Ухвала суду № 10930333, 17.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2010 р.                               м. Київ                                        К-2956/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Шкляр А.В.,

за участю представників:

від позивача –Копейчикова М.В.,

від відповідача –Строгої Н.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 03.10.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2007 року по справі № 32/510-А за позовом ТОВ «СТІОМІ-Холдінг»до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду м. Києва від 03.10.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2007 року, позовні вимоги ТОВ «СТІОМІ-Холдінг»до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень –задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 13.02.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 12.05.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, а саме, п.п.5.3.1 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст.ст. 86, 159 КАС України.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення апеляційного суду –без змін з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва здійсненна виїзна планова перевірка ТОВ «СТІОМІ - Ходінг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.02.2004 р. по 31.03.2006 р., за результатами якої складено акт №358/23-5/32827667 від 03.08.2006 р.

В згаданому акті, зокрема, податковий орган посилається на порушення позивачем п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акту відповідачем булі прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

-          №0006202305/0 від 11.06.2006 р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання по ПДВ у розмірі 40161,00 грн., в т.ч. 26774,00 грн. –основний платіж та 13387,00 грн. –штрафні санкції;

-          №0006212305/0 від 11.08.2006 р., відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 2117720,00 грн., в т.ч. 1202100,00 грн. –основний платіж, та 915620,00 грн. –штрафні санкції.

Судами попередніх інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у 2004 р. позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку, а у 2005 р. перейшов на загальну систему оподаткування.

У зв’язку з зазначеним, посилання судів на те, що позивач повинен був здійснювати нарахування податку на прибуток, а отже, і вести податковий облік валових доходів та валових витрат, згідно з положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є правомірним.

Згідно з п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Підпунктом 5.2.9 пункту 5.2 статті 5 даного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми витрат по операціях, передбачених пунктом 5.9 цієї статті.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»запасами є активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Згідно з пунктом 8 зазначеного Положення придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Отже, з метою правильного ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів позивач мав включати не тільки запаси які придбавалися у 2005 р., а й ті які рахувалися за даними бухгалтерського обліку станом на 01.01.2005 р. Зазначена позиція викладена у листі ДПА України №871386/15-0316 від 09.08.2006 р.

З врахування викладеного, суди правомірно виходили з того, що твердження податкового органу про порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і висновок про заниження суми скоригованого валового доходу за 2005 рік на суму 3795400,00 грн. в зв’язку з включенням до складу балансової вартості запасів на початок 2005 року балансової вартості запасів в розмірі 3795400,00 грн., що накопичена за результатами здійснення сільськогосподарської діяльності протягом 2004 року, не відповідає чинному і законодавству.

15.06.2006 р. позивачем до ДПІ у Печерському районі було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань за 2005 р. та за 1 кв. 2006 р. В рядку 1 уточнюючого розрахунку за 2005 р. позивачем зменшено доходи на суму 1548500,00 грн., а в рядку 1 уточнюючого розрахунку за 1 кв. 2006 р. зменшено доходи на суму 1560 260,00 грн., при цьому в обох випадках помилки виправлялись в рядку 01.2 К1 декларації з податку на прибуток «Приріст балансової вартості запасів»декларації з податку на прибуток.

Судами правильно було встановлено, що за даними декларації з податку на прибуток позивача на кінець 2005 р. балансова вартість запасів складала 14787 000,00 грн. але згідно з уточнюючим розрахунком різниця встановила 1548500,00 грн., тобто, за результатами коригування на кінець звітного періоду балансова вартість запасів склала 13238500,00 грн.

Крім того, за даними декларації з податку на прибуток за півріччя 2006 р. на початок звітного періоду балансова вартість запасів визначена в сумі 13238500,00 грн., що свідчить про те, що позивачем відкориговано балансову вартість запасів.

Форма уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань в зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок передбачає лише можливість відображення різниці між вірними та невірними показниками, яка затверджена Наказом ДПА України №143 від 29.03.2003 р. «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання».

Згідно з п.2.1 згаданого Порядку якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанції, що уточнюючі розрахунки позивачем були подані в межах строків давності та відповідають формі, яка визначена центральним податковим органом –ДПА України,

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валового доходу включається позитивна різниця між балансовою вартістю запасів на кінець періоду та на початок періоду.

Таким чином, обґрунтований є висновок судів щодо безпідставності твердження податкового органу про заниження позивачем скоригованого валового доходу за перший квартал 2006 р. на суму 1548500,00 грн., оскільки підприємство правильно скористалось наданими йому правами та не порушило положення законодавства, яке діяло на той час.

Щодо висновку відповідача про те, що позивачем порушено п.п.5.3.9 п.5.3 та п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв’язку з декларуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування за 2005 р. в сумі 842200,00 грн. та за перший квартал 2006 р. в сумі 585900,00 грн., слід зазначити наступне.

Обставини справи свідчать, а саме:

- декларування від’ємного значення об’єкту оподаткування за 2005 р. позивачем здійснено внаслідок подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань, згідно з яким визначене відхилення показника рядка «Приріст балансової вартості запасів»на 1548500,00 грн. (зайво враховані в обчисленні валового доходу попереднього звітного періоду), а також визначені зайво враховані в обчисленні амортизації попереднього періоду амортизаційні відрахування в розмірі 14300,00 грн.

- декларування від’ємного значення об’єкту оподаткування за перший квартал 2006 р. позивачем здійснено внаслідок подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань, згідно з яким визначене відхилення показника рядка «Приріст балансової вартості запасів»на 1560300,00 грн. (зайво враховані в обчисленні валового доходу попереднього звітного періоду), збільшено значення рядка «Від’ємне значення об’єкту оподаткування»на суму 842200,00 грн. (від’ємне значення об’єкту оподаткування за 2005 р. з урахуванням поданого уточнюючого розрахунку), а також визначені зайво враховані в обчисленні амортизації попереднього періоду амортизаційні відрахування в розмірі 6930,00 грн.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, визнаючи дії податкового органу щодо зменшення позивачу від’ємного значення за 2005 р. на 842000,00 грн. та за перший квартал 2006 р. на 585900,00 грн. неправомірними, суди попередніх інстанції правильно виходили з того, що висновки відповідача спростовуються встановленими по справі обставинами, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать вимогам законодавства.

До того ж, висновок відповідача що завищення позивачем загальної суми валових витрат з 1 квартал 2006 р. на суму 879700,00 грн. (з яких 842200,00 грн. –від’ємне значення об’єкту оподаткування попереднього податкового року згідно уточнюючим розрахунком та 37500,00 грн. –витрати на інформаційно-консультаційні послуги) спростовується наступним.

19.10.2005 р. між позивачем та ТОВ «Техноеконмоптім»укладено договір №173/10 про надання інформаційних та консультаційних послуг. Загальна вартість послуг за вказаним договором складає 45000,00 грн., з яких 7500,00 грн. ПДВ. Предметом договору є розробка виконавцем Бізнес-плану для «Проекту замкнутого циклу вирощування свиней на «Фабриці м’яса».

Підготовлений ТОВ «Техноекономоптім»бізнес-план використовується позивачем при організації та веденні виробництва, підтвердженням чого є, зокрема, укладення договору №7006Н1 від 04.05.2006 р. з ВАТ «Державний експортно-імпортний банк на отримання кредитного фінансування напрямків діяльності позивача, визначених Бізнес-планом.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під поняттям валові витрати слід розуміти витрати виробництва та обігу, суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 згаданого Закону чітко встановлює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З огляду на зазначене, правомірний є висновок суду щодо віднесення позивачем до складу валових витрат суму у розмірі 37500,00 грн. за інформаційно-консультаційні послуги, які сплачені ТОВ «Техноекономоптім»за виготовлення бізнес-плану, оскільки ці витрати пов’язані з організацією, підготовкою та веденням виробництва.

Крім цього, колегія суддів відзначає, що погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо тверджень податкового органу про завищення позивачем загальної суми валових витрат за 2005 р. на 13900,00 грн. в зв’язку з віднесенням до складу валових витрат в 4 кв. 2005 р. 2300,00 грн., які сплачені ТОВ АТП «Престиж»за перевезення пасажирів та 11600,00 грн., сплачених ТОВ «Лакі Нет»за інформаційні послуги визнаються судом обґрунтованим. Тому визначення позивачу податкових зобов’язань по податку на прибуток у розмірі 3475,00 грн. та застосування штрафних санкцій по податку на прибуток згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у розмірі 1 042,50 грн. є правомірним.

Таким чином, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0006212305/0 є правомірним лише в частині нарахування 3475,00 грн. податку на прибуток та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 042,50 грн.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» суд касаційної інстанції зазначає наступне.

В грудні 2005 р. позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ включено 22157,00 грн., в тому числі 3 333,33 грн., які сплачені ТОВ «Техноекономоптім»за надання інформаційно-консультаційних послуг з виготовлення бізнес-плану, а також 10 367,55 грн. та 8 455,95 грн. в зв’язку з придбанням матеріалів у ТОВ «Інтерагроінвест». В лютому 2006 р. позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму 4167,00 грн., сплачену ТОВ «Техноекономоптім»за надання інформаційно-консультаційних послуг з виготовлення бізнес-плану.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підтвердження віднесення до податкового кредиту спірної суми, позивачем надано податкові накладні №S0002707 від 01.12.2005 р. та №S0002950 від 05.12.2005 р., які повністю відповідають вимогам визначені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також інші первинні документи.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 згаданого вище Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Оскільки колегія суддів погодилась з обґрунтованим висновком судів щодо правомірність включення позивачем вартості послуг, придбаних у ТОВ «Техноекономоптім», до валових витрат та пов’язаність таких витрат з господарською діяльністю позивача, то ПДВ, яке сплачене у їх складі, віднесене до податкового кредиту правомірно.

Враховуючи викладене, обґрунтований є висновок судів попередніх інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по спірним податковим накладним.

При цьому, колегія суддів зазначає, що витрати у розмірі 450,00 грн. по сплаті вартості послуг, отриманих від ТОВ АТП «Престиж»не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту в жовтні 2005 р., оскільки згадані витрати не пов’язані з господарською діяльністю позивача.

З огляду на викладене, визначення податковим органом позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 450,00 грн. та застосування відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафних санкції у розмірі 225,00 грн. є правомірним.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0006202305/0 від 11.06.2006 р. підлягає скасуванню в частині нарахування 26324,00 грн. ПДВ і 13162,00 грн. штрафних санкцій по ПДВ та податкове повідомлення-рішення №0006212305/0 від 11.08.2006 р. в частині нарахування 1198625,00 грн. податку на прибуток та 914 577,50 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.210, 211, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Господарського суду м. Києва від 03.10.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2007 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна

Судді:/підписи/________Л.І. Бившева

________М.І Костенко

________Н.Є. Маринчак

________Є.А. Усенко