Рішення № 109347426, 27.01.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/8305/22

Провадження №2/752/2347/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2023 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Поломаної В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк») про захист прав споживачів.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що між нею та АТ «ОТП Банк» було підписано Анкету-заяву від 01.11.2017 №0197460, згідно з якою вона отримала кредит у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач нарахував їй заборгованість.

Вона не була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, відповідно до яких ці Умови, Пам`ятка клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт, Заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг становлять договір про надання банківських послуг. Вона не отримувала зазначених документів, а сам факт підписання анкети - заяви не свідчить про ознайомлення з ними.

Відповідач всупереч ст.ст. 9, 11 Закону України «Про споживче кредитування» не надав їй інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття обґрунтованого рішення про укладання відповідного договору.

Відповідач одночасного нараховує неустойки та штрафи за порушення виконання умов договору, проте штраф та пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення свідчить про порушення ст. 61 Конституції України.

Відповідач самостійно змінював та встановлював розмір кредитного ліміту, на що вона своєї згоди не надавала. Витяг з тарифів не містить підпису позичальника.

За таких обставин Витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватись як стандартна типова форма укладеного кредитного договору, а договір в частині нарахування процентів, пені та штрафних санкцій є недійсним та укладений з порушенням норм чинного законодавства.

Просила:

визнати недійсним кредитний договір, укладений між нею та АТ «ОТП Банк» в частині нарахування процентів, пені та штрафних санкцій;

зобов`язати АТ «ОТП Банк» зробити перерахунок заборгованості за кредитним договором з урахуванням визнання кредитного договору недійсним в частині нарахування процентів, пені та штрафних санкцій.

19.08.2022 позивач ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву, в якій збільшила позовні вимоги та просила:

визнати недійсним кредитний договір, укладений між нею та АТ «ОТП Банк» в частині нарахування процентів, пені та штрафних санкцій;

переглянути суму заборгованості згідно внесених нею оплат, враховуючи неправомірно нараховану відсоткову та комісійну винагороди;

зобов`язати відповідача зробити перерахунок заборгованості за договором №0197460 від 01.11.2017 та зменшити суму щомісячного платежу.

25.07.2022 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відмовлено у витребуванні доказів (розрахунку заборгованості за кредитним договором).

30.08.2022 судом постановлено ухвалу про визнання обов`язкової участі позивача в судовому засіданні.

27.01.2023 судом постановлено ухвалу про відмову у витребуванні доказів.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Позивач просила розглянути справу без її участі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

01.11.2017 ОСОБА_1 та представником АТ «ОТП Банк» було підписано заяву анкету про надання банківських послуг №0197460.

Відповідно до умов цієї заяви - анкети позивач виявила бажання оформити на своє ім`я послугу у відповідності до договору про надання послуг дистанційного обслуговування засобами системи ОТР Smart та здійснювати дистанційне обслуговування з урахуванням встановлених банком денних лімітів по кожній з валют.

Заява - анкета від 01.11.2017 №0197460 містить застереження, підписане позивачкою, згідно з яким ця заява-анкета є невід`ємною частиною Договору про надання послуг дистанційного обслуговування засобами системи ОТР Smart та правил надання послуг дистанційного обслуговування засобами системи ОТР Smart.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 2-3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України у редакції, чинній на час укладення договору).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти.

Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України у редакції, чинній на час укладення кредитного договору).

10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо супровідних послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної супровідної послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

Крім того, оскільки 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», то ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» було викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Частинами 3, 4 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

10.05.2007 Правління НБУ прийняло постанову, якою затвердило Правила №168, що набрали чинності 05.06.2007. Згідно з пунктом 3.6 цих Правил банки не мали права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). Ці Правила втратили чинність 10.06.2017.

Судом встановлено, що між сторонами 01.11.2017 був укладений договір про надання послуг дистанційного обслуговування засобами системи ОТР Smart №0197460 за умовами якого, позивач уповноважила банк протягом строку дії цього договору за її рахунок та в її інтересах виконувати дії, визначені у договорі розділом «Доручення Клієнта», які необхідні для виконання банком доручень клієнта з метою виконання сторонами умов договору.

Суду не було надано відомостей про укладання позивачкою з банком будь-якого кредитного договору та на яких саме умовах, зокрема, розміру кредиту, строку, на який він наданий та на які цілі, розміру та порядку нарахування відсотків за його користування, порядок повернення кредиту, розмір пені та штрафних санкцій за порушення умов його виконання.

У позові заявлено вимогу визнати недійсним кредитний договір, укладений між ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк» в частині нарахування процентів, пені та штрафних санкцій; переглянути суму заборгованості згідно внесених нею оплат, враховуючи неправомірно нараховану відсоткову та комісійну винагороди.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 №14 резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК.

Суд відзначає, що позивач не зазначила у позові, який саме кредитний договір (дата укладання договору, його номер тощо) вона просить визнати недійсним в частині нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій, та не зазначає щодо якого конкретно кредитного договору викладені підстави позову.

Суду не було надано доказів того, чи взагалі отримувала позивач кредитні кошти, коли саме і в якій сумі.

При цьому позивач до суду жодного разу не з`явилась, хоча суд визнавав її явку обов`язковою, жодних доказів щодо укладання кредитного договору вона не надала.

Обставини, наведені в позові, не можуть бути підставою для визнання недійсним кредитного договору, навіть у випадку його укладання. Суд вважає, що зазначеними обставинами позивач може заперечувати правомірність нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій, комісій, у випадку звернення до неї банку з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, якщо він укладався.

Вимога зобов`язати відповідача зробити перерахунок заборгованості за договором №0197460 від 01.11.2017 та зменшити суму щомісячного платежу не підлягає задоволенню, оскільки судом не було встановлено, що за цим договором позивачу була нарахована заборгованість.

Судом не було встановлено, що за договором про надання послуг дистанційного обслуговування засобами системи ОТР Smart №0197460 від 01.11.2017 позивач повинна здійснювати щомісячні платежі, оскільки заява-анкета від 01.11.2017 таких умов не містить.

Верховний Суд у постанові від 08.04.2020 по справі №761/41071/19 зазначив, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто позивач не зазначає, яке конкретно охоронюване законом право чи інтерес він вважає порушеним та не наводить обґрунтування вимог визнання недійним конкретного кредитного договору.

Враховуючи наведене, а також принцип диспозитивності, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, суд не вбачає існування законних підстав для задоволення заявлених позовних вимог. За встановлених обставин у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи, що у задоволенні вимог відмовлено в повному обсязі, враховуючи приписи ст.141 ЦПК України, а також ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «ОТП Банк», місцезнаходження: м. Львів, вул. Жилянська, б. 33, код ЄДРПОУ 21685166.

Суддя Ж. І. Кордюкова