валових витрат. Так, на виконання вказаних актів позивач перерахував до статутного фонду ДО «Укрморпорт» 10510,21 тис.грн. У призначенні платежу вказувалось «формування статутного фонду». Однак, перевіряючі вказують, що оскільки засновником ДО «Укрморпорт» є Міністерство транспорту та звязку України, то і статутний фонд формувався останнім.

Наказом Міністерства транспорту та звязку України від 23.07.2008р. №916 «Про передачу державного майна» у звязку з ліквідацією Державного обєднання «Укрморпорт» було зобовязано державне підприємство «Керченський морський торговельний порт», державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» та державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» повернути позивачу як учаснику ДО «Укрморпорт» визначену суму коштів. На сьогоднішній день позивачу повернуто 1845147 грн., які знову були включені ним до нерозподіленого прибутку, тобто прибутку, який залишився на підприємстві після сплати податку на прибуток. Сума у розмірі 1845147грн. не є валовим доходом у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оскільки увійшла до нерозподіленого прибутку та на кшталт коштів, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи емітента не включається до складу валового доходу (п. 4.2.12 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.05.2010р. №0000012200/0.

Застосування відповідачем п.п. 17.1.9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є некоректним у звязку з тим, що податок у розмірі, передбаченим п. 13.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», був сплачений до бюджету України у розмірі 15% від перерахованих коштів нерезиденту.

Згідно з п.6.1.9 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 р. № 110, до платників податків - податкових агентів, на яких згідно із законами з питань оподаткування покладено обов'язок нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб (прибутковий податок з громадян) від імені та за рахунок таких фізичних осіб, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до законодавства, дія цього підпункту застосовується в усіх випадках ненарахування (неповного нарахування) сум цього податку. Однак, як зазначалося вище податок на прибуток було нараховано та сплачено, що підтверджується платіжними дорученнями. Таким чином, заниження податку не відбулось, а нарахування штрафних санкцій є безпідставним.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000031700/0 від 18.05.2010р.

Згідно ст. 2 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" об'єктом оподаткування цим податком є транспортні засоби, віднесені до певної товарної позиції Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

На думку перевіряючих, автомобіль ГАЗ 3309, власником якого є позивач, підпадає під товарну позицію 8704 - автомобілі для транспортування вантажів, тому є об'єктом оподаткування (абзац 4 частини 1 ст. 2 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів").

З таким висновком позивач не згоден, оскільки вказаний автомобіль обладнаний спеціальним пристроєм для перевезення сміття і не може використовуватися для перевезення вантажів та людей. Державним Стандартом України ДСТУ 2984-95 спеціальний автомобіль визначено як автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для виконання спеціальних функцій. У звязку з викладеним, вважає, що ним правильно віднесено автомобіль до позиції 8705. Товарна позиція 8704 встановлює загальні ознаки. На відміну від неї, товарна позиція 8705 визначає спеціальні ознаки транспортного засобу. Згідно підпункту "с" пункту 3 Правил тлумачення Гармонізованої системи, у разі коли товари можуть підпадати під класифікацію за двома і більш позиціями, вони класифікуються за позицією, яка є останньою у цифровій послідовності. Отже, у даному випадку повинна застосовуватись товарна позиція 8705 як остання у цифровій послідовності.

Просив задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову (а.с. 86-90) та доповнення до них (а.с. 102-104), у яких із посиланням на норми діючого законодавства та результати проведеної перевірки зазначив, що прийняті ДПІ у м. Маріуполі податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими. Просив відмовити у задоволені позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» є юридичною особою, здійснює діяльність відповідно до статуту, затвердженого у новій редакції наказом Міністерства транспорту та звязку України від 18.09.2008 № 1142 (а.с. 115-127).

З 15.03.2010 по 12.04.2010 ДПІ у м. Маріуполі проводилася планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2009, за наслідками якої складено акт від 05.05.2010 № 298/23-2/01125755 (а.с. 10-30).

