Рішення № 109528423, 09.03.2023, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2915/22 Провадження № 2/450/215/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

з участю представників ОСОБА_1 , Гарвасюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Кристалбанк» про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі перевищення 90 % вартості предмета іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 , над розміром забезпечених іпотекою вимог, а саме його заборгованості за кредитним договором № 05-Ф/08/15 від 22 серпня 2008 року.

Мотивував позовні вимоги тим, що він був власником вищезгаданого нерухомого майна. 22 серпня 2008 року між ним та ЗАТ «Терра Банк», правонаступником якого є ПАТ «Терра Банк», укладено кредитний договір № 05-Ф/08/15 від 22 серпня 2008 року, згідно якого банк надав йому кредит у розмірі 100000 доларів США зі сплатою 16 % річних, які він зобов`язався повернути до 22 серпня 2011 року та сплатити відсотки за користування кредитом. 22 серпня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань, між ним та ЗАТ «Терра Банк» укладено договір іпотеки, предметом якого була згадана квартира. Зазначив, що він взятих на себе зобов`язань не виконав, у зв`язку з чим в нього виникла заборгованість. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 лютого 2014 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 09 липня 2014 року, по справі № 450/1445/13-ц в рахунок погашення його заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на вищезгадану квартиру шляхом визнання за ПАТ «Терра Банк» права власності на вказане майно та припинення його права власності на таке. 26 січня 2017 року ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області у виконавчому провадження замінено стягувача ПАТ «Терра Банк» на його правонаступника ПАТ «Кристалбанк». 18 грудня 2017 року державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на вищезгадану квартиру за ПАТ «Кристалбанк». Вказав, що в подальшому у січні 2020 року він звертався до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовною заявою до АТ «Кристалбанк» та державного реєстратора про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яка рішенням суду від 22 жовтня 2020 року, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного суду від 17 травня 2021 року, задоволена. Постановою Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 22 червня 2022 року рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а в задоволенні його позову відмовлено. Вказаним рішенням суду підтверджено законність вищезгаданої державної реєстрації права власності за АТ «Кристалбанк». Вважає, що вартість набутої відповідачем квартири є значно вищою за суму заборгованості, з огляду на що відповідач зобов`язаний відшкодувати йому перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Вартість предмета іпотеки на момент набуття його у власність АТ «Кристалбанк» не встановлена, з огляду на що є необхідність у призначенні по справі оціночно-будівельної експертизи. Просив у позовній заяві призначити оціночно-будівельну експертизу з метою визначення вартості квартири АДРЕСА_1 , проведення якої доручити ТзОВ «Судове експертно-розрахункове бюро».

Ухвалою судді від 15 вересня 2022 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків, описаних в ній.

29 вересня 2022 року від представника позивача ОСОБА_3 до суду надійшла заява, якою він усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 30 вересня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 01 листопада 2022 року о 10 год. 45 хв.

В підготовче судове засідання, призначене на 01 листопада 2022 року о 10 год. 45 хв. сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили. 01 листопада 2022 року від представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою підготовчого судового засідання від 01 листопада 2022 року у зв`язку з неявкою учасників судового розгляду розгляд справи відкладено на 05 грудня 2022 року о 12 год. 00 хв., в яке сторони та їх представники були повторно викликані.

09 листопада 2022 року до суду від представника відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він з позовними вимогами не погодився. Зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки про здійснення реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем позивачу було відомо з 21 лютого 2018 року. Вважає клопотання про призначення по справі експертизи передчасним та необґрунтованим, оскільки звітом прооцінку майнавизначено ринковувартість квартирина часпроведення реєстраціїправа власності. Вказав, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не подано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження таких. З огляду на вказане, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

02 грудня 2022 року до суду від представника відповідача ОСОБА_5 надійшло клопотання про передачу справи до Шевченківського районного суду м. Києва з огляду на місцезнаходження відповідача.

05 грудня 2022 року до суду від представника відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про застосування наслідків пропущення строку позовної давності, мотивована тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення свого права він дізнався 21 лютого 2018 року.

05 грудня 2022 року до суду від представника відповідача ОСОБА_5 надійшли пояснення на позовну заяву, зміст яких аналогічний змісту поданого до суду 09 листопада 2022 року відзиву на позовну заяву.

В підготовче судове засідання, призначене на 05 грудня 2022 року о 12 год. 00 хв. сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили. 05 грудня 2022 року від представника відповідача ОСОБА_5 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 05 грудня 2022 року до суду від представника позивача ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване його зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Ухвалою підготовчого судового засідання від 05 грудня 2022 року у зв`язку з неявкою учасників судового розгляду розгляд справи відкладено на 26 січня 2023 року о 09 год. 30 хв., в яке сторони та їх представники були повторно викликані.

Підготовче судове засідання, призначене на 26 січня 2023 року о 09 год. 30 хв., не відбулося у зв`язку з проходженням головуючим суддею підготовки для підтримання кваліфікації у Львівському регіональному відділенні Національної школи суддів України, а розгляд справи призначено на 30 січня 2023 року о 09 год. 00 хв., про що повідомлено учасників судового розгляду.

