Ухвала суду № 109345274, 23.02.2023, Господарський суд Хмельницької області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_____________

У Х В А Л А

"23" лютого 2023 р.Справа № 924/159/14

Господарський суд Хмельницької області у складі суддів Вибодовського О.Д., Крамара С.І. та головуючого судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали справи, порушеної

за спільною заявою

1. ОСОБА_1 , м. Хмельницький

2. ОСОБА_2 , м. Хмельницький

3. Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", за дорученням якої діє Хмельницька філія Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", с. Богданівці Хмельницького району

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" м. Хмельницький

(розгляд заяви (вх. № 05-06/258/22 від 12.05.2022р.) про визнання грошових вимог конкурсного кредитора ОСОБА_3 м. Хмельницький)

Учасники справи :

кредиторів : ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - за довіреностями

боржника : не з`явились

розпорядника майном - арбітражного керуючого Харитонюка Є.В.

В засіданні 23 лютого 2023р. судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали, тоді як виготовлення її повного тексту завершено 3 березня 2023р.

Встановив :Ухвалою суду від 24.07.2014р. (суддя Яроцький А.М.) порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" (м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 30145299), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів, тобто до 16 листопада 2014 року, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 свідоцтво № 431 від 02.04.2013р., E-mail ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

24.07.2014р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України розміщено оголошення (повідомлення) про порушення провадження у справі № 924/159/14. про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" (м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 30145299) і призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 свідоцтво № 431 від 02.04.2013р., E-mail ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

В межах справи ухвалою від 4 жовтня 2016 року задоволено заяву судді Яроцького А.М. про самовідвід, тоді як за Розпорядженням № 59/16 від 04.10.2016р. керівника апарату суду відповідно до пунктів 2.3.25, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 924/159/14.

У відповідності до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2016р. через задоволення відводу (самовідводу) судді згідно ст. 20 ГПК України справу № 924/159/14 передано на розгляд судді Грамчуку І.В., яким справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою від 14.01.2019р. зважаючи на складність справи № 924/159/14 про банкрутство ТОВ "Октант-центр", а також збільшення кількості заяв учасників справи, віднесених до виключної підсудності суду в порядку ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що підлягають розгляду в межах справи № 924/159/14 у відповідності до ст.ст. 6, 32, 33 ГПК України, ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", визначено послідуючий розгляд справи здійснювати у колегіальному складі суду, передавши її матеріали уповноваженій особі Господарського суду Хмельницької області з метою визначення персонального складу господарського суду з дотриманням вимог ст. 32 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.01.2019р. у справі № 924/159/14 до складу колегії суддів включено: Грамчука І.В. - головуючий суддя, Вибодовського О.Д. та Крамара С.І., якими справу прийнято до провадження в колегіальному складі з призначенням для розгляду по суті.

12 травня 2022р. господарським судом отримано заяву (вх. № 05-06/258/22 від 12.05.2022р.) кредитора ОСОБА_3 м. Хмельницький про визнання грошових вимог на загальну суму 15 466 131,1 грн. та внесення їх до реєстру вимог кредиторів боржника відповідно :

698 480 грн. - окремо, як такі що забезпечені іпотекою (заставою) майна боржника та підлягають погашенню за рахунок майна, що є предметом іпотеки (застави) в позачерговому порядку ;

14 767 651,1 грн. четверта черга погашення.

2) окремо внести до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом іпотеки (застави), та забезпечує грошові вимоги ОСОБА_3 , а саме:

комплекс, загальною площею 2 958,9 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 , заставною вартістю 318 480 грн.

обладнання згідно переліку, заставною вартістю 380 000 грн.

У відповідності до звернення, заявник набув право на сформовані протягом 2015-2020 років грошові вимоги на підставі договорів про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами між ПАТ "ВТБ Банк" і ТОВ "Факторингова компанія "ФК "Факторинг" з послідуючим відступленням права вимоги ОСОБА_3 , а також договорів про відступлення права вимоги за договорами іпотеки між вказаними особами та боржником.

Окрім того, в результаті набуття ОСОБА_3 прав вимоги до ОСОБА_8 за кредитними договорами за відповідним кредитним договором до нього перейшли права кредитора у відповідному договорі поруки.

Додатково ОСОБА_3 вказав про самостійне звернення стягнення на майно боржника, що перебувало в іпотеці, а також звернення стягнення на частку в Статутному капіталі ТОВ "Октант-центр", що належала ОСОБА_8 та в послідуючому була реалізована ОСОБА_9 .

Загальну суму грошових вимог боржника ОСОБА_3 самостійно зменшив на прибуток від реалізації ним частки в Статутному капіталі ТОВ "Октант-центр", що належала ОСОБА_10 , додаткове придбання заявником права вимоги до ОСОБА_8 в межах виконавчого провадження ВП № 56607510 з отриманням у власність в рахунок погашення боргу земельної ділянки, що належала ОСОБА_8 , а також індивідуальне отримання ОСОБА_3 частини заборгованості останнього у межах зведеного виконавчого провадження № 59304712 та відступлення права вимоги за договором з ТОВ "ВОЛ-ІНВЕСТ" за основним зобов`язанням в частині процентів.

З посиланням на ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ОСОБА_3 дійшов висновку про наявність у нього правових підстав для звернення із грошовими вимогами до боржника, оскільки попередньо господарський суд Хмельницької області окремою ухвалою від 21 січня 2021р., залишеною без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021р., відмовив у задоволенні його заяви про заміну кредитора у справі.

В послідуючому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 2 грудня 2021р. відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 21.01.2021р. та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021р. у справі № 924/159/14 з підстав передбачених пунктом 1 частиною 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Додатково Верховний Суд відзначив, що у разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги ОСОБА_3 на вказані судові рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.

До заяви (вх. № 05-06/258/22 від 12.05.2022р.) про визнання грошових вимог в якості додатків ОСОБА_3 долучено докази сплати судового збору (квитанція № 17764 від 11.05.2022р. про перерахування 4 962 грн. судового збору за позовом до господарського суду Хмельницької обл. платник - ОСОБА_3 ), а також докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна. Будь-яких інших доказів отримані судом матеріали не містять.

Приписами частини першої статті 46 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.

За умов подання заяви конкурсного кредитора без дотримання вимог КУзПБ, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов`язаний їх усунути (частина перша статті 46 КУзПБ).

Оскільки отримана господарським судом Заява (вх. № 05-06/258/22 від 12.05.2022р.) про визнання грошових вимог конкурсного кредитора ОСОБА_3 у справі № 924/159/14 про банкрутство ТОВ "Октант-центр" м. Хмельницький не відповідала відміченим вимогам законодавства через відсутність документів, що підтверджують грошові вимоги до боржника, останню залишено без руху на підставі ст.ст. 45, 46 КУзПБ, ст.ст. 162, 164, 172, 174 ГПК України із повідомленням заявника про недоліки поданої заяви та зобов`язанням ОСОБА_3 їх усунути в строк не пізніше десяти днів з дня вручення ухвали суду шляхом подання документів, які підтверджують сформовані протягом 2015-2020 років грошові вимоги до боржника.

Наразі судом отримано заяву ОСОБА_3 (вх. № 05-22/2792/22 від 02.06.2022р.), якою останній повідомив, що копії усіх кредитних договорів, договору поруки та інших документів, на які містяться посилання в надісланій до суду заяві (вх. № 05-06/258/22 від 12.05.2022р.), знаходяться в матеріалах справи № 924/159/14, оскільки долучались до раніше поданих заяв, як ПАТ "ВТБ Банк", так і гр. ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд розглянути його заяву про грошові вимоги по суті на підставі саме тих документів, які долучались до раніше поданих заяв в рамках справи № 924/159/14 як ПАТ "ВТБ Банк", так і гр. ОСОБА_3 .

Таким чином заяву (вх. № 05-06/258/22 від 12.05.2022р.) про визнання грошових вимог конкурсного кредитора ОСОБА_3 м. Хмельницький суд призначив до розгляду в установленому порядку, витребувавши в розпорядника майном боржника у справі № 924/159/14 про банкрутство - ТОВ "Октант-центр" м. Хмельницький, арбітражного керуючого Харитонюка Є.В. відомості про результати розгляду згаданої заяви.

У відповідності до заяви (вх. № 05-06/258/22 від 12.05.2022р.) про визнання грошових вимог ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014р. порушено провадження у справі № 924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" (код ЄДРПОУ 30145299, місцезнаходження: 29000, м. Хмельницький, вул. Озерна, 20) та введено процедуру розпорядження майном боржника.

15.08.2014 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до Господарського суду Хмельницької області із заявою № 1782/700-1 про грошові вимоги до ТзОВ «Октант-Центр на суму 33 764 814,08 грн., які виникли з:

кредитного договору від 06.02.2007р. № 07-2007/01, укладеному між АКБ "Мрія" (тепер - ПАТ "ВТБ Банк") та ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-Центр");

генеральної угоди від 20.12.2007р. № 15/2007, укладеної між ВАТ "ВТБ Банк" (тепер -ПАТ "ВТБ Банк") та ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-Центр");

договору про відкриття кредитної лінії від 20.12.2007р. № 25.43-15/07-КЛ, укладеному між ВАТ "ВТБ Банк" (тепер - ПАТ "ВТБ Банк") та ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-Центр");

кредитного договору від 23.12.2008р. № 25.89/08-СК, укладеному між ВАТ "ВТБ Банк" (тепер - ПАТ "ВТБ Банк") та гр. ОСОБА_8 ;

кредитного договору від 14.03.2008р. № 25.20-15/08-СК, укладеному між ВАТ "ВТБ Банк" (тепер - ПАТ "ВТБ Банк") та ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-Центр").

Належне виконання зобов`язань ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-Центр"), за кредитними договорами забезпечується, зокрема, укладеними між ВАТ "ВТБ Банк" (тепер - ПАТ "ВТБ Банк") та ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-Центр"):

іпотечним договором від 06.02.2007р. № 08-2007/04;

іпотечним договором від 20.12.2007р. № 25.43-15/07-ДІ-1;

іпотечним договором від 23.12.2008р. № 25.89/08-ДІ-2;

іпотечним договором від 22.04.2010р. № 07-2007/01-ДI-1;

іпотечним договором від 22.04.2010р. № 15-2007/01-ДI-1;

іпотечним договором від 22.04.2010р. № 25-89/08-ДІ-3;

іпотечним договором від 23.12.2008р. № 25.89/08-ДІ-1;

договором застави від 23.12.2008р. № 15/2007-ДМ-1;

договором застави від 23.12.2008р. № 07-2007/01-ДМ-1;

договором застави від 23.12.2008р. № 25.89/08-ДМ-1;

договором застави від 23.12.2008р. № 15/2007-ДЗ-1;

договором застави від 28.04.2007р. № 92-2007/04;

договором застави від 25.12.2009р. № 25.89/08-ДЗ-3,

договором застави від 25.12.2009р. № 07-2007/01-ДЗ-3;

договором застави від 25.12.2009р. № 15/2007-ДЗ-4;

договором застави від 25.12.2009р. № 25.89/08-ДЗ-4;

договором застави від 25.12.2009р. № 07-2007/01-ДЗ-4;

договором застави від 25.12.2009р. № 15/2007-ДЗ-5.

На думку заявника, у відповідності до договору від 24.12.2015р. № 26 МБ про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором, укладеним між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Факторингова компанія "ФК "Факторинг", до ТОВ "Факторингова компанія "ФК 'Факторинг" перейшли права вимоги до ТОВ "Октант-Центр" за вищезгаданими кредитними договорами.

В подальшому згідно договору від 24.12.2015р. № 26 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором, укладеним між ТОВ "Факторингова компанія "ФК "Факторинг" та ОСОБА_3 , до ОСОБА_3 перейшли права вимоги до ТОВ "Октант-Центр" за вищезгаданими кредитними договорами.

24.12.2015р. між ТОВ "Факторингова компанія "ФК "Факторинг" та ОСОБА_3 підписано акт приймання-передачі документації до договору від 24.12.2015р. № 26 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором.

Також, 24.12.2015р. між ТОВ "Факторингова компанія "ФК "Факторинг" та ОСОБА_3 підписано акт приймання-передачі права вимоги до договору від 24.12.2015р. № 26 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором.

Окрім того, на думку заявника, у відповідності до договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 24.12.2015р., укладеним між ТОВ "Факторингова компанія "ФК "Факторинг" та ОСОБА_3 , до ОСОБА_3 перейшли права іпотекодержателя за іпотечним договором від 06.02.2007р. № 08-2007/04; іпотечним договором від 20.12.2007р. № 25.43-15/07-ДІ-1; іпотечним договором від 23.12.2008р. № 25.89/08-ДІ-2; іпотечним договором від 22.04.2010р. № 07-2007/01-ДІ-1; іпотечним договором від 22.04.2010р. № 15-2007/01-ДІ-1; іпотечним договором від 22.04.2010р. № 25-89/08-ДІ-3; іпотечним договором від 23.12.2008р. № 25.89/08-ДІ-1.

Предметом відступлення за кредитними договорами є право вимоги на загальну суму 23 066 082,66 грн., в т.ч. основний борг - 9 589 250 грн., проценти - 12 044 475,43 грн., комісія - 1 432 357,23 грн.

Наразі до загальної суми відступленого права вимоги входить заборгованість :

згідно кредитного договору від 06.02.2007р. № 07-2007/01, укладеного між АКБ 'Мрія" (тепер - ПАТ "ВТБ Банк") та ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-Центр"), на суму 5 016 528,13 грн., з яких основний борг - 2 188 750 грн., проценти -2 490 695,65 грн., комісія - 337 082,48 грн.;

згідно договору про відкриття кредитної лінії від 20.12.2007р. № 25.43-15/07-КЛ, укладеного між ВАТ "ВТБ Банк" (тепер - ПАТ "ВТБ Банк") та ЗАТ "Октант" правонаступником якого є ТОВ "Октант-Центр"), на суму 7 417 253,79 грн., з яких основний борг - 3 098 750 грн., проценти - 3 874 576,01 грн., комісія - 443 927,78 грн.;

згідно кредитного договору від 23.12.2008р. № 25.89/08-СК, укладеного між ВАТ "ВТБ Банк" (тепер - ПАТ "ВТБ Банк") та гр. ОСОБА_8 , на суму 9 926 661,86 грн., з яких основний борг - 3 976 500 грн., проценти - 5 339 796,36 грн., комісія - 610 365,50 грн.;

згідно кредитного договору від 14.03.2008р. № 25.20-15/08-СК, укладеного між ВАТ "ВТБ Банк") (тепер - ПАТ "ВТБ Банк") та ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-Центр"), на суму 705 638,88 грн., з яких основний борг - 325 250 грн., проценти - 339 407,41 грн., комісія - 40 981,47 грн.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Згідно із ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відступлення обтяжувачем забезпеченою обтяженням права вимоги іншій особі до неї також переходять усі права обтяжувана щодо предмета обтяження.

Таким чином заявник дійшов висновку, що в результаті набуття ОСОБА_3 прав вимог до боржника та гр. ОСОБА_8 за кредитними договорами до нього перейшли права обтяжувача за договорами застави, укладеними із боржником, від 23.12.2008р. № 15/2007-ДМ-1; від 23.12.2008р. № 07-2007/01-ДМ-1; від 23.12.2008р. № 25.89/08-ДМ-1; від 23.12.2008р. № 15/2007-ДЗ-1; від 28.04.2007р. № 92-2007/04; від 25.12.2009р. № 25.89/08-ДЗ-З, від 25.12.2009р. № 07-2007/01-ДЗ-З; від 25.12.2009р. № 15/2007-ДЗ-4; від 25.12.2009р. № 25.89/08-ДЗ-4; від 25.12.2009р. № 07-2007/01-ДЗ-4; від 25.12.2009р. № 15/2007-ДЗ-5.

Окрім того, зобов`язання гр. ОСОБА_8 за кредитним договором від 23.12.2008р. № 25.89/08-СК, укладеному між ВАТ "ВТБ Банк" (тепер - ПАТ "ВТБ Банк") та гр. ОСОБА_8 , забезпечуються порукою боржника згідно із договором поруки від 23.12.2008р. № 25.89/08-ДП-2, укладеним між ВАТ "ВТБ Банк" (тепер - ПАТ "ВТБ Банк"), гр. ОСОБА_8 та ЗАТ «Октант» (правонаступником якого є ТОВ "Октант-Центр").

Додатково в результаті набуття ОСОБА_3 прав вимог до ОСОБА_8 за кредитним договором від 23.12.2008 р. № 25.89/08-СК до нього перейшли права кредитора у договорі поруки від 23.12.2008 р. № 25.89/08-ДП-2.

Крім того, на підставі ст. 37 Закону України "Про іпотеку" з метою погашення заборгованості боржника за кредитними договорами ОСОБА_3 самостійно 09.02.2016р. було звернуто стягнення на майно боржника, яке є предметом іпотеки, а саме:

адміністративно-виробничі приміщення загальною. площею 1 332,2 кв.м., що знаходяться в м. Хмельницькому по вул. Озерній, 20 , вартістю 1 336 500 грн. без ПДВ, що підтверджується висновком про оцінку від 05.02.2016р. та витягом з ДРРПНМ від 09.02.2016р. № 52907260 ;

адміністративно-комунальні приміщення загальною площею 3 035 кв.м., що знаходяться в м. Хмельницькому по вул. Озерній, 20 , вартістю 3 763 200 грн. без ПДВ, що підтверджується висновком про оцінку від 05.02.2016р. та витягом з ДРРПНМ від 09.02.2016р. № 52906493 ;

незавершене будівництво (база відпочинку готовністю 40,5 %), що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Городоцький р-н., смт. Сатанів, вул. Збручанська, 2 , вартістю 561 900 грн. без ПДВ, що підтверджується висновком про оцінку від 05.02.2016р. та витягом з ДРРПНМ від 09.02.2016р. № 52899722.

Всього за рахунок предмету іпотеки заявником самостійно погашено заборгованість боржника в сумі 5 661 600 грн., в т.ч.:

згідно кредитного договору від 06.02.2007р. № 07-2007/01, укладеного між АКБ "Мрія" (тепер - ПАТ "ВТБ Банк") та ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-Центр") - 5 016 528,13 грн. (повне погашення кредиту);

згідно договору про відкриття кредитної лінії від 20.12.2007р. № 25.43-15/07-КЛ, укладеного між ВАТ "ВТБ Банк" (тепер - ПАТ "ВТБ Банк") та ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-Центр"), на суму 645 071,87 грн., з яких проценти -201 144,09 грн., комісія - 443 927,78 грн.

Окрім того, ОСОБА_3 самостійно було звернене стягнення на частку в Статутному капіталі ТОВ «Октант-центр», яка належала гр. ОСОБА_8 в розмірі 20 741 гривень, що складає 70% Статутного копіталу ТОВ «Октант-центр». В послідуючому дана частка відповідно до договору купівлі-продажу від 02.12 2016 року була продана гр. ОСОБА_3 гр. ОСОБА_9 за 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень. Таким чином, по підрахункам заявника, кредиторські вимоги ОСОБА_3 зменшилась на відповідну суму.

21 травня 2017 року ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі продав корпоративні права ОСОБА_10 , пропорційні його частці у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-Центр» (1,78 % статутного капіталу) за 50 000 гривень. Отже, кредиторські вимоги ОСОБА_3 зменшилась на відповідну суму.

Також, у відповідності до постанови Вищого господарського суду України від 21.06.2017р. у справі № 924/159/14 гр. ОСОБА_8 належало право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-Центр» (код ЄДРПОУ 30140000, місцезнаходження: 29000, м. Хмельницький, вул. Озерна, 20) щодо сплати грошових коштів в сумі 3 980 218 (три мільйони дев`ятсот вісімдесят тисяч двісті вісімнадцять) грн., з яких - 3 979 000 (три мільйони дев`ятсот сімдесят дев`ять тисяч) грн. - основна заборгованість (четверта черга погашення), 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. - судовий збір (перша черга погашення), (надалі - «Основне зобов`язання»).

Основне зобов`язання виникло на підставі перерахування гр. ОСОБА_8 як поручителем на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» грошових коштів в сумі 3 979 000 грн. згідно договорів поруки № 09-2007/09 від 06.02.2007р., № 25.43-15/07-ДП-2 від 20.12.2007р., № 25.20-15/08-ДП-1 від 14.03.2008р. та виникнення у зв`язку із цим у гр. ОСОБА_8 права зворотньої вимоги до ТОВ«Октант-Центр» про сплату грошових коштів в сумі 3 979 000 грн.

В межах виконавчого провадження ВП № 56607510 вищезгадане право вимоги в сумі 3 980 218 грн. було передано ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу гр. ОСОБА_8 , за ціною 497 500 гривень, що підтверджується постановою старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Мірошникової В.Р. від 11.02.2019р. у ВП № 56607510 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, актом старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Мірошникової В.Р. від 11.02.2019р. про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, свідоцтвом, виданого 20.02.2019р. Палінчак Т.В. , приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 841.

Відповідно до акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 27 грудня 2018 року гр. ОСОБА_3 було передано у власність нереалізоване на електронних торгах нерухоме майно - земельна ділянка площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 6821255500:01:013:0011, яка належала на праві власності гр. ОСОБА_8 , за початковою ціною третіх торгів 107 100 грн. без ПДВ.

