Постанова № 10928817, 11.11.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

09 листопада 2009 року С права № 5020-12/197

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Сотула В.В.,

Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Ігнатенко Валерії В'ячеславівни, довіреність № б/н від 01.09.09;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 14 вересня 2009 року у справі №5020-12/197

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, місто Севастополь,99011)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 3903,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14 вересня 2009 року (суддя І.А.Харченко) у справі № 5020-12/197 у задоволенні позову Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що протокол узгодження змін до договору оренди № 246-06 від 01.08.2006, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 є нікчемним правочином в силу статті 793 Цивільного кодексу України, оскільки при укладанні протоколу сторони не виконали вимог закону про нотаріальне посвідчення. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що договір оренди діяв лише до 11.06.2007 і він не може являтися підставою для стягнення заборгованості за оренду в період з 01.11.2008 по 30.06.2009.

Не погодившись з постановленим судовим актом, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції від 14 вересня 2009 року скасувати, постановити нове, яким заявлений ним позов задовольнити у повному обсязі заявлених вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, при неповному дослідженні всіх обставин справи.

Позивач з посиланням на статті 203, 209, 215, 793 Цивільного кодексу України вважає, що при укладенні договору сторонами була дотримана необхідна форма договорів даного типу без порушень чинного на той момент законодавства України.

Відповідач у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких додаткових доказів суду не представив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності незявившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України , перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фонду комунального майна Севастопольської міської ради підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2006 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Орендар) укладений договір № 246-06 оренди нерухомого майна - вбудованих нежитлових приміщень, загальною площею 80,3 м2, розташованих в підвалі житлової дев'ятиповерхової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 для розміщення майстерні по ремонту взуття (том 1, а. с. 7 - 8).

Відповідно до пункту 7.1. Договору строк його дії встановлений до 11.06.2007, але відповідно до протоколу від 22.06.2007 узгодження змін до договору оренди № 246-06 від 01.08.2006, підписаного сторонами без заперечень, цей Договір діє з моменту підписання договору до 10.06.2012 (том 1, а. с. 13).

Факт передання приміщень підтверджується актом приймання-передачі вказаного майна від 01.08.2006 (том 1, а. с. 9).

Відповідно до пунктом 3.2 цього Договору та протоколу узгодження змін до договору оренди від 22.06.2007 розмір орендної плати становить 241,40 грн. за місяць оренди із застосуванням індексів інфляції станом на січень 2007 року і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця з 01.01.2007.

Пунктом 3 статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Позивачем заявлені вимоги по орендній платі за період з 01.11.2008 по 30.06.2009 в сумі 1979,55 грн.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідач доказів погашення існуючої заборгованості по оренді майна не представив.

Суд першої інстанції виходив з того, що зміна строку дії договору є нікчемним правочином. Цю думку місцевий суд обґрунтував положеннями статті 793 Цивільного кодексу України. Однак, колегія суддів вважає такий висновок помилковим виходячи з наступного.

Згідно з частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленої законом.

У відповідності до частини 1 статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

На момент укладення договору № 246-06 на 01.08.2006 був чинним Цивільний кодекс України від 16.01.2003. Станом на цю дату стаття 793 Цивільного кодексу України визначала, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вже зазначалось, згідно з пунктом 7.1 договору оренди № 246-06 від 01.08.2006 строк його дії встановлений до 11.06.2007, тобто договір діяв менш року, а саме 11 місяців та 11 днів.

Таким чином, на момент укладення договору сторони дотримали встановлену форму правочину - вимоги чинного на той момент законодавства. Зміна умов договору оренди, зокрема його строку, не тягне зміни форми договору, оскільки форма договору повинна бути дотримана сторонами в момент укладення угоди. Отже, договір оренди з урахуванням змін до нього, не може вважатися нікчемою угодою.

Місцевим господарським судом застосовано редакцію статті 793 Цивільного процесуального кодексу України про нотаріальне посвідчення, яка діяла вже після укладення договору оренди № 246-06, що є порушенням вимог статті 5 Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд доходить до висновку про те, що в період з 01.11.2008 по 30.06.2009 договір оренди діяв, а тому він є належною підставою позовних вимог, у звязку з чим позов в частині вимог про стягнення основної заборгованості підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 3.5 договору оренди, орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої виходячи із подвійної облікової ставки НБУ.

Крім того, пунктом 6.1. договору оренди встановлено, що за невиконання або неналежне виконання обовязків по договору оренди сторони несуть відповідальність, у вигляді штрафу в пятикратному розмірі.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України та статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Перевіривши розрахунок суми неустойки колегія суддів вважає його правильним, у звязку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти річних розраховані позивачем також правильно та у відповідності з чинним законодавством, у звязку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду господарського суду м. Севастополя прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Севастополя від 14.09.2009 у справі № 5020-12/197 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити.

5. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011) 1979,55 грн. заборгованості за орендну плату, 60,40 грн. пені, 15,11 грн. 3 % річних та 1848,60 грн. штрафу, з яких 3783,01 грн. перерахувати на р/р 33213870700001 в УГК в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400; 120,65 грн. перерахувати на р/р 31516933700001 в УГК в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637.

6. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011) 153,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

7. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддяВ.М. Плут

СуддіВ.В.Сотула

Ю.М. Гоголь