08 грудня 2022 року до суду від представника відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, мотивована територіальною віддаленістю місця роботи представника від Пустомитівського районного суду Львівської області.

Ухвалою від 09 грудня 2022 року в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_5 відмовлено.

В підготовче судове засідання 30 січня 2023 року о 09 год. 00 хв. позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, клопотань про розгляд справи за їх відсутності або про відкладення судового розгляду не подали.

В підготовчому судовому засіданні 30 січня 2023 року о 09 год. 00 хв. представник відповідача Гарвасюк В.Ю. підтримав клопотання про передачу справи за підсудністю, підтримав проведення розгляду справи за відсутності сторони позивача, не заперечив щодо призначення справи до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою від 30 січня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про передачу справи за підсудністю, закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 09 березня 2023 року о 11 год. 30 хв., в яке викликані учасники судового розгляду.

30 січня 2023 року до суду від представника позивача Посікіра Р.Р. надійшла заява про зміну предмета позову.

Ухвалою від 30 січня 2023 року заява представника позивача ОСОБА_3 про зміну предмета позову повернута заявнику у зв`язку з тим, що до такої не додано доказів направлення її копії та копій доданих до неї документів іншим учасникам справи, а також така отримана 30 січня 2023 року після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

В судовому засіданні 09 березня 2023 року о 11 год. 30 хв. представник позивача Босяк М.Б. заявила клопотання про повернення розгляду справи до стадії підготовчого провадження та відкладення розгляду справи, позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених у позові, просила такі задовольнити. Клопотала про заміну предмета позову, про що подала письмову заяву.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні 09 березня 2023 року о 11 год. 30 хв. заперечив проти задоволення клопотання про повернення розгляду справи до стадії підготовчого провадження, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечив проти задоволення заяви про зміну предмета позову.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, протокольною ухвалою суду від 09 березня 2023 року у задоволенні клопотання про повернення розгляду справи до стадії підготовчого провадження та відкладення розгляду справи відмовлено, заява про заміну предмета позову повернута стороні позивача, оскільки така подана після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Крім того, судом встановлено, що сторона позивача, заявляючи клопотання про призначення експертизи, не мала на меті проведення такої на підставі ухвали суду, оскільки 06 січня 2023 року самостійно звернулася до судового експерта для отримання відповідного висновку, який був виготовлений 16 січня 2023 року, однак в розумні строки в межах підготовчого судового провадження не поданий до суду, що є зловживанням процесуальними правами.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Частина 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 04 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 22 серпня 2008 року між позивальником ОСОБА_2 та кредитором ЗАТ «Терра Банк» укладено кредитний договір № 05-Ф/08/15 від 22 серпня 2008 року, згідно якого позичальник отримав від кредитора кредит у розмірі 100000 доларів США і зобов`язався їх повернути до 22 серпня 2011 року включно, а також сплатити нараховані відсотки.

На виконання вказаного кредитного договору між сторонами 22 серпня 2008 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Кір П.В., зареєстрований в реєстрі за № 433.

Згідно вказаного договору іпотеки іпотекодавець ОСОБА_2 з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за згаданим кредитним договором, передав, а іпотекодержатель ЗАТ «Терра Банк» прийняв в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Вартість предмета іпотеки сторони погодили у розмірі 539599 грн. 32 коп., що в еквіваленті становило 111400 доларів США.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 лютого 2014 року по справі № 450/1445/13-ц, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 09 липня 2014 року, в рахунок погашення його заборгованості перед ПАТ «Терра Банк» у розмірі 901740 грн. 95 коп. звернуто стягнення на вищезгадану квартиру, а також стягнуто з нього на користь позивача судові витрати.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 січня 2017 року по справі № 450/1445/13-ц замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконанні рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 лютого 2014 року по цивільній справі № 450/1445/13-ц про визнання права власності на предмет іпотеки зПАТ «Терра Банк» на правонаступника ПАТ «Кристалбанк».

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 308721112 від 01 вересня 2022 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 18 грудня 2017 року зареєстровано за ПАТ «Кристалбанк».

Не погоджуючись з проведенням державної реєстрації права власності на згадану квартиру за ПАТ «Кристалбанк», ОСОБА_2 звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовом до АТ «Кристалбанк», державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Мельник І. Б. про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, який рішенням від 22 жовтня 2020 року по справі № 450/417/20, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 17 травня 2021 року, задовольнив позовні вимоги та скасував запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 18 грудня 2017 року № 24235568 щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Кристалбанк», вчинений на підставі рішення державного реєстратора Мельник І. Б. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 39044034 від 29 грудня 2017 року.

Постановою Верховного Суду від 22 червня 2022 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 жовтня 2020 року та постанова Львівського апеляційного суду від 17 травня 2021 року скасовані, у задоволенні позову ОСОБА_2 до АТ «Кристалбанк», державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Мельник І.Б. про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відмовлено.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихстаттею 12цього Закону.

Частинами 1, 5 статті 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості), яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність або спеціальне майнове право на нього за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з позовної заяви, позивач вважає, що вартість спірної квартири, яку відповідач набув у власність, є значно вищою, ніж його сума заборгованості за кредитним договором, що, на його думку, свідчить про наявність підстав для відшкодування йому перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Звітом про оцінку майна № AS63-171228-001 від 15 грудня 2017 року стверджується, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 15 грудня 2017 року становить 899483 грн. 82 коп., що згідно офіційного курсу НБ України на вказану дату було еквівалентно 32815,90 доларів США.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 лютого 2014 року по справі № 450/1445/13-ц встановлено, що у ОСОБА_2 наявна заборгованість перед ПАТ «Терра Банк» за кредитним договором у загальному розмірі 901740 грн. 95 коп., з яких 93275,22 доларів США, що еквівалентно 745548 грн. 83 коп., прострочена заборгованість за кредитом, 2996,46 доларів США, що еквівалентно 23950 грн. 70 коп., заборгованість за процентами, 111056 грн. 14 коп. пеня за прострочення сплати кредиту, 3567 грн. 67 коп. пеня за прострочення сплати процентів, 21657 грн. 07 коп. 3% річних та втрати від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту, 695 грн. 73 коп. 3% річних та втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судом встановлено, що вартість предмета іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 , станом на 15 грудня 2017 року була істотно нижчою за розмір забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, який становив 901740 грн. 95 коп., що станом на день ухвалення Пустомитівським районним судом Львівської області рішення 20 лютого 2014 року згідно офіційного курсу НБ України було еквівалентно 102703,98 доларів США.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема того, що вартість предмета іпотеки була вищою за розмір забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, а також доказів перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених вимог стороною позивача суду не надано.

З цього приводу слід також зазначити, що в позовній заяві сторона позивача заявляла клопотання про призначення оціночно-будівельної експертизи для встановлення ринкової вартості предмета іпотеки.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Сторона позивача неодноразово (тричі) викликалася в підготовчі судові засідання для надання пояснень щодо клопотання про призначення по справі експертизи, визначення запитань і проведення оплати, однак такі виклики позивачем та його представником були проігноровані.

З трьох призначених судом підготовчих судових засідань 01 листопада 2022 року, 05 грудня 2022 року, 30 січня 2023 року, представником позивача подано єдине клопотання про відкладення підготовчого судового засідання, призначеного на 05 грудня 2022 року, у якому повідомлено причини неявки. У вказаному клопотанні представник не висловлює свою думку щодо клопотання про призначення експертизи, не дає згоду на розгляд такого за його відсутності, на проведення підготовчого судового засідання без його участі.

Суд, в свою чергу, керуючись принципами змагальності сторін та диспозитивності, не має повноважень підміняти собою учасника справи або робити ті чи інші припущення такої особи щодо заявленого нею клопотання, оскільки така особа в силу ч. 1 ст. 128 ЦПК України зобов`язана з`явитися за викликом суду в судове засідання.

Таким чином, сторона позивача не скористалася можливістю з`явитися на жодне призначене судом підготовче судове засідання, що свідчить неналежну зацікавленість в розгляді справи та, зокрема, у вирішенні поданого клопотання про призначення експертизи, у зв`язку з чим відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», будь-яке порушення права доступу до суду в даному випадку відсутнє.

З тих самих підстав, тобто у зв`язку з систематичним ігноруванням стороною позивача викликів суду в підготовчі судові засідання, відсутні підстави для повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття.

Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 902/271/18 зазначає, що наведена судом апеляційної інстанції аргументація не є достатньою для виправдання бездіяльності позивача, оскільки саме у силу принципу диспозитивності на особу, що не подала своєчасно відповідні докази покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 ГПК України).

У постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 916/2421/18 Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 03 квітня2019 року № 913/317/18.

Враховуючи викладене, суд не вбачав підстав для повернення судового розгляду до стадії підготовчого провадження, оскільки, як попередньо зазначалося, сторона позивача систематично не з`являлася в підготовчі судові засідання, не повідомивши про причини неявки в два з них, не вчинила будь-яких дій для проведення підготовчого провадження з врахуванням її позиції щодо призначення експертизи, вирішення поданого нею клопотання про призначення експертизи тощо, а також не обґрунтовуючи неможливість подання заяви про зміну предмету позову під час підготовчого провадження у справі.

Щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності варто вказати, що згідно приписів ст.ст. 214, 215 ЦПК України суд в обов`язковому порядку спочатку має встановити чи були порушені невизнані або оспорені права позивача, а вже потім вирішувати чи підлягає порушене право до захисту, чи слід застосувати строк позовної давності. Недоведеність позову є самостійною підставою для відмови у його задоволенні.

Аналогічні роз`яснення містить п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що обставини, якими позивач мотивував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст.5, 12,13,81,82,89,137, 141, 247,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 509, 526 ЦК України, ст.ст. 33, 37 Закону України «Про іпотеку», суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14 березня 2023 року.

Суддя Мусієвський В.Є.