Ухвала суду № 109530479, 13.03.2023, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17596/13-к

Провадження по справі № 1-кп/522/1640/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

13 березня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013170790000031 від 30.05.2013 стосовно,-

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, маючого вищу освіту, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина 2007 року народження, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

з участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,-

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 зареєстрований 30.04.2002 у виконавчому комітеті Одеської міської ради Одеської області як фізична особа - підприємець, про що отримав відповідне свідоцтво серії НОМЕР_1 .

Так, ОСОБА_3 з метою здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку 08.05.2003 уклав з ДП «Одеська залізниця» в особі начальника пасажирського вагонного депо Одеса Головна ОСОБА_5 договір, зареєстрований у юридичній службі ДП «Одеська залізниці» під № ОД/Л-ОЗ-253-д-НЮ із подальшими змінами та доповненнями.

Відповідно до умов договору № ОД/Л-ОЗ-253-д-НЮ від 08.05.2003 ОСОБА_3 (орендар) отримав у ДП «Одеська залізниця» (орендодавця) в строкове платне господарське використання не житлове приміщення для здійснення підприємницької діяльності орендаря, загальною площею 85 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке знаходиться на балансі пасажирського вагонного депо Одеса Головна.

Працюючи приватним підприємцем, ОСОБА_3 , маючи злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном - грошовими коштами ДП «Одеська залізниця», шляхом обману, у період з 2003 по травень 2012 років, у невстановлений час та місті, організував із залученням невстановленої особи, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, шляхом надання їй завідомо недостовірних відомостей щодо проведених ним будівельних робіт в орендованому приміщенні значно більшому обсязі, ніж зроблено фактично, складання завідомо підроблених офіційних документів:

- договір від 12.12.2003 № 12/02, укладений між приватним підприємцем ОСОБА_6 та ТОН «Каменщик» в особі директора підприємства ОСОБА_7 , на виконання ремонтно-будівельних робіт з реконструкції приміщення, яке використовується під оздоровчий комплекс з сауною, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 26;

- локальний кошторис 2-1-1 на загально будівельні роботи сауни «Африканка», складений у цінах станом на грудень 2003 року;

- підсумкову відомість ресурсів (розходи за фактом) за звітній період грудень 2003 року;

звідний кошторисний розрахунок вартості будівництва сауни «Африканка», складений у цінах станом на грудень 2003 року;

- акт прийомки виконаних підрядних робіт форми 2 КБ-в за лютий 2004 року загальною вартістю 505 152 грн.;

