Ухвала суду № 1095313, 12.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-25250/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12липня 2007 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Голубєвої Г.К., Шипуліної Т.М.

при секретарі Гончаренку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги заступника прокурора Київської області та Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

на ухвалуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.07.2006р.

у справі№ 82/18-06 господарського суду Київської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «СВС-Груп»

доІванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

за участюпрокурораКиївської області

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Київської області від 14.03.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.07.2006р., позов задоволено: податкове повідомлення-рішення Іванківської МДПІ від 05.12.2005 р. № 0000892320/32783410 про відмову ТОВ «СВС-Груп» у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2005 року в сумі 8077056,00 грн. визнано протиправним та скасовано.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що позивач правомірно відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включив у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2005 року / з врахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок від 12.04.2005 р. / ПДВ в сумі 8078400,00 грн., підтвердженій податковою накладною № 187 від 22.02.2005 р., виданій позивачу ТОВ «Авангард», постачальником товару / плати печатної УГ 7.102.065 / на суму 48470400,00 грн., в тому числі ПДВ 8078400,00 грн., внаслідок чого у позивача виникло право на отримання бюджетного відшкодування з цього податку в сумі 8077056,00 грн.

В касаційних скаргах Іванківська МДПІ та заступник прокурора Київської області просять скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 1.8 ст.1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заперечуючи проти касаційних скарг, позивач просить залишити скарги без задоволення, вважаючи їх безпідставними.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги Іванківської МДПІ та заступника прокурора Київської області підлягають задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ «СВС-Груп» правомірно включило в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2005 року / з врахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок до цієї декларації від 12.04.2005 року / до податкового кредиту податок в сумі 8078400,00 грн., сплачений у ціні придбання на розрахунковий рахунок постачальника - ТОВ «Авангард» 18.07.2005 р. за придбаний товар / плату печатну УГ 7.102.065 / загальною вартістю 48470400,00 грн., включаючи ПДВ в зазначеній сумі, та підтверджений податковою накладною ТОВ «Авангард» від 22.02.2005 р. № 187. Як наслідок правомірного включення податку у вказаній сумі до податкового кредиту, за висновком судів попередніх інстанцій у позивача за даними податкової декларації за лютий 2005 року виникло право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 8077056,00 грн.

Такий висновок, однак, зроблений без дотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст.11 КАС України щодо офіційного зясування всіх обставин у справі.

Згідно з частинами четвертою та пятою цієї статті суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-яким продажем товарів /робіт, послуг/ протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

З огляду на це встановлення обставин щодо правильності визначення платником податку на додану вартість в податковій декларації суми податкового кредиту входить до предмету доказування в судовому процесі при розгляді судом спору стосовно права платника податку на бюджетне відшкодування з цього податку.

Правила податкового обліку сум податкового кредиту встановлені пунктом 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з підпунктом 7.4.1 якого / в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ, / податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених / нарахованих / платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів / робіт, послуг /, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва / обігу / та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За визначенням пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва і обігу / валові витрати / - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів / робіт, послуг /, які придбаваються / виготовляються / таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Обґрунтовуючи довід про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 8078400,00 грн., Іванківська МДПІ посилалась, зокрема, на такі обставини, як скасування рішенням господарського суду Київської області від 13.09.2004р. державної реєстрації ТОВ «Апіс» у звязку з неподанням звітності до податкового органу з жовтня 2002 року та зняття з податкового обліку ТОВ «Ян-Трейд» 27.05.2005 р., постачальників в ланцюгу поставки плати печатної УГ 7.102.065, щодо поставки якої позивачу ТОВ «Авангард» видано податкову накладну від 22.02.2005 р. № 187.

Як вбачається з наявних у справі письмових пояснень представника позивача, придбаний товар / плату печатну УГ 7.102.065 / ТОВ «СВС-Груп» згідно договору від 30.06.2004 р. передало на комісію комісіонеру ПП «Грань», який, однак, свої зобовязання не виконав; відомості щодо місцезнаходження ПП «Грань» та товару у позивача відсутні / а.с.171 /.

Згідно з частиною другою ст.3 Господарського кодексу України метою підприємницької діяльності є одержання прибутку. Останнє передбачає розсудливість субєкта господарювання у виборі, зокрема контрагентів по господарсько-виробничих відносинах при здійсненні господарської діяльності, до того ж, якщо ці відносини виникають з приводу розпорядження товарно-матеріальними цінностями значної вартості.

Виходячи з положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та з огляду на наведені доводи сторін, в судовому процесі підлягає встановленню факт використання позивачем товару, зазначеного в податковій накладній від 22.02.2005 р. № 187, у власній господарській діяльності, що в свою чергу вимагає встановлення факту поставки такого товару позивачу. Необхідність встановлення дійсності поставки обумовлена, крім того, й тим, що за змістом норми зазначеного підпункту право на податковий кредит виникає саме у звязку з придбанням товарів / робіт, послуг /, операції з продажу яких є обєктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», що передбачає реальну наявність предмету продажу / результату роботу, послуги /, а не просте перерахування грошових сум між субєктами господарювання.

Для встановлення факту поставки плати печатної УГ 7.102.065 суду слід виявити та витребувати в тому числі з власної ініціативи, як того вимагає частина четверта ст.11 КАС України, докази на підтвердження, зокрема, обставин щодо виробника цього товару, його характеристик та умов виробництва, транспортування в ланцюгу постачання тощо.

В судовому процесі прокурор заявляв клопотання про витребування та дослідження в судовому засіданні матеріалів перевірки законності формування позивачем податкового кредиту за лютий 2005 року, проведеної СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі, в задоволенні якого судом було відмовлено, не дивлячись на доводи прокурора про підтвердження зазначеними матеріалами несплати грошових коштів за поставлений товар та ПДВ до Державного бюджету України / а.с.116 /.

Частиною 1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами / цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом / нікчемний правочин/. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається / частини 1, 2 ст.215 ЦК України /.

Спрямованість правочину на отримання коштів з Державного бюджету України без наявних для цього законних підстав безумовно свідчить про суперечність правочину моральним засадам суспільства, а отже такий правочин відповідно до частини 1 ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, в тому числі щодо наслідків господарських операцій, здійснених на виконання такого правочину.

Згідно із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які досліджені в судовому засіданні.

Порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог частин 4, 5 ст.11 КАС України призвело до невідповідності ухвалених судових рішень ст. 159 цього Кодексу, що відповідно до ст. 227 цього ж Кодексу є підставою для скасування цих рішень та направлення справи на новий розгляд суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, забезпечити дотримання принципу офіційного зясування обставин справи та вирішити спір відповідно до встановлених дійсних обставин справи і вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги заступника прокурора Київської області та Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області задовольнити.

Скасувати ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. та постанову господарського суду Київської області від 21.04.2006р.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Усенко Є.А.

Судді підпис Бившева Л.І.

підпис Костенко М.І.

підпис Голубєва Г.К.

підпис Шипуліна Т.М.