Згідно з п.п. 1-3 розділу 4 «Висновок» акту перевірки, перевіркою встановлені наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:

1.п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 461287 грн.;

2.ст.ст. 2, 3, 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» та п. 2 наказу ДПА України від 17.09.2001 № 373 «Про форми Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, Довідки до уточнюючого Розрахунку та Порядку їх заповнення і подання до органу державної податкової служби», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.10.2001 за № 862/6053, в результаті чого занижено податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в періоді, що перевірявся, на суму 950 грн.;

3.п. 13.2 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - позивачем при здійснені на користь нерезидента «DAMEN Shipyards Gorichem» (Нідерланди) виплати з доходу з джерелом його походження із України у сумі 116290,80 євро (1296020,23 грн.), не утримано та не сплачено до бюджету податок з таких доходів в сумі 29140,89 грн. (а.с. 28).

Позивач 11.05.2010 подав до ДПІ у м. Маріуполі заперечення до акту перевірки (а.с. 31-34), яки були залишені без задоволення.

Відповідачем 18.05.2010 були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000102302/0, яким згідно п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 671301 грн., у т.ч. за основним платежем 461287 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 210014 грн. (а.с. 35);

-№ 0000012200/0, яким згідно п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 13.2 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 87422,67 грн., у т.ч. за основним платежем 29140,89 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 58281,78 грн. (а.с. 36);

-№ 0000031700/0, яким згідно п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення ст.ст. 2, 3, 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» та п. 2 наказу ДПА України від 17.09.2001 № 373 «Про форми Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, Довідки до уточнюючого Розрахунку та Порядку їх заповнення і подання до органу державної податкової служби», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.10.2001 за № 862/6053, визначено суму податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 1425 грн., у т.ч. за основним платежем 950 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 475 грн. (а.с. 37).

Не погоджуючись із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 28.05.2010 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з даним позовом (а.с. 3).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Дзержинську у повній мірі не доведена правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

1.Податкове повідомлення-рішення від 18.05.2010 № 0000102302/0 на суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 671301 грн. суд вважає таким, що підлягає визнанню недійсним.

Згідно акту перевірки позивачем були занижені валові доходи у сумі 1845147 грн. у звязку з отриманням грошових коштів внаслідок переходу права вимоги грошових зобовязань від ДО «Укрморпорт», як повернення частки ДП «Маріупольський морський торговельний порт» у статутному фонді ДО «Укрморпорт», яка не зареєстрована в установчих документах останнього.

Згідно наказу Міністерства транспорту та звязку України № 916 від 23.07.2008 «Про передачу державного майна» підприємствам-учасникам ДО «Укрморпорт» у звязку з його ліквідацією передано дебіторську заборгованість ДО «Укрморпорт» у сумі 15308881,03 грн. пропорційно їх вкладів до статутного фонду останнього, зокрема: ДП «Маріупольський морський торговельний порт» передана дебіторська заборгованість ДП «Керченський морський торговельний порт» у сумі 2722732,52 грн., ДП «Миколаївський морський торговельний порт» у сумі 430137,01 грн. та ДП «Іллічівський морський торговельний порт» у сумі 76852,90 грн.

Згідно наданих до перевірки документів станом на 01.04.2008 та на 01.08.2008 ДП «Маріупольський морський торговельний порт» не мав частки у статутному фонді ДО «Укрморпорт» та відповідно не був його учасником.

За період з 01.04.2008 по 31.12.2009 ДП «Маріупольський морський торговельний порт» збільшено дебіторську заборгованість у сумі 1845147 грн. по ДП «Керченський морський торговельний порт», ДП «Миколаївський морський торговельний порт» та ДП «Іллічівський морський торговельний порт» на підставі відповідних угод про порядок та строки погашення заборгованості.

