Ухвала суду № 10931133, 27.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2010 р.                               м. Київ                                        К-5220/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Костенка М.І., Рибчинка А.О., Усенко Є.А., Федорова М.О.,

при секретарі: Шкляр А.В.,

за участю представників:

від позивача –Сагана В.М.,

від відповідача –Горшкової Л.А., Москаленко О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Куп’янської ОДПІ на постанову Господарського суду Харківської області від 11.12.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 року по справі № АС-42/596-06 за позовом ВАТ «Куп’янський цукровий комбінат»до Куп’янської ОДПІ Харківської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Харківської області від 11.12.2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 року, позовні вимоги ВАТ «Куп’янський цукровий комбінат»до Куп’янської ОДПІ Харківської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень –задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 07.03.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 01.07.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Куп’янської ОДПІ просить скасувати судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема, вимог абз.3 п.4.8 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судові рішення –скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної працівниками відповідача планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Куп’янський цукровий комбінат»за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. складено акт №461/23-00373215 від 17.04.2006р., в якому зроблені висновки про порушення позивачем п.4.8 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано ПДВ за 2005 р. у розмірі 959883,00 грн.          

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000432310/0 від 19.04.2006р., яким донараховано податок на додану вартість за 2005 р. у розмірі 1439825,00 грн. (з них: основний платіж –959883,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –479942,00 грн.).

Рішенням Куп’янської ОДПІ у Харківській області від 12.05.2006р. №2112/10/25-011 скарга позивача на зазначене повідомлення-рішення залишена без задоволення. За результатами розгляду первинної скарги позивачу направлено податкове повідомлення-рішення №0000432310/1 від 12.05.2006р.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач подав повторну скаргу. Рішенням ДПА Харківській обл. від 12.07.2006р. №2677/10/25-010 податкове повідомлення-рішення №0000432310/1 від 12.05.2006р. скасовано частково в частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 31350,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 15750,00 грн. за рахунок виключення зі складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання товарів за угодами товарного кредиту. В іншій частині залишено без змін, а також збільшено податкове зобов’язання з ПДВ у загальному розмірі 6222501,00 грн. (в т.ч. основний платіж –4148334,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції – 2074167,00 грн.). За результатами розгляду повторної скарги позивачу направлено податкові повідомлення-рішення №0000432310/2 від 08.08.2006р., (донараховано ПДВ у розмірі 1392575,00 грн., в т.ч. основний платіж –928383,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –464192,00 грн.) та №0000732310/2 (донараховано ПДВ у розмірі 6222501,00 грн., в т.ч. основний платіж –4148334,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –2074167,0грн.).

При подальшому оскарженні скарга залишена без задоволення, та прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи вимоги позивача щодо визнання нечинними спірних повідомлень-рішень суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія суддів апеляційного суду, мотивував свої висновки тим, що товар, отриманий на умовах товарного кредиту, був використаний в оподатковуваних операціях, виходячи з укладених договорів (з ТОВ «Юмекс»та ТОВ «Цукровий союз») позивач планував отримати прибуток, оплата з незалежних від позивача підстав (в зв’язку з різким зниженням у той період ціни та попиту на цукор) не була здійснена вчасно, що не позбавляє проведені операції статусу господарських операцій (господарської діяльності), а отже і не позбавляє позивача права на податковий кредит по відсотках, нарахованих на послугу товарного кредиту.

Контрагенти позивача –ПП «Вест –Лайн»та ТОВ «Укроспрод»належним чином зареєстровані, як платники податку на додану вартість, відповідачем не надано суду доказів визнання недійсними в установленому порядку договорів міни від 07.10.2005 р. № БС-05-1007 та від 29.06.05 р. № БС2906/05; оскільки позивач не відчужував цінні папери іншим особам, тому неможливо класифікувати, як торгівлю цінним паперами.

Визнаючи неправомірним донарахування податковим органом суми податку на додану вартість за жовтень 2005 року –740 грн., за листопад 2005 року –6942 грн. суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідачем не зазначено з посиланням на відповідну норму законодавства підстави прийняття за базу розподілу вартісного показника господарських операцій.

З такими висновками судів попередніх інстанцій в повній мірі погодитись не можна, оскільки вони зроблені без повного з’ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково—ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено, що підприємством не було відкориговано суму податкового кредиту, яка припадає на частку використання придбаних товарів (робіт, послуг) в неоподатковуваних операціях, а саме, згідно акту пред’явлення векселя до платежу від 05.10.2005 року ВАТ «Куп’янський цукровий комбінат»пред’явлено, а ТОВ «Оскол»прийнято до платежу простий вексель загальною номінальною вартістю 11620609,99 грн., (04.10.2005 року вексель згідно договору купівлі-продажу векселя № К-19/05/27-1 було придбано у ТОВ «Фінансова компанія «Стокс»за договірною вартістю 2000000 грн. (емітент ТОВ «Оскол», номінальна вартість 11620609,99 грн.)).

Платіж за вексель надходив на розрахунковий рахунок у жовтні 2005 року в сумі 6269835 грн. та у листопаді 2005 року в сумі 5350775 грн.

Відповідно до п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»не є об’єктом оподаткування операції, зокрема, з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб’єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

В акті перевірки відповідач зазначає, що підприємство у жовтні та листопаді 2005 року здійснило операції, які не є об’єктом оподаткування. В даному випадку загально виробничі витрати у жовтні та листопаді 2005 року використовувалися частково в оподатковуваних операціях, а частково ні, тому вхідний податок на додану вартість по вказаним витратам підлягає включенню до складу податкового кредиту пропорційно обсягам поставок звітного періоду. Згідно розрахунку обсяг неоподатковуваних операцій в загальному обсязі поставок за жовтень 2005 року складає 7,5 відсотка (загальний обсяг продажу 83546355 грн., обсяг неоподаткованих операцій –6269838 грн.), за листопад 2005 року –50,6 відсотка (загальний обсяг продажу –10578605 грн., обсяг неоподаткованих операцій –5350775 грн.). Сума вхідного податку на додану вартість по загально виробничим витратам, яка відповідає частці неоподатковуваних операцій за жовтень 2005 року складає 740 грн., за листопад 2005 року – 6942 грн.

Доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, не відкоригування підприємством суми податкового кредиту у жовтні 2005 року в сумі 740 грн. та листопаді 2005 року в сумі 6942 грн., що стало підставою для донарахування відповідачем суми податку на додану вартість за жовтень 2005 року –740 грн., за листопад 2005 року –6942 грн. судами попередніх інстанцій належним чином не перевірено.

Посилаючись на відсутність обґрунтування відповідачем бази розподілу вартісних показників господарських операцій суди попередніх інстанцій не звернули увагу чи є зазначені операції з придбання векселя та його пред’явлення до оплати об’єктом оподаткування з врахуванням положень абз.2 п.п.3.2.5 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до яких не є об’єктом оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи.

З матеріалів справи також вбачається, що 01.11.2005р. між ВАТ «Куп’янський цукровий комбінат»та ТОВ «Юмекс»укладено договір товарного кредиту № ТК 0111/2005 на придбання цукру-піску в мішках на загальну суму 2940840,00 грн., за умовами якого кредитором (ТОВ «Юмекс»було передано, а позичальником (позивач) 02.11.2005р. прийнято по накладній №5307 1050000 тон цукру-піску білого в мішках по 50 кг. на загальну суму 2940840 грн. (в т.ч. ПДВ –490140грн.).

Згідно акту приймання-передачі товару №1 від 02.11.2005 p., товар прийнято комбінатом на складі ВАТ «Пальмірський цукровий завод». Отримання товару оформлено актом прийому-передачі та податковою накладною.

З врахуванням первісної вартості цукру та послуг по товарному кредиту загальні витрати по придбанню цукру в даному випадку склали 3063375 грн. (ПДВ –612675 грн.).

На момент здійснення перевірки позивачем не надані документи про передачу товару на відповідальне зберігання матеріально-відповідальній особі, договори зберігання, документи про здійснення вантажно-розвантажувальних робіт.

Перевіряючими встановлено, що придбаний у ТОВ «Юмекс»цукор-пісок було реалізовано в той же день 02.11.2005 р. ТОВ «Цукровий Союз»згідно договору РП № п/с05-11 від 01.11.05 р. по накладній № 3954 у кількості 1050000 кг на суму 3129840,00 грн., в тому числі ПДВ 521640 грн.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною та суттєвою.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під господарською діяльністю слід розуміти – будь-яку діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Крім цього, згідно з абзацом 1 статті 1 Закону України «Про підприємництво»підприємництво –це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Задовольняючи вимоги позивача та визнаючи неправомірним висновок податкового органу про завищення податкового кредиту на 91035 грн. судами попередніх інстанцій не було належним чином перевірено доводи відповідача про те, що фінансового-господарські операції ТОВ «Куп’янський цукровий комбінат»було проведено за незначний проміжок часу та за ціною продажу товарно-матеріальних цінностей, яка дорівнює ціні придбання, тобто без наміру отримання прибутку, а з урахуванням оплати послуги по пошуку товарів, взагалі збитковими.

Для повного та всебічного вирішення спору по суті, судам попередніх інстанції необхідно з’ясувати та встановити: чи мала операція з реалізації товару за спірними угодами реальний характер, враховуючи посилання податкового органу та відсутність транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування товару на виконання умов спірних угод; чи була спрямована діяльність учасників угод на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

З матеріалів справи також вбачається, що 29.06.2005р. між ВАТ «Куп’янський цукровий комбінат»та ТОВ «Укрроспрод»укладено договір міни №БС2906/2005, за умовами якого позивач передає у власність ТОВ «Укрроспрод»товар (цукор-пісок) на суму 4 080 000 грн., в т.ч. ПДВ –680 000 грн., а останній передає у власність позивача товар (простий вексель №51322313069955, емітент ТОВ «Презенс», номінальна вартість 720 000 грн., простий вексель №3007336503, емітент ТОВ «Аграрно-інвестиційний союз», номінальна вартість 2 000 000 грн., простий вексель №3803330951, емітент ТОВ «Презенс», номінальна вартість 680 000.грн.) загальною вартістю 4 080 0000 грн., в т. ч. ПДВ –680 000 грн.