- квитанції до прибуткових касових ордерів ТОВ «Каменщик»: № 54 від 14.01.2004 на суму 2 000 грн., № 57 від 15.01.2004 на суму 2 000 грн., № 62 від 16.01.2004 на суму 2 000 грн., № 80 від 23.01.2004 на суму 2 000 грн., № 87 від 26.01.2004 на суму 2 000 грн., № 88 від 27.01.2004 на суму 2 000 грн., № 95 від 28.01.2004 на суму 2000 грн., № 99 від 29.01.2004 на суму 2 000 грн., № 103 від 30.01.2004 на суму 2 000 грн., № 108 від 03.02.2004 на суму 2 000 грн., № 109 від 04.02.2004 на суму 2 000 грн., № 113 від 05.02.2004 на суму 2 000 грн., №118 від 06.02.2004 на суму 2 000 грн., № 122 від 10.02.2004 на суму 2 000 грн., № 127 від 11.02.2004 на суму 2 000 грн., № 130 від 12.02.2004 на суму 2 000 грн., № 133 від 13.02.2004 на суму 2 000 грн., № 137 від 10.02.2004 на суму 2 000 грн., №139 від 17.02.2004 на суму 2 000 грн.,№ 143від 18.02.2004 на суму 2 000грн., №150 від 19.02.2004 на суму 2000 грн., №156 від 23.02.2004 на суму 2 000 грн., № 158 від 24.02.2004 на суму 2 000 грн., № 153 від 20.02.2004 на суму 2 000 грн., № 160 від 25.02.2004 на суму 2 000 грн., № 164 від 26.02.2004 на суму 2 000 грн., № 166 від 27.02.2004 на суму 2 000 грн., № 170 від 02.03.2004 на суму 2 000 грн., № 172 від 03.03.2004 на суму 2 000 грн., № 175 від 04.03.2004 на суму 2 000 грн., № 179 від 05.03.2004 на суму 2000 грн. №181 від 10.03.2004 на суму 2 000 грн., № 183 від 11.03.2004 на суму 2000 грн., № 187 від 12.03.2004 на суму 2000 грн., №191 від 15.03.2004 на суму 2 000 грн., № 193 від 16.03.2004 на суму 2 000 грн., №195 від 17.03.2004 на суму 2 000 грн, № 197 від 18.03.2004 на суму 2 000 грн, №199 під 19.03.2004 на суму 2000 гри., № 203 від 22.03.2004 на суму 2 000 грн.,№205 від 23.03.2004 на суму 2 000 грн., №208 від 24.03.2004 на суму 2 000 грн., №212 від 25.03.2004 на суму 2 000 грн., № 216 від 26.03.2004 на суму 2 000 грн., №221 від 29.03.2004 на суму 2 000 грн., № 226 від 30.03.2004 на суму 2 000 грн., №229 від 05.04.2004 на суму 2 000 грн., №232 від 06.04.2004 па суму 2 000 грн., №236 від 07.04.2004 на суму 2 000 грн.. №240 від 08.04.2004 на суму 2 000 грн., №244 за квітень на суму 1030.40 грн., а всього квитанцій на загальну суму 101030 грн. 40 коп.

Переслідуючи свої злочинні наміри, спрямовані на заволодіння грошовими коштами ДП «Одеська залізниця», ОСОБА_3 зазначені підроблені документи, з метою встановлення вартості проведених невід`ємних поліпшень виконаних робіт за час оренди приміщення загальною площею 85 кв.м, розташованого у АДРЕСА_2 , надав до суб`єкта оцінюючої діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_8 .

Вказані документи не відповідають дійсності. Так, встановлено, що у період з 06.11.2002 по 20.05.2004 директором підприємства ТОВ «Каменщик» працював ОСОБА_9 , а не ОСОБА_7 , як вказано у договорі від 12.12.2003 №12/02. Ремонтно- будівельні роботи з реконструкції приміщення, яке використовувалося ОСОБА_3 під оздоровчий комплекс з сауною, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Середньофонтанська, 26, підприємство ТОВ «Каменщик» не виконувало, грошові кошти від ОСОБА_3 не отримувало, квитанції до прибутково касових ордерів ніколи йому не видавало.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №716 від 26.04.2013 в акт прийомки виконаних підрядних робіт форми 2 КБ-в за лютий 2004 року загальною вартістю 505 152 грн. НБУ внесено завищення вартості виконаних робіт за рахунок невідповідності обсягів виконаних робіт, в порівнянні з фактичними обсягами робіт, не підтвердження вартості будівельних матеріалів, неправильного застосування одиничних розцінок, необґрунтованого збільшення заробітної плати щодо рекомендованої Держбудом України та збільшення нормативної кількості будівельних матеріалів.

Так, 27.04.2012 ОСОБА_8 , не обізнаний зі злочинними намірами ОСОБА_3 , спрямованими на заволодіння чужим майном - грошовими коштами ДП «Одеська залізниця», на підставі наданих останнім підроблених документів, склав звіт №31-03/12, згідно з яким остаточна вартість об`єкта оцінки - невід`ємних поліпшень виконаних орендарем за час оренди нежитлового приміщення загальною площею 85.0 кв.м, розташованого по вул.Середньофонтанська, 26, станом на 31.03.2012 склала 301 475 грн. з урахуванням ПДВ.

Продовжуючи свої злочинні наміри, спрямовані на заволодіння грошовими коштами ДП «Одеська залізниця», ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення вартості поліпшень орендованого майна у розмірі 301 475 грн. В підтвердження своїх позовних вимог, надав складені невстановленою особою матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, у період з 2003 по травень 2012 років, точну дату в ході досудового розслідування не встановлено, завідомо підроблені офіційні документи: договір від 12.12.2003 № 12/02, акт прийомки виконаних підрядних робіт форми 2 КБ-в за лютий 2004 року сауни «Африканка», загальною вартістю 505 152 грн., локальний кошторис 2-1-1 на загально будівельні роботи сауни «Африканка», складений у цінах станом на грудень 2003 року, підсумкову відомість ресурсів (розходи за фактом) за звітній період грудень 2003 року, звідний кошторисний розрахунок вартості будівництва сауни «Африканка», складений у цінах станом на грудень 2003 року, квитанції до прибуткових касових ордерів ТОВ «Каменщик»: № 54 від 14.01.2004 на суму2000 грн., № 57 від 15.01.2004 на суму 2 000 грн.,№ 62 від 16.01.2004 на суму 2000 грн., № 80 від 23.01.2004 на суму 2 000грн., № 87 від 26.01.2004 на суму 2000 грн., № 88 від 27.01.2004 на суму 2 000 грн., № 95 від 28.01.2004 на суму 2 000грн., № 99 від 29.01.2004 на суму 2 000 грн., № 103 від 30.01.2004 на суму 2 000 грн., № 108 від 03.02.2004 на суму 2 000 грн., № 109 від 04.02.2004 на суму 2 000 грн., № 113 від 05.02.2004 на суму 2 000 грн., № 118 від 06.02.2004 на суму 2 000 грн., №122 від 10.02.2004 на суму 2 000 грн., № 127 від 11.02.2004 на суму 2 000 грн., № 130 від 12.02.2004 на суму 2 000 грн., № 133 від 13.02.2004 на суму 2 000 грн., № 137 від 10.02.2004 на суму 2 000 грн., № 139 від 17.02.2004 на суму 2 000 грн., № 143 від 18.02.2004 на суму 2 000 грн., № 150 від 19.02.2004 на суму 2 000 грн., № 156 від 23.02.2004 на суму 2 000 грн., № 158 від 24.02.2004 на суму 2 000 грн., № 153 від 20.02.2004 на суму 2 000 грн., № 160 від 25.02.2004 на суму 2 000 грн., № 164 від 26.02.2004 на суму 2 000 грн., № 166 від 27.02.2004 на суму 2 000 грн., № 170 від 02.03.2004 на суму 2 000 грн., № 172 від 03.03.2004 на суму 2 000 грн., № 175 від 04.03.2004 на суму 2 000 грн., № 179 від 05.03.2004 на суму 2 000 грн., № 181 від10.03.2004 на суму 2 000 грн., № 183 від 11.03.2004 на суму 2 000 грн., № 187 від 12.03.2004 на суму 2 000 грн., № 191 від 15.03.2004 на суму 2 000 грн., №193 від 16.03.2004 на суму 2 000 грн., № 195 від 17.03.2004 на суму 2 000 грн., № 197 від 18.03.2004 на суму 2 000 грн., № 199 від 19.03.2004 на суму 2 000 грн., № 203 від 22.03.2004 на суму 2 000 грн., № 205 від 23.03.2004 на суму 2 000 грн., № 208 від 24.03.2004 на суму 2 000 грн., № 212 від 25.03.2004 на суму 2 000 грн., № 216 від 26.03.2004 на суму 2 000 грн., № 221 від 29.03.2004 на суму 2 000 грн., № 226 від 30.03.2004 на суму 2 000 грн., №229 від 05.04.2004 на суму 2 000 грн., № 232 від 06.04.2004 на суму 2 000 грн., № 236 від 07.04.2004 на суму 2 000 грн., № 240 від 08.04 2004 на суму 2 000 грн., № 244 за квітень на суму 1030,40 грн., а всього квитанцій на загальну суму 101030 грн. 40 коп.

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 17.05.2013 № 2358/02 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 в позовній заяві від 26.07.2012 про стягнення вартості поліпшень орендованого майна у розмірі 301475 грн., розміщений внизу 4 аркушу документа ліворуч від запису «Равністов», виконаний ОСОБА_3 .

На підставі наданих ОСОБА_10 завідомо підроблених офіційних та інших документів, господарський суд Одеської області своїм рішенням від 10.09.2012 по справі №5017/2190/2012 у повному обсязі задовольнив позовні вимоги ФОП ОСОБА_6 та стягнув з ДП «Одеська залізниця» на користь ОСОБА_11 вартість поліпшень орендованого майна у розмірі 301 475 грн.

Згідно розпорядження державного виконавця № 35070467 (№В-12/600/2012) від 12.11.2012 грошові кошти у сумі 307 504,50 грн. (в які також включено судові витрати в сумі 6 029,50 грн.), спрямовано ФОП ОСОБА_3 до Южного ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк, р/р НОМЕР_2 МФО 305299, код ГДРІІОУ 14360570, для поповнення на картку НОМЕР_3 ).

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 716 від 26.04.2013 року, станом на 27.12.2002 вартість фактично виконаних робіт нежитлового приміщення загальною площею 85.0 кв.м, розташованого у м. Одеса по вул. Середньофонтанська, 26, сауни «Африканка», становить 239 785 грн.

Завищення загальної вартості виконаних робіт становить 265 367 грн. і виникло внаслідок порушення:

- п. 3.3.9 ДБН 1.1. -1-2000, за рахунок невідповідності обсягів виконаних робіт, які вказані в актах ф. КБ-2в, в порівнянні з фактичними обсягами робіт в результаті проведених контрольних замірів;

- п. 3.3.9 ДБН 1.1.-1 -2000, в результаті не підтвердження вартості матеріалів;

- порушення п.п. 1.2.2, 1.3.1,1.3.2, 1.3.4, 1.3.4.1, 1.4.2, 1.4.5 ДБН 1.1.-1- 2000, п.п. 1.2, 1.8 ДБН 1.1.-4-2000 «Вказівок по застосуванню ресурсного елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи» (РЕКНр) за рахунок неправильного застосування одиничних розцінок;

- необґрунтоване збільшення заробітної плати щодо рекомендованої Держбудом України;

- збільшення нормативної кількості матеріалів.

Згідно висновку № 106-02/13 про вартість об`єкта оцінки, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 , встановлена остаточна вартість об`єкта оцінки - невід`ємних поліпшень виконаних орендатором за час оренди нежитлового приміщення загальною площею 85,0 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 31.03.2012 з урахуванням висновків судової будівельно - технічної експертизи № 716 від 26.04.2013 складає 143 104 грн. з урахуванням ПДВ.

Таким чином, сума незаконно отриманих ОСОБА_3 коштів складає 158 371 грн. (307 504,50 - 6 029,50 (судові витрати) - 143 104 = 158 371), яка в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Незаконно отриманні від ДП «Одеська залізниця» грошові кошти ОСОБА_12 привласнив та використав на свій розсуд, чим спричинив збитки Дії «Одеська залізниця» у великих розмірах на суму 158 371 грн.?

В діях обвинуваченого ОСОБА_3 вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України за кваліфікуючими ознаками:

.ч.3ст.27,ч.2ст.358КК України(вредакції від07.04.2011), - організація складання завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факт що мають юридичне значення та надають певні права і звільняють від обов`язків, з метою використання;

-ч. 4 ст. 358 КК України,- використання завідомо підроблених документі;

- ч.3 ст.190 КК України- заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 заявив клопотання, про закриття кримінального провадження стосовно нього у зв`язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Провадження у справі просив закрити.

Прокурор не заперечував щодо закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України у зв`язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Судом роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_3 , що закриття кримінального провадження у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КПК України не відноситься до числа реабілітуючих обставин передбачені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 284 КПК України (встановлена відсутність події кримінального правопорушення; встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді та вичерпані можливості їх отримати), проте обвинувачений ОСОБА_3 надав згоду на закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності.

Розглянувши клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, заслухавши думку прокурора, суд вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, підлягає задоволенню.

З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінальної справи у зв`язку із закінченням строків давності, слідує наступне.

Строк давності - це передбачений статтею 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є:

- притягнення особи як обвинуваченого;

- згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284-288 КПК).

Положеннями статті 49 КК визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за статтями 49, 106 КК є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.

Якщо строк давності закінчується після ухвалення обвинувального вироку, то особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності (покарання) тільки до набрання вироком законної сили.

Згідно із частиною 2 статті 49 КК перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушен ь передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України, ч. 4 ст. 358 та ч. 3 ст. 190 КК України.

Санкція ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України (в редакції від 07.04.2011 та в останній редакції на момент винесення судового рішення) передбачала покарання у виді штрафу до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років;

Використання завідомо підробленого документа (ч. 4 ст. 358 КК України, зміни в редакції зазначеної частини не відбувалися) карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Санкція статті ч. 3 ст. 190 КК України (зміни в редакції статті зазначеної частини не відбувалися) передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Відповідно до ст.12 КК України у редакції, яка діяла на момент вчинення злочину, кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 4 ст. 358 КК України, відносились до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Згідно ч. 2 ст. 12 КК України (в чинній редакції) кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Відповідно до ст. 12 КК України в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину та в чинній редакції, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до пункту 2 ч.1 ст.49 КК України в редакції Закону на момент вчинення злочину, регламентовано, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Пунктом 2 ч.1 ст.49 КК України в редакції Закону на момент розгляду судом, регламентовано, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

Відповідно до ст. 49 КК України в редакції Закону, який діяв як на момент вчинення злочину, так і на момент розгляду судом, передбачається звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку закінченням строків давності, а саме 10 років у разі вчинення тяжкого злочину.

Відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності можливе за умови перебігу зазначеного строку, протягом яких особа, що вчинила злочин, виконала дві умови:

- не ухилялася від слідства або суду;

- не вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Із хронології подій у вказаній кримінальній справі вбачається, що ОСОБА_3 не ухилявся від слідства та суду, тобто перебіг розгляду справи не переривався, при цьому відсутні відомості щодо притягнення обвинуваченого його до кримінальної відповідальності за інші злочини.

Зазначені обставини знайшли свого підтвердження також відповідно до рішення Верховного Суду України від 22.05.2018 року (справа № 665/2387/14-к; провадження № 51- 240 км 18).

Відповідно до матеріалів кримінальної справи обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні триваючих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України, ч. 4 ст. 358 та ч. 3 ст. 190 КК України в період часу з 2003 по 2012 рік, включно.

Таким чином, з урахуванням вимог ст. 5 КК України вбачається, що кримінальні правопорушення, інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_13 за ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків, за які відповідно до ст. 49 КК України обвинувачений ОСОБА_13 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності, а саме 3 років з дня вчинення ним злочинів і до дня набрання вироком законної сили.

Крім того, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, строк давності за який передбачено у виді 10 років, який також закінчився.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальна справа щодо нього закриттю.

Крім того, згідно статті 248 КПК України, при наявності обставин, передбачених статтею 6, частиною першою статті 7, статтями 7 1, 7 2, 8, 9, 10 та 11 1 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.

Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України за № 12 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, відшкодування судових витрат тощо.

Відповідно до ст. 18 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються із:

1) витрат на правову допомогу;

2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;

3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;

4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Тобто положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК. Натомість положення, які стосуються цивільного позову, визначені главою 9 КПК. Це свідчить про різну правову природу процесуальних витрат та шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.

Процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження. Натомість шкода у кримінальному провадженні пов`язана не з процесуальними відносинами, а з матеріально-правовими - вчиненням кримінального правопорушення чи іншого суспільно-небезпечного діяння.

Ч. 1 ст. 124 КПК встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Ч. 1 ст. 126 КПК визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Таким чином суд прийшов до висновку, що кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат пов`язаних із залученням спеціалістів.

Зазначені обставини знайшли свого підтвердження також відповідно до рішення Верховного Суду України від 17.06.2020 року (справа № 598/1781/17 Провадження № 13-47кс20).

Відповідно до висновку ВСУ суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Очевидно, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо. Таким чином, ВП ВС вважає, що це питання може бути вирішене й ухвалою суду.

Нормами КПК встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК). Оскільки ст. 126 КПК визначено, що означене питання може бути вирішено й ухвалою суду, ВП ВС зробив висновок, що у випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат.

Так, судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 372 КПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається з:

1) вступної частини із зазначенням: дати і місця її постановлення; назви та складу суду, секретаря судового засідання; найменування (номера) кримінального провадження; прізвища, ім`я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання; закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа; сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження;

2) мотивувальної частини із зазначенням: суті питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;

3) резолютивної частини із зазначенням: висновків суду; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Відповідно до постанови пленуму Верховного суду України № 3 від 31.03.1989р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна вбачається, що у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди У цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням вимог ст. 129 КПК України та ст. 284 КПК України, яка передбачає, що про закриття провадження щодо особи суд постановляє судове рішення у виді ухвали, цивільний позов потерпілого : ДП «Одеська залізниця», представником якого заявлена ОСОБА_14 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 завданої внаслідок вчинення обвинуваченими кримінальними правопорушеннями матеріальної шкоди у сумі 158371 гривень, не підлягає розгляду.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідно до ст. 128 КПК України особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Питання про речові докази вирішуються судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Питання про скасування арешту майна слід вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст. 174 КПК України.

Керуючись ст. 49 КК України, ч. 2 ст. 284, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, - задовольнити.

ОСОБА_3 звільнитивід кримінальноївідповідальності завчинення кримінальнихправопорушень,передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України, ч. 4 ст. 358 та ч. 3 ст. 190 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбаченоих передбачені ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України, ч. 4 ст. 358 та ч. 3 ст. 190 КК України, - закрити.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту, обраного ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07.06.2003 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 ,- сплинув.

Судові витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судово-будівельно-технічної експертизи №716 від 26.04.2013 в сумі 2937, 60 грн. та судової почеркознавчої експертизи № 2354/02 від 17.05.2013 в сумі 1468,80 гривень,- підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.

Позовну заяву потерпілого ДП «Одеська залізниця» про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 завдану внаслідок вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень матеріальної шкоди у сумі 158371 гривень ,- залишити без розгляду, як таку що підлягає поданню та розгляду у порядку цивільного судочинства.

Речові докази у справі: документи ТОВ «Каменщик», документи справи №5017/2190/2012за позовом ОСОБА_3 , документи по рахунку коштів по картковому рахунку відкритого на ОСОБА_3 .

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_15 від 06.06.2013 року по справі № 522/14309/13, провадження 1-кс/522/5102/13, на автомобіль марки «MAZDA 626»,1991 року випуск, державний номер НОМЕР_4 , 1995 року випуску, а також на причеп до легкового автомобіля ОДАЗ 81443 «Одіссей, державний номер НОМЕР_4 , 1995 року випуску - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_15 від 06.06.2013 року по справі № 522/14310/13, провадження 1-кс/522/5103/13, на 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 , яка на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане УЖКХ 06.09.1997 року № 4-11962, належить ОСОБА_3 , - скасувати.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом семи діб з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя : ОСОБА_16

13.03.2023