Рішення № 10969883, 19.03.2010, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 2-1957

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

„27” липня 2010 року М елітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Ніколовой І.С.

при секретарі Бєлінськой А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач зазначив, що 15.05.2008р. між ним та відповідачем був укладений безпроцентний договір позики, за умовами якого відповідач отримав у власність 15000грн, які повинен був повернути позивачу до серпня 2009р., сплачуючи щомісяця по 1000грн за період з червня 2008 по серпень 2009р.

Однак відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобовязання з повернення боргу, станом на 23.02.2010р. виплатив позивачу 4000грн, і його заборгованість за договором позики складає 11000грн.

Просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість з врахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми відповідно ч.2 ст.625 ЦК України, загальною сумою 13907грн 92коп.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, в сумі 11000грн, решту не визнав, пояснивши суду, що працював на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Литво» начальником ливарного цеху. Наприкінці 2008р. його викликав директор товариства, і, пояснивши, що він має наміри скоротити штат підприємства, попросив написати заяву про звільнення за власним бажанням. Відповідач уточнив, що йому робити з боргом, адже він позбавляється заробітку. Директор його заспокоїв, сказавши, щоб відповідач борг повертав за можливістю, а за найменшої нагоди він знову працевлаштує його. Після звільнення відповідач близько року перебував на обліку в Мелітопольському центрі зайнятості населення, бо не міг відшукати роботу, і отримував державну допомогу по безробіттю. Однак зазначених коштів не вистачало, оскільки відповідач є єдиним годувальником родини (дружина не працює за станом здоровя, дочка проходить інтернатуру, син студент). 21.12.2009р. відповідач працевлаштувався майстром ливарного цеху Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія», де на теперішній час отримує зарплату в середньому 1090грн 80коп на місяць, тобто можливості погашати борг на теперішній час не має.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити у повному обсязі.

15.05.2008р. між сторонами був укладений безпроцентний договір позики, за умовами якого відповідач отримав у власність 15000грн, які повинен був повернути позивачу до серпня 2009р., сплачуючи щомісяця по 1000грн за період з червня 2008р. по серпень 2009р (а.с.6-7,9). Згідно наданої відомості від 12.05.2008р., суму позики відповідач отримав (а.с.10), тобто позивач в повному обсязі виконав свої обовязки за договором.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Однак відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобовязання з повернення боргу, станом на 23.02.2010р. виплатив позивачу 4000грн, і його заборгованість за договором позики складає 11000грн (а.с.5).

Згідно ст.526 ЦК України, зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно умов договору.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та порядку, встановленому договором.

Відповідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив грошове зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки.

Заперечення відповідача суд не приймає до уваги, оскільки, відповідно ч.1 ст.614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязань. Однак суд не вважає, що відповідач вжив всіх залежних від нього заходів щодо повернення боргу, адже його заперечення мотивовані складним матеріальним станом родини.

Таким чином, позов слід задовольнити, стягнувши з відповідача заборгованість з врахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми відповідно ч.2 ст.625 ЦК України, загальною сумою 13907грн 92коп.

Клопотання про розподіл судових витрат суду не заявлено.

Керуючись ст.526, ч.1 ст.614, ч.2 ст.625, ст.1046, ст.1049 ЦК України, ст.ст.214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво», розташованого в м.Мелітополі по Каховському шосе,27 (р/р 2600342130 в МВ АППБ «Аваль» МФО 313827 код ОКПО 25482075) 13907 гривень 92 копійок за договором позики від 15 травня 2008 року.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана апеляційному суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або може бути подана в десятиденний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ: