Ухвала суду № 10929585, 23.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2010 року справа №2а-24159/09/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Гаврищук Т.Г., Білак С.В.,

при секретарі Чеплигіні П.І.,

за участю: від позивача Гарбуз К.А., Шуйський О.В., відповідач не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року по справі № 2а-24159/09/1270 за позовом Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергозберігаючі технології” м. Луганськ про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ДПІ в Артемівському районі м. Луганська звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергозберігаючі технології” про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Позивач не погодився з постановою суду і подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову, так як вона ухвалена з порушенням норм процесуального права та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог викладених в апеляційній скарзі відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергозберігаючі технології” зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 17.09.2003 року за № 13821070008005574, код ЄДРПОУ - 32648898, взято на податковий облік ДПІ в Артемівському районі м. Луганська 23.09.2003 р. за № 3608.

Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська у період з 28.04.2009 року по 21.05.2009 року проведено виїзну планову перевірку ТОВ “Енергозберігаючі технології” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, результати якої викладено в акті перевірки № 270/23-00/32648898 від 26.05.2009.

Під час перевірки встановлено, що між ТОВ “Енергозберігаючі технології” та ПП “Будмаркет-РЕВ” укладено угоду за № 20/05-1 від 20.05.2008 року про постачання товару, згідно специфікації. Договір підписано керівниками ТОВ “Енергозберігаючі технології” Сенчуком С.І. та ПП “Будмаркет-РЕВ” ОСОБА_5

На виконання вказаного договору ПП “Будмаркет-РЕВ” реалізувало ТОВ “Енергозберігаючі технології” сандвіч панелі, комплектуючі, повітроохолоджувачі, іншу продукцію, та зроблено передплату за продукцію за період з 01.05.2003 року по 01.10.2008 року на загальну суму 3552344,86 грн., в т.ч. ПДВ - 592057,47 грн..

У вказаному акті перевірки зроблено висновок про безтоварність угоди виходячи з того, що керівник та засновник ПП “Будмаркет-РЕВ” не підписувала зазначений вище договір та інші фінансові документи.

В обґрунтування вказаної позиції позивачем надано докази про відкриття Луганським окружним адміністративним судом провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська до ПП “Будмаркет-РЕВ” про визнання недійсним запису про державну реєстрацію, припинення юридичної особи.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта, що судом не вірно застосовано в якості доказу постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.07.2009 року, якою у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська до ПП “Будмаркет-РЕВ” відмовлено повністю з тих підстав, що позивач не міг звертатися з позовом про визнання недійсним запису про державну реєстрацію з наступних підстав.

В мотивувальні частині рішення судом досліджено порядок та підстави реєстрації та внесення до Єдиного державного реєстру приватного підприємства та прийшов до висновку про їх законність. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009 року зазначена постанова залишена без змін.

Приватне підприємство “Будмаркет-РЕВ” зареєстроване Управлінням державної реєстрації та міського реєстру виконавчого комітету Луганської міської ради 05.04.2007 року за № 13821020000012908, код ЄДРПОУ - 35025212.

Станом на липень 2009 року ПП “Будмаркет-РЕВ” знаходилось у Єдиному державному реєстрі.

Також, необґрунтованим суд вважає висновок ДПІ в Артемівському районі м. Луганська про безтоварність угоди між ТОВ “Енергозберігаючі технології” та ПП “Будмаркет-Рев”.

Договором на поставку продукції виробничо-технічного призначення (товарів) № 25/03-01 від 20.05.2008 року, укладеним між ТОВ “Енергозберігаючі технології” та ПП “Будмаркет-Рев”, передбачено, що ПП “Будмаркет-РЕВ” здійснює поставку ТОВ “Енергозберігаючі технології” товарів в асортименті, кількості та у строки, визначені у рахунках-фактурах.

Так, позивачем надано до суду податкові та видаткові накладні, що свідчать про передачу Приватним підприємством “Будмаркет-РЕВ” та отримання Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергозберігаючі технології” продукції.

Судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції, що передбачені статтею 208 ГК України наслідки можуть бути застосовані лише до угоди, яка дійсно відбулася. Безтоварна угода (в даному випадку надання послуг на поставку продукції) не може породжувати прав та обов'язків між сторонами, а тому до такої угоди неможливо застосувати наслідки, передбачені ст. 208 ГК України. Угода між ТОВ “Енергозберігаючі технології” та ПП “Будмаркет-РЕВ” носила реальний характер.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо наявності зі сторони “Будмаркет-РЕВ” умислу на укладання угоди з ТОВ “Енергозберігаючі технології” з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а також щодо наявності такої мети з боку ТОВ “Енергозберігаючі технології”.

На обґрунтування позову ДПА послалась на статті 207, 208 Господарського кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається..

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже -нікчемним.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства застосовуються санкції, застосування яких передбачено у разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявність умислу у ТОВ “Енергозберігаючі технології” на укладання договору № 25/03-01 від 20.05.2008 року з метою, що суперечить інтересам держави.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, ухвалу суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року по справі № 2а-24159/09/1270 за позовом Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергозберігаючі технології” про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року по справі № 2а-13427/09 - залишити без змін.

Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошені її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 23 червня 2010 року, повний текст буде виготовлений 25 червня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий: Сухарьок М.Г.

Судді: Білак С.В.

Гаврищук Т.Г.