Постанова № 10931175, 19.08.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2010 р.                               м. Київ                                        К-22735/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сергейчук О.А., Федоров М.О., Шипуліна Т.М.

при секретарі Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в м.Суми (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Сумської області від 30.05.2007

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2007

у справі № АС 4/93-07 (22-а-1528/2007)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ліспромпостач»(далі – ТОВ «Ліспромпостач»)

до ДПІ

та Головного управління державного казначейства у Сумській області (далі –Управління)

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Сумської області від 30.05.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2007, позов задоволено повністю; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 06.02.2007 №000005/2306/0/8168 та стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ліспромпостач»10166,67грн. бюджетної заборгованості з ПДВ. У прийнятті названих рішень попередні інстанції виходили з наявності у позивача належним чином оформленої накладної на підтвердження факту сплати цього податку у складі вартості придбаного товару, тоді як невиконання постачальником контрагента позивача своїх податкових зобов’язань не тягне за собою необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів фактичним даним та нормам матеріального права. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що в даному разі відсутня така обов’язкова умова для відшкодування позивачеві ПДВ з бюджету, як встановлений за наслідками проведення зустрічних перевірок його постачальників по ланцюгу факт надмірного надходження сум цього податку до бюджету. ДПІ також посилається на відсутність власне факту поставки товару ТОВ «Ліспромпостач», що також виключає можливість отримання позивачем бюджетного відшкодування за операцією, яка фактично не відбулася. Крім того, за висновком ДПІ, позивачем пропущено строк подання заяви про повернення надмірно сплачених коштів, установлений підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що:

- 03.01.2003 ТОВ «Ліспромпостач»(покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер-Плюс»(постачальник, далі –ТОВ «Лідер-Плюс») було укладено договір, умовами якого передбачалося виконання названим контрагентом поставки товару –фільтру дротяного діаметром 273 мм у кількості 50 погонних метрів загальною вартістю 61000грн. (у тому числі 10166,67 грн. ПДВ);

- на виконання своїх договірних зобов’язань позивач здійснив 100% попередню оплату за вказаний товар, перерахувавши на розрахунковий рахунок ТОВ «Лідер-Плюс»61000 грн. за платіжними дорученнями від 16.01.2003 №7 та № 8, що стало підставою для складення названим постачальником податкової накладної від 16.01.2003 № 9 на суму ПДВ 10166,67 грн.;

- ТОВ «Лідер-Плюс»своїх зобов’язань з поставки товару позивачеві не виконав, що стало причиною для звернення позивача до господарського суду;

- рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.12.2003 у справі № 3/437 позов ТОВ «Ліспромпостач»до ТОВ «Лідер-Плюс»задоволено; з останнього стягнуто на користь позивача 61000 грн. боргу;

- на стадії виконання названого рішення у зв’язку з подальшою реорганізацією ТОВ «Лідер-Плюс»шляхом приєднання до товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Агроекспорт»було проведено заміну боржника у виконавчому провадженні –ТОВ «Лідер-Плюс» його правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю «Південь-Агроекспорт»; втім постановою державного виконавця від 17.01.2006 виконавчий документ було повернуто стягувачеві без виконання з огляду на відсутність боржника за місцем реєстрації;

- в ході проведення ДПІ позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ліспромпостач»з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленої в рахунок платежів з ПДВ за січень 2003 року, оформленої актом від 26.01.2007 №370/23-6/32186067, було виявлено, що кошти, перераховані позивачем в оплату товару були спрямовані ТОВ «Лідер-Плюс»як посередником в адресу приватного підприємства «Скінг», державну реєстрацію та реєстрацію як платника ПДВ якого було в подальшому скасовано з причин, зокрема, незвітування до податкового органу; наведена обставина стала мотивом для відмови у виплаті позивачеві оспорюваної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

В силу вимог підпунктів 7.7.1, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 названого Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Таким чином, як вірно зазначили суди, з огляду на наведені приписи Закону несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги) у разі фактичного виконання господарської операції.

Адже у пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України, тоді як згідно з пунктом 10.1 статті 10 цього ж Закону платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Водночас однієї з основних умов для віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту платника відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Неотримання ж платником товарів унеможливлює їх використання у господарській діяльності, що, в свою чергу, виключає можливість як віднесення до податкового кредиту сум ПДВ у складі вартості таких товарів, так і, право на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Водночас пунктом 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість передбачено, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.

Таким чином, з огляду на відсутність факту поставки попередньо оплаченого позивачем товару ТОВ «Ліспромпостач»повинен був провести відповідне корегування податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, оскільки судами з достатньою повнотою встановлено обставини цієї справи, однак цим обставинам надано невірну правову оцінку, що призвало до ухвалення неправильного по суті спору рішення, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в позові.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України                                                   

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в м.Суми задовольнити.

2. Постанову господарського суду Сумської області від 30.05.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2007 у справі №АС4/93-07 (22-а-1528/2007) скасувати.

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак О.А. Сергейчук М.О. Федоров Т.М. Шипуліна