Рішення № 10956840, 20.08.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2010 р.           Справа № 8/41. За позовом дочірнього підприємства "Формаг-Київ", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства "Арго", с.Шилівці Хотинський район Чернівецька область

про стягнення заборгованості - 8214,32 грн.

Суддя І.В.Марущак

Представники:

Від позивача –Кліванська О.П., дов. від 01.07.2010 р.

Від відповідача –Олексюк В.І., дов. №1515/0101 від 07.10.2009 р.

СУТЬ СПОРУ:

ДП "Формаг-Київ" звернулося з позовом про стягнення з ТОВ ВКФ «Арго»заборгованості за надані послуги з транспортного експедування згідно договору №09/0363 від 10.12.2009 р. в загальній сумі –8214,32 грн., в тому числі 7670,40 грн. основний борг, 472,80 грн. пеня, 11,86 грн. інфляційні витрати, 59,26 грн. 3% річних.

Свої позовні вимоги, викладені в позовній заяві, позивач обґрунтовує фактом простою автотранспорта за, що відповідачеві нараховані штрафні санкції згідно умов договору транспортного експедування №09/0363 від 10.12.2009 р.

Провадження у справі порушено ухвалою від 10.06.2010 р. Ухвалою від 09.08.2010 р. Строк вирішення спору продовжити поза межами двох місяців та відкладено розгляд справи на 20.08.2010 р., позивача зобов’язано надати мотивований розрахунок позовних вимог, докази курсу долара США на день виставлення рахунку, дві заявки на перевезення, оригінал СМR для огляду в судовому засіданні, два рахунки №1239 від 18.02.2010 р.

В судовому засіданні 20.00.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав витребувані документи.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні позов не визнає, мотивуючи безпідставністю нарахування заборгованості за перевезення та виставлення додаткового рахунку.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

10.12.2009 р. між сторонами укладено договір транспортного експедування №09/0363 відповідно до пункту 1.1 якого: «Экспедитор обязуется за плату и за счет Клиента оказать или организовать оказание транспортно-экспедиторских услуг, связанных с организацией и обеспечением перевозок экспортно-импортных и транзитных грузов Клиента, а также дополнительных услуг, необходимых для доставки груза».

Стаття 316 Господарського кодексу України: «За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу».

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, дослідивши договір на транспортне обслуговування при перевезеннях по Україні №242 від 07.07.2009 р., суд встановив, що даний договір є укладеним, оскільки між сторонами існувала домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до умов даного договору та заявки на перевезення, яка оформлена електронним зв’язком у формі обміну листами, позивачем організовано перевезення вантажу по маршруту Іллічівськ –с.Шилівці Чернівецька область. Перевезення здійснювалось ТзОВ "Формаг" згідно міжнародної товарно-транспортної накладної №915 (надалі СМR №915).

За організацію даного перевезення позивачем відповідачу виставлено рахунок №29202 від 18.02.2010 р. на суму 30857,26 грн., який відповідачем оплачено 24.02.2010 р. згідно із виписки із банківського рахунку позивача.

Пунктом 2.4.6. договір №09/0363 від 10.12.2009 р. встановлений обов’язок клієнта: «В течение 2 (двух) календарных дней осуществить таможенное оформление/очистку и погрузку/выгрузку груза в/из контейнера/транспортного средства, исчисляемые с даты доставки порожнего/груженого контейнера/транспортного средства в место загрузки/выгрузки груза, указанное Клиентом в заявке. Дата доставки порожнего/груженого контейнера/транспортного средства в место загрузки/выгрузки груза считается первым календарным днем при условии прибытия контейнера/транспортного средства до 12.00 часов текущего дня».

Пунктом 2.4.14. договору передбачено: «В случае неисполнением Клиентом (в том числе его служащими, грузоотправителем/грузополучателем, контрагентами или субподрядчиками) обязанностей, предусмотренных п.2.4.6. настоящего Договора, оплатить Экспедитору штраф из расчета гривневого эквивалента 100 (ста) долларов США за каждую единицу автотранспорта за каждый день просрочки. Размер простоя может изменятся в зависимости от изменения рыночных цен.».

