Рішення № 10957132, 07.07.2010, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                     тел.77-99-18, факс 77-44-62

РІШЕННЯ

Іменем України

01.07.2010                                                                                                    Справа № 19/78

За позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія Євростиль", вул. Мілютенка, 28, кв. 11, м. Київ, 02660

до відповідача:          Закритого акціонерного товариства "Чернігівський автозавод", пр-т Миру 312, м. Чернігів, 14007

про:           стягнення 8 351,19 грн.

Суддя Л.Р. Кочергіна

Представники сторін:

від позивача: І.А. Масловський, довіреність № б/н від 31.01.2010 , Т.Л. Оврачук - головний бухгалтер, В.І. Манорик - директор,

від відповідача: Т.А. Івашкіна, довіреність № 1895 від 13.01.2010.

          Рішення приймається після перерви оголошеної в судовому засіданні 01.06.2010, 15.06.2010 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія Євростиль” (далі - ТОВ „Євростиль”) подано позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Чернігівський автозавод” (далі –ЗАТ „Чернігівський автозавод”) заборгованості у розмірі 8 351,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався за товар поставлений на підставі видаткових накладних № РН –0000003 від 07.04.2006 та № РН –0000144 від 20.03.2008.

01.06.2010, представник відповідача надав відзив на позов в якому проти позовних вимог заперечує посилаючись на ту обставину, що позивачем пропущено строк позовної давності про стягнення суми боргу за накладною № РН-0000003 від 07.04.2006.

15.06.2010, відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності в порядку ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України (99 арк. справи).

          Подана заява прийнята до розгляду.

01.07.2010 року, на підставі ст.22 Господарсько процесуального кодексу України, позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог. В зазначеній заяві позивач просить стягнути з відповідача 8 349,98 грн боргу, що виник внаслідок не оплати товару, отриманого на підставі видаткових накладних: № 0000041 від 29.01.2007, № 0000603 від 06.11.2007, № 0000098 від 28.02.2008 та № 0000003 від 07.04.2006.

Суд оцінює подане уточнення позовних вимог як часткову зміну підстав позову та приймає його до розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно вимог п.1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Судом встановлено, що з 07.04.2006 по 28.02.2007 за накладними № РН-0000003, №РН - 0000041, № РН - 0000603 та № РН - 0000098 позивач поставив відповідачу клей 88 (далі –товар). Вартість поставленого товару склала 23883,14 грн.

Також, судом встановлено, що відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково і його заборгованість перед позивачем на момент розгляду справи складає 8349,98 грн, із яких за накладною № РН-0000003 –5 931,17 грн, №РН –0000041 –68,49 грн, № РН - 0000603 –1906,55 грн та № РН –0000098 –443,77 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про укладення між сторонами договору поставки.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до п.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторонами не визначено строк виконання зобов’язань, позивач направив відповідачу претензію № 29 від 01.04.2010 з вимогою виконати свій обов’язок щодо оплати поставленого товару.

Однак, відповідач у встановлений законом семиденний строк із позивачем не розрахувався.

В судовому засіданні, 01.07.2010, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 5 931,17 грн боргу за товар отриманий по накладній № РН-0000003 від 07.04.2006 та просить суд застосувати строк позовної давності за вказаною вимогою.

Посилання відповідача на закінчення строку позовної давності за накладною № РН-0000003 від 07.04.2006 відхиляється судом, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями,строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно ч.1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Судом встановлено, що 01.03.2010 між сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків №44, підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками підприємств.

Із наведеного акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що відповідач визнає наявність боргу перед позивачем у розмірі 8349,97 грн, в тому числі й 5 931,17 грн за накладною № РН-0000003 від 07.04.2006.

Сутність визнання боргу полягає у тому, що боржник констатує свою зв’язаність зобов’язанням (боргом) із кредитором, а відтак готовність виконати перед кредитором своє зобов’язання.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про переривання перебігу позовної давності за вимогою про стягнення суми боргу на підставі накладної № РН-0000003 від 07.04.2006 внаслідок вчинення відповідачем дії, що свідчить про визнання боргу.

Крім того, слід зазначити, що строк позовної давності не є граничним, збіг якого припиняє суб’єктивне право. Відтак, перебіг строку позовної давності не тягне припинення права.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що за вимогою позивача про стягнення з відповідача 5 931,17 грн за накладною № РН-0000003 від 07.04.2006 строк позовної давності не сплив.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості за накладними № РН-0000003, №РН –0000041, № РН - 0000603 та № РН –0000098, посилаючись на ту обставину, що позивачем не було пред’явлено вимогу про її оплату, а відтак відсутнє порушення зобов’язання з боку відповідача.

Суд не погоджується із наведеними запереченнями відповідача з огляду на те, що в матеріалах справи наявна вимога позивача від 01.04.2010, направлена на адресу відповідача 07.04.2010, про погашення 8 351,19 грн заборгованості за поставлений товар.

З огляду на зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 8349,98 грн боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з           Закритого акціонерного товариства „Чернігівський автозавод”, (пр. Миру, 312, м. Чернігів, 14007, р/р № невідомий, код ЗКПО 32601556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Євростиль”, (вул. Мілютенка,28, кв.11, м. Київ, 02660, р/р № 26001050216400 в Публічному акціонерному товаристві „Укрсиббанк”, м. Київ, МФО 380184, код ЗКПО 33883612) 8349,98 грн боргу, 102,0 грн державного мита та 236,0 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                                                                                          Л.Р. Кочергіна

Рішення підписано: 06.07.2010

Суддя                                                                                          Л.Р. Кочергіна

07.07.10