За період з 01.04.2008 по 31.12.2009 ДП «Маріупольський морський торговельний порт» були отримані кошти у розмірі 1845147 грн., у т.ч. від ДП «Керченський морський торговельний порт» - 1338157 грн., від ДП «Миколаївський морський торговельний порт» - 430137 грн. та від ДП «Іллічівський морський торговельний порт» - 76853 грн. Ці суми до валового доходу підприємства відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як суми безповоротної фінансової допомоги не включались (а.с. 14-16).

Разом із тим, відповідач не врахував, що позивач був підприємством-учасником ДО «Укрморпорт» та ним було здійснено внески у статутний фонд цього обєднання.

Як вбачається з переліку підприємств, що увійшли до складу обєднання «Укрморпорт», що є додатком до Статуту ДО «Укрморпорт», затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 933 від 27.12.2002 (а.с. 50), Маріупольський морський торговельний порт увійшов до складу державного обєднання «Укрморпорт».

Пунктом 2 наказу Міністерства транспорту України від 25.02.2003р. №139 «Про затвердження статутного фонду Державного обєднання «Укрморпорт» (а.с. 42-43) встановлено, що статутний фонд обєднання створюється за рахунок учасників-підприємств, які увійшли до складу обєднання. Пунктом 4 цього наказу нарахування сум внесків наказано відобразити у бухгалтерському обліку як зменшення нерозподіленого прибутку минулих років. Згідно з розрахунком щодо визначення розміру внесків при формуванні статутного капіталу ДО «Укрморпорт», що є додатком до наказу від 25.02.2003р. №139, позивач перераховує до статутного фонду ДО «Укрморпорт» 10510,21 тис.грн., що свідчить про те, що статутний фонд ДО «Укрморпорт» формувався у т.ч. за рахунок внесків позивача.

Факт перерахування грошових коштів позивачем в статутний фонд ДО «Укрморпорт» підтверджено листом від 31.03.2003 № Б-127 (а.с. 137).

Наказом Міністерства транспорту та звязку України від 23.07.2008р. №916 «Про передачу державного майна» (а.с. 38-39) у звязку з ліквідацією Державного обєднання «Укрморпорт» було зобовязано державне підприємство «Керченський морський торговельний порт», державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» та державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» передати позивачу як учаснику ДО «Укрморпорт» дебіторську заборгованість. Пунктом 2 цього наказу приписано укласти договори переуступки боргу та акти прийому передачі щодо переуступки дебіторської заборгованості ДО «Укрморпорт», що і було зроблено (а.с. 172-187).

Факт повернення позивачу державними підприємствами «Керченський морський торговельний порт», «Миколаївський морський торговельний порт», «Іллічівський морський торговельний порт» суми у розмірі 1845147 грн. підтверджується банківськими виписками (а.с. 138-171).

Валовим доходом у відповідності до підпункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно із підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Безповоротна фінансова допомога, згідно підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 вказаного Закону - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої

поворотної фінансової допомоги.

За змістом п.п. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валового доходу кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента або після закінчення договору про спільну діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв). Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах. Виходячи з вищевикладеного, оскільки безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод, суми коштів, що надійшли як повернення власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної ліквідації такої юридичної особи-емітента не можуть відповідати визначенню безповоротної фінансової допомоги.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджено що юридичну особу ДО «Укрморпорт» припинено. Отже, у даному випадку не мало місце отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги, у звязку з чим є безпідставним висновок відповідача про заниження позивачем валового доходу у розмірі 1845147 грн.

Таким чином, податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 671301 грн. було нараховано позивачу неправомірно.

2.Податкове повідомлення-рішення від 18.05.2010 № 0000012200/0 на суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 87422,67 грн. суд вважає законним та обґрунтованим.

23.04.2008 між позивачем та корпорацією «DAMEN Shipyards Gorichem» (Нідерланди) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 27-7/08/492 на проведення сюрвея криголаму «Капітан Белоусов», предметом якого є проведення інспекції судна. Загальна сума контракту склала 8950 євро (а.с. 69-75). Вказана сума була сплачена позивачем на користь нерезидента у повному обсязі, що було підтверджено під час перевірки (а.с. 23). Платіжним дорученням № 2117 від 22.05.2008 позивач перерахував до бюджету податок на прибуток у розмірі 10256,98 грн.

