Ухвала суду № 10942469, 08.06.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2010 року № 2870/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі:

головуючого-судді Олендера І.Я.,

суддів Каралюса В.М., Улицького В.З.,

при секретарі Корчинській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Шепетівської міської ради Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року по справі за адміністративним позовом Шепетівської міської ради Хмельницької області до Шепетівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2008 року позивач Шепетівська міська рада Хмельницької області звернулась в суд з позовом до Шепетівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2008 року № 0000312300/0.

Позовні вимоги мотивував тим, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення суперечить вимога, як податкового законодавства, так і законодавства про місцеве самоврядування.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду 02 грудня 2008 року в задоволені позову було відмовлено.

В обґрунтування постанови, суд першої інстанції покликався на те, що податкове повідомлення рішення, яким визначено позивачу податкове зобовязання по податку на додану вартість, застосоване до позивача правомірно, оскільки було встановлено факт порушення зі сторони позивача вимог податкового законодавства, таке прийняте в межах визначених таким законодавством, тому підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0000312300/0 від 26.05.2008 року не встановлено.

Вказану постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року оскаржив позивач Шепетівська міська рада Хмельницької області.

В поданій апеляційній скарзі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Як на доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що суд не прийняв до уваги цілком законних доводів позивача про те, що відповідно до п.1 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є особа, яка здійснює операції з поставки товарів, робіт, послуг. Комунальне майно, яке відчужене на підставі рішень сесії міської ради, не може розглядатись в якості обєкта оподаткування . Також необхідно було звернути увагу на вимоги законодавства місцевого самоврядування, оскільки згідно ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Шепетівська міська рада являється представницьким органом місцевого самоврядування і господарською діяльністю не займається . Кошти, в результаті відчуження майна є складовою частиною доходів місцевого бюджету, які не підлягають оподаткуванню згідно Закону України «Про податок на додану вартість». Не враховано, що кошти від відчуження майна комунальної власності на рахунок міської ради не надходили, а зараховувались до міського бюджету як і інші збори, внески, та інші платежі на казначейські рахунки міського бюджету. Не враховано приписи Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в якому згідно ч.6 ст. 6 зазначено, що доцільність, порядок та умови відчуження обєктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Представник позивача Шепетівської міської ради Хмельницької області в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача Шепетівської ОДПІ Хмельницької області в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить таку залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.02.2006 року по 31.12.2007 року, за результатами якої складено акт від 16.05.2008 року №1516/23,34175421, яким виявлено порушення позивачем п.2.1 ст.2, пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.9.4 ст.9, п.п. 31.1.п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»; ст. 9 п.2 Закону України «Про систему оподаткування» та п.п.4.1.4 «а» п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» (а.с.22-38).

На підставі згаданого вище Акту перевірки, відповідно до підпункту а,б п.п. 4.2.2 ст. 4, та п.п.7.1.1 п.п.17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за вказані допущені позивачем порушення, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000312300/0 від 26.05.2008 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1000415,91 грн. (664903,94 грн. за основним платежем та 335511,97 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 55).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно рішень сесії Шепетівської міської ради позивачем проводилось відчуження майна комунальної власності шляхом проведення аукціону та викупу. Кошти отримані від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності (в тому числі продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення) надходили на спеціальні рахунки до міського бюджету. Договори з покупцями на відчуження нерухомою майна укладались з Шепетівською міською радою та засвідчувались нотаріально. Реалізація майна здійснювалась шляхом проведення біржових торгів. При цьому укладались договори про надання послуг в проведенні реалізації майна міської ради з Шепетівською філією Хмельницької обласної товарної біржі.

Шепетівська міська рада не зареєстрована, як платник податку на додану вартість. У договорах на відчуження майна вартість продажу об'єктів зазначена без урахування податку на додану вартість. Суми від реалізації комунальною майна надходили до міського бюджету без сплати податку на додану вартість до державного бюджету.

З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції правильно покликався на те, що згідно п. 4 ст.3 Закону України «Про приватизацію державного майна» відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. Згідно ст. 27 вказаного Закону між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу, в якому зазначаються певні умови та зобовязання. В той же час, будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу, відносяться згідно п. 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» до операцій поставки.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно органи приватизації, створені місцевими Радами. Пункт 1.3 ст.1 Закону «Про податок на додану вартість» передбачено, що податок на додану вартість утримується платником податку (продавцем) з покупця товарів (робіт, послуг) та вноситься таким платником до державного бюджету.

Згідно п.2.3.1 п. 2.3. ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість», особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відтак, згідно п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 вказаного вище Закону, Шепетівська міська рада підлягала обовязковій реєстрації як платник податку на додану вартість, однак заяв про реєстрацію платником податку на додану вартість до відповідача не надсилала всупереч вимог ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», яка вказує, що якщо обсяг оподаткованих операцій особи звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1. пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про порушення позивачем вимог п.2.1 ст. 2, пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 9.4 ст. 9, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем не включено до об'єкту оподаткування операції з продажу за компенсацію об'єктів приватизації, що здійснюються відповідно до договору купівлі-продажу за 2006 рік в розмірі 1338058,00 грн. та 2007 рік в розмірі 1986461,70 грн., та не подано до Шепетівської ОДПІ декларації з податку на додану вартість за період з липня 2006 року по грудень 2007 року.

З огляду на це, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що податковим органом було дотримано вимоги податкового законодавства при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення рішення №0000312300/0 від 26.05.2008 року, щодо визначення Шепетівській міській раді податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 1000415,91 грн. (664903,94 грн. за основним платежем та 335511,97 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), а тому дії такого є правомірними.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції, відповідає вимогам ст.ст. 2,10,11,71,72,86,138,143,159,161-163 КАС України, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду в цілому відповідають обставинам справи, і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Шепетівської міської ради Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року по справі № 2-а-6596/08/9 без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення. На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після вступу в законну силу, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : Олендер І.Я.

Судді: Каралюс В.М.

Улицький В.З.

Ухвала в повному обсязі складена 11.06.2010 року.