Рішення № 10955545, 18.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/31218.08.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ШЕВРОН УКРАЇНА» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ Ойл Груп»

Простягнення 219552,85 грн.

Суддя Гавриловська І.О.          

У судових засіданнях брали участь:

від позивача:                     Кваскова І.І. –дов. № б/н від 02.06.10 р.                               

від відповідача:           не з’явився                               

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕВРОН УКРАЇНА»до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ Ойл Груп»про стягнення 201163,48 грн. основного боргу, 11637,17 грн. пені, 5049,20 грн. інфляційних нарахувань та 1703,00 грн. трьох процентів річних, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за дистриб’юторським договором № Д-007-02/2009 від 16.02.09 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.10 р. було порушено провадження у справі № 37/312, розгляд справи призначено на 09.08.10 р.

Представник позивача у судовому засіданні 09.08.10 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 18.06.10 р. надав витребувані документи частково, зокрема, не надав довідку з органів статистики про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на день розгляду справи та оригіналу доказу направлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів

Представник відповідача у судове засідання 09.08.10 р. не з’явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засіданні був повідомлений належним чином.

У зв’язку з тим, що строк вирішення господарського спору у даній справі закінчувався, 11.08.10 р. представник позивача подав суду клопотання про продовження строку вирішення даного спору, яке з метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи було судом задоволено.

Враховуючи наведене, у зв’язку з необхідністю витребувати документи у справі, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 18.06.10 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/312 на 18.08.10 р.

У судовому засіданні 18.08.10 р. представник відповідача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 09.08.10 р., позовні вимоги повторно підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 18.08.10 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвали від 25.03.10 р. у даній справі не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Зокрема, відповідно до повідомлення відділення поштового зв’язку, за зазначеною адресою не знаходиться.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що представник позивача не заперечує проти вирішення справи без участі представника відповідача, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ШЕВРОН ЛУБРІКАНТС УКРАЇНА», яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЕВРОН УКРАЇНА», (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІ Ойл Груп»(дистриб’ютор) був укладений дистриб’юторський договір № Д-007-02/2009 від 16.02.09 р. відповідно до умов якого постачальник зобов’язується здійснювати поставку мастильних матеріалів, технічних рідин, інших продуктів нафтопереробки торгівельної марки «Тексако»(продукція), надавати дистриб’ютору на умовах визначених цим договором допомогу в бізнесі та рекламуванні продукції, а дистриб’ютор зобов’язується оплачувати вартість продукції та реалізовувати її кінцевим споживачам, дотримуватися умов продажу, встановлених цим договором.

Дистриб’ютор здійснює реалізацію продукції через власну мережу збуту або мережу збуту партнерів, з якими укладені відповідні угоди і лише в межах визначеної території. Цей договір не позбавляє можливості постачальника самостійно здійснювати реалізацію продукції на всій території України та за її межами.

Дистриб’ютор зобов’язується придбавати будь-яку продукцію торговельної марки «Тексако» для її подальшої реалізації на території України виключно у постачальника.

Згідно з п. 2.13. договору № Д-007-02/2009 від 16.02.09 р., продукція передається дистриб’ютору на складі постачальника, який розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Буча, вул. Кірова, 14, вантажні роботи проводяться силами і за рахунок постачальника. Вивезення продукції зі складу проводиться силами і за рахунок дистриб’ютора.

Відповідно до п. 2.14. зазначеного договору, представник/експедитор дистриб’ютора повинен мати довіреність, яка має бути належним чином оформлена відповідно до «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.96 р. зі змінами та доповненнями, не мати незаповнених граф, виправлень або помарок, містити кількість або вартість одержуваної продукції, містити підписи керівника, головного бухгалтера та підпис особи, на ім’я якої вона виписана. Недотримання вимог, встановлених цим пунктом або відсутність документа, що засвідчує особу представника/експедитора дистриб’ютора є підставою для відмови у відвантаженні продукції.

Згідно з п. 2.16. договору № Д-007-02/2009 від 16.02.09 р., приймання продукції оформлюється видатковою накладною постачальника на кожну партію продукції, поставленої дистриб’ютору видає рахунки, накладні та інші документи відповідно до діючих в Україні стандартів бухгалтерського обліку. За домовленістю сторін рахунки та накладні можуть надсилатися дистриб’ютору засобами електронного зв’язку з наступним направленням оригіналів документів поштою.

У відповідності до п. 2.17. вищезазначеного договору, право власності на продукцію та ризик її випадкового знищення або випадкової загибелі переходять від постачальника до дистриб’ютора з моменту підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної та/або акту прийому-передачі на складі постачальника.

На виконання вищезазначених умов договору ТОВ «ШЕВРОН УКРАЇНА»поставило ТОВ «СІТІ Ойл Груп»продукцію за накладною № ВВВ-00823 від 29.12.09 р. на суму 356384,28 грн. (належним чином засвідчена копія зазначеної накладної додана до позовної заяви).

Відповідачем поставлена продукція була прийнята, про що свідчать підписи його уповноваженої особи на накладній № ВВВ-00823 від 29.12.09 р., та видана ТОВ «СІТІ Ойл Груп»довіреність на отримання матеріальних цінностей ЯНЮ № 458494 від 29.12.09 р.

Згідно з п. 2. додатку до договору № Д-007-02/2009 від 16.02.09 р., постачальник надає дистриб’ютору розстрочення платежу на оплату продукції на 30 (тридцять) календарних днів з моменту підписання сторонами, оформленої належним чином, видаткової накладної та/або акту прийому-передачі на складі постачальника. З 31 (тридцять першого) календарного дня від дати поставки продукції заборгованість вважається простроченою.

Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконані договірні зобов’язання щодо поставки продукції, тоді як ТОВ «СІТІ Ойл Груп»зобов’язання щодо оплати за отриману продукцію виконало частково в сумі 155220,80, у зв’язку з чим у відповідача станом на 11.05.10 р. виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 201163,48 грн.

ТОВ «ШЕВРОН УКРАЇНА»направило ТОВ «СІТІ Ойл Груп»претензію (вихідний № 333 від 26.04.10 р.), в якій пропонувало протягом 5 (п’яти) календарних днів від дати отримання цієї претензії підписати акт звірки взаєморозрахунків між сторонами та сплатити борг. Однак дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та реагування.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з ТОВ «СІТІ Ойл Груп»201163,48 грн. основного боргу, 11637,17 грн. пені, 5049,20 грн. інфляційних нарахувань та 1703,00 грн. трьох процентів річних, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за дистриб’юторським договором № Д-007-02/2009 від 16.02.09 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки продукції від відповідача не надходило, тоді як відповідач за отриману продукцію розрахунок здійснив не в повному обсязі.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов ТОВ «ШЕВРОН УКРАЇНА»щодо стягнення з ТОВ «СІТІ Ойл Груп»основного боргу за договором № Д-007-02/2009 від 16.02.09 р. у розмірі 201163,48 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ТОВ «ШЕВРОН УКРАЇНА»просить суд також стягнути з відповідача 5049,20 грн. інфляційних нарахувань та 1703,00 грн. трьох річних процентів, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлену продукцію.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 201163,48 грн., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідно 5049,20 грн. інфляційних нарахувань та 1703,00 грн. трьох річних процентів за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 28.01.10 р. до 11.05.10 р.

Також ТОВ «ШЕВРОН УКРАЇНА»просить суд стягнути з відповідача 11637,17 грн. пені за порушення договірного зобов’язання щодо оплати отриманої продукції за договором № Д-007-02/2009 від 16.02.09 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.5. договору № Д-007-02/2009 від 16.02.09 р., у випадку порушення строків виконання грошових зобов’язань за даним договором, дистриб’ютор сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача за порушення грошового зобов’язання за договором № Д-007-02/2009 від 16.02.09 р. відповідно 11637,17 грн. пені.

Таким чином, позов ТОВ «ШЕВРОН УКРАЇНА»до ТОВ «СІТІ Ойл Груп»підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ Ойл Груп»(04070, м. Київ, вул. Іллінська, 12, кв. 313, код ЄДРПОУ 34716634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕВРОН УКРАЇНА»(01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 9/2, код ЄДРПОУ 33152534) 201 163 (двісті одна тисяча сто шістдесят три) грн. 48 коп. основного боргу, 5 049 (п’ять тисяч сорок дев’ять) грн. 20 коп. інфляційних нарахувань, 1 703 (одна тисяча сімсот три) грн. 00 коп. трьох процентів річних, 11 637 (одинадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 17 коп. пені, 2 195 (дві тисячі сто дев’яносто п’ять) грн. 53 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

           Суддя           Гавриловська І.О.