Постанова № 10929190, 25.11.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

24 листопада 2009 року Справа № 5020-5/369                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Прокопанич Г.К.,

суддів                                                                      Остапової К.А.,

                                                                                          Заплава Л.М.,

за участю представників сторін:

          представник позивача, Кудінов Віталій Миколайович, довіреність № 02/38-ю від 14.09.09, відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод";

представник відповідача, Молчанов Антон Олександрович, довіреність № б/н від 01.09.08, товариство з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство";

представник позивача, Крічун Марк Михайлович, довіреність № 02/26-ю від 19.05.09, відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод";

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 19 листопада 2008 року у справі №5020-5/369

за позовом           відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99001)

до           товариства з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" (вул. Героїв Севастополя, 13,Севастополь,99001)

про спонукання виконати рішення загальних зборів в частині перерахування дивідендів;

за зустрічним позовом про визнання недійсними п.п. 2.2, 2.3, 3.1 рішення загальних зборів                              ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 19 листопада 2008 року (суддя Євдокімов І.В.) у справі № 5020-5/369 в позові про зобов’язання виконати рішення загальних зборів товариства в частині перерахування дивідендів відмовлено. Зустрічний позов про визнання рішення загальних зборів товариства недійсним задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2008 року апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" на рішення господарського суду м. Севастополя від 19 листопада 2008 року залишена без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 17 лютого 2009 року увалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2008 року скасовано, справу передано до Севастопольського апеляційного господарського суду для прийняття апеляційної скарги до провадження та перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 квітня 2009 року провадження по справі зупинено до розгляду Верховним Судом України касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" на постанову Вищого господарського суду України від 17 лютого 2009 року.

Ухвалою Верховного Суду України від 14.05.2009 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 17.02.2009 року у справі №5020-5/369.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2009 року поновлено провадження у справі №5020-5/369, справа призначена до розгляду на 28 жовтня 2009 року у складі головуючого судді Прокопанич Г.К., суддів Антонової І.В., Плута В.М. (а.с. 34-36, том 2).

Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.10.2009 року суддю Плута В.М. було замінено на суддю Заплава Л.М.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.10.2009 року розгляд апеляційної скарги був відкладений на 17.11.2009 року.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 року суддів Антонову І.В., Заплава Л.М. було замінено на суддів Остапову К.А., Фенько Т.П.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 року розгляд апеляційної скарги був відкладений на 24.11.2009 року.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.11.2009 року суддю Фенько Т.П. було замінено на суддю Заплава Л.М.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

У серпні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство", просило зобов’язати відповідача поновити порушене право позивача як учасника товариства на отримання нарахованого прибутку (дивідендів), виконати рішення загальних зборів учасників товариства в частині забезпечення перерахування дивідендів позивача у відповідності з протоколом №1 від 21.07.2008 року, посилаючись, що рішення загальних зборів не було виконано у визначений термін у повному обсязі та були порушені права позивача як учасника товариства, передбачені статтею 88 Господарського кодексу України –право на отримання нарахованої частки прибутку (дивідендів).

Збільшивши позовні вимоги, відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" просило зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" виконати рішення загальних зборів учасників товариства в частині забезпечення перерахування дивідендів позивача у відповідності з протоколом №1 від 21.07.2008 року, стягнути з відповідача суму заборгованості по виплаті дивідендів у розмірі 1819482,84 грн., з урахування 3% річних (а.с. 42-43, том 1).

Заперечення відповідача проти позову висловлені шляхом звернення з зустрічними вимогами про визнання недійсними пунктів 2.2, 2.3, 3.1 рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" від 21.07.2008 року відповідно до протоколу №1 від 21.07.2008 року, додатку №4 до протоколу №1 від 21.07.20089 року, які мотивовані невідповідністю вищезгаданих рішень Закону України „Про господарські товариства” (а.с. 34-36, том1).