16.09.2008 між позивачем та корпорацією «DAMEN Shipyards Gorichem» (Нідерланди) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 180050/27-7/08/907 на поставку обладнання і матеріалів, технічної документації і надання технічної допомоги для криголаму «Капітан Белоусов» відповідно до Специфікацій до договору. Сума контракту склала 5890000 євро (а.с. 52-68). Актом перевірки підтверджено, що сума у розмірі 107340,8 євро була сплачена позивачем на користь нерезидента. Платіжним дорученням № 6883 від 17.12.2009 позивач перерахував до бюджету податок на прибуток у розмірі 186847 грн. Платіжним дорученням № 19/746 від 16.02.2010 позивач перерахував до бюджету суму у розмірі 2789,35 грн.

Тобто, сплату податку здійснив позивач за власний рахунок, а не за рахунок корпорації «DAMEN Shipyards Gorichem» (Нідерланди). Суд зазначає, що у даному випадку відповідач дійшов правомірного висновку, що позивачем здійснено надмірне перерахування коштів за межі України без сплати податку, оскільки ним не було здійснено утримання податку зі сплачених нерезиденту сум у розмірі 1342,5 євро за контрактом від 23.04.2008 та у розмірі 16101,12 євро за контрактом від 16.09.2008.

Так, абз. 1 п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Абз. 2 цього пункту визначено, що для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти: … в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг".

Пунктом 1.36 статті 1 цього Закону визначено поняття інжинірингу як надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами).

Роботи, виконання яких передбачалося вказаними вище зовнішньоекономічними контрактами, підпадають під поняття інжинірингу. Отже, доходи, отримані по цим контрактам нерезидентом, тобто корпорацією «DAMEN Shipyards Gorichem», є доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження в Україні.

За змістом пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно з пунктом 16.13 статті 16 цього Закону, відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати.

Суд не приймає до уваги доводи представника позивача стосовно того, що до вказаних зовнішньоекономічних контрактів не підлягає застосуванню національне законодавство з огляду на наступне.

Місцем укладення зовнішньоекономічних договорів у них вказано м. Маріуполь, Україна.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Стаття 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає вибір права за згодою сторін договору, зокрема, сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України. За змістом статті 47 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює: дійсність договору; тлумачення договору; права та обов'язки сторін; виконання договору; наслідки невиконання або неналежного виконання договору; припинення договору; наслідки недійсності договору; відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором. Якщо при визначенні способів та порядку виконання договору, а також заходів, які мають бути вжиті в разі невиконання або неналежного виконання договору, неможливе застосування права, зазначеного в частині першій цієї статті, може бути застосоване право держави, у якій здійснюється виконання договору. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 N 470 затверджено Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доході із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, який визначає процедуру звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку (далі - міжнародні договори), та відшкодування (повернення) сум податку, надміру сплачених на території України (п. 1). Згідно з пунктом 4 цього Порядку підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, о нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

За змістом пунктом 6 цього Порядку особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати положення міжнародного договору, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року. У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування (п. 8).

Як встановлено у судовому засіданні, така довідка підприємством-нерезидентом не надавалася, отже, враховуючи приведені норми законодавства, у даному випадку його доходи підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України. Таким чином, є цілком обґрунтованим висновок відповідача щодо порушення ДП «Маріупольський морський торговельний порт» п. 13.2 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що обумовлює правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 18.05.2010 № 0000012200/0.

3.Податкове повідомлення-рішення від 18.05.2010 № 0000031700/0 на суму податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 1425 грн. суд вважає законним та обґрунтованим.

