Ухвала суду № 1095256, 04.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № К-7907/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2007 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Бившевої Л.І.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників

позивача: Косіонова С.А.

відповідача: Юська Б.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2005 р.

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2005 р.

у справі № 32/507

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балт-Імпекс"

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2005 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2005р., позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 23.02.2005 р. № 0000642320/3. Стягнуто з ДПІ у Оболонському районі м. Києва на користь ТОВ "Балт-Імпекс" 203,00 грн. судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не надав суду інформації про укладені договори з ідентичними послугами у співставних умовах, які мали місце на момент укладення позивачем договорів оренди майна. Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено методики визначення рівня звичайних цін за договорами оренди майна з використанням розміру амортизаційних відрахувань, нарахованих позивачем на обєкти оренди (основні фонди). Таким чином, податковою інспекцією не доведено факту надання позивачем послуг за договорами оренди за цінами, нижчими за звичайні.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 та п.п.1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". ТОВ "Балт-Імпекс" надавало в оренду свої основні фонди повязаній особі по цінам, які не передбачали отримання доходу. Оскільки розмір амортизаційних відрахувань перевищує розмір коштів отриманих позивачем від МЦ "Дозвілля" за користування орендованим майном у розмірі 4,3 тис. грн., операції з надання послуг оренди основних фондів ТОВ "Балт-Імпекс" підприємству "Дозвілля" не відповідають визначенню господарської діяльності підприємства, а ціна встановлена за такими договорами не може бути визнана звичайною, що було економічно обґрунтовано в ході перевірки відповідною інформацією. Вказане є прямим порушенням вищевказаних норм Закону.

Представник податкової інспекції в судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін, як законні та обґрунтовані.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірним податковим повідомленням-рішенням від 23.02.2005 р. № 0000642320/3, прийнятим за висновками акту документальної перевірки від 27.07.2004 р. № 115-23-202-31749395, позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 24300,00 грн., в т.ч. 16200,00 грн. основного платежу та 8100,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до договорів оренди майна б/н від 10.06.2002 р., б/н від 17.06.2002 р. та договору платного користування майном б/н від 15.06.2002 р., укладених між ТОВ "Балт-Імпекс" та ДП ТОВ "Балт-Імпекс" Молодіжним центром "Дозвілля", які є повязаними особами, та актів передачі майна від 12.06.2002 р. та від 19.06.2002 р. ТОВ "Баль-Імпекс" (наймодавець) передало ДП МЦІ "Дозвілля" (наймач) у строкове платне користування майно (обладнання для кінопрокату, звуко та світлотехнічне обладнання, столи більярдні, кулі для більярду, тощо), вартістю 163203,21 грн.

Відповідно до п. 3.1 вказаних договорів за користування переданим майном ДП МЦ "Дозвілля" (наймач) сплачує ТОВ "Балт-Імпекс" (наймодавець) плату у розмірі 300,00 грн.

За період з 3 кв. 2002 року по 1 кв. 2004 року включно позивач нарахував амортизаційні відрахування на переданні обєкти (основні фонди) у розмірі 59,4тис. грн.

За період з 2 кв. 2002 року по 1 кв. 2004 року включно ДП МЦ "Дозвілля" перерахувало на рахунок позивача кошти за користування орендованим майном у розмірі 4,3 тис. грн.

З огляду на те, що розмір амортизаційних відрахувань перевищує розмір коштів, отриманих позивачем від МЦ "Дозвілля" за користування орендованим майном, податковою інспекцією в акті перевірки зроблено висновок про те, що операції з надання послуг оренди не відповідають визначенню господарської діяльності, не є економічно обґрунтованими та здійснювались позивачем з повязаною особою без врахування звичайних цін, що є порушенням п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке зумовило заниження податкових зобовязань з податку на прибуток на 16200,00грн.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій надали правильну правову оцінку вищевказаному висновку податкової інспекції.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами внесеними Законом України від 18.11.97 р. № 639/97-ВР) доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) повязаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідно до п.п. 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни передбачений п.п. 1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який має бути дотриманий.

Згідно із вказаною нормою закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Визначення розміру звичайних цін шляхом співставлення розміру амортизаційних відрахувань, нарахованих на обєкти оренди (основні фонди), та розміру плати за орендне користування, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено.

Згідно із приписами п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо не доведено те, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Оскільки податковим органом не було доведено факт надання позивачем послуг оренди повязаній особі за цінами, нижчими за звичайні, суди дійшли правильного висновку, що у даному випадку звичайною вважається ціна послуг оренди, погоджена позивачем та ДП ТОВ "Балт-Імпекс" Молодіжним центром "Дозвілля", яка відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За таких обставин, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2005 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя підпис Н.Г. Пилипчук

судді підпис К.В. Конюшко

підпис Л.В. Ланченко

підпис Л.І. Бившева

підпис О.І. Степашко

Згідно з оригіналом.

Суддя Н.Г. Пилипчук