Доповнивши зустрічні вимоги, товариство з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" просило визнати недійсними пункти 1.2,1.3, 2.2, 2.3, 3.1 рішення загальних зборів учасників відповідача за первинним позовом, додаток до протоколу №2 від 21.07.2008 року , додаток до протоколу №4 від 21.07.2008 року.

Відповідач за зустрічним позовом , заперечуючи проти заявлених вимог, посилається на те, що статті 37, 41 Закону України „Про господарські товариства” регламентують лише відносини учасників акціонерних товариств, яким товариство з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" не є.

Оскаржене рішення мотивоване тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження права товариства на отримання зазначених дивідендів.

Одночасно суд першої інстанції задовольнив зустрічний позов, визнав його таким, що відповідає положенням статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 10 Закону України „Про господарські товариства” № 1576-XII від 19.09.1991 року учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;

д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

З матеріалів справи вбачається, що відкрите акціонерне товариство Севастопольський морський завод" є учасником (43% голосів) товариства з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство".

Згідно пункту 5.1 статуту товариства з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" вищим органом управління товариства є загальні збори учасників товариства.

Підпунктом 4 пункту 5.3 статуту передбачено, що затвердження річних результатів діяльності товариства, затвердження звітів і висновків Ревізійної комісії товариства, порядку розподілу прибутку, терміну і порядку виплати частки прибутку, визначення порядку покриття збитків відноситься до виняткової компетенції Зборів учасників.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 липня 2008 р. на загальних зборах учасників товариства були затверджені результати господарської діяльності товариства, ухвалено рішення про розподіл прибутку і виплату дивідендів учасникам товариства за 2007 р. і перший квартал 2008 р. (Протокол загальних зборів учасників товариства № 1 від 21.07.2008 року, зареєстрований в книзі протоколів загальних зборів товариства під № 24 від 21.07.2008 року).

Відповідно до додатку № 2 до протоколу № 1 від 21.07.2008 р., учасники товариства розподілили прибуток станом на 31.12.2007 р., була нарахована сума дивідендів відкритого акціонерного товариства „Севморзавод” в сумі 4614867,50 грн. Учасники затвердили строк виплати дивідендів - 22 липня 2008 р. (п. 1.3. протоколу).

Відповідно додатку № 4 до протоколу № 1 від 21.07.2008 р., учасники товариства розподілили прибуток станом на 31.03.2008 р., була нарахована сума дивідендів відкритого акціонерного товариства „Севморзавод” в сумі 312610,00 грн. Учасники затвердили термін виплати дивідендів - 28 липня 2008 р. (п. 2.3. протоколу).

В результаті обговорення учасниками товариства питання про виплату дивідендів, згідно п. З.2, п/п. 4 п. 5.3. статуту товариства , на загальних зборах учасники ухвалили рішення зобов'язати В.о. Генерального директора відповідача виконати обов'язок перерахувати розподілені дивіденди учасникам товариства в затверджені протоколом строки.

Неповне виконання відповідачем рішення вищезгаданих зборів у частині перерахування коштів спонукало позивача до звернення з судовим позовом.

Відмовляючи у первісному позові, суд першої інстанції послався на те, що діюче законодавство не передбачає нарахування та виплати дивідендів за підсумками кварталу чи півріччя.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає.

Однією з правових підстав для відмови у задоволенні первісного позову суд першої інстанції обрав статтю 37 Закону України „Про господарські товариства”, відповідно до якої статут акціонерного товариства, крім відомостей, вказаних у статті 4 цього Закону, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.

Проте, зазначена норма встановлює вимоги щодо змісту статуту акціонерного товариства, отже, за наявності норм, якими встановлені вимоги щодо змісту статуту товариства з обмеженою відповідальністю не має застосовуватись до спірних відносин.

У той же час загальні вимоги щодо змісту установчих документів господарських товариств передбачені:

-          п.1 ст. 88 Цивільного кодексу України, згідно якого у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим кодексом або іншим законом;

-          п. 2 ст. 82 Господарського кодексу України, згідно якого установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього кодексу;

-          ст. 4 Закону України „Про господарські товариства", частиною 2 якої передбачено, що установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Крім того, особливості змісту установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю встановлені:

- пунктом 1 ст. 143 Цивільного кодексу України, згідно якого установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному фонді;

-          пунктом 4 ст. 82 Господарського кодексу України, згідно якого статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у частині другій цієї статті, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників; -          статті 51 Закону України „Про господарські товариства", згідно якої установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді. Отже, вищевказані норми не встановлюють будь-яких обмежень щодо змісту установчих документів відповідача в частині періодичності виплати дивідендів учасникам товариства.

Також неправомірним є застосування судом до спірних відносин п.2.3 Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 25 грудня 2001 року № 386, згідно якого дивіденди сплачуються один раз на рік за підсумками календарного року. Не здійснюються нарахування та виплата дивідендів за підсумками кварталу чи півріччя. Згідно з п.1 вказаного Положення його дія поширюється на емітентів акцій та інвесторів, які володіють акціями цих товариств.

Як було зазначено вище, відповідач не належить до акціонерних товариств, отже, на нього не розповсюджуються встановлені Положенням обмеження щодо періодичності виплати дивідендів учасникам.

Крім того, правомірність прийнятого рішення загальних зборів учасників щодо виплати дивідендів за підсумками кварталу підтверджується п.п.7.8.1 п.7.8 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яким передбачена виплата дивідендів за підсумками звітного періоду. Як вбачається з пунктів 11.1 статті 11 вказаного Закону, звітними періодами щодо податку на прибуток є квартал, півріччя, 9 місяців, рік, отже, виплата дивідендів за підсумками кварталу не суперечить вимогам законодавства.

Вважаючи, що загальними зборами товариства з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" 21.07.2008 року були перевищені повноваження, передбачені статутом товариства, суд першої інстанції послався на статтю 15 Закону “Про господарські товариства”, згідно якої прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариств сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Проте, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, що зазначена норма не підтверджує правомірності вищевказаного висновку, оскільки відносить питання розподілення чистого прибутку господарських товариств до сфери регулювання установчими документами, якими для товариства з обмеженою відповідальністю є статут (пункт 1 статті 143 Цивільного кодексу України , п.1 ст. 80 Господарського кодексу України). Отже, відсутність у статуті відповідача жодної заборони періодичності виплати дивідендів спростовує вищенаведений висновок суду.

Мотивуючі рішення, суд першої інстанції послався на п.п. 4 п. 5.3. статуту товариства з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство", згідно яким затвердження річних результатів діяльності товариства, затвердження звітів і висновків Ревізійної комісії товариства, порядку розподілу прибутку, терміну і порядку виплати частки прибутку (дивідендів) нібито відноситься до виключної компетенції товариства.

Однак, вищевказаний висновок суперечить змісту наведеної норми, згідно якої вищеперелічені питання відносяться до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Таким чином, висновок суду щодо перевищення загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" при прийнятті оскаржуваного рішення повноважень, встановлених законом та статутом, не заснований на нормах матеріального права та суперечить наступним нормам законодавства та статуту відповідача:

-          пункту 1 ст. 98 Цивільного кодексу України , згідно якого загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу;

-          пункту 4 ст.145 Цивільного кодексу України, яким затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства віднесено саме до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю;

-          частині 1 ст. 59, пункту “д” статті 41 Закону України “Про господарські товариства”, згідно яких до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів);

На думку суду першої інстанції, оскаржуване рішення загальних зборів учасників щодо розподілу та сплати прибутку, зазначеного у рядку 350 (нерозподілений прибуток) Балансу відповідача на 31 грудня 2007 року (форма № 1), прийнято з порушенням правил ведення бухгалтерського обліку в Україні, згідно яких нібито підлягає розподілу та сплаті прибуток, зазначений у рядках 190, 220 Звіту про фінансові результати за 2007 рік (форма № 2).

Як вбачається зі змісту судового рішення, вищевказаний висновок суду ґрунтується на порівняльно –правовому аналізі норм матеріального права, зокрема:

- статті 11 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, яку нібито порушили учасники відповідача, ухвалюючи спірне рішення;

Проте, вищенаведена норма встановлює загальні вимоги до фінансової звітності, її види й форми та взагалі не регулює спірні відносини.

- пункті 5, 42 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, пункти 5, 32 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87;

Однак, зазначені норми також мають загальний характер (встановлюють мету складання звітів, порядок заповнення окремих статей) та не можуть бути підставою для вищевказаного висновку суду;

- пункт 1.9 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якому, на думку суду, суперечать п.п. 1.2., 1.3. оскаржуваного рішення загальних зборів учасників. Але, судом не надано будь-яких пояснень, в чому саме полягає це протиріччя, що, враховуючи зміст зазначеної норми Закону, яка містить лише визначення терміну “дивіденди”, дозволяє стверджувати про необґрунтованість та безпідставність твердження суду.

Таким чином, висновок суду про порушення оскаржуваним рішенням загальних зборів учасників правил бухгалтерського обліку не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

З врахуванням вищенаведеного висновок суду першої інстанції про відсутність у товариства права на нарахування та виплату дивідендів за підсумками кварталу чи півріччя законодавчого не обґрунтований.

Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" як юридична особа, яка вважає своє право порушеним, звернулась з позовом до неналежного відповідача, оскільки учасник товариства не може відповідати за дії вищого органу управління товариством.

Фактично позивач за зустрічним позовом є виконавчим органом, у якого виник спір з одним з органів управління та контролю товариства, передбачених пунктом 4 Статуту (а.с. 20, том 1).

Відповідно до частини 2 пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” № 13 від 24.10.2008 року відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його учасники (акціонери).

За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та задоволення зустрічних вимог прийняте з порушенням норм матеріального права, що, згідно пункту 4 частини 1 статті 104 та пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового акту та прийняття нового рішення.

Згідно з частиною 1 пункту 35 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням (статті 10, 41, 59 Закону про господарські товариства, стаття 158 ЦК).

Розрахунок суми позову обґрунтовано позивачем та не спростовано відповідачем, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З підстав, наведених вище, судова колегія відхиляє доводи позивача за зустрічним позовом як такі, що суперечать обставинам справи та вище переліченим нормам матеріального і процесуального права.

          Керуючись статтями 101, 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

          Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 19 листопада 2008 року у справі №5020-5/369 скасувати.

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" до товариства з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" про спонукання виконати рішення загальних зборів в частині нарахування дивідендів задовольнити.

Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" виконати рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" в частині перерахування дивідендів відкритому акціонерному товариству "Севастопольський морський завод" відповідно до протоколу №1 від 21.07.2008 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" (вул. Героїв Севастополя, 13,Севастополь,99001) (ОКПО 30394016, р/р 26003300114724 в КФ ВАБ м. Сімферополь, МФО 308047) на користь відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99001) (ОКПО 14312370, р/р 26006300000163 в СФ АКБ „Форум”, МФО 384931) 1819482,84 грн. з врахуванням 3 % річних.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" (вул. Героїв Севастополя, 13,Севастополь,99001) (ОКПО 30394016, р/р 26003300114724 в КФ ВАБ м. Сімферополь, МФО 308047) на користь відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99001) (ОКПО 14312370, р/р 26006300000163 в СФ АКБ „Форум”, МФО 384931) 27292,24 грн. державного мита.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Спільне російсько-українське підприємство "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарєвське Адміралтейство" (вул. Героїв Севастополя, 13,Севастополь,99001) (ОКПО 30394016, р/р 26003300114724 в КФ ВАБ м. Сімферополь, МФО 308047) на користь відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99001) (ОКПО 14312370, р/р 26006300000163 в СФ АКБ „Форум”, МФО 384931) 118,00 грн. витрат на інформаційне –технічне забезпечення розгляду справи.

Доручити господарського суду міста Севастополя надати накази.

Головуючий суддя                                                  Г.К. Прокопанич

Судді                                                                                К.А. Остапова

                                                                                Л.М. Заплава