Також, в рамках виконання зведеного виконавчого провадження № 59304712 від 06.06.2019 року про стягнення грошових коштів з гр. ОСОБА_8 гр. ОСОБА_3 03 березня 2020 року державним виконавцем було перераховано 33 751, 59 гривень.

21 квітня 2020 року гр. ОСОБА_3 уклав договір про відступлення права вимоги з ТОВ «ВОЛ-ІНВЕСТ» відповідно до якого Первісний кредитор (гр. ОСОБА_3 ) передав, а Новий кредитор (ТОВ «ВОЛ-ІНВЕСТ») прийняв на себе частину права вимоги, що належить Первісному кредиторові і став кредитором Боржника за основним зобов`язанням в частині процентів на суму 1 100 000 (один мільйон сто тисяч) грн.

Таким чином, загалом грошові вимоги гр. ОСОБА_3 до боржника - ТОВ «Октант-Центр», по його підрахункам зменшились на 1 788 351,59 гривень (50 000 + 497 500 + 107 100 + 33 751,59 + 1 100 000).

Копії усіх кредитних договорів, договорів застави, іпотечних договорів, договору поруки та інших документів, на які міститься посилання в даній заяві, знаходяться в матеріалах справи, оскільки долучались до раніше поданих заяв як ПАТ «ВТБ Банк», так і гр. ОСОБА_3 .

В послідуючому гр. ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Хмельницької області в справі № 924/159/14 із заявою про заміну кредитора - Публічного акціонерного товариства"ВТБ Банк", його правонаступником - ОСОБА_3 . Окремою ухвалою від 21 січня 2021р. суд відмовив у задоволенні заяви гр. ОСОБА_3 про заміну кредитора в справі № 924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" м. Хмельницький правонаступником. Дана ухвала була залишена в силі постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021.

ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 21.01.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 у справі № 924/159/14.

Проте Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження вказавши що частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції на момент прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови та прийняття судом касаційної інстанції даної ухвали, передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У даному випадку предметом касаційного оскарження є постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021, якою ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 21.01.2021 про відмову у задоволенні заяви про заміну кредитора у справі та заяв про уточнення кредиторських вимог - залишено без змін, можливість окремого оскарження якої, не передбачено частиною З статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою від "02" грудня 2021р. в справі № 924/159/14 Господарський суд Хмельницької області у складі суддів Вибодовського О.Д., Крамара СІ. та головуючого судді Грамчука І.В. відмовив в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (вх. № 05-06/770/14 від 18.08.2014р.) про визнання майнових вимог до боржника в розмірі 33 763 596,08 грн. Зокрема, підставою для відмови суд визнав уступку грошових вимог ПАТ "ВТБ Банк" ТОВ "Факторинговій компанії "ФК "Факторинг" суму 23 066 082,66 грн. Вказані грошові вимоги, як вказувалось вище, в подальшому були передані ОСОБА_3 .

Таким чином, на переконання заявника, у гр. ОСОБА_3 є всі правові підстави, визначені статею 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для звернення із грошовими вимогами до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 45, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 4, 12 Господарського процесуального кодексу України, заявник просив суд визнати грошові вимоги гр. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до боржника на загальну суму 15 466 131,1 грн. та внести їх до реєстру вимог кредиторів боржника наступним чином:

698 480 грн. - окремо, як такі що забезпечені іпотекою (заставою) майна та підлягають погашенню за рахунок майна, що є предметом іпотеки (застави) в позачерговому порядку;

14 767 651,1 грн. - четверта черга погашення.

2) окремо внести до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яка є предметом іпотеки (застави), та забезпечує грошові вимоги гр. ОСОБА_3 , а саме:

комплекс, загальною площею 2 958,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , заставною вартістю 318 480 грн.

обладнання згідно переліку, заставною вартістю 380 000 грн.

В межах даної справи від розпорядника майном боржника - арбітражного керуючого Харитонюка Є.В. до суду надійшла (вх. № 05-22/3296/22 від 29.06.2022р.) письмові позиції стосовно кредиторських вимог ОСОБА_3 . В ній Харитонюк Є.В. відмітив, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 року порушено провадження у справі № 924/159/14 про банкрутство ТОВ «Октант-центр» (код ЄДРПОУ 31145299) та введено процедуру розпорядження майном.

15.08.2014 року ПАТ «ВТБ Банк» звернувся до Господарського суду Хмельницької області із заявою про грошові вимоги в розмірі 33 764 814,08 грн., які виникли з наступних кредитних договорів :

- кредитного договору від 06.02.2007 року № 07-2007/01, укладеному між АКБ «Мрія» (тепер «ВТБ Банк») та ЗАТ «Октант» (правонаступником якого є ТОВ «Октант-центр»);

- генеральної угоди від 20.12.2007 року № 15/2007, укладеної між ВАТ «ВТБ Банк» (тепер ПАТ «ВТБ Банк» та ЗАТ «Октант» (правонаступник - ТОВ «Октант-центр»);

- договору про відкриття кредитної лінії від 20.12.2007 року № 25.43-15/07-КЛ укладеного між ВАТ «ВТБ Банк» (тепер ПАТ «ВТБ Банк» та ЗАТ «Октант» (правонаступник - ТОВ «Октант-центр»);

- кредитного договору від 23.12.2008 року № 25.89/08-СК укладеному між ВАТ «ВТБ Банк» (тепер ПАТ «ВТБ Банк») та ОСОБА_8 ;

- кредитного договору від 14.03.2008 року № 25.20-15/08-СК укладеного між ВАТ «ВТБ Банк» (тепер ПАТ «ВТБ Банк» та ЗАТ «Октант» (правонаступник - ТОВ «Октант-центр»).

Належне виконання зобов`язань ЗАТ «Октант» за кредитними договорами забезпечується, зокрема, укладеними між ВАТ «ВТБ Банк» та ЗАТ «Октант» наступними договорами :

- Іпотечним договором від 06.07.2007 року № 08-2007/04

- Іпотечним договором від 20.12.2007 року № 25.43-15/07-Д1-1

- Іпотечним договором від 23.12.2008 року № 25.89/08-ДІ-2

- Іпотечним договором від 22.04.2010 року № 07-2007/01-Д1-1

- Іпотечним договором від 22.04.2010 року № 15-2007/01-Д1-1

- Іпотечним договором від 22.04.2010 року № 25.89/08-Д1-3

- Іпотечним договором від 23.12.2008 року № 25.89/08-Д1-1

- Договором застави від 23.12.2008 року № 15/2007-ДМ-1

- Договором застави від 23.12.2008 року № 07-2007/01-ДМ-1

- Договором застави від 23.12.2008 року № 25.89/08-ДМ-1

- Договором застави від 23.12.2008 року № 15/2007-ДЗ-1

- Договором застави від 28.04.2007 року № 92-2007/04

- Договором застави від 25.12.2009 року № 25.89/08-ДЗ-3

- Договором застави від 25.12.2009 року № 07-2007/01 -ДЗ-3

- Договором застави від 25.12.2009 року № 15/2007-ДЗ-4

- Договором застави від 25.12.2009 року № 25.89/08-ДЗ-4

- Договором застави від 25.12.2009 року № 07-2007/01-ДЗ-4

- Договором застави від 25.12.2009 року № 15/2007-ДЗ-5.

24.12.2015 року згідно договору № 26МБ про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором укладеним між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «ФК «Факторинг» до ТОВ «Факторингова компанія «ФК «Факторинг» перейшли права вимоги за вищезазначеними кредитними договорами на суму 23 066 082,66 грн.

На даний момент на адресу розпорядника майна надійшла заява від гр. ОСОБА_3 стосовно кредиторських вимог, які, на думку заявника, виникли після укладення договору між ТОВ «Факторингова компанія «ФК Факторинг» та ОСОБА_3 .

Предметом відступлення за вищезазначеними кредитними договорами зазначено право вимоги на загальну суму 23 066 082,66 грн., в т.ч. основний борг - 9 589 250 грн., проценти - 12 044 475,43 грн., комісія - 1 432 357,23 грн.

Таким чином арбітражний керуючий дійшов висновку, що з вищезазначених договорів переуступки права вимоги для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника.

Відповідно до зазначеного договору гр. ОСОБА_3 прийняв на себе вимоги до боржника за :

кредитним договором від 06.02.2007 року № 07-2007/01, укладеним між АКБ «Мрія» (тепер «ВТБ Банк») та ЗАТ «Октант» (правонаступником якого є ТОВ «Октант-центр»);

генеральною угодою від 20.12.2007 року № 15/2007, укладеною між ВАТ«ВТБ Банк» (тепер ПАТ «ВТБ Банк» та ЗАТ «Октант» (правонаступник - ТОВ «Октант-центр»);

договором про відкриття кредитної лінії від 20.12.2007 року № 25.43-15/07-КЛ укладеним між ВАТ «ВТБ Банк» (тепер ПАТ «ВТБ Банк» та ЗАТ «Октант» (правонаступник - ТОВ «Октант-центр»);

кредитним договором від 23.12.2008 року № 25.89/08-СК укладеним між ВАТ «ВТБ Банк» (тепер ПАТ «ВТБ Банк») та ОСОБА_8 ;

кредитним договором від 14.03.2008 року № 25.20-15/08-СК укладеним між ВАТ «ВТБ Банк» (тепер ПАТ «ВТБ Банк» та ЗАТ «Октант» (правонаступник - ТОВ «Октант-центр»).

Виконання зазначених кредитних договорів забезпечене:

Іпотечним договором від 06.07.2007 року № 08-2007/04

Іпотечним договором від 20.12.2007 року № 25.43-15/07-Д1-1

Іпотечним договором від 23.12.2008 року № 25.89/08-ДІ-2

Іпотечним договором від 22.04.2010 року № 07-2007/01-ДІ-1

Іпотечним договором від 22.04.2010 року № 15-2007/01-Д1-1

Іпотечним договором від 22.04.2010 року № 25.89/08-ДІ-3

Іпотечним договором від 23.12.2008 року № 25.89/08-ДІ-1

Договором застави від 23.12.2008 року № 15/2007-ДМ-1

Договором застави від 23.12.2008 року № 07-2007/01-ДМ-1

Договором застави від 23.12.2008 року № 25.89/08-ДМ-1

Договором застави від 23.12.2008 року № 15/2007-ДЗ-1

Договором застави від 28.04.2007 року № 92-2007/04

Договором застави від 25.12.2009 року № 25.89/08-ДЗ-3

Договором застави від 25.12.2009 року № 07-2007/01-ДЗ-3

Договором застави від 25.12.2009 року № 15/2007-ДЗ-4

Договором застави від 25.12.2009 року № 25.89/08-ДЗ-4

Договором застави від 25.12.2009 року № 07-2007/01-ДЗ-4

Договором застави від 25.12.2009 року № 15/2007-ДЗ-5.

Згідно даного договору переуступки права вимоги до нового кредитора переходить право вимоги (замість кредитора) від боржника виконання всіх взятих на себе обов`язків на загальну суму 23 066 082,66 грн. в т.ч. основний борг - 9 589 250 грн., проценти - 12 044 475,43 грн., комісія - 1 432 357,23 грн.

До загальної суми відступленого права вимоги за вищевказаним правочином входить заборгованість :

за кредитним договором від 06.02.2007 року № 07-2007/01, укладеним між АКБ «Мрія» (тепер «ВТБ Банк») та ЗАТ «Октант» (правонаступником якою с ТОВ «Октант-центр»), на суму 5 016 528,13 грн., з яких основний борг 2 188 750 грн. проценти 2 490 695,65 грн., комісія - 337 082,48 грн.

за договором про відкриття кредитної лінії від 20.12.2007 року № 25.43-15/07-КЛ укладеним між ВАТ «ВТБ Банк» (тепер ПАТ «ВТБ Банк» та ЗАТ «Октант» (правонаступник - ТОВ «Октант-центр»), на суму 7 417 253,79 грн., з яких основний борг 3 098 750 грн., проценти - 3 874 576,01 грн., комісія 443 927,78 грн.

за кредитним договором від 23.12.2008 року № 25.89/08-СК укладеним між ВАТ «ВТБ Банк» (тепер ПАТ «ВТБ Банк») та гр. ОСОБА_8 на суму 9 926 661,86 грн. з яких основний борг 3 976 500 грн., проценти 5 339 796,36 грн., комісія 610 365,50 грн.

за кредитним договором від 14.03.2008 року № 25.20-15/08-СК укладеним між ВАТ «ВТБ Банк» (тепер ПАТ «ВТБ Банк» та ЗАТ «Октант» (правонаступник - ТОВ «Октант-центр») на суму 705 638,88 грн., з яких основний борг - 325 250 грн., проценти - 339 407,41 грн., комісія - 40 981,47 грн.

Отже, суб`єктний склад в частині кредитора змінився на гр. ОСОБА_3 .

Стосовно договорів відступлення права вимоги за кредитними договорами, договорами іпотеки та договорами застави, де однією із сторін є фінансова установа, Велика Палата Верховного суду зазначила свою наступну позицію, cправа № 638/22396/14-ц постанова від 10.11.2020р. номер судового провадження 14-16цс20.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Заміна особи в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. За змістом статей 512 ЦК України, статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на день укладення договорів факторингу), у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. У разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення чи ліквідації, спадкування тощо) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. Тому рішення Господарського суду Харківської області від 24 січня 2013 року у справі № 5023/5239/12, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, не було перешкодою для укладення договорів факторингу та договорів про відступлення прав.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Положення частини першої статті 1083 ЦК України регулюють питання наступного відступлення права грошової вимоги після укладення договору факторингу.

Так, наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу (частина перша статті 1083 ЦК України).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У статті 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Зі статтей 1077 та 1079 Цивільного кодексу Українита частини п`ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що договір факторингу зачіпає інтереси трьох сторін: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактора, яким може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, та боржника, тобто набувача послуг чи товарів за первинним договором.

Фінансова установа - це юридична особа, яка згідно із законом надає одну або декілька фінансових послуг і внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку (пункт 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 того ж Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг належить до фінансових послуг (пункт 11 частини 1 статті 4 Закону).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг є фінансовою послугою вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Вказана норма передбачає правило за яким фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання.

Юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій (частини 1 та 2 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Підстав для відступу від зазначених висновків Велика Палата Верховного Суду не вбачає.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки договорами факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, то воно повинно здійснюватися відповідно до положень цієї глави, яка регулює відносини з факторингу (частина другої статті 1083 ЦК України). Іншими словами наступне відступлення права грошової вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб`єктним складом його сторін (стаття 1079 ЦК України), а не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою.

Як вбачається з встановлених судами обставин, з укладенням оспорюваного договору про відступлення права вимоги, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.

Фактично сторони спірних договорів уклали ряд угод, завдяки яким здійснили перехід права на вимогу іпотечного майна від банку до фізичної особи. При цьому, оскільки договір факторингу не може бути укладений між банком та фізичною особою, задіяли спосіб переходу формально начебто правильний, проте за змістом такий, що лише приховав дійсні наміри сторін.

Крім того зазначена позиція підтверджується іншими судами різних інстанцій від першої до касаційної :

у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховною Суду № 923/151/17 від 16.10.2018 (з посиланням на позицію ОСОБА 14 Верховного Суду в постанові у справі № 909/968/16 від 11.09.2018),

в ухвалі від 30 жовтня 2018 року Господарського суду Житомирської області по справі № 4/5007/33-Б/11).

Відповідно до ч. І ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Згідно з частинами 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, на переконання арбітражного керуючого Харитонюка Є.В., у Господарського суду Хмельницької області відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_3 про затвердження кредиторських вимог, оскільки ОСОБА_3 не надав докази того, що він, як фізична особа має право займатись кредитуванням і зареєстрований у відповідному реєстрі.

Окрім того розпорядник майна боржника зазначив, що раніше ОСОБА_3 вже подавалась заява про заміну кредитора і в частині можливості фізичної особи бути кредитором за кредит ними договорам судами (першої та другої інстанції) дана повна та обґрунтована відповідь, яка була оскаржена оскаржена навіть до касаційної інстанції.

В отриманій в послідуючому (вх. № 05-22/5277/22 від 27.09.2022р.) письмовій позиції стосовно кредиторських вимог ОСОБА_3 арбітражний керуючий Харитонюк Є.В. додатково вказав, що ОСОБА_3 не набув статусу нового кредитора, а отже не може отримати право вимоги ні за договором факторингу, ні за договором відступлення права вимоги.

Таким чином, арбітражний керуючий Харитонюк Є.В. дійшов висновку, що у Господарського суду Хмельницької області відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_3 щодо визнання кредиторських вимог, оскільки ОСОБА_3 не набув статусу нового кредитора, а отже наслідки відступлення права вимоги не настали.

Щодо самих кредиторських вимог, Харитонюк Є.В. вважає, що ОСОБА_3 , не зазначено та не додано доказів, яку саме частину з боргу ТОВ «Октант-центр» (з першочергового боргу перед ПАТ «ВТБ Банк» було відчужено та перейшли до ОСОБА_3 ) були продані ПАТ «ВТБ Банк», а які залишились, в результаті чого неможливо встановити черговість погашення такого боргу навіть в теорії.

Крім того, враховуючи те, що під час дії мораторію Боржнику забороняється здійснювати будь-які відчуження майна, зазначені договори переходу права власності на нерухоме майно являються нікчемними (такими що не підлягають доказуванню і являються недійсними по своїй суті, оскільки суперечать чинному законодавству).

Виходячи з вищенаведеного, розпорядник майна боржника - арбітражний керуючий Харитонюк ЄВ. вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_3 слід відмовити в повному обсязі.

Окрім того на адресу суду надійшли (вх. № 05-22/5585/22 від 10.10.2022р.) заперечення стосовно кредиторських вимог ОСОБА_3 від представника ТОВ "ФК "ЦЕНТРАЛ ФІНАНС" К.Г.Стратілатова, який бачить за необхідне надати суду свою позицію стосовно розгляду вищезазначених кредиторських вимог.

Як вбачається із заяви громадянина ОСОБА_3 до нього перейшли права вимоги до ТОВ "Октант-центр" внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги від 24.12.2015 року укладеного між ним та ТОВ «ФК «Факторинг».

Обставини переходу прав вимоги до ТОВ "Октант-центр" від банківської установи ПАТ "ВТБ БАНК" до фізичної особи ОСОБА_3 з використанням посередництва фінансової компанії ТОВ "Факторингова компанія «ФК «Факторинг» неодноразово досліджувалися судами.

Як вбачається з встановлених судами обставин, з укладенням оспорюваного договору про відступлення права вимоги, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операції з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.

З приводу цього слід зазначити, що відповідно до Цивільного кодексу України :

ст. 512. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою, особою внаслідок: І) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги): 2) правонаступництва: (...) Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом: кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом;

ст. 513. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передасться новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації нього правочину, якщо інше не встановлено законом;

ст.514. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом;

ст.517. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні ;

ст.1077. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язаний відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника): клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором (…).

Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» :

п.1 ч.1 ст.1. фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки...;

п.2 ч.І ст. 1 кредитна установа - фінансова установа, яка відповідно до закону про діяльність відповідної фінансової установи має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик ;

п.5 ч.І ст.1 фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів ;

ч.І ст.4. фінансовими вважаються такі послуги: 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансовою кредиту;

ч.І ст.5. фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо не прямо передбачено законом фізичними особами - підприємцями;

Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.09.2018р. у справі № 909/968/16 (пп. 45-58 одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121 «Про банки і банківську діяльність", у якому зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів. У статті 350 Господарського кодексу України факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони. У статті 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків» (фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231», до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Таким чином, у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512 та 1077 проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочин з відступлення вимоги (цесія) та договори факторингу. З аналізу статей статей 512-518 Цивільного кодексу України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги : відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа. Разом з тим, із частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України, статті 350 Господарського кодексу України та частини п`ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина 2 статті 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина 3 статті 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором. У статті 350 Господарського кодексу України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті І частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, вказано, то фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати, державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно закону надання певних (фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 Цивільного кодексу України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодекс) України). Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереженя реальної вартості фінансових активів. За змістом пункту ІІ частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

Окрім того, усі передачі права вимоги (їх правомірність, обсяг переданих прав, наявність доказів, права вимоги) мають, бути оцінені судом при визначенні дійсного власника права вимоги до боржника - суд не може приймати рішення під умовою про те, що певний визнаний судом правонаступник (наприклад, ТОВ "Факторингова компанія «ФК Факторинг") у минулому набував права вимоги, але на даний час вже не має права вимоги до боржника, бо відступив його іншій особі ( ОСОБА_3 ) чи розпорядився в інший спосіб.

Договір про надання кредиту є фінансовою послугою (пп.1, 2 і 5 ч.І ст.1, ч.І ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"). Право на надання фінансових послуг мають лише фінансові установи - юридичні особи, які внесені до відповідного реєстру в установленому законом порядку (п.1 ч.І ст.1 і ч.І ст.5 Закону).

На переконання представника, з установлених у справі обставин вбачається, що відступлення на користь ОСОБА_3 права вимоги є факторинговою операцією, однак для надання фінансової послуги фактор повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ. Однак ОСОБА_3 не може бути внесеним до Державного реєстру фінансових установ та здійснювати свою діяльність на підставі відповідної ліценції так як є фізичною, а не юридичною особою. Спростування даного факту матеріали справи не містять.

Отже права на надання фінансової послуги і отримання права вимоги за Кредитними договорами до ТОВ "Октант-Центр", заявником не доведені. Та обставина, що договір від 24.12.2015 між ТОВ "Факторингова компанія «ФК Факторинг" і громадянином ОСОБА_3 названо договором відступлення права вимоги не змінює його суті як договору факторингу.

Окрім того, як вже встановлено ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 21.01.2021р. оригіналів доказів дотримання умов мораторію як Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" при посередництві ТОВ «Фінансова компанія «ФК «Факторинг», так і гр. ОСОБА_3 , матеріали справи № 924/159/14 не містять, оскільки як гр. ОСОБА_3 в порушення прав інших кредиторів звернуто стягнення на окреме майно з порушенням вимог законодавства про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 і 5 ст. 75 ГПК України; обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом; обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

При триваючій з 2014р. процедурі банкрутства у справі № 924/159/14, всупереч введеного судом мораторію на задоволення вимог кредиторів, як Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» при посередництві ТОВ «Фінансова компанія «ФК «Факторинг», так і гр. ОСОБА_3 , привілейовано та всупереч інтересам інших кредиторів та передбаченої законом процедури, отримали часткове задоволення своїх вимог під час розпорядження майном "ТОВ "Октант-центр», що виключає можливість задоволення заяви гр. ОСОБА_3 про визнання кредиторських вимог у справі № 924/159/14 про банкрутство ТОВ "Октант-центр".

Задоволення вимог гр. ОСОБА_3 буде фактичним схваленням судом визнання законності його дій, вчинених під час дії мораторію всупереч та порушення прав та законних інтересів інших кредиторів у справі, що уже неодноразово було встановлено судами при розгляді питання правонаступництва кредиторських вимог у даній справі (ухвала від 21.01.2021 і постанова від 11.10.2021).

З огляду на вищезазначене, повноважний представник ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» вважає, що заява ОСОБА_3 з грошовими вимогами до ТОВ "Октант-центр" задоволенню не підлягає в повному обсязі.

Натомість в отриманих судом додаткових поясненнях (вх. № 05-22/1047/23 від 14.02.2023р.) представник заявника адвокат ОСОБА_4 додатково відмітив, що в провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа № 924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр", м. Хмельницький.

12 травня 2022 р. Господарським судом Хмельницької області було отримано заяву (вх. № 05-06/258/22 від 12.05.2022р.) кредитора ОСОБА_3 про визнання грошових вимог до боржника ТОВ "Октант-центр" на загальну суму 15 466 131,1 грн. та внесення їх до реєстру вимог кредиторів боржника.

В даній заяві ОСОБА_3 вказував, зокрема, що відповідно до договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором від 24.12.2015р. № 26, укладеним між ТОВ "Факторингова компанія "ФК "Факторинг" та ОСОБА_3 , до нього перейшли права вимоги до ТОВ "Октант-Центр" за кредитними договорами, укладеними між ПАТ "ВТБ Банк" та ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-Центр"), а саме які виникли з таких договорів:

кредитного договору від 06.02.2007р. № 07-2007/01, укладеному між АКБ "Мрія" (тепер - ПАТ "ВТБ Банк") та ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-Центр");

генеральної угоди від 20.12.2007р. № 15/2007, укладеної між ВАТ "ВТБ Банк" (тепер - ПАТ "ВТБ Банк") та ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-Центр");

договору про відкриття кредитної лінії від 20.12.2007р. № 25.43-15/07-КЛ, укладеному між ВАТ "ВТБ Банк" (тепер - ПАТ "ВТБ Банк") та ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-Центр");

кредитного договору від 23.12.2008р. № 25.89/08-СК, укладеному між ВАТ "ВТБ Банк" (тепер - ПАТ "ВТБ Банк") та ОСОБА_8 ;

кредитного договору від 14.03.2008р. № 25.20-15/08-СК, укладеному між ВАТ "ВТБ Банк" (тепер - ПАТ "ВТБ Банк") та ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-Центр").

Крім того, відповідно до договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 24.12.2015p., укладеним між ТОВ "Факторингова компанія "ФК "Факторинг" та ОСОБА_3 , до ОСОБА_3 перейшли права іпотекодержателя за іпотечним договором від 06.02.2007р. № 08-2007/04; іпотечним договором від 20.12.2007р. № 25.43-15/07-ДІ-1; іпотечним договором від 23.12.2008р. № 25.89/08-ДІ-2; іпотечним договором від 22.04.2010р. № 07-2007/01-ДІ-1; іпотечним договором від 22.04.2010р. № 15-2007/01-ДІ-1; іпотечним договором від 22.04.2010р. № 25-89/08-Д1-3; іпотечним договором від 23.12.2008р. № 25.89/08-ДІ-1.

Відповідно до письмових позицій арбітражного керуючого (розпорядника майна ТОВ "Октант-Центр") Харитонюка Є.В. від 29.06.2022р. та від 26.09.2022р. арбітражний керуючий заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_3 про визнання грошових вимог до боржника, посилаючись на те, що фізична особа не може бути кредитором за кредитними договорами, оскільки стороною такого договору може бути лише фінансова установа. В зв`язку з цим, на думку арбітражного керуючого, ОСОБА_3 не набув статусу нового кредитора, а отже наслідки відступлення права вимоги не настали. Крім того, арбітражний керуючий вказує, що вищевказане відступлення права вимоги було здійснене під час встановленого судом мораторію на відчуження майна боржника.

В зв`язку з наведеним, представник кредитора ОСОБА_3 надав суду додаткові письмові пояснення наступного змісту.

Щодо правових підстав набуття ОСОБА_3 як фізичною особою права вимоги за кредитними договорами.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом(частина третя статті 656 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умови (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункт 48)).

Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункт 51)).

Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункт 57)).

Вказана правова позиція щодо розмежування договорів факторингу та договорів відступлення права вимоги викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року (справа № 346/1305/19).

В даному випадку слід врахувати, що договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором від 24.12.2015р. № 26 та договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 24.12.2015p., укладені між ТОВ "Факторингова компанія "ФК "Факторинг" та ОСОБА_3 , за своїми ознаками є договорами, за якими попередній кредитор у зобов`язаннях за кредитними договорами і договорами іпотеки був замінений на ОСОБА_3 як нового кредитора.

При цьому ОСОБА_3 не набув право здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договорів про відступлення права вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за укладеними раніше кредитними договорами, забезпеченими іпотекою.

Отже, укладені між ТОВ "Факторингова компанія "ФК "Факторинг" та ОСОБА_3 24.12.2015 року договори не можна кваліфікувати як договори факторингу.

Тому твердження арбітражного керуючого Харитонюка Є.В. про те, що вказаний вище договір про відступлення права вимоги начебто містить ознаки договору факторингу та суперечить закону є повністю безпідставними.

В даному випадку перехід права вимоги за кредитними договорами здійснювався на підставі договору про відступлення права вимоги (тобто за договором цесії, який є відмінним від договору факторингу за юридичною природою та правовим регулюванням). Зокрема, стороною такого договору може бути будь-яка фізична або юридична особа, а не лише фінансова установа.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновок про те, що суб`єктний склад правочинів з відступлення права вимоги законом не обмежений, на відміну від договорів факторингу, однією зі сторін якого обов`язково має бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (наприклад, постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (пункти 51 -52)).

Згідно із постановою від 10.11.2020 року в справі № 638/22396/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що оскаржуваний у справі договір відступлення прав є оспорюваним правочином, тобто правочином, недійсність якого прямо не встановлена законом, але який може бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин с правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В даному випадку, з огляду на те, що судове рішення про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором від 24.12.2015р. № 26, укладеного між ТОВ "Факторингова компанія "ФК "Факторинг" та ОСОБА_3 - відсутнє, то слід дійти висновку, що даний правочин є правомірним в силу ст. 204 ЦК України та спричиняє передбачені ним правові наслідки у вигляді заміни кредитора у зобов`язанні.

Слід також зазначити, що ОСОБА_8 у червні 2016 року звертався до суду із позовом до ТОВ «Факторингова компанія «ФК Факторинг», ОСОБА_3 , третя особа - ТОВ «Октант-Центр», про визнання недійсними вищевказаних договорів про відступлення права вимоги від 24.12.2015 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2016 року у справі № 686/12265/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 06 березня 2017 року та постановою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (копії судових рішень додаються), у задоволенні даного позову було відмовлено.

Як випливає зі змісту вказаних судових рішень, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій встановили, що позивач ОСОБА_8 не довів, яке саме його суб`єктивне цивільне право (інтерес) було порушене, не визнане чи оспорене, для того, щоб застосувати такий спосіб захисту, як визнання правочину недійсним, а тому дійшли висновку про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваних договорів, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів щодо порушення його прав.

Крім того, в ухвалі Апеляційного суду Хмельницької області від 06 березня 2017 року зазначене також наступне: «Між тим, всупереч заяв апелянта, оспорювані договори відповідають вимогам законодавства України, а тому не можуть бути визнані недійсними.

Твердження апелянта, що договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором № 26 від 24 грудня 2015 року містить ознаки договору факторингу, не може бути підставою для скасування рішення суду. Наявність деяких ознак одного договору у іншому договорі не підтверджує того, що спірний договір є договором факторингу.

Крім того, посилання апелянта на cт. 1079 ЦК України, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, а ОСОБА_3 не є суб`єктом підприємницької діяльності, ні юридичною особою, не включений до державного реєстру фінансових установ ще раз підкреслює, що в даному випадку відбувся договір відступлення права вимоги грошових зобов`язань, а не договір факторингу.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ТзОВ „Факторингова компанія „ФКФакторинг" та ОСОБА_3 , укладаючи договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань, діяли незаконно або без дотримання вимог чинного законодавства.»

Таким чином, судовими рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 686/12265/16-ц встановлено факт того, що договори про відступлення права вимоги від 24.12.2015року, укладені між ТОВ "Факторингова компанія "ФК "Факторинг" та ОСОБА_3 , відповідають вимогам закону, а тому підстави для їх визнання недійсними відсутні.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 року (копія додається) було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_8 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 24.12.2015 р. (в межах справи № 910/9450/18 про банкрутство ТзОВ „Факторингова компанія „ФК Факторинг").

В даному випадку підлягають врахуванню висновки судів першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі № 924/922/18 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_3 , ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.06.2019p., залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019р. та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 травня 2020 року в задоволенні вказаного позову ОСОБА_8 було відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В частині посилання арбітражного керуючого на те, що відступлення права вимоги було здійснене під час встановленого судом мораторію на відчуження майна боржника, слід зазначити наступне.

