Ухвала суду № 10929912, 06.07.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойко В.В.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2010 року справа №2а-1969/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ляшенко Д.В.

суддів: Ястребової Л.В., Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Агейченковій К.О.

за участю представників:

від позивача: Кузьменко Є. В. за дов. № 128 від 01.12.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року у справі № 2а-1969/10/0570 за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СП «Гевіс» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області «про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень», -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю СП «Гевіс» звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проводилась невиїзна перевірка достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 року, за результатами якої було складено акт та встановлені порушення, а саме завищено податковий кредит у період, що перевірявся, на загальну суму 99078,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2009 року на 83 441,00 грн. На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Краматорську були прийняті податкові повідомлення-рішення, які отримані позивачем 25.01.2010 року. Вважає, що рішення відповідача про донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій та зменшення суми бюджетного відшкодування є незаконними, оскільки висновки, стосовно встановлених порушень, зроблені на підставі завідомо неправдивих фактів. Просив визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000141502/2753 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 108473,30 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000131502/2752 про зменшення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 р. у сумі 54 553,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Відповідач вважаючи, що це судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального і матеріального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача за викликом до суду не прибув. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанціями встановлено наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Гевіс» зареєстровано у якості юридичної особи відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 607873, включено до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій за номером 14324054, знаходиться на податковому обліку у Краматорської державної податкової інспекції.

Відповідач Краматорська ДПІ є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з актом перевірки від 17.12.2009 року відповідачем було встановлено порушення п. п. 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо завищення податкового кредиту у періоді, що перевірявся, на загальну суму 99078,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2009 року на 83 441,00 грн.

На підставі зазначенного акту відповідчем 25.01.20010 р. було винесено повідомлення-рішення № 0000141502/2753 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 108473,30 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000131502/2752 про зменшення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року у сумі 54 553,00 грн.

Відповідно до приписів п. 1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.7.4.1. ст.7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

ьпридбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

ьпридбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 7.7.4. ст.7 зазначеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до п. п. 7.5.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Слід зазначити, що позивачем було надано у передбачений Законом строк податкову декларацію за жовтень 2009 року, яку було прийнято відповідачем, при цьому ним не було встановлено порушень щодо розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Підставою для винесення оспорюваних повідомлень рішень явився висновок відповідача про не здійснення господарської діяльності позивачем, що на його думку підтверджується відсутністю використання послуг по оренді, витрати з електроенергії, води, витрати по використанню комунікацій, сировини та матеріалів, а також наявності не працюючого промислового обладнання.

Втім, відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами встановлення форм або методів обов'язкової податкової звітності, які передбачають подання зведеної інформації щодо окремих доходів, витрат, пільг, інших елементів податкових баз, що були раніше відображені у податкових деклараціях або розрахунках з окремих податків, зборів (обов'язкових платежів), не дозволяється, якщо інше не встановлене законами з питань оподаткування.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції щодо того, що відповідачем ні до ні після проведенення перевірки не було знайдено жодної обставини яка б ставила під сумнів факти поставки товару.

Таким чином, у звязку з тим, що відповідачем до проведення перевірки не було встановлено порушень податкового законодавства щодо розрахунку суми бюджетного відшкодування, він не мав законних підстав проводити цю перевірку, а також витребувати у позивача документи щодо окремих витрат: по оренді, з електроенергії, води, по використанню комунікацій, сировини та матеріалів.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо;

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправидливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням прав особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо того, що відповідачем рішення відносно позивача було прийнято у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, але необґрунтовано.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем правомірності своїх дії, у звязку з чим судом першої інстанції правомірно задоволений позов у повному обсязі.

Приймаючи викладене до уваги апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195-196, ст. 199, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року у справі № 2а-1969/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СП «Гевіс» до Державної Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області «про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень» залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 06 липня 2010 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 09 липня 2010 року.

Колегія суддів: