Постанова № 10928816, 11.11.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

10 листопада 2009 року Справа № 2-15/9596-2008                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Черткової І.В.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Лора" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 21.05.2009 у справі №2-15/9596-2008

за позовом Гвардійського виробничого управління житлово-комунального господарства (вул. Леніна, 1, смт. Гвардійське, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97513)

до приватного підприємства "Лора" (вул. Рикова, 7-2, смт. Гвардійське, Сімферопольський р-н, 97513)

за участю третьої особи: Гвардійської селищної ради (вул. К. Маркса, 63, смт. Гвардійське, Сімферопольський р-н, 97513)

про стягнення 7 988,88 грн,

          ВСТАНОВИВ:

Гвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з приватного підприємства "Лора" 6770, 88 грн заборгованості за договором від 03.01.2007 та 1015, 63 грн процентів у розмірі 15% від суми боргу, нарахованих на підставі пункту 6.1.1 вказаного договору.

Під час розгляду справи позивачем неодноразово збільшувались позовні вимоги (т. 1, а. с. 38, 66, 83). Відповідно до останньої заяви, поданої в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач просив стягнути з приватного підприємства "Лора" 14495, 29 грн заборгованості, 2174, 30 грн пені, нарахованої на підставі пункту 6.1.1 вказаного договору.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2009 у справі №2-15/9596-2008 позов задоволено.

Стягнуто з приватного підприємства "Лора" на користь Гвардійського виробничого управління житлово-комунального господарства 14 495, 29 грн заборгованості, 2 174, 30 грн пені. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що строк дії договору про надання послуг згідно з його пунктом 8.1 продовжений до 31.12.2009, а тому відповідач зобов’язаний оплачувати надані йому послуги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, прийняти нове, яким у позові відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги, оскільки позивач, у зв’язку з передачею полігону твердих побутових відходів у концесію, незаконно надавав послуги з приймання та поховання твердих і рідких побутових відходів.

Крім того, заявник апеляційної скарги вказує, що факт надання таких послуг саме йому спростовується тими обставинами, що акти здачі-приймання виконаних робіт ним не підписані, а докази направлення їх на його адресу відсутні в матеріалах справи.

У судовому засіданні –28.07.2009 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні –03.11.2009 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду –без змін.

Представник третьої особи у судові засідання апеляційної інстанції не з’явився. Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України третя особа належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, проте не реалізувала своє процесуальне право на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність її представника.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

03.01.2007 між Гвардійським виробничим управлінням житлово-комунального господарства та приватним підприємством "Лора" укладений договір про надання послуг із приймання та поховання твердих і рідких побутових відходів, який на підставі його пункту 8.1 є чинним на сьогоднішній день (т. 1, а. с. 11).

Згідно з пунктами 1.1, 4.2 вказаного договору позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги із приймання та поховання твердих (рідких) побутових відходів, накопичених у останнього, на території складування ТПВ на умовах цього договору, а відповідач –своєчасно, у встановлені пунктом 3.1 договору терміни, сплачувати надані послуги.

Надання позивачем послуг з приймання та поховання твердих (рідких) побутових відходів до березня 2009 року підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (т. 1, а. с. 86 –98, т. 2, а. с. 43 –49), листами про направлення документів для оплати та проведення розрахунків (т. 1, а. с. 100 –106).

Часткова оплата наданих послуг підтверджується платіжними дорученнями № 242 від 24.05.2007 на суму 122, 10 грн (за рахунком № 147 від 23.05.2007), № 127 від 16.03.2007 на суму 583, 52 грн (за рахунком № 11 від 17.01.2007), № 244 від 25.05.2007 на суму 1538, 32 грн (за рахунками №№ 110-106 від 24.05.2007), № 154 від 18.03.2008 на суму 4553, 72 грн (заборгованість згідно з актом звірки від 17.03.2008) (т. 1, а. с. 72 - 75).