Відповідно до ухвали господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 року у справі № 924/159/14 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Октант-центр», а також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави ТОВ «Октант-Центр».

Відповідно до ч. 1-3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Отже, з аналізу норм чинного на той час Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» випливає закономірний висновок про те, що вони не містили будь-якої заборони на укладення договорів про відступлення права вимоги за укладеними раніше кредитними договорами та договорами іпотеки, а тому договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором від 24.12.2015 р. № 26 та договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 24.12.2015 p., що були укладені між ТОВ "Факторингова компанія "ФК "Факторинг" та ОСОБА_3 , не суперечили вказаному закону та не порушували встановлений судом мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому заперечення арбітражного керуючого (розпорядника майна) в цій частині також є необґрунтованими.

В отриманих судом додаткових поясненнях (вх. № 05-22/1238/23 від 22.03.2023р.) представник кредитора ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 вважав за необхідне надати суду додаткові пояснення щодо даної заяви наступного змісту.

У вищезазначеній заяві ОСОБА_3 вказував, зокрема, що відповідно до договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором від 24.12.2015р. № 26, укладеним між ТОВ "Факторингова компанія "ФК "Факторинг" та ОСОБА_3 , до нього перейшли права вимоги до ТОВ "Октант-Центр" за рядом кредитних договорів, укладених між ПАТ "ВТБ Банк" та ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-Центр").

Предметом відступлення за вказаним договором від 24.12.2015р. стало право вимоги на загальну суму 23 066 082,66 грн. (в т.ч. основний борг - 9 589 250 грн., проценти - 12 044 475,43 грн., комісія -1 432 357,23 грн.).

Відповідно до договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 24.12.2015р., укладеним між ТОВ "Факторингова компанія "ФК "Факторинг" та ОСОБА_3 , до ОСОБА_3 також перейшли права іпотекодержателя за іпотечним договором від 06.02.2007р. № 08-2007/04; іпотечним договором від 20.12.2007р. № 25.43-15/07-ДІ-1; іпотечним договором від 23.12.2008р. № 25.89/08-ДІ-2; іпотечним договором від 22.04.2010р. № 07-2007/01-ДІ-1; іпотечним договором від 22.04.2010р. № 15-2007/01-ДІ-1; іпотечним договором від 22.04.2010р. № 25-89/08-ДІ-З; іпотечним договором від 23.12.2008р. № 25.89/08-ДІ-1.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Згідно із ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відступлення обтяжувачем забезпеченою обтяженням права вимоги іншій особі до неї також переходять усі права обтяжувача щодо предмета обтяження.

Як вказувалося у заяві кредитора від 12.05.2022р., ОСОБА_3 на підставі ст. 37 Закону України "Про іпотеку" з метою погашення заборгованості боржника за кредитними договорами 09.02.2016 року було звернуто стягнення на майно боржника, яке є предметом іпотеки, а саме :

адміністративно-виробничі приміщення загальною площею 1 332,2 кв.м., що знаходяться в м. Хмельницькому по вул. Озерній, 20 , вартістю 1 336 500 грн. без ПДВ ;

адміністративно-комунальні приміщення загальною площею 3 035 кв.м., що знаходяться в м. Хмельницькому по вул. Озерній, 20 , вартістю 3 763 200 грн. без ПДВ ;

незавершене будівництво (база відпочинку готовністю 40,5 %), що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Городоцький р-н., смт. Сатанів, вул. Збручанська, 2 , вартістю 561 900 грн. без ПДВ.

Всього за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки було погашено заборгованість боржника перед кредитором в сумі 5 661 600 грн.

Водночас станом на сьогодні є наявним й інше майно ТОВ «Октант-центр», яке виступало предметом застави (іпотеки) за кредитними договорами, укладеними з ПАТ "ВТБ Банк", право вимоги за якими перейшло до ОСОБА_3 , зокрема :

комплекс, загальною площею 2 958,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , заставною вартістю 318 480 грн. (копії іпотечного договору від 23.12.2008р. № 25.89/08-ДІ-1 та додаткового договору від 25.12.2009 р. № № 25.89/08-ДУ-1 до даного іпотечного договору додаються);

майно (обладнання) заставною вартістю 380 000 грн. (копії договору застави від 23.12.2008р. № 15/2007-ДЗ-1 із додатком (переліком майна) та додаткового договору № 15/2007-ДЗ-1-ДУ-1 від 25.12.2009 р. до договору застави додаються).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20) Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, до наступних правових висновків (пункти 91-100 постанови).

«Відповідно до частини п`ятої статті 590 ЦК (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Зазначене положення узгоджується з приписами частини п`ятої статті 33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), згідно з якою, якщо предметом іпотеки є два або більше об`єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Слід констатувати, що норми ЦК України та Закону України «Про іпотеку», які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, передбачали можливість забезпечення виконання зобов`язання шляхом передачі в іпотеку декількома іпотекодателями декількох об`єктів нерухомого майна і кредитор мав право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об`єктів або їх усіх, якщо їхня сукупна вартість була необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі.

Тобто законодавець пов`язав задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов`язання, що не означає, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку має наслідком припинення основного зобов`язання в повному обсязі.

Законом № 2478-УІП від 03 липня 2018 року частину четверту статті 36 Закону України «Про іпотеку» було доповнено. Зокрема, передбачено, що у разі якщо вимоги іпотекодержателя забезпечені декількома предметами іпотеки (у тому числі за декількома договорами іпотеки), а позасудове звернення стягнення здійснюється за рахунок окремого предмета іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати (у тому числі шляхом позасудового врегулювання) виконання зобов`язання боржником та/або іпотекодавцем в частині, що залишилася невиконаною після завершення позасудового врегулювання за таким окремим предметом іпотеки.

Чинне законодавство не обмежує право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов`язання декількома видами забезпечення. Забезпечувальне зобов`язання є додатковим (акцесорним), а не альтернативним основному. Реалізація особою права на захист певним способом не може залежати від застосування нею інших способів правового захисту.

Системний аналіз змісту наведених правових норм дає підстави для висновку, що їхнє обмежене тлумачення у вигляді припинення основного зобов`язання внаслідок звернення стягнення на один із предметів забезпечення за наявності інших забезпечень та, при цьому, неповному задоволенні вимог кредитора є несумісним з призначенням інституту забезпечення виконання зобов`язань, його правовою природою і сутністю та суперечить принципам розумності, пропорційності і рівності сторін, адже фактично позбавляє юридичного сенсу законодавчі приписи, якими передбачено право кредитора забезпечити виконання основного зобов`язання за рахунок кількох предметів іпотеки та інших способів забезпечення зобов`язання відповідно до умов кредитних договорів у разі, якщо можливість реалізації таких способів забезпечення не вичерпана.

Тобто буквальне застосування положень частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» у відповідній редакції можливе виключно у тих випадках, коли належне та повне виконання основного зобов`язання було забезпечене іпотекою і за усіма такими договорами іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки чи декількома способами забезпечення, але на реалізацію таких способів припинився строк звернення стягнення.

У разі якщо належне виконання основного договору забезпечувалося різними способами чи їх сукупністю, застосування вимог частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» щодо недійсності наступних вимог кредитора можливе лише у разі реалізації кредитором своїх прав за усіма такими договорами забезпечення, якщо можливість їх реалізації не втрачена, оскільки у протилежному випадку звернення стягнення на один із предметів іпотеки унеможливлює забезпечення виконання зобов`язання за допомогою інших способів забезпечення та протирічить принципу свободи договору та рівності сторін.

Отже у випадку забезпечення виконання основного зобов`язання декількома способами, основне зобов`язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог.»

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, на підставі вищенаведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, представник дійшов висновку про те, що право вимоги кредитора ОСОБА_3 до боржника ТОВ «Октант-центр» не припинилося в зв`язку зі зверненням кредитором стягнення в позасудовому порядку на частину майна, яке виступало предметом застави (іпотеки) за кредитними договорами.

При цьому необхідно врахувати множинність способів забезпечення виконання зобов`язань за укладеними кредитними договорами, тобто наявність цілого ряду договорів поруки, застави та іпотеки (в тому числі таких договорів застави (іпотеки), звернення стягнення за якими не проводилось), а також те, що реалізація ОСОБА_3 права на звернення стягнення на частину заставленого майна не потягла за собою задоволення його вимог в повному обсязі (залишок незадоволених вимог складає 15 466 131,10 грн.).

На переконання повноважного представника гр. ОСОБА_3 в матеріалах справи № 924/159/14 достатньо належних та допустимих доказів, що підтверджують правомірність вимог даного учасника справи та дозволяють суду прийняти рішення по суті відповідних заяв ОСОБА_3 .

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014р. (суддя Яроцький А.М.) порушено провадження у справі № 924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів, тобто до 16 листопада 2014 року, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича.

24.07.2014р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України розміщено оголошення (повідомлення) про порушення провадження у справі № 924/159/14. про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" (м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 30145299) і призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 свідоцтво № 431 від 02.04.2013р., E-mail ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2016 року відсторонено ОСОБА_8 від посади керівника ТОВ "Октант-центр", покладено виконання обов`язків керівника ТОВ "Октант-центр" на розпорядника майна арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника, або до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до припинення провадження у справі.

Ухвалами Господарського суду Хмельницької області від 21.11.2014 року, 15.01.2015 року, 12.03.2015 року, 24.02.2016 року у справі № 924/159/14 процедура розпорядження майном неодноразово продовжувалась.

В межах справи № 924/159/14 ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 4 жовтня 2016 року задоволено заяву судді Яроцького А.М. про самовідвід, тоді як за Розпорядженням №59/16 від 04.10.2016р. керівника апарату суду відповідно до пунктів 2.3.25, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 924/159/14.

У відповідності до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2016р. через задоволення відводу (самовідводу) судді згідно ст. 20 ГПК України справу № 924/159/14 передано на розгляд судді Грамчуку І.В., яким справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 14.01.2019р. зважаючи на складність справи № 924/159/14 про банкрутство ТОВ "Октант-центр", а також збільшення кількості заяв учасників справи, віднесених до виключної підсудності суду в порядку ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що підлягають розгляду в межах справи № 924/159/14 у відповідності до ст.ст. 6, 32, 33 ГПК України, ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", визначено послідуючий розгляд справи здійснювати у колегіальному складі суду, передавши її матеріали уповноваженій особі Господарського суду Хмельницької області з метою визначення персонального складу господарського суду з дотриманням вимог ст. 32 ГПК України.

