Ухвала суду № 10942480, 01.06.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2010 року №7598/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Ліщинського А.М., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Когутич Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ на постанову господарського суду Тернопільської області від 29.01.2009 року у справі за позовом ПП «Продторг Тернопіль» до Тернопільської ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

встановила:

Приватне підприємство "Продторг - Тернопіль" звернулося з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень: №0000462305/0/33695 від 21 травня 2007 року, №0000462305/1/45294 від 22 червня 2007 року, №00004622305/2/59326 від 27 серпня 2007 року.

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією, на підставі підпункту 4.2.2. «б», п. 4.2. ст. 4, пп, 17.1.3, п. 17.1. ст. 17 Закону України .,Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000462305/0/33695 від 21 травня 2007 року, яким Приватному підприємству «Продторг -Тернопіль» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 11257.00 грн. та 4502.80 грн. штрафних санкцій.

Зазначене рішення залишено без змін в порядку його апеляційного оскарження Підприємством, за результатами якого прийняті рішення №0000462305/1/45294 від 22 червня 2007 року та №00004622305/2/59326 від 27 серпня 2007 року.

Вважаючи такі дій відповідача незаконними, позивач звернувся до суду.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 29.01.2009 року позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0000462305/0/33695 від 21.05.2007 року, №0000462305/0/45294 від 22.06.207 року, №00004622305/2/59326 від 27.08.207 року прийняті Тернопільською ОДПІ.

Постанову суду оскаржила Тернопільська ОДПІ. Вважає, що постанова прийнята з неповним зясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить постанову скасувати та винести нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що підставою для визначення податкового зобов'язання стали акти документальної перевірки: №3549/23-222/34473634 від 17.04.2007р. оформлений за результатами виїзної планової документальної перевірки, проведеної на предмет дотримання Підприємством вимог податкового та валютного законодавства за період з 18.07.2006р. по 31.12.2006р. та №4211/23-222/34473634 від 07.05.2007р., оформлений за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки, проведеної на предмет дотримання Підприємством вимог податкового та валютного законодавства за період з 18.07.2006р. по 31.12.2006р., а по податку на додану вартість та збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за період З 18.07.2006р. по 31.01.2007року, якими встановлено порушення Підприємством п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" (далі Закон про ПДВ), а саме в результаті завищення за січень 2007 р. на 61246,00 грн. суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду (код рядка 26 декларації по ПДВ), занизило суму податкового зобов'язання за січень 2007 року на 11257,00грн.

Проте акти перевірок №3549/23-222/34473634 від 17.04.2007р. та №4211/23-222/34473634 від 07.05.2007р., не можуть бути носіями доказової інформації оскільки, із викладених в актах даних та зібраних в процесі розгляду справи доказів, не можливо встановити факти порушення підприємством п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» , згідно якого база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За змістом пп. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Як випливає з актів перевірок, податковою інспекцією встановлено, що Підприємство занизило суму податкового зобов'язання за жовтень 2006р. на 741.00 гри., листопад 2006р. на 590.00 грн.. грудень 2006р. на 2565.00 грн. та січень 2007р. на 68607.00 грн. в результаті і неправильного визначення бази оподаткування.

Відповідно до вимог пп. 1.5.1.6.1.7 Порядку проведення перевірок, акт перевірки повинен містити: систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства; всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень; факти виявлених порушень викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням па первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Інформація про документи, які використані при перевірці, згруповані за типами та з зазначенням періоду охоплення їх перевіркою та методу перевірки (суцільний, вибірковий), перелік комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, інформація яких використана під час перевірки, відображається у вступній частині акту перевірки відповідно до пп.2.2.11 п.2.1 Порядку.

Акти перевірок, які стали підставою для визначення податкового зобов'язання та застосування санкцій складені в порушення норм Порядку проведення перевірок і з їх тексту не можливо встановити на підставі яких первинних бухгалтерських та податкових документів встановлено порушення.

Так, в акті перевірки №3549/23-222/34473634 від 17.04.2007р. яким охоплено період перевірки із 18.07.2006р. до 31.12.2006р., а висновок про порушення зроблено за січень 2007р. який не був предметом перевірки, зазначено, що порушення п. 4.1 ст. 4 Закону Про ПДВ прослідковується згідно бухгалтерських проводок Дт 91, Кт 63. При цьому акт не містить відомостей про господарські операції з яких на думку інспекції неправильно визначено Підприємством об'єкт оподаткування за вересень - грудень 2006р. та січень 2007року.

Аналогічний висновок щодо встановленого порушення зроблено і в акті перевірки ,-.№4211/23-222/34473634 від 07.05.2007р., при цьому податкова посилається на доведеність порушення бухгалтерськими проводками Дт 30.1,36.1, Кт70,Дт70,Кт 64.3,64.1,64.1.2, що є відмінним від попереднього акту перевірки.

Будь - яких інших посилань на первинні бухгалтерські документи, які були об'єктом перевірки та підтверджують неправильне визначення бази оподаткування при здійсненні продажу товарів (робіт, послуг), акти перевірок не містять, як і не надані такі в процесі розгляду справи.

Крім того, за висновками експертизи, проведеної науково-дослідним інститутом судових експертиз Тернопільського відділення Київського НДІСЕ на підставі первинних бухгалтерських та податкових документів, не встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону про ПДВ, а саме заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та завищення суми залишку від'ємного значення ПДВ за період вересень - грудень 2006р.та січень 2007р. про які зазначено в актах перевірки.

Слід зазначити, що при проведенні експертизи встановлено заниження Підприємством, а не завищення суми від'ємного значення ПДВ. що податковою інспекцією не враховано при перевірці, тоді як згідно п.4.2.2. «6» ст.4 Закону 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про законність оскаржуваних вимог правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 29.01.2009 року у справі №7а/136-2934(14/214-4948) без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом одного місяця може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

В. Улицький

А. Ліщинський

Р. Шавель

Головуючий:

Судді: