Ухвала суду № 109473685, 10.03.2023, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши у письмовому провадженні матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Приватні інвестиції" про заміну стягувача,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Приватні інвестиції" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з заявою про заміну стягувача, у якій заявник просить замінити стягувача у виконавчому проваджені по виконанню виконавчого напису № 104 від 11 січня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №1335652522301017 від 03 грудня 2013 року з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Кредобанк”, що складається з: суми заборгованості за кредитом – 72593,19 грн.; суми заборгованості за відсотками - 0,14 грн., суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису, а всього 72593,33 грн., з Акціонерного товариства “Кредобанк” (ЄДРПОУ 09807862), його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Приватні Інвестиції” (04112, м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, буд. 7, ЄДРПОУ 373569811).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 відмовлено у відкритті провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Приватні інвестиції". Роз`яснено заявнику право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Приватні інвестиції" задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 року у справі №ЗВ/440/23/22 скасовано. Справу №ЗВ/440/23/22 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Матеріали справи надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду. Ухвалою суду від 07.03.2023 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у письмовому провадженні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Як встановлено з матеріалів заяви, 11 січня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. вчинено виконавчий напис №104 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" заборгованості, що виникла по договору про надання споживчого кредиту 1335652522301017 від 03 грудня 2013 року, договору про відступлення прав вимоги, укладеного 10 серпня 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" та Публічним акціонерним товариством "Кредобанк", додаткового договору №1 до договору відступлення прав вимоги від 10 серпня 2018 року з відповідними додатками, боржником за якими є ОСОБА_1 . Стягнення заборгованості здійснюється за період з 10 серпня 2018 року по 06 листопада 2019 року.

25 червня 2021 року між Акціонерним товариством "Кредобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" укладено договір факторингу з відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами №250621/1.

В обґрунтування заяви заявником зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" є правонаступником Акціонерного товариства "Кредобанк", в зв`язку з чим Товариство звернулося до суду з відповідною заявою про заміну стягувача у вищевказаному виконавчому провадженні. Заявник вважає, що зміст положень статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість здійснення заміни сторони у такому виконавчому провадженні адміністративним судом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

За приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з приписами статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Звернення до адміністративного суду реалізовується шляхом пред`явлення відповідного адміністративного позову, прийняттям позовної заяви до розгляду та відкриттям провадження у адміністративній справі, винесенням адміністративним судом рішення, яке після набрання ним законної сили, підлягає виконанню шляхом видачі виконавчого листа та пред`явлення цього виконавчого листа о примусового виконання.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України та з прийняттям 15 грудня 2017 року Кодексу адміністративного судочинства України у новій редакції змінилась норма статті щодо заміни сторони виконавчого провадження.

Так, відповідно до частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року, у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Вказана норма статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України втратила чинність з 15 грудня 2017 року.

У редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовані нормами розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (у чинній редакції) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

З огляду на правову конструкцію зазначеної норми, положення статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно заміни сторони виконавчого провадження застосовуються у разі, якщо таке виконавче провадження спрямоване на виконання судового рішення, прийнятого у відповідній адміністративній справі, яке набрало законної сили та за яким видано виконавчий лист.

Заявник звернувся до адміністративного суду із заявою, в якій просить суд замінити стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса, а не на підставі судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

У даному випадку відсутній публічно-правовий спір та Полтавський окружний адміністративний суд не здійснював розгляд справи як суд першої інстанції.

Згідно із частинами 1, 2 статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Статтею 446 ЦПК України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Тобто процесуальні кодекси урегулювали питання заміни сторони виконавчого провадження саме у випадку виконання судового рішення. І логічно, що такі питання розглядає лише суд тієї юрисдикції, у якій розглянуто справу по суті, той суд, який ухвалив відповідне рішення.

Проте, оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення несудового органу, можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Врегулювання цього питання саме нормами ЦПК України обумовлено відсутністю спору між стороною виконавчого провадження та виконавцем, що свідчить про відсутність потреби в задіянні суду адміністративної юрисдикції, оскільки сторона виконавчого провадження не оспорює його рішень, дій чи бездіяльності, бо вирішення вказаного питання перебуває поза межами компетенції виконавця. Однак саме цивільний суд спроможний кваліфіковано встановити, чи є правонаступником заявник, який просить замінити собою попереднього учасника виконавчого провадження.

Зазначена правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 12.10.2022 у справі № 183/4196/21, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковою для врахування судом при розгляді цієї справи.

У цій справі Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 280/456/20 (провадження № К/9901/32676/20) та від 22 липня 2019 року у справі № 822/1659/18 (провадження № К/9901/63678/18), про те, що заява про заміну сторони виконавчого провадження, подана щодо виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, повинна розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду 10.06.2022 року заявник надав копії постанови приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. від 10.03.2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП №61503893 за виконавчим написом нотаріуса №104 від 11.01.2020 року.

З автоматизованої системи виконавчого провадження слідує, що виконавче провадження ВП №61503893 за виконавчим написом №104 від 11.01.2020 року зупинено.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини у пункті 24 визначив, що фраза "встановлено законом" поширюється не лише на основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згдно з частиною 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

За приписами пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

На підставі викладеного, керуючись статтями 229, 238, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі № ЗВ/440/23/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд цього спору має відбуватися за правилами цивільного судочинства.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Клочко

.