Ухвала суду № 10929913, 06.07.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2010 року справа №2а-16304/09/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ляшенко Д.В.

суддів: Ястребової Л.В., Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Агейченковій К.О.

за участю представників:

від відповідача: Стасенко О.В. за дов. № 8764/10/10-013-5 від 15.03.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сапар» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року у справі № 2а-16304/09/0570 за позовом Приватного підприємства «Сапар» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька «про скасування податкового повідомлення-рішення», -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2009 року Приватне підприємство «Сапар» звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2009 року № 00022415/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка, за результатами якої складений відповідний акт. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення рішення від 19.05.2009 року № 00022415/0. Вважає спірне податкове повідомлення рішення безпідставним, оскільки у акті перевірки не зазначено на скільки днів було затримано сплату узгодженої суми податкового зобовязання і за який період; також не зазначено назву, дату та номер документа, відповідно до якого здійснено розрахункову операцію, у звязку із чим взагалі не зрозуміло чому підприємству нарахований штраф у розмірі 10% та за який період. У звязку з чим позивач просить суд скасувати податкове повідомлення рішення від 19.05.2009 року №00022415/0 Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач вважаючи, що це судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального і матеріального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача за викликом до суду не прибув. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанціями встановлено наступне.

Позивач Приватне підприємство «Сапар» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради, включено до ЄДРПОУ за №33576898, перебуває на обліку платника податків у Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька.

На підставі п. 1 ст. 10, п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка приватного підприємства «Сапар» з питання своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2008 року.

За результатами перевірки складено відповідний акт від 19.05.2009 року № 2408/15-312/33576898 про результати невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Сапар».

19 травня 2009 року заступником керівника Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька винесено податкове повідомлення рішення № 00022415/0, яким на підставі акту перевірки від 19.05.2009 року № 2408/15-312/33576898 за порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 8034,80 грн. за затримку на 29 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 80348,00 грн.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Правовою підставою зазначеного податкового повідомлення рішення стала норма пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З п. 2 «Податок на додану вартість» акту перевірки вбачається, що під час перевірки сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість податковим органом встановлено, що підприємством не своєчасно сплачена сума узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість:

ьза жовтень 2008 року у розмірі 534666,40 грн. з граничним строком сплати 01.12.2008 року, фактично сплачено 12.01.2009 року суму 494492,40 грн. та 29.12.2008 року 40174,00 грн.;

ьза листопад 2008 року у розмірі 40174,00 грн. з граничним строком сплати - 30.12.2008 року, фактично сплачено 39934,20 грн. 12.01.2009 року, 6,70 грн. 21.01.2009 року, та 233,10 грн. 28.01.2009 року.

Відповідно до приписів пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що зазначений закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює, в тому числі, порядок визначення податкового зобовязання, базовий податковий період, строки сплати податків, відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 17.1 статті 17 зазначеного закону передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею.

У відповідності до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону, штрафні (фінансові) санкції застосовуються у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим законом.

Статтею 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що під терміном «податкова декларація» у розумінні цього закону, є, окрім декларації, також «розрахунок».

Порядок узгодження сум податкового зобовязання, визначений статтею 5 зазначеного Закону, де під самостійним узгодженням податкового зобовязання розуміється подання платником податку до податкового органу податкової декларації з визначенням в ній податкового зобовязання. Податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (розрахунку).

Відповідно до ч. 1 п. п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації (розрахунку), протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (розрахунку).

Підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що може, зокрема, дорівнювати календарному року. При цьому, для цілей цього підпункту під терміном «базовий податковий період» слід розуміти перший податковий період звітного року, визначеного законом з питань оподаткування, тобто період, у якому платник податку зобовязаний звітувати перед податковим органом шляхом подачі декларації з визначенням податкових зобовязань .

Відповідно до п. 1.2. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державним цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими Законами України.

З матеріалів справи вбачається, що підприємством до податкового органу були подані податкові декларації з податку на додану вартість:

ь19 листопада 2008 року за жовтень 2008 року, якою визначив суму податкового зобовязання, граничний строк сплати якої 01.12.2008 року;

ь22 грудня 2008 року за листопад 2008 року, якою визначив суму податкового зобовязання, граничний строк сплати якої 30.12.2008 року.

Згідно зворотного боку облікової картки платника податків, підприємством були сплачені податкові зобовязання з податку на додану вартість по деклараціям за жовтень, листопад 2008 року платіжними дорученнями: № 21 від 12.01.2009 року, № 30 від 21.01.2009 року, № 47 від 28.01.2009 року, № 48 від 28.01.2009 року та № 603 від 29.12.2008 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року зобовязано Приватне підприємство «Сапар» надати платіжні документи: № 21 від 12.01.2009 року, № 30 від 21.01.2009 року, № 47 від 28.01.2009 року, № 48 від 28.01.2009 року.

Позивачем з цього приводу надано заяву щодо неможливості виконання ухвали у звязку із тим, що зазначені в ухвалі платіжні доручення були передані експерту Машиніченку О.А. для проведення судово економічної експертизи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року зобовязано судового експерта Машиніченка О.А. надати платіжні документи: № 21 від 12.01.2009 року, № 30 від 21.01.2009 року, № 47 від 28.01.2009 року, № 48 від 28.01.2009 року.

На зазначену ухвалу судовим експертом Машиніченком О.А. надіслано лист про відсутність платіжних доручень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 3 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися.

Суд першої інстанції обґрунтовано не приймає до уваги твердження позивача про те, що в акті перевірки не має посилання на платіжні доручення, якими сплачена заборгованість, оскільки податковим органом в таблиці п. 1.5 розділу 1 «Загальні положення» акту перевірки відображений перелік платіжних доручень (№21 від 12.01.2009 року, №30 від 21.01.2009 року, № 47 від 28.01.2009 року, № 48 від 28.01.2009 року та № 603 від 29.12.2008 року), які використанні під час проведення перевірки.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що позивач не довів обставини на яких ґрунтуються його вимоги, тому за таких обставин суд вважає, що відповідачем спірне податкове повідомлення рішення прийнято на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, тому будь-які підстави для скасування зазначеного повідомлення - рішення відсутні.

Приймаючи викладене до уваги апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195-196, ст. 199, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сапар» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року у справі № 2а-16304/09/0570 за позовом Приватного підприємства «Сапар» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька «про скасування податкового повідомлення-рішення» залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 06 липня 2010 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 09 липня 2010 року.

Колегія суддів: