Ухвала суду № 10943225, 01.06.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2010 року №34541/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Ліщинського А.М., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Когутич Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Старокостянтинівської ОДПІ на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.03.2009 року у справі за позовом ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований карєр» до Старокостянтинівської ОДПІ про визнання нечинним та скасування ППР,

встановила:

ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» звернулось з позовом до Старокостянтинівської ОДПІ Хмельницької області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 вересня 2008 року № 0000962300/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2008 року у розмірі 83934,0 грн.. прийнятого на підставі акту № 1636-233-05471885 від 17 вересня 2008 року про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за червень 2008 року.

Позивач вказує на те, що податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2008 року № 0000962300/0 ґрунтується на акті перевірки, складеному з порушенням вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства і наказу ДПА України «Про затвердження зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення», а тому є незаконним.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.03.2009 року позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Старокостянтинівської ОДПІ від 30.09.2008 року №0000962300/0.

Постанову суду оскаржила Старокостянтинівська ОДПІ. Вважає, що постанова прийнята з неповним зясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить постанову скасувати та винести нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі акту № 1636-233-05471885 від 17 вересня 2008 року про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за червень 2008 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2008 року № 0000962300/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за червень 2008 року на 83934.0 грн. у зв'язку з заниженням податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2008 року на суму 58808,0 грн. по господарських операціях з продажу щебеневої продукції для ТОВ «Український граніт» за цінами нижчими від цін, які діяли на ринку реалізації ідентичних товарів.

Відповідно до п.1.1. договору №01/08-П від 1 січня 2008 року, укладеного між ТОВ «Український граніт» та позивачем, останній зобов'язався передати у власність покупця щебінь, відсів гранітний, грунт та вскришу, а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість. Асортимент товару, його кількість, умови поставки визначаються в додатках до договору, або накладних, які є його невід'ємною частиною (п.2.1 договору). Ціна на товар формулюється постачальником на кожну партію товару і регулюється в виставлених рахунках-фактурах. які є невід'ємною частиною договору (п.3.1 договору). Розрахунок за отриманий товар здійснюється сторонами в національній валюті України на основі 100% попередньої оплати, (п.4.1 договору).

Ціни на щебеневу продукцію відповідають рівню оптових цін на продукцію на внутрішньому ринку, затверджених рішенням спостережної ради позивача 30 грудня 2007 року.

З акту виїзної позапланової перевірки, податкових та видаткових накладних вбачається, що саме за оптовими цінами позивач реалізовував щебеневу продукцію в травні 2008 року ТОВ «Український граніт».

Отримавши доходи від реалізації цієї продукції позивач відніс їх до валового доходу, а податок на додану вартість - до податкових зобов'язань звітного періоду.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За змістом пп. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

А отже, ціна щебеневої продукції, визначена позивачем та його контрагентом (ТОВ «Український граніт») в договорі від 1 січня 2008 року та додатку до нього вважається звичайною.

Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Підпунктом 1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обгрунтована. При цьому враховуються звичайні ціни при укладанні угод між неповязаними особами, надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей: закінченням (наближенням дати закінчення) стоку зберігання ); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

З урахуванням фактичних обставин, у відносинах з реалізації позивачем щебеневої продукції ТОВ «Український граніт» в травні 2008 року співставними умовами для визначення звичайної ціни щебеневої продукції є укладення договору на таких умовах: продаж щебеневої продукції її виробником (позивачем), який фактично є монополістом на ринку цієї продукції Старокостянтинівського району Хмельницької області; придбання щебеневої продукції покупцем, який одночасно є дилером виробника;продаж оптових партій щебеневої продукції; 100 відсоткова попередня оплата придбаної продукції.

Однак, відповідачем не надано жодного договору купівлі-продажу щебеневої продукції, укладеного на ринку цієї продукції в Старокостянтинівському районі, який би відповідав зазначеним умовам.

Судом встановлено, що для визначення позивачеві звичайної ціни продажу щебеневої продукції відповідач використав інформацію, отриману від ТОВ «Торгівельно-будівельний сервіс «Пріоритет», ДП «Старокостянтинівський молочний завод», ДП ЗАТ «Оболонь» «Красилівське». Хмельницька державна сільськогосподарська станція. ТОВ «Будвест ЛТД Ко». Хмельницьке ПВТП «Алмаз», Старокостянтинівський ЖЕК, ДП «Хмельницький облавтодор» філії Старо костянтиніської «ДРВУ-71», ДП «Старокостянтинівський лісгосп», ПП «Сталком», ДП «Транспортник» ВАТ «Хмельницькбудтранс», СГК ім. Щорса, які в 2008 році придбавшій щебеневу продукцію у ТОВ «Український граніт».