Згідно СМR №915 вантаж прибув під розмитнення 22.02.2010 р. (штамп Чернівецької обласної митниці в графі 22), а розмитнений був 03.03.2010 р. (штамп Чернівецької обласної митниці в графі 9). Оскільки в графі 22 СМR №915 не зазначено час прибуття під розмитнення та позивачем не надано доказів, про прибуття вантажу під розмитнення до 12:00 22.02.2010 р., то відповідно до умов договору, а саме пункту 2.4.6, датою доставки вантажу під розмитнення є 23.02.2010 р. Відповідно вантаж розмитнювався 9 днів, а простій автомобільного транспорту склав за мінусом двох днів передбачених договором на розмитнення 7 днів.

Курс долара на момент виставлення рахунку №29227, 25.02.2010 р. складав 799,0000 грн. за 100 доларів США, згідно роздруківки із сайту НБУ. Відповідно сума штрафу за простій автотранспорту, відповідно до пункту 2.4.14 договору, за 7 днів складає 5593 грн. (799*7), отже позивачу слід відмовити у стягненні штрафу за восьмий день простою.

Пункт 3.1. договору передбачає: «В случае возникновения у Экспедитора дополнительных затрат, оплаты штрафов и проведения иных платежей в интересах Клиента и связанных с исполнением настоящего Договора, Экспедитор выставляет Клиенту дополнительный счет, подлежащий оплате Клиентом в срок, предусмотренный п.3.2. настоящего Договора». Пункт 3.2. договору: «Клиент оплачивает счета Экспедитора в течение 3-х банковских дней с даты его оформления с переводом указанных в счете сумм на расчетный счет Экспедитора. Клиент соглашается, что Экспедитор имеет право направить Клиенту счет с использованием средств факсимильной и электронной связи».

Позивачем 25.02.2010 р. виставлено відповідачу рахунок №29227 на суму 7670,40 грн. В позовних вимогах позивач просить стягнути окрім 7670,40 грн., також 472,80 грн. пені, 11,86 грн. інфляційних витрат, 59,26 грн. 3% річних.

Позивачем в рахунку №29227 від 25.02.2010 р. нараховано на суму штрафу 6392 грн. за 8 днів простою ПДВ в сумі 1278,40 грн. Хотілося б зазначити, що ні договором ні законодавством нарахування ПДВ на штраф не передбачено, тому в даній частині позовних вимог слід відмовити.

Суд вважає дані суми саме штрафними санкціями, а не додатковими витратами понесеними експедитором, оскільки останнім не подано доказів оплати виставленого перевізником експедитору рахунку №1003094 від 25.02.2010 р. на суму 7670,40 грн., отже не подано доказів понесення додаткових витрат позивачем.

Щодо нарахованої позивачем пені в сумі 472,80 грн., суд прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні даних вимог оскільки законодавством та договором не передбачено нарахування пені на штраф.

Щодо стягнення 11,86 грн. інфляційних витрат, 59,26 грн. 3% річних суд відмовляє в задоволенні даних вимог виходячи із наступного:

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано інфляційні втрати на суму пені (розрахунок до позовної заяви), що також не передбачено законодавством.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає право кредитора на нарахування інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання боржником. Оскільки із вищевикладеного випливає, що сума стягнення є саме штрафом, а не грошовим зобов’язанням, то відсутні правові підстави на нарахування та стягнення даних сум.

У зв’язку із частковим задоволенням позовних вимог судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним виомгам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства "Арго", (вул. Миру, 33 с.Шилівці Хотинський район Чернівецька область, р/р 2600701715717978 у ВАТ «Укрексімбанк»м.Чернівці МФО 356271, код ЄДРПОУ 22836526) на користь дочірнього підприємства "Формаг-Київ", (просп..Московський, 16-Б, м. Київ, р/р 26005410181 в філіалі «Морський Транспортний Банк»в м.Києві МФО 300829, код ЄДРПОУ 30301318) 5593 грн. штрафу, 64,26 грн. державного мита, 148,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 20.08.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 25.08.2010 року.

Суддя І.В. Марущак