Єдиний державний реєстр судових рішень
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" липня 2010 р. м. Київ К-3343/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого – Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,
при секретарі: Шкляр А.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «Суми-Петрол»на постанову Господарського суду Сумської області від 30.10.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 року по справі № АС 16/531-06 за позовом ТОВ «Суми-Петрол»до ДПІ у м. Суми про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Господарського суду Сумської області від 30.10.2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 року, в задоволені позовних вимог ТОВ «Суми-Петрол»до ДПІ у м. Суми про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення –відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 14.02.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.05.2008 року прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі ТОВ «Суми-Петрол»просить скасувати судові рішення та постановити Г нове –про задоволення позову посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судові рішення –скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог ТОВ «Суми-Петрол»суди попередніх інстанції обґрунтовували свої висновки тим, що контрагент позивача (ТОВ НК «Альфа-Нафта») не є виконавцем робіт по будівництву та реконструкції АЗС, а є лише посередником, при цьому виконавцями робіт (субпідрядниками) є будівельні підприємства, одне з яких –ДП «Технобуд»ТОВ «Інвестор - 96». Однак вказане підприємство за юридичною адресою не знаходиться, але працівниками податкової міліції було встановлено місцезнаходження директора ДП «Технобуд» ТОВ «Інвестор - 96», який пояснив, що йому не відомо де знаходяться бухгалтерські документи підприємства та зауважив, що будівельно-монтажні роботи по АЗС м. Буринь та АЗС м. Путивель виконувались через субпідрядників ПП Єфименко та ТОВ «Інтнграл». В подальшому зазначені будівельні майданчики були передані для завершення будівництва підприємству «Ромнипромбуд». Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, при цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: спочатку сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.
З такими висновками судів в повній мірі погодитись не можна, оскільки вони зроблені без повного з’ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частин 2, 3 ст.159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що працівником ДПІ у м. Суми була здійсненна позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Суми-Петрол»з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за грудень 2004 року, за результатами якої складено акт №882/23-6/30497520 від 13.02.2006 року.
В акті перевірки відповідач посилається на порушення позивачем п.1.3 п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052306/0/10062 від 20.02.2006 р., яким було зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 90000,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження, відповідачем 30.05.2006 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000052306/2/10062 від 30.05.2006 р., яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 88500,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Суми-Петрол»були укладені угоди з ТОВ НК «Альфа-Нафта»на виконання будівельно-монтажних робіт та реконструкції АЗС м. Конотоп, м. Ромни, м. Тростянець, м. Буринь, м. Путивль, смт. Краснопілля.
Відповідно до податкових накладних від 16.12.2004 р. №646-С, №647-С, №648С, від 30.12.2004 р. №718-С, №719-С, №720-С, №721-С вартість виконаних робіт товариством НК «Альфа-Нафта»у грудні 2004 р. склала 1260040,98 грн., в тому числі податок на додану вартість 210006,83 грн.
Факт сплати позивачем ТОВ НК «Альфа-Нафта» за будівельно-монтажні роботи та реконструкції АЗС грудні 2004 року сторонами не оспорюється.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
П.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 згаданого Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону).
В матеріалах справи відсутні докази щодо невідповідності податкових накладних вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та скасування реєстрації платника податку на додану вартість контрагента позивача ТОВ НК «Альфа-Нафта».
Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 цього Закону визначено у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
З врахуванням викладеного, колегія суддів зауважує на тому, що судами взагалі залишився поза увагою той факт, що відповідно до відповіді наданої ДПІ у Печерському районі м. Києва ТОВ НК «Альфа-Нафта»були включені до податкових зобов’язань відповідних періодів суми податку на додану вартість по податковим накладним №646-С від 16.12.2004 р., №647-С від 16.12.2004 р., №648-С від 16.12.2004 р., №718 –С від 30.12.2004 р., №719-С від 30.12.2004 р., №720 –С від 30.12.2004 р. та №721 –С від 30.12.2004 р., відображені у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за відповідний період.
При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не ставив в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Слід також зазначити, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, наприклад у випадку, коли не проводилися самі операції.
Крім того, колегія суддів відзначає, що для повного та всебічного вирішення спору по суті, судам попередніх інстанції необхідно з’ясувати та встановити, чи мали операції за виконання будівельно-монтажних робіт та реконструкції АЗС реальний характер, чи не мали підприємства ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності з урахуванням віддаленості контрагентів один від одного.
Отже, при підтверджені висновків про безтоварність операцій, не дивлячись на наявність у позивача належним чином оформленої податкової накладної та доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ, визначення податкового кредиту було б безпідставним та податок з бюджету не підлягав би відшкодуванню.
Таким чином, всупереч вимогам частин четвертої та п’ятої статті 11 та статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суди першої та апеляційної інстанцій цю обставину належним чином не дослідили, хоча вона має істотне правове значення для правильного вирішення спору.
Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Підсумовуючи викладене, судова колегія касаційної інстанції наголошує на тому, що суд постановляє ухвалу про закінчення з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з’ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.
А, від так, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки вони постановлені на підставі неповно з’ясованих обставин у справі.
При новому розгляді справи суду слід врахувати зазначене, а також те, що згідно з частиною 1 статті 138 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
Відповідно до частини 2 статті 227 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 210, 211, 220, 221, ч.2 ст.227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ТОВ «Суми-Петрол»задовольнити частково, постанову Господарського суду Сумської області від 30.10.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 року –скасувати, справу направити на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна
Судді:/підписи/________Л.І. Бившева
________М.І. Костенко
________Н.Є. Маринчак
________Є.А. Усенко
Судове рішення № 10931131, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 15.07.2010. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № ас 16/531-06. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: