Постанова № 1095265, 12.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-8279/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12липня 2007 року                                                                                                      м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Голубєвої Г.К., Шипуліної Т.М.

при секретарі                                  Гончаренку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську та відкритого акціонерного товариства «Полонина»

на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід 05.04.2005 р.

у справі№ А-15/191 господарського суду Івано-Франківської області

за позовомвідкритого акціонерного товариства «Полонина»

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.10.2004 р. в позові ВАТ «Полонина» про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09.03.2004 р. № 0002622312/0 про визначення податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток в сумі 3510,00 грн., в тому числі: 2700,00 грн. – основний платіж та 810,00 грн. – штрафні санкції; від 29.04.2004 р. № 000262312/2 про визначення податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 62816,00 грн., в тому числі: 41877,00 грн. – основний платіж та 20939,00 грн. – штрафні санкції.

Рішення вмотивоване висновком про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при оподаткуванні операцій з пов’язаною особою ТОВ «Полонина-Торг» внаслідок визначення доходу від продажу товарів за ціною, меншою за звичайну ціну на такий товар; підпункту 3.1.1 пункту 3.1, підпункту 3.2.8 пункту 3.2 ст.3, підпункту 7.4.2 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок заниження бази оподаткування на 9,10 тис. грн. по операції з продажу товарів вказаній пов’язаній особі та заниження при цьому податкових зобов’язань на 1817,00 грн.; неоподаткування операції з передачі незавершеного будівництва балансовою вартістю 105238,00 грн. до статутного фонду новоствореної юридичної особи ТОВ «Полонина-Торг» та заниження при цьому податкових зобов’язань за червень 2003 р. на 21048,00 грн.; невідкоригування шляхом зменшення суми податкового кредиту на податок на додану вартість у сумі 16839,00 грн., нарахований на неамортизовану частину основних фондів вартістю 120562,00 грн., переданих до статутного фонду зазначеної юридичної особи, та заниження податкових зобов’язань на таку ж суму.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2005 р. рішення суду першої інстанції скасовано частково; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 29.04.2004 р. № 0002632312/2/2 в частині визначення податкового зобов’язання за платежем з ПДВ в сумі 21048,00 грн. основного платежу та 10524,00 грн. штрафних санкцій; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Задовольняючи позов в зазначеній частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що неоподаткування позивачем операції з передачі незавершеного будівництва в статутний фонд новоствореної юридичної особи ТОВ «Полонина-Торг» відповідає підпункту 3.2.8 пункту 3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 8.2.1 пункту 8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В касаційній скарзі ТОВ «Полонина» просить скасувати постанову та рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині, що стосується відмови в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема підпункту 4.2.5 пункту 4.2 ст.4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.2 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 4, 4-3, 22, 32, 99 ГПК України.

ДПІ у м. Івано-Франківську в поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, вважаючи, що оскаржувана постанова не відповідає правильному застосуванню підпункту 3.1.1 пункту 3.1, підпункту 3.2.8 пункту 3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга ВАТ «Полонина» підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ДПІ у м. Івано-Франківську не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення ВАТ «Полонина» податкових зобов’язань за платежами з податку на прибуток у сумі 3510,00 грн. та з податку на додану вартість у сумі 62816,00 грн. згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок ДПІ у м. Івано-Франківську, викладений в акті про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства від 03.03.2004 р. № 229/23-1-19397218, про заниження позивачем валових доходів в ІІ кварталі 2003 року на 9,10 тис грн. внаслідок визначення доходу, отриманого від продажу товарів пов’язаній особі ТОВ «Полонина-Торг», за цінами, меншими за звичайні ціни на такі товари; заниження в податковій декларації за червень 2003 року бази оподаткування по операції з продажу товарів зазначеній пов’язаній особі на 9,10 тис. грн., невключення до обсягу продаж в цій же декларації вартості незавершеного будівництва в сумі 105238,00 грн., переданого в статутний фонд новоствореної юридичної особи – ТОВ «Полонина-Торг» згідно акту приймання-передачі від 01.06.2003 р., та невідкоригування шляхом зменшення суми податкового кредиту за цей же податковий звітний період на 16839,00 грн., що складає суму ПДВ, нарахованого на неамортизовану вартість основних фондів, переданих до статутного фонду вказаної юридичної особи згідно цього ж акту приймання-передачі.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів / робіт, послуг /пов’язаним особам, визначається виходячи з договірних цін, але не менших від звичайні ціни на такі товари / роботи, послуги /, що діяли на дату такого продажу.

Пунктом 4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що у разі продажу товарів / робіт, послуг /, зокрема пов’язаній з продавцем особі база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Судом встановлено, що позивач здійснив у червні 2003 року / накладна № 25 від 01.06.2003 р./ продаж товарів продовольчій групі ТОВ «Полонина-Торг», в статутному фонді якого частка позивача складає 49,13% і яке відповідно до пункту 1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є пов’язаною особою стосовно позивача, за цінами придбання цих товарів при їх обліку в роздрібній торгівлі на дату реалізації по цінах продажу. З огляду на встановлений факт суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого та правомірного висновку про заниження позивачем валових доходів за ІІ квартал 2003 року та бази оподаткування податком на додану вартість операції з продажу товарів при визначенні податкових зобов’язань за червень 2003 року на 9,10 тис. грн., що відповідає різниці між ціною роздрібної торгівлі вказаних товарів, правильно взятої судом за їх звичайну ціну, та ціною реалізації цих товарів пов’язаній особі. Відтак суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.03.2004 р. № 0002622312/0 та податкового повідомлення-рішення від 29.04.2004 р. № 0002632312/2/2 в частині визначення позивачу податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 2725,50 грн., в тому числі: основний платіж – 1817,00 грн. та штрафні санкції – 908,50 грн.

Згідно з абзацом першим підпункту 3.2.8 пункту 3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об’єктом оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України / крім підакцизних товарів / або їх вивезенні за межі митної території України; продажу за компенсацію сукупних валових активів платника податку / з урахуванням вартості гудвілу / іншому платнику податку.

За визначенням підпункту 8.2.1 пункту 8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке відповідно до пункту 1.11 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» застосовується і для цілей цього Закону, під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до пункту 4 Положення / стандарту / бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92,зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за № 288/4509, / з наступними змінами і доповненнями / основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк використання / експлуатація / яких більше одного року / або операційного циклу, якщо він довший за рік/.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, незавершені капітальні інвестиції / пункт 5 Положення /.

Незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи – капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об’єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва.

Відповідно до положень частини 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що операція з передачі незавершеного будівництва як внеску до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані нею корпоративні права є операцією, яка підпадає під визначення підпункту 3.2.8 пункту 3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у позивача обов’язку оподаткувати операцію з передачі незавершеного будівництва як внеску до статутного фонду ТОВ «Полонина-Торг».

Правила формування податкового кредиту встановлені пунктами 7.4 та 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5, зокрема передбачено, що датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить припису щодо обов’язку платника податку відкоригувати суму податкового кредиту в разі використання товарів / робіт, послуг /, у зв’язку з придбанням яких був сформований податковий кредит, в інших податкових звітних періодах в операціях, які не є об’єктом оподаткування або звільнені від оподаткування.

Останнє дає підстави для висновку, що встановлене підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 ст.7 цього Закону в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ, правило щодо не включення до податкового кредиту сум податку, сплаченого / нарахованого / у зв’язку з придбанням товарів / робіт, послуг /, у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів / робіт, послуг /, що звільнені від оподаткування або не є об’єктом оподаткування, стосується випадку, коли придбання товарів / робіт, послуг / та подальше здійснення відносно них зазначених операцій відбувається в одному податковому звітному періоді.

Абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 цього Закону в редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ передбачено, що якщо у подальшому товари / послуги / починають використовуватися в операціях, які не об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих активів, то з метою оподаткування такі товари / послуги /, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання / виготовлення, будівництва, спорудження /.

Згідно частини 1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Отже, відсутність у Законі «Про податок на додану вартість» в редакції до внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ прямого припису щодо коригування податкового кредиту в разі використання в подальшому товарів / робіт, послуг / в операціях, які не є об’єктом оподаткування або звільнені від оподаткування, не давало підстав контролюючому органу для зменшення суми податкового кредиту в податковій декларації ВАТ «Полонина» за червень 2003 року, тобто за податковий звітний період, в якому позивач використав основні фонди, придбані в інших податкових звітних періодах, за які був сформований податковий кредит за рахунок сум податку, сплачених /нарахованих/ у зв’язку з їх придбанням, в операції, що не є об’єктом оподаткування.

Порушення судами першої та апеляційної інстанцій підпункту 7.4.2 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» призвело до ухвалення незаконних судових рішень в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.04.2004 р. № 0002632312/2/2 на суму основного платежу 19012,00 грн. та накладених штрафних санкцій в сумі 9506,00 грн., що відповідно до ст.225 КАС України є підставою для зміни ухвалених судових рішень у зазначеній частині, як помилкових, та задоволення позову у відповідній частині позовних вимог з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Полонина» задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2005р. змінити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 29.04.2004р. № 0002632312/2/2 в частині визначення ВАТ «Полонина» податкового зобов‘язання за платежем з ПДВ в сумі основного платежу 40060,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 20030,00 грн.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2004р. залишити без змін.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                 підпис                                  Усенко Є.А.

Судді                                                             підпис                                    Бившева Л.І.

                                                                       підпис                                    Костенко М.І.

                                                                       підпис                                   Голубєва Г.К.

                                                                       підпис                                    Шипуліна Т.М.