Ухвала суду № 10929634, 29.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Дяченко С.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2010 року справа №2а-16064/09/0570

зал судового засідання №5 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Дяченко С.П., суддів: Сіваченко І.В., Нікуліна О.А.

при секретарі судового засідання Задоєнко О.В.,

за участю представників відповідача: Гой В.П, Датуашвілі Д.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року у адміністративній справі №2а-16064/09/0570 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.09.2009р. №0000381323/2/28515/10/22-013,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позивом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.09.2009р. №0000381323/2/28515/10/22-013.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року у задоволенні позову, відмовлено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 04.09.2009 року № 0000381323/2/28515/10/22-013, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 32011,5 грн.

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Просив рішення суду скасувати і прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

При апеляційному перегляді справи, представники відповідача наполягали на задоволенні вимог апеляційної скарги.

Позивач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Відповідно до статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін належним чином повідомлених не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складений акт від 13.04.2009р. № 378/22-013/21955660 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2009р. №0000381323/2/28515/10/22-013, яким на підставі п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000р. за порушення п.п.4.2.11 п.4.2 ст.4, п.7.1. ст..7 закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», шляхом не утримання та не перерахунку податку з доходів фізичних осіб у сумі 10670,50 грн., відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 32011,5 грн., у тому числі - 10670,5 грн. - основний платіж, 21341 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Аналізуючи доводи відповідача щодо про пропуску строку позовної давності , колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у кредитних договорах, які укладаються між банком та клієнтами-позичальниками, вказується строк дії договору - до повного належного виконання сторонами своїх обов'язків, які випливають з відповідного кредитного договору.

Відповідно до глави 71 Цивільного кодексу України, кредит - це позика - грошової суми, яка підлягає поверненню на умовах, встановлених кредитним договором. Відтак, кредит є грошовою сумою, яка повертається позичальником через певний строк, отже не може вважатися оподатковуваним доходом платника податку фізичної особа, яка отримала кредит.

Крім того, нормами глави 50 Цивільного кодексу України, які регламентують порядок припинення зобов'язань, не передбачено закінчення строку позовної давності, як підставу припинення зобовязань позичальника, крім того, ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, вказує що позивна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Частина 5 ст.261 Цивільного кодексу України передбачає, що по зобов'язаннях з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається з закінченням строку його виконання зобов'язань. Строк дії кредитних договорів встановлений до повного виконання сторонами своїх обов'язків по договору.

Таким чином, враховуючи наведене, строк позовної давності по кредитних договорах не починав свого перебігу, отже, не може вважатися таким, який минув.

Судом першої, апеляційної інстанції встановлено, що позивачем як банківською установою здійснювалося кредитування фізичних осіб, при цьому враховуючи положення п.п. 4.3.23 п.4.3 ст.4 Закону оподаткування операцій не здійснювалось.

Пунктом 4.2 ст.4 вказаного Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначений вичерпний перелік доходів, які включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку. При цьому п.4.3 ст.4 Закону визначає види доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, п.п.4.3.23 п.4.3 ст.4 неоподатковуваним доходом визначає основну суму депозиту (вкладу). Внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку, основну суму кредиту, що отримується платником податку, а також суму виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 02.01.1992 року в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у папери цільової державної позики, емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулось.

Пунктом 1.6 Закону України №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто між банком та фізичними особами виникли відносини, які регулюються цивільне - правовими договорами.

Відповідно до п.п. 8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону №889-ІV якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

У зазначеному випадку позивач здійснив списання заборгованості за кредитними договорами, п.п.4.3.23 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» неоподатковуваним доходом визначає основну суму кредиту, що отримується платником. Тобто, за договорами кредиту податок з доходів фізичних осіб не стягується з коштів наданих в кредит.

Відповідно до п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Зі змісту вказаної норми вбачається, що утримання податку здійснюється за рахунок коштів платника податку.

Колегія суддів не може погодитись з висновком податкового органу про те , що ПАТ КБ"Приватбанк" є податковим агентом за угодами з ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. , оскільки з зазначеними особами були укладені кредитні договори, які не оподатковуються відповідно до п.п.4.3.23 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому посилання податкового органу у апеляційній скарзі на п.17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є помилковим, так як зазначена норма не застосовується до оскаржуваних правовідносин.

Колегія суддів зазначає що відповідно до п. 1.6 Закону України №889-ІУ передбачено, що загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, згідно п. 8.1.3. визначено , що окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. При списанні заборгованості ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. позивач не мав права виступати податковим агентом, оскільки це були кредитні договори.

Відповідно до пп.6 п.9 Положення, пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про прядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або, коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що покладання на банківську установу обовязку утримувати податок з доходів осіб під час списання заборгованості фізичних осіб за кредитними договорами, в тому числі за рахунок валових витрат та за рахунок прибутку , суперечить нормам Закону України № 889-1У

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального, процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду, не вбачається.

Ухвала в повному обсязі виготовлена 02 липня 2010 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року у адміністративній справі №2а-16064/09/0570 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.09.2009р. №0000381323/2/28515/10/22-013 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: Дяченко С.П.

Судді: Сіваченко І.В.

Нікулін О.А.