За умовами договору ВАТ «Куп’янський цукровий комбінат»здійснює передачу товару (цукру-піску) на умовах франко-склад в строк до 30.06.2006 р. ТОВ «Укрроспрод»здійснює передачу товару (Векселів) в строк до 30.06.2005 р.

На отриманий від ТОВ «Укрроспрод»вексель ВАТ «Куп’янський цукровий комбінат»отримало податкову накладну №26/06 від 03.06.2005 р на суму 3400000 грн., крім того, ПДВ – 680000 грн. та включило суму податку до податкового кредиту за червень 2005 року. При цьому сума податку на додану вартість нарахована на номінальну вартість векселя.

07.10.2005р. між ВАТ «Куп’янський цукровий комбінат»та ПП «Вест-Лайн»укладено договір міни від №БС-05-1007, за умовами якого позивач передав у власність ПП «Вест-Лайн»товар (цукор-пісок) на суму 25 788 000 грн., в т.ч. ПДВ –4 198 000 грн., а останній передає у власність позивача товар (простий вексель №80351641205587, емітент ТОВ «Оскол», номінальна вартість 184722,13 грн., простий вексель №80351641205588, емітент ТОВ «Оскол», номінальна вартість 5 902 908.08 грн., простий вексель №80351641205585, емітент ТОВ «Оскол», номінальна вартість 8 818 697,66 грн., простий вексель №3803331003, емітент ТОВ «ФСП «Агро», номінальна вартість 300 000 грн., простий вексель №51322313069958, емітент ТОВ «Презенс», номінальна вартість 1 664 955,57 грн., простий вексель №3007338284, емітент ТОВ «Аграрно-інвестиційний союз», номінальна вартість 676 291,82 грн., простий вексель №51322313066470, емітент ТОВ «Укрроспрод», номінальна вартість 2 175 369,52 грн., простий вексель №321842004807, емітент ТОВ «ФСП «Агро», номінальна вартість 1 767 055,22 грн.) загальною вартістю 25 788 000 грн., в т. ч. ПДВ –4 298 000 грн. За умовами договору ВАТ «Куп’янський цукровий комбінат»здійснює передачу товару (цукру-піску) на умовах франко-склад в строк до 30.06.2006 р. ТОВ «Укрроспрод»здійснює передачу товару (векселів) в строк до 30.06.2005 р.

На отриманий від ПП «Вест-Лайн»векселя ВАТ «Куп’янський цукровий комбінат»отримало податкову накладну №7 від 31.10.2005 р на суму 21 490 000 грн., крім того, ПДВ –4 298 000 грн. та включило суму податку до податкового кредиту за жовтень 2005 року. При цьому сума податку на додану вартість нарахована на номінальну вартість векселя.

Згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону «Про податок на додану вартість»об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (послуг), місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі, операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу.

Пунктом 4.8 статті 4 цього Закону встановлено, що у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об’єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов’язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі—вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями—договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями–договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов’язання з цього податку, крім податкових векселів.

З огляду на зазначені норми законодавства судам слід було дати оцінку доводам податкового органу про порушення позивачем вимог абз.1 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, абз.3 п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість нараховану на номінальну вартість отриманого векселя, за якою його передано в сумі 447976 грн.( 2239878 грн. (номінальна вартість) х 20%) враховуючи, що податок на додану вартість не додається до номіналу векселя, та відповідно не може формуватися податковий кредит у платника ПДВ, який отримує такий вексель за поставлену продукцію.

Обгрунтовуючи свої висновки щодо неправомірності донарахування штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»суди мотивували свої висновки тим, що відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»боржник повинен виконувати зобов’язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

Разом з тим, згідно ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кредитор –юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів).

Конкурсні кредитори –кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Поточні кредитори –кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів –зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до п. 4 ст. 12 зазначеного Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Таким чином, дія мораторію поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Щодо зобов’язань поточних кредиторів, які виникли під час судових процедур, правила мораторію не застосовуються і по цих зобов’язаннях, згідно загальних правил, нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута припиняється з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З огляду на зазначене, для правильного вирішення питання щодо правомірності застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій судам слід визначити момент виникнення податкових зобов’язань та з врахуванням дати введення мораторію на задоволення вимог дати оцінку встановленим у справі обставинам на підставі вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, згідно з ч.2 ст.227 КАС України, справа підлягає направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати зазначене, а також те, що згідно з частиною 1 статті 138 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Враховуючи, що відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, згідно з ч.2 ст.227 КАС України, справа підлягає направленню на новий судовий розгляд.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст.ст.227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Куп’янської ОДПІ задовольнити частково, постанову Господарського суду Харківської області від 11.12.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна

Судді:/підписи/________М.І. Костенко

________А.О. Рибченко

________Є.А. Усенко

________М.О. Федоров