Рішення № 109612382, 16.03.2023, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/431/23

Провадження № 2/306/302/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2023 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Уліганинця П.І.

за участю: секретаря судового засідання Пецко Ж.М.

розглянувши увідкритому підготовчомусудовому засіданнів м.Свалява справуза позовом ОСОБА_1 до Свалявської міської ради, третьої особи без самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з названим позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_1 . На момент смерті останнього разом з ним за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: мама позивача ОСОБА_2 , позивач, його дружина та двоє дітей. Після смерті батька відкрилася спадщина. До складу спадкового майна померлого входить житловий будинок за вищевказаною адресою. Вказує, що спадкоємцям до майна батька є він, а його мама на спадщину не претендує та не заперечує щодо визнання за ним права власності на спірний будинок. Зазначає, що його покійний батько не зареєстрував за собою право власності на вищевказаний житловий будинок і у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на такий, він не може оформити право власності на такий. Тому просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Подали заяви про розгляд справи у їх відсутності. Позивач позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні. Представник Свалявської міської ради просила розгляд справи провести за наявними в матеріалах справи документами. Третя особа ОСОБА_2 щодо задоволення позову не заперечила (а.с. 36-37, 52).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити зважаючи на наступне.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11.08.2020 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 16 від 11.08.2020 року (а.с. 7).

Згідно свідоцтва про свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 16.03.1977 року батьками позивача є батько - ОСОБА_1 та мати ОСОБА_3 (а.с. 8).

Як убачається з свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 28.05.1976 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 29.05.1976 року уклали шлюб. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові ОСОБА_5 , дружині ОСОБА_5 (а.с. 9).

Відповідно до будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку в АДРЕСА_1 , головою дворогосподарства є ОСОБА_1 , 1954 р.н. та в такому окрім останнього зареєстровані: ОСОБА_2 , 1956 р.н.; ОСОБА_1 , 1977 р.н.; ОСОБА_6 , 1979 р.н.; ОСОБА_7 , 2005 р.н., ОСОБА_8 , 2009 р.н. (а.с. 13-21).

Згідно повідомлення Свалявської міської ради від 07.02.2023 року № 123, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент смерті був головою домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок розташований на земельній ділянці 0,07 га, що перебувала у користуванні останнього (а.с. 2).

Як убачається з свідоцтва №6 садиби в сільських населених пунктах УРСР та Витягу з рішення Свалявської районної ради народних депутатів від 23.05.1979 року за № 146 ОСОБА_1 виділено та відведено земельну ділянку площею 0,07 га для будівництва житлового будинку (а.с. 24-27).

Згідно дозволу №205 ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво житлового будинку на земельній ділянці в с. Тибава (а.с. 28).

Відповідно до технічного паспорта будинку садибного типу за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер ТІ01:3780-4531-7454-3996, інвентаризаційна справа №52/2023) такий складається з А- житлового будинку; Б- літня кухня; В- сарай; Г сарай; Д- вбиральня; Е сарай; І колодязь; №1-2 Огорожа. Вартість такого, відповідно до Довідки № 39 від 23.02.2023 року, становить 89320 грн (а.с. 29, 41-47).

Вищезгадані обставини стверджуються відповідними документами і ніким не оспорюються.

Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31.01.1966 року Міністерством комунального господарства УРСР і погодженою 15.01.1966 року із Верховним Судом УРСР, було встановлено, що реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать, зокрема, громадянам на праві особистої власності (п.п. 2, 4); будинки і домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані, не підлягають реєстрації (п. 6); при відсутності правовстановлюючих документів, зазначених в Інструкції, у випадках включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у випадках їх перетворення в міста або селища міського типу бюро технічної інвентаризації при наявності погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам, з метою їх подальшої реєстрації, а при відсутності таких книг необхідних для реєстрації питання вирішуються в кожному окремому випадку за заявою зацікавленої особи з проведенням відповідного обстеження і якщо зібрані матеріали підтверджують належність будинку заявнику, вирішується питання про оформлення права власності (п.п. 10, 20).

Таким чином, на час будівництва житлового будинку, з урахуванням також положень ст. 4 ЦК Української РСР (1963 року), реєстрація права власності на нього не вимагалася, як докази належності будинку певній особі могли бути прийняті документи, що не були передбачені Додатком №1 до згаданої Інструкції від 31.01.1966 року. Будинок з моменту побудови і до цього часу знаходиться в сільському населеному пункті, має в ньому окремий порядковий номер. Придатність будинку для проживання та належність його спадкодавцю на час його смерті ніким не оспорюється.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом від 17.07.97 № 475/97-ВР, передбачено право фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Згідно з нормою ст. 319 цього кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити з своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, виконуючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону й порушувати права інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановленим законом.

Ст. 321 ЦК України закріплений принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції, відповідно до ч.4 якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду з захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути ... в т.ч. припинення дії, яка порушує право.

За правилами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За правилами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину … .

З огляду на вищевикладене позов є обгрунтованим.

Керуючись ст. ст. 12, 18, 81, 200, 258, 263, 265, 273, 353 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1268 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Свалявськоїміської ради,третьої особибез самостійнихвимог: ОСОБА_2 провизнання прававласності нажитловий будинокв порядкуспадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканцем АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ П.І.Уліганинець

16.03.2023 року