Постанова № 10931906, 12.08.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" серпня 2010 р. м. КиївК-18365/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Сергейчука О.А., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушта Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2007 року

у справі №2-22/231-2007А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський»(надалі ТОВ «Морський»)

до Державної податкової інспекції у м.Алушта Автономної Республіки Крим (надалі ДПІ у м.Алушта АР Крим)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У листопаді 2006 року позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом у якому, з урахуванням змін до позовних вимог, поставлено питання про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0006082301/2 від 07.12.2006 року, №0006102301/2 від 07.12.2006 року, №0006092301/2 від 07.12.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки відповідача викладені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи. Податковим органом помилково зроблені висновки, щодо порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2007 року, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним податкові повідомлення-рішення №0006082301/2 від 07.12.2006 року, №0006102301/2 від 07.12.2006 року, №0006092301/2 від 07.12.2006 року; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшов висновку, що висновки, викладені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, а отже, зазначений акт не може бути доказом виявлення відповідачем порушень позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки не можуть бути визнані правомірними.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій ДПІ у м.Алушта АР Крим звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Морський»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2006 року, про що складено акт №1152/23/16510329 від 08.08.2006 року.

Актом перевірки встановлено, що позивачем, зокрема, порушено п.5.2 ст.5, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.9.6 п.7.9 ст.7, п.п.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядок заповнення декларації, затвердженого наказом ДПА України №143, в результаті чого занижено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2005 рік на суму 211857,00грн.; занижено податок на прибуток за 1 квартал 2006 року на суму17256,25грн.; завищено відємне значення ПДВ на 20019,00грн.; занижено ПДВ в сумі 60655,00грн.

На підставі зазначеного акту ДПІ у м.Алушта АР Крим прийняті податкові повідомлення-рішення №0006082301/0 від 18.08.2006 року, №0006102301/0 від 18.08.2006 року, №0006092301/0 від 18.08.2006 року (а.с.50-52 т.1).

За результатами процедури апеляційного оскарження контролюючим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0006082301/2 від 07.12.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 20707,50грн. в т.ч. штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3451,25грн.;

- №0006102301/2 від 07.12.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку додану вартість у розмірі 90983,00грн. в т.ч. штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30328,00грн.;

- №0006092301/2 від 07.12.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 12565,00грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції 3038,00грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Морський»та ТОВ «Міндальна роща»був укладений договір від 25.07.2005 року про оренду цілісного майнового комплексу (а.с.73-75 т.1), дія договору визначена у п.4.1, а саме з 25.07.2005 року по 30.09.2005 року. Також, 25.07.2005 року Додатковою угодою було продовжено дію договору від 25.07.2005 року до 30.06.2006 року (а.с.76 т.1). Згодом, 26.07.2005 року було укладено додатковий договір, відповідно до якого, додатковий договір від 25.07.2005 року був розірваний (а.с.77 т.1) та 30.08.2005 року був укладений додатковий договір, з якого вбачається, що строком закінчення оренди вважається 30.09.2005 року (а.с.78 т.1).

Слід зазначити, що правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" прибуток, як об'єкт оподаткування, визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Як вбачається зі змісту п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Отже, визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

У п.п.7.4.1 і п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Слід зазначити, що у касаційній скарзі, відповідач звертає увагу суду на те, що в ході проведення перевірки були надані письмові пояснення посадових осіб (вх.№5788/10 від 31.07.2006 року), щодо встановлення орендної плати на 2005 рік у розмірі 25000,00грн. та на 2006 рік у розмірі 35000,00грн. Крім того, у вищевказаних поясненнях відсутнє посилання на те, що термін дії угоди змінено, навпаки, в них міститься пряме посилання на те, що угода діяла і в 4 кварталі 2005 року, і в 1 кварталі 2006 року. Отже, податковий орган дійшов цілком вірного висновку, що при розгляді наданих для перевірки документів не встановлено достатніх підстав вважати дію угоди між ТОВ «Морський»та ТОВ «Міндальна роща»припинено з 4 кварталу 2005 року.

Крім того, у касаційній скарзі міститься посилання на те, що ТОВ «Морський»і в 4 кварталі 2005 року, і в 1 кварталі 2006 року відносив до складу валових витрат витрати, повязані з утриманням клімат павільйону, а ТОВ «Міндальна роща»частково компенсувала вказані витрати, що зафіксовано в акті перевірки, однак, в той же час, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Морський»орендну плату за 4 квартал 2005 року та 1 квартал 2005 року не нараховує (а.с.27 т.1). Крім того, ТОВ «Міндальна роща»в порушення умов угоди, компенсує витрати ТОВ «Морський»на утримання кліматпавільойону лише частково, а ТОВ «Морський», самостійно сплачує комунальні послуги за ТОВ «Міндальна роща», при цьому претензій, рахунків орендарю не виставляє. Зазначене підтверджується, зокрема, звітом по господарським операціям з 01.10.2005 року по 31.12.2005 року, відповідно до якого, ТОВ «Морський»компенсує ТОВ «Міндальна роща»витрати по електроенергії, згідно до актів №25 від 14.10.2005 року отр.14.10.2005 року та №26 від 14.10.2005 року отр. 23.10.2005 року (а.с.88).

Також, у матеріалах справи містяться копії банківських виписок з розрахункового рахунку позивача, з яких вбачається здійснення платежів по договору оренди (а.с.123 т.1) та розрахунок податку на прибуток позивача, з якого вбачається, що у 1 кварталі 2006 року оренда кліматпавільйона «Морський» складає 35000,00грн., в т.ч. ПДВ 5833,33грн.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалює нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушта Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2007 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Морський» до Державної податкової інспекції у м.Алушта Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відмовити

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.