Підставою для донарахування податкового зобовязання у акті перевірки вказано те, що позивач відніс транспортний засіб ГАЗ 3309 КО 413.3 вантажний сміттєвоз до коду за КТЗЕД 8704 замість коду 8705, що призвело до застосування більш нижчої ставки податку, та, як наслідок, заниження податкового зобовязання на суму 950 грн. (а.с. 26). Суд погоджує такий висновок відповідача з огляду на наступні вимоги законодавства.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» об'єктами оподаткування є, у тому числі автомобілі вантажні - код за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності ( УКТЗЕД ) 8704; автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів, - код 8705 (крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних).

Статтею 3 цього Закону ставки податку встановлені дефиренційовано в залежності від типу транспортного засобу та його коду згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності. Зокрема, для автомобілів з кодом 8705 - автомобілі спеціального призначення (крім пожежних і швидкої допомоги)ставки встановлені в меншому розмірі, ніж за автомобілі з кодом 8704 автомобілі вантажні.

Відповідно до Закону України «Про Митний тариф України» Митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Згідно Розділу УІІІ «Транспортні засоби, устаткування та пристрої, повязані з транспортом» Митного тарифу України позиція з кодом 8705включає автомобілі спеціального призначення, крім призначених головним чином для перевезення людей або вантажів (наприклад автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі пожежні, автобетономішалки, машини прибиральні, машини дорожні, автомобілі-майстерні, радіологічні автомобілі, вишки розвідувальні та бурові на автомобілях,автомобілі спеціального призначення для пересувних телевізійних і звукових станцій).

За змістом наведеної норми головним чинником, обєднуючим поняття автомобіля спеціального призначення, який підпадає під код 8705, є призначення автомобіля для виконання певної, іншої, ніж нетранспортна, функції.

Відповідно до ст. 312 Митного кодексу України ведення УКТЗЕД здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ведення УКТЗЕД передбачає, в тому числі розроблення пояснень та рекомендацій з метою забезпечення однакового тлумачення і застосування УКТЗЕД; поширення інформації про застосування УКТЗЕД.

Пунктом 4 Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 № 1863, прийнятою на виконання статті 321 Митного кодексу України, Держмитслужба забезпечує ведення УКТЗЕД, зокрема здійснює розроблення пояснень до товарних підкатегорій УКТЗЕД (національний рівень деталізації товарів) з метою забезпечення однакового тлумачення та застосування УКТЗЕД, які мають рекомендаційний характер; поширює інформацію про застосування УКТЗЕД.

Таке пояснення було надано листом Державної митної служби України від 11.04.2000 № 11/3-3273, згідно з яким до товарної позиції 8704 "Автомобілі вантажні" включаються, зокрема сміттєзбірники, незалежно від того, обладнані вони навантажувальними, трамбувальними, демфіруючими та ін. пристроями або ні. зокрема, автомобілі-цистерни (незалежно від того, обладнані вони насосами чи ні).

Призначення вантажних сміттєзбірників для транспортування певного вантажу при відсутності у них інших, нетранспортних функцій, правомірно визначено податковим органом як ознака, що характеризує ці автомобілі як автомобілі вантажні з кодом УКТЗЕД 8704, а відтак донарахування позивачу суми податкових зобовязань за ставками податку, встановленими для обєкта оподаткування автомобіль вантажний є правомірним.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.05.2010 № 0000102302/0 на суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 671301 грн.

На підставі ст. 94 КАС України суд стягує з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,33 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.05.2010 №№ 0000102302/0, 0000012200/0, 0000031700/0 задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Маріуполі від 18.05.2010 № 0000102302/0, яким державному підприємству «Маріупольський морський торгівельний порт» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 671301 (шістсот сімдесят одна тисяча триста одна) грн. 00 коп., у т.ч. за основним платежем 461287 (чотириста шістдесят одна тисяча двісті вісімдесят сім) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 210014 (двісті десять тисяч чотирнадцять) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» судові витрати в розмірі 1 (одна) грн. 33 (тридцять три) коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 18 серпня 2010 року.

Постанова складена в повному обсязі та підписана 23 серпня 2010 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Зеленов А. С.