У відповідності до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.01.2019р. у справі № 924/159/14 до складу колегії суддів включено: Грамчука І.В. - головуючий суддя, Вибодовського О.Д. та Крамара С.І., а тому справу прийнято до провадження в колегіальному складі з призначенням для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької областіу справі від 27.06.2019р. за ініціативою суду арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича усунено від виконання обов`язків розпорядника майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" припинивши його повноваження розпорядника майна боржника у справі № 924/159/14.

З метою визначення кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна у справі №924/159/14 застосовано Автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України визначено Харитонюка Євгена Васильовича, якого зобов`язано протягом трьох днів з дня отримання даної ухвали в справі про банкрутство, до дати проведення наступного судового засідання, надати господарському суду заяву про його участь у справі з повідомленням про те, що він не належить до жодної з категорії осіб, зазначених у частині другій статті 114 Закону, на паперовому носії та/або в електронній формі на адресу електронної пошти, з якої він отримав відповідну ухвалу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2019р. касаційну скаргу арбітражного керуючого Сибаля А.М. залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2019р. (в частині усунення за ініціативи суду арбітражного керуючого Сибаля А.М. від виконання обов`язків розпорядника майна ТОВ "Октант-центр" та застосування Автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого) та відповідну постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019р. у справі № 924/159/14 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.02.2020р. призначено арбітражного керуючого Харитонюка Євгена Васильовича, розпорядником майна у справі № 924/159/14 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр".

Як свідчать матеріали справи, в межах справи про банкрутство господарським судом області отримано заяву гр. ОСОБА_3 (вх. № 05-06/258/22 від 17.03.2016р.) про грошові вимоги до боржника на загальну суму 15 466 131,1 грн., сформовану на підставі договору від 24.12.2015р. № 26 МБ про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором, укладеним між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Факторингова компанія "ФК "Факторинг", право вимоги яких від боржника (ТОВ "Октант-Центр") ОСОБА_3 набув згідно договору від 24.12.2015р. № 26 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором, укладеним між ним та ТОВ "Факторингова компанія "ФК "Факторинг"; самостійне звернення стягнення на майно боржника, яке було предметом іпотеки, а саме адміністративно-виробничі приміщення загальною. площею 1 332,2 кв.м. та адміністративно-комунальні приміщення загальною площею 3 035 кв.м., що знаходяться в м. Хмельницькому по вул. Озерній, 20 , а також незавершене будівництво (база відпочинку готовністю 40,5 %), що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Городоцький р-н., смт. Сатанів, вул. Збручанська, 2 .

Всього по підрахункам ОСОБА_3 за рахунок предмету іпотеки заявником самостійно погашено заборгованість боржника в сумі 5 661 600 грн.

Окрім того, ОСОБА_3 самостійно звернув стягнення на частку в Статутному капіталі ТОВ "Октант-центр", що належала гр. ОСОБА_8 , та в послідуючому була реалізована ОСОБА_9 .

Загальну суму грошових вимог боржника гр. ОСОБА_3 зменшив на прибуток від реалізації ним частки в Статутному капіталі ТОВ "Октант-центр", що належала гр. ОСОБА_10 , врахувавши додаткове придбання заявником права вимоги до гр. ОСОБА_8 в межах виконавчого провадження ВП № 56607510 з отриманням у власність в рахунок погашення боргу земельної ділянки, що належала гр. ОСОБА_8 , а також індивідуальне отримання ОСОБА_3 частини заборгованості останнього у межах зведеного виконавчого провадження № 59304712 та відступлення права вимоги за договором з ТОВ "ВОЛ-ІНВЕСТ" за основним зобов`язанням в частині процентів.

Таким чином, по підрахункам гр. ОСОБА_3 розмір його грошових вимог до боржника - ТОВ «Октант-Центр», загалом зменшився на 1 788 351,59 гривень (50 000 + 497 500 + 107 100 + 33 751,59 + 1 100 000).

При цьому ухвалою від 21 січня 2021р. суд постановив відмовити у задоволенні заяви гр. ОСОБА_3 (вх. № 05-06/242/16 від 17.03.2016р.) про заміну кредитора в справі № 924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" м. Хмельницький правонаступником, (вх. № 05-06/1084/16 від 21.12.2016р.) про уточнення кредиторських вимог, (вх. № 05-06/129/17 від 31.01.2017р.) про уточнення кредиторських вимог, (вх. № 05-06/154/19 від 27.03.2019р.) про уточнення кредиторських вимог, (вх. № 05-06/217/20 від 19.05.2020р.) про уточнення кредиторських вимог).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про необхідність відмови у задоволенні заяви гр. ОСОБА_3 з огляду на наступне :

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В межах даної справи № 924/159/14. про банкрутство ТОВ "Октант-центр" суд окремою ухвалою від 10 березня 2016р. суд задовольнив заяви ініціюючих кредиторів ОСОБА_2 та НАК "Украгролізинг" про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на майно, зокрема наклавши арешт на відповідне нерухоме майно, а саме:

майно зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" (ЗАТ "Октант) (м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 30145299);

нежитлова будівля, контора цегельного заводу: Хмельницька обл., Ярмолинецький р., с. Баламутівка, вулиця Заводська, 1;

комплекс: Хмельницька обл., Ярмолинецький р., с. Михалківці, вул. Робітнича, 19;

молокозавод:

Хмельницька обл., Ярмолинецький р., с. Монастирок, пров. Заводський, 1 "а" комплекс: Хмельницька обл., Ярмолинецький р., с. Монастирок, вул. Новоченці, 15 ;

комплекс: Хмельницька обл., Ярмолинецький р., с. Монастирок, вул. пров. Фермерський, 11 .

майно зареєстроване за громадянином ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_2 ):

- адміністративно-виробничі приміщення заг. площ. 1332,2 кв.м.: АДРЕСА_3

- незавершене будівництво, (база відпочинку готовністю 40,5%): Хмельницька обл., Городоцький р., смт. Сатанів, вул. Збручанська, 2 .

майно зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю „Озерний" (м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 40296074):

- адміністративно-комунальні приміщення заг. площ. 3035,0 кв. м.: АДРЕСА_3;

Цією ж ухвалою суд наклав арешт на все рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" (м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 30145299).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 4 травня 2016р. відмічену ухвалу господарського суду Хмельницької області від 10.03.2016 р. у справі № 924/159/14 залишено без змін, а апеляційну скаргу учасника провадження у справі про банкрутство гр. ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 10.03.2016 р. у справі № 924/159/14 - без задоволення. Натомість апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 10.03.2016 р. у справі № 924/159/14 припинено.

Відповідно до постанови колегією суддів враховано, що відчуження майна боржника, а саме: адміністративно-виробничих приміщень заг.площ. 1 332,2 кв.м.: АДРЕСА_3 ; незавершеного будівництва (база відпочинку готовністю 40,5%): Хмельницька обл., Городоцький р., смт. Сатанів, вул. Збручанська, 2 , а також адміністративно-комунальних приміщень заг. площ. 3 035 кв.м.: АДРЕСА_3 відбулося в короткі строки. Зокрема, з листа ПАТ "ВТБ Банк" № 1658/1-2 від 04.02.2016р. вбачається, що договір про відступлення права вимоги ТОВ "Факторингова компанія "ФК Факторинг" укладено 24.12.2015р. Разом з тим, з повідомлень про відступлення права вимоги, надісланих на адресу боржника ТОВ "Факторингова компанія "ФК Факторинг" та гр. ОСОБА_3 , вбачається, що ТОВ "Факторингова компанія "ФК Факторинг" уступила права вимоги до боржника гр. ОСОБА_3 в той же день, 24.12.2015 р.

При цьому, 09.02.2016р. гр. ОСОБА_3 зареєстровано право власності на спірне майно, а 04.03.2016р. право власності на адміністративно-комунальні приміщення за адресою АДРЕСА_3 перереєстровано на ТОВ "Озерний".

Апеляційний суд підтвердив правомірність вжиття господарським судом Хмельницької області заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на все рухоме майно належне ТОВ "Октант-центр", нерухоме майно право власності на яке зареєстровано за ТОВ "Октант-центр", а також на майно, яке під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів вибуло із власності ТОВ "Октант-центр" та станом на момент винесення оскаржуваної ухвали зареєстроване за гр. ОСОБА_3 та ТОВ "Озерний".

Додатково колегія суддів акцентувала увагу на тому, що вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на майно, яке під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів вибуло із власності ТОВ "Октант-центр" та станом на момент винесення ухвали зареєстроване за гр. ОСОБА_3 та ТОВ "Озерний" не перешкоджає здійсненню останніми своєї оперативно-господарської діяльності.

За ухвалою Вищого господарського суду України від 3 серпня 2016р. касаційна інстанція керуючись ст.129 Конституції України, ч.3 ст.8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 86, 107, 106, 11113 Господарського процесуального кодексу України, відмовила Товариству з обмеженою відповідальністю "Озерний" та ОСОБА_3 в прийнятті касаційних скарг на вищезгадану постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 10.03.2016 у справі № 924/159/14.

В послідуючому ухвалою від 2 грудня 2021р. суд відмовив у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання майнових вимог до ТОВ "Октант-центр" в розмірі 33 763 596,08 грн.

Розглядаючи вимоги банку судом враховано, що відповідно до поданих документів, 24.12.2015 згідно договору № 26 МБ про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором укладеним між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Факторингова компанія "ФК "Факторинг" до ТОВ "Факторингова компанія "ФК "Факторинг" перейшли права вимоги за вищезазначеними кредитними договорами на суму 23 066 082,66 грн, тобто за банком залишилась вимога в розмірі 10 698 731,40 грн. (33 764 814,08 - 23 066 082,66).

Однак як слідує із відповідей представників Банку та ліквідаційної комісії, на балансі банку дана заборгованість не рахується на запити щодо грошових вимог банку, у тому числі і щодо обставин переуступлення права вимоги, відомості щодо переуступлення права вимоги саме на цю різницю відсутні, і, як наслідок, заборгованість між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Октант-центр" (згідно, договорів ЗАТ "Октант") відсутня, що може свідчити про те, що дана заборгованість (різниця між сумами) або в повному обсязі списана, або передана іншій фінансовій установі, проте договори відступлення права вимоги відсутні.

При цьому в межах процедури банкрутства жодна інша юридична особа з вимогами про заміну сторони за даними вимогами на дану суму не звертались, що не виключає реалізації такої можливості в установленому порядку з дотриманням вимог чинного законодавства в триваючій процедурі банкрутства ТОВ "Октант-центр", оскільки ухвалою господарського суду м.Києва від 14.02.2023р. у справі № 910/9450/18 за заявою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про банкрутство ТОВ "Факторингова компанія "ФК "Факторинг" задоволено клопотання ліквідатора боржника та продовжено ліквідатору боржника арбітражному керуючому Лукашук Любові Сергіївні (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 291 від 25.02.2013 року; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; АДРЕСА_6) строк для подання суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута на шість місяців, тобто до 14.08.2023.

