Рішення № 10956836, 25.08.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2010 р.           Справа № 7/47. За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Поляна», с. Поляна Свалявського району Закарпатської області

до Приватного підприємства «Сатре-Віт», м. Чернівці

про стягнення заборгованості –6535,82 грн.

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

від позивача –не з’явився

від відповідача –Івончик О.І., довіреність від 04.03.2010 року

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква-Поляна»звернулось до Приватного підприємства «Сатре-Віт»з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 7035,82 грн., з яких 6833,53 грн. основної заборгованості, 122,82 грн. пені, 17,97 грн. трьох процентів річних та 61,50 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 27.04.2010 року (суддя Тинок С.О.) порушено провадження у справі.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Чернівецької області від 11.06.2010 року справу передано до провадження судді О.В. Гончарука.

В процесі розгляду справи, 04.08.2010 року, позивач звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог на суму 500 грн., яка, будучи такою, що узгоджується з вимогами статті 22 ГПК України приймається судом.

На день вирішення спору, 17.08.2010 року, представник позивача у судове засідання не з’явився. При цьому, в матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи без його участі.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнає в сумі 6333,53 грн. основної заборгованості.

Розглянувши подані сторонами документи та інші матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд установив.

Згідно видаткової накладної №РН-0010565 від 18.11.2008 року позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 14994 грн., вартість якого відповідачем погашено частково –на суму 4969,31 грн.

01.01.2009 року між сторонами укладено угоду №134 (Угода), згідно з умовами якої позивач, як продавець, продає мінеральну воду власного виробництва відповідачеві, як покупцю, в асортименті і розфасовці, по кількості, ціні та на умовах, вказаних в угоді.

Відповідно до п.п. 2.1 Угоди порядок розрахунків обумовлюється стовідсотковою передоплатою за партію товару або стовідсотковою оплатою на протязі 30 календарних днів з моменту її отримання покупцем.

На виконання умов Угоди, позивачем, згідно видаткових накладних №РН-0000028 від 03.01.2009 року на суму 13041 грн., №РН-0001424 від 12.03.2009 року на суму 15444 грн. РН-0003102 від 14.05.2009 року на суму 33721,92 грн. та №РН-0005373 від 25.07.2009 року на суму 33001,92 грн., поставлено відповідачу товару на загальну суму 95208,84 грн.

Як убачається матеріалів справи, в тому числі з акту звірки взаєморозрахунків від 10.12.2009 року, відповідачем, повністю оплачено вартість товару поставленого за Угодою, сплачено 3191,16 грн. в рахунок, заборгованості за видатковою накладною №РН-00105565 та окремо 500 грн., що не ввійшли до акту звірки.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 6333,53 грн.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічні положення містяться в статті 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Предметом даного спору є заборгованість відповідача за товар поставлений згідно видаткової накладної №РН-0010565 від 18.11.2008 року.

Так, між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою правовідносини, які склалися між сторонами з приводу продажу товару за накладною №РН-0010565 від 18.11.2008 року є позадоговірними (заснованими на усних домовленостях) правовідносинами купівлі-продажу товару з огляду на наступне.

Згідно приписів ч.ч. 1,2,3 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Норми ч.1 статті 638 Цивільного кодексу України містять аналогічні положення.

У відповідності до ч.ч. 1,2,3,4,5,6 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до приписів ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 692 Цивільного Кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки, приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено строк виконання зобов'язання оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, то, згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, дане зобов'язання підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, приписи ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, застосуванню не підлягають, оскільки строк виконання зобов'язання оплатити товар встановлений законом, а саме, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи, що відповідачем не доведено іншого, суд з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення 6333,53 грн. основного боргу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, правомірними є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 17,97 грн. трьох процентів річних та 61,50 грн. інфляційних.

Разом з тим, не можуть бути задоволеними позовні вимоги в частині стягнення передбаченої п.п. 8.1 Угоди пені у розмірі 122,82 грн., оскільки відповідачем виконано належним чином свої договірні зобов’язання за цією угодою.

Таким чином, за наслідками розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог: з відповідача належить стягнути 6333,53 грн. основного боргу, 17,97 грн. трьох процентів річних та 61,50 грн. інфляційних, а в решті позовних вимог відмовити. Судові витрати, при цьому, стягуються з відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, с у д –

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити заяву позивача про зменшення позовних вимог.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Сатре-Віт»(м. Чернівці, проспект Незалежності, 50/73, код 34382846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Поляна»(с. Поляна Свалявського району Закарпатської області, вул. Духновича, 104, код 31859085) 6413 грн. заборгованості (6333,53 грн. основного боргу, 17,97 грн. трьох процентів річних та 61,50 грн. інфляційних), 100,09 грн. державного мита та 231,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні решти частини позову –відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

За згодою представника відповідача в судовому засіданні 17.08.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписано 21.08.2010 року.

Суддя                                         О.В. Гончарук