Проте, умови продажу щебеневої продукції її виробником (позивачем) оптовими партіями ТОВ «Український граніт», яке є дилером виробника, не можуть бути співставними до умов продажу такої продукції дилером у невеликих обсягах за роздрібними пінами, оскільки ціни виробника продукції не є співставними з пінами господарюючого суб'єкта, який придбавши продукцію у виробника, продає її іншим покупцям.

Судом встановлено, що сфера обігу щебеневої продукції, виробником якої є позивача - Старокостянтинівський район Хмельницької області.

Тому, надані відповідачем відповіді Летичівської МДПІ від 27.01.2009 р. № 478/7/23-118 та від 29.01.2009 року № 104/10/23 щодо цін. за якими в 2008 році реалізовували продукцію ТОВ «Синявські граніти» та філія «Русанівський спецкар'єр» на території Летичівського району, суд не бере до уваги, оскільки відповідачем не доведено та не встановлено судом, що зазначені виробники щебеневої продукції, враховуючи їх місцезнаходження (Летичівський район), здійснюють свою діяльність та реалізовують власну продукцію на одному ринку щебеневої продукції з позивачем - в Старокостянтицівському районі.

З урахуванням викладеного, відповідачем не доведено, та не встановлено судом, що ціни реалізації щебеневої продукції, реалізованої в травні 2008 році, які визначені позивачем та ТОВ «Український граніт» в договорі №01/08-11 від 1 січня 2008 року, не відповідають рівню звичайної ціни.

Крім того судом встановлено, що сума завищення бюджетного відшкодування в розмірі 83934.0 грн., визначена відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 30.09.2008 року № 0000962300/0. визначена ним з урахуванням висновків попередніх позапланових перевірок позивача, викладених в актах попередніх перевірок, зокрема: акт № 840-223-05471885 від 30 травня 2008 року про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за січень 2008 року, акт № 974-223-05471885 від 20 червня 2008 року про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за лютий-березень 2008 року і № 1262-223-05471885 від 12 серпня 2008 року про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за квітень-травень 2008 року. У вказаних актах позапланових на підставі висновків про заниження позивачем податку на додану вартість за відповідні звітні періоди внаслідок неправильного визначення позивачем звичайних цін щодо операцій з продажу щебеневої продукції ТОВ «Український граніт», податковий орган визначав суму податку на додану вартість з застосуванням звичайної ціни за вказаними операціями, який на думку податкового органу був занижений позивачем у звітному періоді. Акти оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

Таким чином, розмір визначеного відповідачем в акті від 17.09.2008 року податку на додану вартість за травень 2008 року визначений ним з урахуванням сум податку на додану вартість за січень-квітень 2008 року, які визначались ним в актах попередніх позапланових перевірок з застосуванням п.1.20.1 Закону України «Про податок на додану вартість» і є неузгодженими.

Згідно до пп.5.2.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п.4.2га п.4.3 ст.4 зазначеного Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків такого повідомлення, за винятком апеляційного узгодження податкового зобовязання.

Судом встановлено, що за наслідками зазначених перевірок податковим органом не приймались податкові повідомлення-рішення. Акти перевірок № 840-223-05471885 від 30 травня 2008 року, № 974-223-05471885 від 20 червня 2008 року і № 1262-223-05471885 від 12 серпня 2008 року не можуть вважатися узгодженням податкового зобов'язання в розумінні ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки не є рішеннями, якими контролюючий орган мас визначати податкове зобовязання платнику податків.

Складання актів перевірок без здійснення заходів, передбачених п.4.2 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, не тягне наслідком виникнення узгодженою податкового зобов'язання, а тим більше застосування відповідачем такого податкового зобов'язання (неузгодженого позивачем) попереднього звітного періоду для визначення позивачеві розміру податкового зобовязання з податку на додану вартість за травень 2008 року.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетном; відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов"язання звітною податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Судом встановлено, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2008 року зменшена відповідачем на 83934,0 грн. на підставі висновку щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2008 року на суму 58808.0 грн, сформованому відповідачем в акті перевірки (стор 16. 24 акту ). В той же час, визначення суми заниження податку на додану вартість неможливе без визначення суми податкового зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, сума заниження позивачем податкового зобов'язання з прутку на додану вартість за травень 2008 року визначена позивачем в результаті самостійного визначення суми податкового зобовязання податку на додану вартість по операції з продажу позивачем щебеневої продукції ТОВ «Український граніт» в травні 2008 року з застосуванням п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств.

Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає, що відповідач безпідставно застосував п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення ціни щебеневої продукції реалізованої позивачем для ТОВ «Український граніт», оскільки визначена сторонами договірна ціна на цю продукцію відповідає рівню справедливих цін і не підлягає державному регулюванню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про частково законність оскаржуваних вимог правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Старокостянтинівської ОДПІ залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.03.2009 року у справі №2а-1778/09/2270 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом одного місяця може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

В. Улицький

А. Ліщинський

Р. Шавель

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 03.06.2010 року