Ухвала суду № 10930064, 17.08.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2502/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" серпня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіЛітвіної Н.М.

суддів:Хрімлі О.Г.

Вівдиченко Т.Р.

при секретарі: Овчіннікові А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Черкаси до Приватного підприємства «Адамант»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-Львів»про стягнення в дохід держави коштів отриманих за нікчемним правочином № 0109 від 09 січня 2007 року ,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 червня 2009 року у задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Черкаси до Приватного підприємства «Адамант»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-Львів»про стягнення в дохід держави коштів отриманих за нікчемним правочином № 0109 від 09 січня 2007 року було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція м. Черкаси звернулася з апеляційною скаргою та просить суд скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду та постановити нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у м. Черкаси в період з 18 квітня 2007 року по 27 квітня 2007 року було проведено виїзну позапланову перевірку ПП «Адамант»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007 року.

За наслідками перевірки було складено Акт № 833/23-4/31701614 від 08 травня 2007 року, яким встановлено порушення п. п. 7.2.8. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме ПП «Адамант»не вело окремий облік операцій з поставки та придбання товарів, які не є об»єктом оподаткування. Крім того, дані операції не відображалися підприємством у податковій декларації з податку на додану вартість.

Перевіркою також встановлено, порушення п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.2. п. 7.4., п. п. 7.7.1, п. п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме ПП «Адамант»завищило бюджетне відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника банку за лютий 2007 року в сумі 403333 грн., та завищило залишок від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 5 грн.

Відповідно до п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.2. п. 7.4., п. п. 7.7.1, п. п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 09 січня 2007 року між ТОВ «Геос-Львів»та ПП «Адамант»був укладений договір № 0109 за яким ПП «Адамант»зобов»язався передати, а ТОВ «Геос-Львів»зобов»язався прийняти та оплатити шкіряний напівфабрикат «Вет-Блу».

На виконання вищезазначеного договору, ТОВ «Геос-Львів»відвантажило ПП «Адамант»у січні 2007 року шкіряний напівфабрикат «Вет-Блу»на загальну суму 2420028, 00 грн.

Проведення вказаних операцій підтверджується видатковими накладними № 0112-1 від 12 січня 2007 року, № 0111-1 від 11 січня 2007 року, № 0110-1 від 10 січня 2007 року.

ПП «Адамант»здійснило оплату за отриманий товар та перерахувало на рахунок ТОВ «Геос-Львів»кошти на загальну суму 2420 028,00 грн., в тому числі податку на додану вартість у сумі 403333,33 грн., що підтверджується банківською випискою від 31 січня 2007 року. Вказана сума податку на додану вартість була віднесена ПП «Адамант»до складу бюджетного відшкодування за лютий 2007 року.

Придбаний шкіряний напівфабрикат «Вет-Блу»із шкір великої рогатої худоби ПП «Адамант»передало на відповідальне зберігання ТОВ «Геос-Львів»згідно договору на відповідальне зберігання від 09 січня 2007 року та актів приймання-передачі на відповідальне зберігання.

Вказаний товар згідно договору купівлі-продажу від 19 лютого 2007 року продано ТОВ «Золотий Ріг», що підтверджується видатковими накладними від 12 березня 2007 року №А1203-1, від 12 березня 2007 року №А1203-2, від 12 березня 2007 року №А1203-3, від 12 березня 2007 року №А3004-1.

В результаті чого ПП «Адамант»отримало прибуток.

Між тим, апелянт вважає, що метою господарських операцій ПП «Адамант»є формування від»ємного значення з податку на додану вартість та відшкодування його з державного бюджету, а тому угоди, укладені між відповідачами мають протиправний характер, а правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави і суспільства і вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним і все отримане за ним стягується на користь держави.

Однак, як вбачається з вищевикладеного та перевірки ПП «Адамант»(акт № 853123-4/31701614 від 08 травня 2007 року), що була проведена Державною податковою інспекцією у м. Черкаси, підтверджена достовірність первинних документів, використаних за перевіряємий період, надання їх в повному обсязі, а також відсутність порушень податкового законодавства зазначеними суб`єктами господарювання.

Доказів того, що в діях відповідачів існувала мета, яка суперечить інтересам держави та суспільства, позивачем не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання договору купівлі-продажу від 09 січня 2007 року № 0109 між ТОВ «Геос-Львів»та ПП «Адамант»таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст..200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 218, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси залишити без задоволення , а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 червня 2009 року без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 25 серпня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 25 серпня 2010 року.