Разом з тим на підставі рішення 11 сесії 5-ого скликання Гвардійської селищної ради від 26.10.2007 "Про затвердження переможця концесійного конкурсу та передачі в концесію об’єкту комунальної власності" (т. 1, а. с. 56) 07.02.2008 між Гвардійською селищною радою та приватним підприємством "Лора" укладено концесійний договір № 2, об’єктом якого згідно з пунктом 1.2 договору є незавершене будівництво полігону твердих побутових відходів, на період з 07.02.2008 по 07.02.2018 (т. 1, а. с. 51).

Пунктом 5.1 вказаного концесійного договору передбачено, що передача об’єкту в концесію здійснюється не пізніше 30 календарних днів після укладення договору та оформлюється актом приймання-передачі.

Проте, полігон твердих побутових відходів приватному підприємству "Лора" не був переданий, акт приймання-передачі не оформлявся, що підтверджується рішенням Гвардійської селищної ради від 16.04.2008 (т. 1, а. с. 54), листом приватного підприємства "Лора" від 10.05.2008 (т. 1, а. с. 118), розпорядженням гвардійського селищного голови від 03.06.2008, актом від 05.06.2008 (т. 1, а. с. 119, 120), листом виконавчого комітету Гвардійської селищної ради (т. 1, а. с. 121).

18.07.2008 17-ою сесією 5-го скликання Гвардійської селищної ради прийнято рішення "Про скасування рішення 11-ої сесії 5-го скликання", згідно з яким вирішено розторгнути концесійний договір, укладений з приватним підприємством "Лора", в односторонньому порядку, скасовано рішення 11 сесії 5-ого скликання Гвардійської селищної ради від 26.10.2007 "Про затвердження переможця концесійного конкурсу та передачі в концесію об’єкту комунальної власності", об’єкт концесії передано з балансу Гвардійської селищної ради на баланс Гвардійського виробничого управління житлово-комунального господарства (т. 1, а. с. 63).

Передача полігону твердих побутових відходів на баланс відповідача підтверджується актом прийняття-передачі основних засобів (т. 1, а. с. 37).

Стверджуючи, що відповідачем не сплачено 14 495, 29 грн вартості наданих послуг за договором від 03.01.2007, позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення та стягнення 2 174, 30 грн пені, нарахованої за несвоєчасну сплату цих послуг.

Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні відносини виникли у зв’язку з виконанням договору про надання послуг та врегульовані главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Надання позивачем послуг з приймання та поховання твердих і рідких побутових відходів у період до березня 2009 року підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (т. 1, а. с. 86 –98, т. 2, а. с. 43 - 49), листами позивача про направлення, зокрема, таких актів та інших документів для проведення оплати (а. с. 100- 103, 106).

У підпункті 4.2.1 договору про надання послуг від 03.01.2007 (т. 1, а. с. 11) приватне підприємство "Лора" зобов’язалося своєчасно, у встановлений пунктом 3.1 договору термін, сплачувати надані послуги. Пункт 3.1 договору передбачає, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги з приймання та поховання побутових відходів вноситься не пізніше 10-го числа наступного за розрахунковим місяця.

Згідно з статтями 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з актами приймання-передачі (т. 1, а. с. 86 - 98, т. 2, а. с. ), актами звірки розрахунків (т. 1, а. с. 99, т. 2, а. с. 42) позивачем у період з листопада 2006 року по березень 2009 року надано послуг на загальну суму 21292, 95 грн. Матеріалами справи підтверджується оплата лише на суму 6797, 66 грн (т. 1, а. с. 72 - 75). Факт оплати послуг у сумі 14495, 29 грн відповідачем не підтверджено.

З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення 14495, 29 грн заборгованості за надані послуги.

