Постанова № 10929911, 01.07.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Блохін А.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №2а-5955/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Малашкевич С.А., Попова В.А., при секретареві Асєєвої Я.В., представника позивача Ануфрієва Є.Г., представника відповідача Макуріної О.С. розглянула апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» м. Макіївка Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010р. по справі № 2а-5955/10/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки про визнання недійсним рішення про застосування фінансованих санкцій та нарахуванні пені, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Макіївський металургійний комбінат» звернулося до суду з позовом до правління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки з позовом про визнання не чинним рішення відповідача №379 від 31.07.2009р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у томі числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду щодо застосування до ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» (на далі позивач) стягнення суми штрафу у розмірі 5769,16 грн. та нарахування пенсі у розмірі 8393,37 грн.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що відносно нього порушено справу про банкрутство. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.11.2001р. по справі №35/1-1б про банкрутство ВАТ «ММК» введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, якій діє до теперішнього часу. На теперішній час підприємство знаходиться в процедурі санації. Позивач вважає, що відповідач у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, застосувавши до позивача штраф та нарахував пеню за несвоєчасне сплату страхувальниками страхових внесків, порушив приписи ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року по адміністративній справі № 2а-5955/10/0570 у задоволені позову відмовив, посилаючись на те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які є поточними вимогами, тобто виникли після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, а відтак не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Оскільки спірне рішення відповідача №379 від 31.07.2009р. прийнято внаслідок несвоєчасного перерахування страхових внесків позивачем

за період з 20.01.2009 року по 20.07.2009 року, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у звязку з тим, що відносно ВАТ «ММК» не винесена постанова про визнання його банкрутом та не відкрита ліквідаційна процедура, та приймаючи до уваги вимоги ст. 23 Закону №2343, нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобовязаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, не припиняється.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 20 квітня 2010 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт послався на те, що прийняте рішення відповідача є незаконним з огляду при приписи п.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. № 2343-ХП (далі Закон №2343), які встановлюють, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування. податків і зборів (обовязкових платежів). Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не повязаний з його суттю, що розкривається в статті 1 Закону №2343, тобто боржник повинен виконувати зобовязання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються. На думку апелянта, оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів діє протягом провадження у справі про банкрутство, то зазначені види штрафів та пеня за період дії мораторію не застосовуються.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача вважав апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відкрите акціонерне товариство «Макіївський металургійний комбінат» зареєстроване 31.01.1997р. згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.21) як юридична особа (ідентифікаційний код 00191170) за юридичною адресою: 86101, Донецька область. М.Макіївка, Кіровський район, вул. Металургійна, б.47 (далі ВАТ ММК).

Відносно ВАТ «ММК» Арбітражним судом Донецької області була порушена справа про банкрутство згідно ухвали від 21.04.1997р. по справі №35/1-1б (а.с.10).

Ухвалою за справою про банкрутство Господарського суду Донецької області від 19.11.2001р. по справі №35/1-1б введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.11).

Згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 09.09.2004р. затверджено план санації ВАТ «ММК», схвалений комітетом кредиторів (протокол №15 від 27.08.2004р.), погоджений Фондом державного майна України (а.с.12-13). На теперішній час триває процедура санації підприємства позивача.

ВАТ «ММК» зареєстрований як платник страхових внесків до Пенсійного фонду у УПФУ в Кіровському районі м. Макіївки (номер реєстрації платника 05-36-04-0001).

Згідно картки особового рахунку страхувальника юридичної особи ВАТ «ММК» (а.с.35-37) затримка платежів за період з 20.01.2009 року по 20.07.2009 року тягне виникнення заборгованості.

Рішенням №379 від 31.07.2009р. Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки застосувало фінансові санкції та нарахувало пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у томі числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Зокрема, за період з 20.01.2009 року по 20.07.2009 року нараховані суми штрафу у розмірі 5769,16 грн. та нарахування пенсі у розмірі 8393,37 грн. (а.с.9).

Спірним в даній справі є питання про те, чи правомірно відповідачем застосовані фінансові санкції та пеня з огляду на приписи частини 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14 травня 1992 р. № 2343-XII “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” (в редакції Закону від 30 червня 1999 р. № 784-XIV, далі Закон № 2343-XII ), Господарським процесуальним кодексом України (далі ГПК), іншими законодавчими актами України.

Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Відповідно до абзацу шостого статті 1 Закону № 2343 кредитор юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобовязань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види.

Зазначеною правовою нормою встановлено два види кредиторів, зокрема конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника, та поточні кредитори кредитори за вимогами боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Оскільки вимоги відповідача до позивача виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, то він є поточним кредитором.

Відповідно до статті 1 Закону № 2343 термін “мораторій на задоволення вимог кредиторів ” (далі мораторій) визначено як зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з частиною першою статті 11 та частиною четвертою статті 12 Закон № 2343 у мораторій вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Згідно з частиною сьомою статті 12 Закону № 2343 дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Тому треба враховувати, що дія мораторію триває протягом усього строку провадження у справі про банкрутство, включаючи усі його процедури, за винятками, передбаченими Законом.

Згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону № 2343 протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

За змістом статті 12 Закону № 2343 мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обовязковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобовязань зі сплати податків і зборів (обовязкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не повязаний із його суттю.

В даному випадку штрафні санкції та пеня застосовані в порушення вимог загальнообовязкового державного пенсійного страхування.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не повязується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобовязання.

Відповідно до ст. 4 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, прийнятими 14.01.1998р., які набули чинності, згідно ст. 32 Основ, з моменту їх опублікування 19.02.1998р., одним із видів загальнообовязкового державного соціального страхування є пенсійне страхування.

Відносини, що виникають з загальнообовязкового державного пенсійного страхування врегульовані нормами Закону України від 07.09.2003р. № 1058-ІV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”( далі Закон України № 1058), який набрав чинності з 01.01.2004р. та визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 1 Закону України № 1058 страхові внески кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обовязкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 14 цього Закону страхувальниками, зокрема є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно пп. 6 п.2 ст. 17 Закону України № 1058 страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ст.20 Закону України № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для відповідача базовим звітним періодом є календарний місяць.

За змістом ст. 106 Закону України № 1058 саме територіальним органам Пенсійного фонду надано право приймати рішення про сплату простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків.

Відповідно до частини 2 ст. 106 Закону №1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважається простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Колегія суддів вважає, що безпідставним є посилання відповідача на те, що дія мораторію поширюється лише на ті зобовязання які виникли до його введення. При цьому відповідач посилається на ст. 1 Закону № 2343

За змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обовязковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобовязань зі сплати податків і зборів (обовязкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не повязаний із його суттю Виходячи з частини четвертої статті 12 Закону № 2343 не нараховуються штраф та пеня за невиконання чи неналежне виконання зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнодержавного соціального страхування, зокрема: страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Враховуючи наведене та те, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення діяв в порушення частини четвертої статті 12 Закону № 2343 тому, колегія суддів вважає висновок суд першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог не правильним.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи але постанова прийнята без дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, яким слід задовольнити позовні вимоги.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року по адміністративній справі № 2а-5955/10/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки про визнання недійсним рішення про застосування фінансованих санкцій та нарахуванні пені скасувати.

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки про визнання нечинним рішення від 31.07.2009 року № 379 про застосування фінансованих санкцій та нарахуванні пені задовольнити.

Визнати нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки від 31.07.2009 року № 379 про застосування фінансованих санкцій та нарахуванні пені щодо застосування др. Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» м.Макіївка Донецької області стягнення суми штрафу в розмірі 5769,16 грн., та нарахування пені в розмірі 8393,37 грн..

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 01.07.2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання ухвали у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений 06.07. 2010 року.

Головуючий: А.А. Блохін

Судді: С.А. Малашкевич

В.В. Попов