Рішення № 109617968, 13.03.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2023 Справа № 914/122/23

м. Львів

За позовом: Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , с. Жовтанці, Львівської області

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом

Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

Представники сторін не викликались

Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua. не здійснювалося.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 25885,13 грн.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2023 року справу передано судді О.І.Щигельській.

Ухвалою суду від 09.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи №914/122/23 ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін. Проінформовано сторони, що розгляд справи по суті починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, оскільки судове засідання не проводиться, а тому процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до Господарського процесуального кодексу України обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Заперечень від сторін проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження у встановлений чинним процесуальним законом строк не надходило.

20.01.20232 в системі документообігу суду зареєстровано заяву відповідача (вх.№1447/23).

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про наявність підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 25 885,13 грн.

Аргументи відповідача

Представником відповідача подано заяву (вх.№1447/23), в якій повністю визнано пред`явлений позов Державної служби України з безпеки на транспорті, у зв`язку з підставністю позовних вимог.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Начальником управління Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період з 20.07.2020 по 26.07.2020. Згідно якого місцем перевірки є окремо визначені ділянки дороги, маршрути руху, автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місця здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на адміністративній території м. Києва та Київської області.

17.07.2020 року на підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті видано направлення на рейдову перевірку №000209 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів.

22.07.2020 посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку від 17.07.2020 № 000209 на а/д М-06, Київ-Чоп, 36 км, проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Під час вказаної перевірки зупинено транспортний засіб марки Renault Magnum 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки Lamberet LVFS-3F реєстраційний номер НОМЕР_2 .

З доданої до позовної заяви копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що власником зазначеного транспортного засобу є ОСОБА_2 , а автомобільним перевізником під час здійснення вантажних перевезень була ФОП ОСОБА_1 (відповідач по справі).

Працівниками Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, у результаті якого було виявлено перевищення нормативних вагових параметрів, а саме: навантаження на одиночну вісь - 12,28 т при допустимому -11т, що підтверджується копією талона про зважування.

Результати перевірки оформлені :

-довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 048400 від 22.07.2020 року;

-актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 024932; від 22.07.2020 року

-актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.07.2020 № 238386, яким зафіксоване порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажу згідно з товарно-транспортною накладною з порушенням норм, передбачених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, без оформлення дозволу.

Розрахунком №24932 від 22.07.2020 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування визначено до сплати 817,29 євро.

Листом №62531/18/24 від 18.08.2020 року Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки зверталося до ОСОБА_1 , яким повідомлялося, що відповідно до розрахунку від 22.07.2020 за №24932 під час здійснення рейдової перевірки, а саме габаритно-вагового контролю транспортного засобу виявлено порушення порядку проїзду великовагових/великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Листом №45803/30/24-22 від 08.12.2022 року відділ державного нагляду (контролю) у Київській області додатково повідомляв ОСОБА_1 , що під час здійснення рейдової перевірки, а саме габаритно-вагового контролю транспортного засобу виявлено порушення порядку проїзду великовагових/великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, також зазначено що сума заборгованості становить за розрахунком від 22.07.2020 №24932 817,29 євро, що еквівалентно 26322,59 грн.

Листом №46071/30/24-22 від 09.12.2022 зазначено, що в листі від 08.12.2022 допущено описку, відтак сума заборгованості за розрахунком від 22.07.2020 №24932 817,29 євро, що еквівалентно 25 885,13 грн.

Оскільки визначена контролюючим органом плата за проїзд, відповідачем в добровільному порядку і у встановлені чинним законодавством строки не сплачена, така набула статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а відтак Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 25885,13 грн.

ОЦІНКА СУДУ

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (надалі Положення), відповідно до п. 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

За приписами підпунктів 2, 15, 27 пункту 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, серед іншого: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

У відповідності до аб. 1 п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (надалі Порядок).

Пунктом 3 Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до Порядку дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

Згідно п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Згідно з п.п. 26-28 Порядку кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у ст. 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Згідно зі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено на перевізників.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснювалися перевезення з перевищенням нормативно допустимого навантаження транспортних засобів, що підтверджується копіями долучених Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, Довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та Розрахунком плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

У зв`язку з чим відповідачу нарахована плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 817,29 євро, відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених Порядком.

Пунктом 27 Порядку передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до п. 31-1 Порядку (станом на момент виникнення правовідносин), перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Згідно з п. 41 Порядку, дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно- вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Відповідачем визначений розмір плати за проїзд не оскаржено та не сплачено у встановлені чинним законодавством строки.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Спірні відносини виникли між сторонами у справі з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, в тому числі й на користь держави). Такі висновки суду відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 06 червня 2018 року у справі № 820/1203/17.

Кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до Державного бюджету.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування в розмірі 25885,13 грн є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Крім того суд зазначає, що представником відповідача подано заяву (вх.№1447/23), в якій повністю визнано пред`явлений позов Державної служби України з безпеки на транспорті, у зв`язку з підставністю позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом також встановлено, що заява відповідача про визнання позову підписана представником відповідача, адвокатом Антоном Марчуком, який діє на підставі Ордеру серія ВС №1181435 від 19.01.2023 року.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Стандарт доказування вірогідності доказів, який на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також беручи до уваги визнання відповідачем позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної служби України з безпеки на транспорті до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 25885,13 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір в розмірі 2481,00 грн покладається на відповідача в повному обсязі відповідно до п. 9 ст. 130 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 25 885,13 грн.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, місто Київ, вул. Антоновича, будинок 51; ідентифікаційний код 39816845) 2481,00 грн судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.03.23р.

Суддя Щигельська О.І.