Згідно зі статтею 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Зокрема, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 КУзПБ.

Приписами статті 45 КУзПБ встановлено, зокрема, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Згідно з частиною другою статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу.

Викладене підтверджує, що набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. А набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора.

Саме таке вчинив суд визнавши грошові вимоги гр. ОСОБА_3 в сумі 750 422,72 грн., з яких 750 000 грн. основної заборгованості та 422,72 грн. судового збору, правонаступником за ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 20.12.2021р. кредитора ТОВ "Мрія центр" (Тернопільська область, Гусятинський район, с. Васильківці), вимоги якого попередньо визнано постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.03.2015р., що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2015р.

Наразі ухвалою в справі від 19.04.2022р. Господарський суд Хмельницької області ухвалив, що :

- загальний розмір усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів у справі № 924/159/14 про банкрутство ТОВ "Октант-центр" станом на 19.04.2022р. становить 38 685 596,94 грн. відповідно до зазначеного переліку;

- загальний розмір усіх не визнаних судом вимог кредиторів у справі № 924/159/14 про банкрутство ТОВ "Октант-центр" станом на 19.04.2022р. складає 56 420 857,95 грн. відповідно до зазначеного переліку;

- визначив датою проведення зборів кредиторів та комітету 05.05.2022, датою проведення підсумкового засідання визначено 19.05.2022, 14.30.

ОСОБА_3 , не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду від 19.04.2022р., звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, проте постановою від 20.07.2022 Північно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.04.2022 - без змін.

Апеляційний суд, з урахуванням положень частини першої статті 2, частини шостої статті 45, статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Суд зазначив, що 19.04.2022р. Господарським судом Хмельницької області у справі № 924/159/14 проведено судове засідання, в якому відповідно до частини другої статті 47 КУзПБ судом постановлено ухвалу із зазначенням розміру та переліку усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів.

При цьому апеляційний суд зазначив про обґрунтованість висновку Господарського суду Хмельницької області про включення вимог ОСОБА_3 в частину оскаржуваної ухвали від 19.04.2022р., де перелічені не визнанні судом вимоги кредиторів. Суд зазначив, що оскільки у попередньому судовому засіданні у цій справі вже було розглянуто вимоги ОСОБА_3 , а ухвала суду Господарського суду Хмельницької області від 21.01.2021р. та постанова Північно-Західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021р. про відмову у визнанні ОСОБА_3 кредитором ТОВ "Октант-центр" з грошовими вимогами на суму 15 466 131,10 грн. є законними та набрали чинності.

Постановою Верховного суду від 13 грудня 2022р. касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.04.2022 у справі № 924/159/14 залишено без змін.

Згідно ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, який набув чинності 21 жовтня 2019р., провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно пункту 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами). Установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Реалізація майна боржника здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, крім майна боржника, оголошення про продаж якого опубліковане до дня введення в дію цього Кодексу. У разі непродажу такого майна його подальша реалізація здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

У відповідності до ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника.

Зважаючи на набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства, суд першої інстанції зобов`язав учасників провадження у справі привести зміст отриманих судом заяв та клопотань у відповідність до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу яким установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу (21.10.2019р.) подальший розгляд справ про банкрутство здійснюватиметься відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Стаття 9 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - Кодекс банкрутства (чинний з 21.10.2019р.) передбачає, що за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, у справі про банкрутство виносяться ухвали господарського суду, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 у справі № 924/159/14 відповідно до ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено процедуру розпорядження майном боржника - товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" і мораторій на задоволення вимог кредиторів, розпорядником майна боржника - товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" м.Хмельницький призначено арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича.

Також, вище зазначеною ухвалою було зобов`язано розпорядника майна боржника Сибаля А.М. вжити заходів передбачених Законом, а саме: подати до господарського суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів; скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження до господарського суду; разом з боржником організувати та забезпечити проведення інвентаризації майна боржника, визначити його вартість та провести інвентаризацію майна боржника не пізніше 16.11.2014 року.

На момент розгляду відповідної заяви гр. ОСОБА_3 справа № 924/159/14 про банкрутство ТОВ "Октант-Центр" перебуває на стадії процедури розпорядження майном боржника, введеної ухвалою суду від 24 липня 2014р., докази переходу до інших процедур у справі № 924/159/14 про банкрутство ТОВ "Октант-Центр" в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до ч.1 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в чинній на той час редакції під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Згідно статті 19 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

2. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

3. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

4. Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли через відмову боржника від виконання правочинів (договорів) у процедурі санації, у порядку, передбаченому цим Законом.

5. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Законом.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

6. Під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.

7. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2019 року у зв`язку з неналежним виконанням розпорядником майна ТОВ "Октант-Центр" - арбітражним керуючим обов`язків покладених на нього судом, зокрема невжиттям заходів щодо повернення майна боржника, яке під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів вибуло із власності ТОВ "Октант-центр" до складу ліквідаційної маси, а також зважаючи на обмеження визначених Законом строків у справі, які вже продовжувались, суд дійшов висновку про усунення за власною ініціативою арбітражного керуючого Сибаля А.М. від виконання ним обов`язків розпорядника майна боржника та припинення його повноважень розпорядника майна боржника.

Матеріали справи свідчать, що в межах справи про банкрутство гр. ОСОБА_3 подано заяву про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 15 466 131,1 грн. із внесенням їх до реєстру вимог кредиторів боржника наступним чином: 698 480 грн. - окремо, як такі що забезпечені іпотекою (заставою) майна боржника та підлягають погашенню за рахунок майна, що є предметом іпотеки (застави) в позачерговому порядку, 14 767 651,1 грн. - четверта черга погашення. Окремо внести до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яка є предметом іпотеки (застави), та забезпечує грошові вимоги гр. ОСОБА_3 , а саме: комплекс, загальною площею 2 958,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , заставною вартістю 318 480 грн., а також обладнання згідно переліку, заставною вартістю 380 000 грн.

У відповідності до ч.1 ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

Згідно ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

2. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна.

3. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів :

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

4. Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли внаслідок відмови боржника від виконання правочинів (договорів) у процедурі санації, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

5. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Дія мораторію не поширюється на будь-які дії довірчого власника щодо об`єкта довірчої власності, довірчим засновником якої є боржник. Дія мораторію не поширюється на процедуру обов`язкового звернення стягнення на об`єкт довірчої власності.

{Частину п`яту статті 41 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 132-IX від 20.09.2019}

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації, а також ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

6. Під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.

7. Боржник, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, власник корпоративних прав боржника, а у випадках, передбачених законодавством, - третя особа протягом провадження у справі про банкрутство з метою погашення вимог кредиторів та закриття провадження у справі мають право задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів, крім неустойки (штрафу, пені).

Для одночасного погашення всіх вимог кредиторів арбітражний керуючий зобов`язаний надати особі, яка виявила намір погасити вимоги кредиторів, реєстр вимог кредиторів.

У разі задоволення всіх вимог кредиторів, крім неустойки (штрафу, пені), господарський суд ухвалою закриває провадження у справі про банкрутство. Вимоги щодо неустойки (штрафу, пені) вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі.

8. Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.

Щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.

Під час процедури санації боржника за клопотанням забезпеченого кредитора господарський суд може прийняти рішення про припинення дії мораторію щодо майна боржника, яке є предметом забезпечення, якщо таке майно не задіяне у виконанні плану санації боржника або є швидкозношуваним предметом чи товаром, що швидко псується.

9. Правові наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з тим, що господарським судом не виявлені ознаки неплатоспроможності боржника.

10. Активи боржника, що перебувають у податковій заставі, можуть бути звільнені господарським судом з податкової застави, про що виноситься ухвала у судовому засіданні за участю контролюючого органу, уповноваженого відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень.

Оригіналів доказів дотримання відмічених вимог законодавства як Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» при посередництві ТОВ «Фінансова компанія «ФК «Факторинг», так і гр. ОСОБА_3 , матеріали справи № 924/159/14 не містять, а тому суд критично оцінює аргумент останнього про можливість порушення мораторію за відсутності доказів визнання недійсними правочинів за участю гр. ОСОБА_3 , пов`язаних із самостійною реалізацію майна боржника, на підставі яких останнім зформовано кінцевий розмір кредиторських вимог до ТОВ "Октант-центр".

Наразі приведена представником ОСОБА_3 практика Верховного Суду про можливість звернення стягнення майно у позасудовому порядку не підлягає застосуванню, оскільки не є тотожною спірним правовідносинам, що виникли на стадії розпорядження майном боржника у процедурі банкрутства, натомість протилежного адвокатом не доведено.

При триваючій з 2014р. процедурі банкрутства у справі № 924/159/14, всупереч введеного судом мораторію на задоволення вимог кредиторів, як Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» при посередництві ТОВ «Фінансова компанія «ФК «Факторинг», так і гр. ОСОБА_3 , привілейовано та всупереч інтересам інших кредиторів і передбаченої законом процедури, отримали часткове задоволення своїх вимог під час розпорядження майном ТОВ "Октант-центр", що виключає можливість задоволення заяви гр. ОСОБА_3 про визнання грошових вимог на загальну суму 15 466 131,1 грн. в справі № 924/159/14 про банкрутство ТОВ "Октант-центр" м. Хмельницький.

Суд констатує, що задоволення вимог гр. ОСОБА_3 у визначеній ним сумі 15 466 131,1 грн. буде фактичним схваленням судом неправомірності його дій, вчинених під час дії мораторію.

Права інших кредиторів у справі будуть при цьому порушеними, оскільки під час дії мораторію Чуком з порушенням вимог законодавства про банкрутство індивідуально з власних інтересів вже звернуто стягнення на окреме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр".

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.Зазначене судом дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 6-9, 44-47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 3, 12, 41-46, 73, 74, 118, 119, 161, 194, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви (вх. № 05-06/258/22 від 12.05.2022р.) про визнання грошових вимог конкурсного кредитора ОСОБА_3 у справі № 924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" м. Хмельницький - відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили після підписання повного тексту та згідно ст. 255 ГПК України може бути оскаржена протягом десяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду з дотриманням вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Виготовлення повного тексту ухвали завершено та підписано 3 березня 2022р.

Головуючий суддя І. Грамчук

Суддя О.Вибодовський

Суддя С.Крамар

Віддрук. 3 прим.:

1- до справи

2 - ОСОБА_3 - АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_7(ІНФОРМАЦІЯ_2)

3 - арбітражному керуючому Харитонюку Євгену Васильовичу ІНФОРМАЦІЯ_3