Ухвала суду № 10930352, 15.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2010 р.                               м. Київ                                        К-3465/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Шкляр А.В.,

за участю представників:

від позивача –Лавдира В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської області від 21.09.2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.01.2007 року по справі № 17/177 за позовом ТОВ «Діорит»до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Полтавської області від 21.09.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.01.2007 року, позовні вимоги ТОВ «Діорит»до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення –задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 14.02.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.05.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в позові посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення апеляційного суду –без змін з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

На підставі досліджених в судовому засіданні з дотриманням норм процесуального права доказів, судами було встановлено, що з 25.04.2006 р. по 29.05.2006 р. працівниками Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області була здійсненна виїзна планова перевірка ТОВ «Діорит»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003 р. по 31.12.2005 р. Під час перевірки було встановлено, що підприємство не включало до бази оподаткування у 2 півріччі 2003 року та на протязі 2004 року поворотну фінансову допомогу (від засновника АТЗТ «Інтер-Контакт»за договором №329/03 від 14.10.2003 р.), у 4 кварталі 2003 р. в сумі 44 293,00 грн. та у 2004 р. в сумі 41 211,00 грн.

За результатами перевірки складено акт №324/23-500/31529741 від 05.06.2006 р., встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5, ст.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», в результаті чого підприємством було занижено податку на прибуток:

-          4 квартал 2003р. у сумі 4429,00 грн.;

- за 2004р. у сумі 4123,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №00001423500/0/1656 від 16.06.2006 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з єдиного податку в розмірі 18829,00 грн., з яких 8552,00 грн. –основний платіж та 4277,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Судами попередніх інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Діорит»зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності та перебуває на спрощеній системі оподаткування за ставкою єдиного податку 10%.

14.10.2003 р. між ТОВ «Діорит»та АТЗТ «Інтер-Контакт»було укладено договір №329/03, згідно з яким останній надав фінансову допомогу позивачу в сумі 26 895,00 грн. у користування терміном 6 місяців –до 14 квітня 2004 р. Згідно додатків до договору №329/03 №1, 2, З, 4, 5, 6, 7, які за своїм правовим значенням є угодами про зміну певних умов договору, загальна сума фінансової допомоги становить 95 504,00 грн., а остаточний строк її повернення встановлений до 30.06.2005 р.

Відповідно до платіжного доручення №63 від 22.06.2005 р., позивач повернув фінансову допомогу у сумі 95504,00 грн.

Пунктом 5 статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»передбачено, що під терміном виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) слід вважати суму, яка фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

З огляду на зазначене, правильний є висновки судів попередніх інстанції, що поворотна фінансова допомога, яка була отримана позивачем від АТЗТ «Інтер-Контакт»на підставі договору №329/03 не є виручкою (доходом), оскільки між підприємствами не було здійснено продаж продукції (товарів, робіт, послуг).

Таким чином, висновок податкового органу про те, що підприємство повинно було включити спірну суму до Книги обліку доходів та витрат з посиланням на Лист Міністерства юстиції України від 12.09.2000 р. №20-9-3873 «Про об’єкт обкладання єдиним податком»та Лист ДПА України від 27.06.2000 р. №8921/7/15-1317 «Про застосування окремих норм Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», є хибним.

Підсумовуючи згадане, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №00001423500/0/1656 від 16.06.2006 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з єдиного податку в розмірі 18829,00 грн., з яких 8552,00 грн. –основний платіж та 4277,00 грн. штрафні (фінансові) санкції є незаконним, оскільки суперечить положення законодавства, які діли на момент спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.210, 211, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області залишити без задоволення, постанову Господарського суду Полтавської області від 21.09.2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.01.2007 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна

Судді:/підписи/________Л.І. Бившева

________М.І Костенко

________Н.Є. Маринчак

________Є.А. Усенко

З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: А.В. Шкляр