Посилання відповідача на те, що стягнення з нього цієї суми є безпідставним, оскільки 07.02.2008 між ним та Гвардійською селищною радою укладено концесійний договір № 2 щодо полігону побутових відходів, судова колегія не приймає до уваги, оскільки об’єкт концесії - полігон побутових відходів не був переданий відповідачу, а знаходився в користуванні у Гвардійського виробничого управління житлово-комунального господарства. Дані обставини підтверджуються тим, що Гвардійською селищною радою та приватним підприємством "Лора", не був підписаний акта приймання-передачі, оформлений на виконання пункту 5.1 договору № 2 від 07.02.2008, а також вказаними вище матеріалами справи (т. 1, а. с. 54, 118 - 121). Більш того, сам факт передання об’єкту в концесію не припиняє чинність договору про надання послуг із приймання та поховання твердих і рідких побутових відходів та не спростовує того факту, що позивачем надавалися послуги з приймання та поховання твердих і рідких побутових відходів відповідачу.

Інших доказів на спростування факту здійснення позивачем послуг з приймання та поховання твердих і рідких побутових відходів заявник апеляційної скарги суду не надав. Крім того, судова колегія не може погодитися з вказаними доводами відповідача, оскільки договір про надання послуг із приймання та поховання твердих і рідких побутових відходів (т. 1, а. с. 11) є чинним, відповідач не вимагав його розірвання у зв’язку з відмовою позивача від виконання своїх обов’язків в односторонньому порядку, а тому такий договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що акти здачі-приймання виконаних робіт не підписані ним, а тому не є належними доказами, судова колегія не приймає до уваги, оскільки умовами договору не ставиться в залежність здійснення оплати після підписання або на підставі таких актів або взагалі не містить умови їх підписання. Крім того, слід зазначити, що акти за період з січня 2007 по листопад 2007 (т. 2, а. с. 42 –49) також не підписані відповідачем, але оплата їх підтверджується матеріалами справи (т. 1, а. с. 72 –75).

Твердження відповідача, що відсутність доказів направлення актів здачі-приймання виконаних робіт на його адресу є підставою для звільнення його від оплати цих послуг, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки умовами договору такого обов’язку позивача не встановлено. Крім того, матеріалами справи підтверджується направлення приватному підприємству "Лора" актів від 31.03.2009, від 30.09.2008, від 03.11.2008, від 30.11.2008, від 31.07.2008 (т. 1, а. с.100 –103, 106), але останнім надані за цими актами послуги не оплачені.

Відповідно до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Різновидом неустойки є пеня, яка згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У підпункті 6.1.1 договору про надання послуг із приймання та поховання твердих і рідких побутових відходів від 03.01.2007 сторони передбачили, що відповідач несе відповідальність за прострочення терміну платежів за надані послуги шляхом сплати неустойки (пені) із розрахунку 0, 5% несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше ніж 15 відсотків загальної суми боргу, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Проте, стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Із уточнюючого розрахунку пені (т. 2, а. с. 42) вбачається, що позивач нараховує пеню за період з травня 2008 року по квітень 2009 року. У вказаний період згідно з постановою Національного банку України від 21.04.2008 № 107, листом Національного банку України від 16.02.2009 № 14-011/778-2395 розмір облікової ставки Національного банку України становив 12% або 0,07 % в день. Отже, підпункт 6.1.1 договору від 03.01.2007 суперечить статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", і при розрахунку пені слід використовувати облікову ставку Національного банку України в розмірі 12%.

У заяві, поданої в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач просив стягнути з приватного підприємства "Лора" 2174, 30 грн пені, що становить 15 % від загальної суми боргу –14495, 29 грн. Проте, для стягнення з відповідача пені в розмірі не більше ніж 15 % від загальної суми боргу необхідно встановити, що розмір пені, обчисленої у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, перевищує цю суму. Суд першої інстанції даної обставини не перевірив.

Згідно з уточнюючим розрахунком пені, наданим суду апеляційної інстанції, позивач здійснив розрахунок пені за прострочення оплати наданих послуг за квітень 2008 року –вересень 2008 року, листопад 2008 року з урахуванням розміру облікової ставки Національного банку України та із зазначенням періоду нарахування (т. 2, а. с. ). Проте, при цьому позивач не врахував положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на це є правомірним нарахування пені за прострочення оплати послуг за квітень 2008 року в сумі 1280, 94 грн за період з 11.05.2008 (день прострочення оплати згідно з пунктом 3.1 договору від 03.01.2007) по 11.11.2008 (кінцевий день шестимісячного терміну нарахування штрафних санкцій), за травень 2008 року в сумі 1003, 36 грн за період з 11.06.2008 по 11.12.2008, за червень 2008 року у сумі 1034, 52 грн за період з 11.07.2008 по 11.01.2009, за липень 2008 року в сумі 923, 52 грн за період з 11.08.2008 по 11.02.2009, за серпень 2008 року в сумі 739, 26 грн за період з 11.09.2008 по 11.03.2009, за вересень 2008 року в сумі 1196, 66 грн за період з 11.10.2008 по 07.04.2009 (кінцевий день періоду, за який просить стягнути пеню позивач), за листопад 2008 року в загальній сумі 2425, 32 грн за період з 11.12.2008 по 07.04.2009.

З урахуванням зазначеного розмір пені за прострочення оплати наданих послуг за квітень 2008 року становить 155, 39 грн (1280, 94 грн х 24 х 185 днів: 366), за травень 2008 року –121, 06 грн (1003, 36 грн х 24 х 184 днів: 366), за червень 125, 52 грн (1034, 52 грн х 24 х 174: 366) + (1034, 52 грн х 24 х 11: 365), за липень 2008 року –112, 10 грн (923, 52 х 24 х 143: 366) + (923, 52 х 24 х 42: 365), за серпень 2008 року –88, 32 грн (739, 26 грн х 24 х 112: 366) + (739, 26 грн х 24 х 70: 365), вересень 2008 року –140, 66 грн (1196, 66 грн х 24 х 82: 366) + (1196, 66 грн х 24 х 97: 365), за листопад 2008 року (2425, 32 грн х 24 х 21: 366) + (2425, 32 грн х 24 х 97: 365). Загальний розмір пені за період з квітня 2008 року –вересня 2008 року, листопад 2008 року становить 931, 14 грн.

Отже, правомірним є нарахування пені за період, вказаний позивачем в уточнюючому розрахунку, в сумі 931, 14 грн. Дана сума не перевищує 15 % від загальної суми заборгованості –2174, 30 грн, а тому підлягає стягненню з приватного підприємства "Лора" саме вона. Суд першої інстанції не врахував дані обставини, що призвело до необґрунтованого стягнення з відповідача 1243, 16 грн, та прийняття неправомірного рішення в цій частині.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо неправомірного нарахування пені з тієї підстави, що позивачем не виставлялися рахунки на оплату послуг, є неправомірними, оскільки умови договору не встановлюють обов’язку останнього направляти такі рахунки приватному підприємству "Лора", а строком оплати згідно з пунктом 3.1 договору є термін до 10-го числа кожного місяця наступного за розрахунковим. Отже, направлення рахунків не впливає на визначення терміну прострочення.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що висновки суду першої інстанції в частині стягнення 1243, 16 грн пені не відповідають обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального права, а тому рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, апеляційна скарга –частковому задоволенню.

          Керуючись статею 101, пунктом 4 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд          

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу приватного підприємства "Лора" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2009 у справі №2-15/9596-2008 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: "1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства "Лора" (97513, Сімферопольський р-н, смт. Гвардійське, вул. Рикова, 7-2, ідентифікаційний код 20745893, р/р 26005000130501 в АКБ ЧБРР, МФО 384577) на користь Гвардійського виробничого управління житлово-комунального господарства (97513, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 03348229, р/р 26005440110980 в КРФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 324010) 14 495, 29 грн заборгованості, 931, 14 грн пені, а також 154, 26 грн державного мита та 109, 74 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У решті позову відмовлено."

3.Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  І.В. Черткова

Судді                                                                                К.В. Волков

                                                                                Ю.М. Гоголь