Постанова № 10927917, 07.10.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

14 жовтня 2009 року Справа № 5020-5/131           Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не'зявився;

відповідача: Малого Олексія Сергійовича, довіреність № б/н від 10.10.09;

відповідача: Хлобистової Інни Валентинівни, довіреність № б/н від 08.01.09;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Цеоліт" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 03.09.2009 у справі №5020-5/131

за позовом Міністерства оборони Російської Федерації (вул. Знаменка, 19, м. Москва, 119160); (представнику: Козаченко В. В., 99050, м. Севастополь, вул. Луначарського, 35)

до приватного підприємства "Цеоліт" (вул. Я. Гамарніка, 12-2, м. Севастополь, 99003); (99002, м. Севастополь, Мекензієві гори, РТП)

про стягнення заборгованості в розмірі 40392,00 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 03.09.2009 у справі № 5020-5/131 позов задоволено.

Стягнуто з приватного підприємства „Цеоліт" на користь Міністерства оборони Російської Федерації 40392,00 грн. - неустойки, витрати по сплаті державного мита в сумі 403,92 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Судове рішення прийнято на підставі статей 525, 526, 629, 655, 713 Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 231 Господарського кодексу України та умовах договору контракту, яким передбачена сплата неустойки у випадку порушення зобов’язання.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідач посилається на неправомірне залишення судом поза увагою положень Інструкції про приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за кількість та якістю.

На думку приватного підприємства "Цеоліт" військовою частиною були порушені норми вказаної інструкції, тому що відібрання зразків зроблено одноособово і зразок проби постачальнику не переданий. Також заявник апеляційної скарги звертає увагу на порушення Міністерством оборони Російської Федерації порядку виклику представника виготовлювача для складання двостороннього акту. Оскільки перевірка якості продукції не була зроблена належним чином, позивач не мав правових підстав для розірвання контракту.

Крім того, відповідач посилається на те, що він не мав можливості в коротший строк поставити інше пшоно нового врожаю, оскільки воно ще не перероблялось та такий товар відсутній на ринці України.

Позивач у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких додаткових доказів суду не представив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства "Цеоліт" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 11.12.2007 між позивачем та відповідачем укладений державний контракт № 102 на виконання державного оборонного замовлення по поставкам продовольства Міністерству Оборони РФ.

Відповідно до пункту 1.1 контракту, відповідач зобов’язався поставити та передати у власність позивача дріжджі пресовані по ТУУ 15.8-00383320-001-2002, чай чорний байховий листовий (ДСТ 1938-90), печиво цукрове ДСТУ 3781-98, пшоно шліфоване ДСТ 572-60, карамель льодяникова ДСТУ 3893-99, за цінами, у кількості, та у строки, передбачені у специфікації (додаток № 1), який є невід'ємною частиною даного контракту. Продукція повинна мати не менш 2/3 гарантованого строку зберігання на дату її поставки, та бути виготовлена на території Росії або України, якщо інше не визначено у специфікації.

При отриманні 18 та 29 липня 2008 року позивачем пшона у кількості 16000,0 кг за ціною 5,049 грн. за кг. на суму 80784,00 гри., здійснені лабораторні випробування військовою частиною 87245.

За результатами випробувань складені протоколи № 755 від 23.07.2008 та № 822 від 31.07.2008, згідно з якими показники властивості пшона не відповідають вимогам ДСТ 5723-60 по якості ядра (том 1, а. с. 21 - 26).

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 713 Цивільного кодексу України, до договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 5.1 контракту, у випадку невиконання контракту по поставці продукції, або достроковому розірванні контракту відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 50 % від вартості недопоставленої продукції.

Під час апеляційного провадження відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі у зв’язку з тим, що в господарському суді буде вирішуватися спір про визнання недійсним цього пункту договору. Однак, судовою колегією ця заява залишається без задоволення, оскільки приватним підприємством "Цеоліт" не надані докази прийняття певної позовної заяви до розгляду місцевим господарським судом, тобто не надано ухвали про порушення провадження у справі.

Судом встановлено, що позивач відповідно до п. 5.1 контракту, на підставі того, що продукція станом на 08.08.2008 не поставлена, листом № 826 від 08.08.2008 повідомив відповідача про розірвання контракту в частині поставки 16,0 тон пшона (том 1, а. с. 28).

26.08.2008          позивач направив на адресу відповідача претензію № 38. про сплату неустойки та збитків, але відповіді від відповідача не отримав (том 1, а. с. 27).

Відповідно до п. 5.5 контракту № 102 від 05.07.2008, у випадку невиконання відповідачем зобов'язань за контрактом позивач має право у односторонньому порядку розірвати його у повному об'ємі або частково (в частині поставці конкретного найменування продукції), письмово про це повідомив. У випадку розірвання даного контракту через невиконання відповідачем зобов'язань позивач має право стягнути з відповідача суму понесеного збитку, яка визначається як різниця між вартість аналогічною партією продукції, яка закупається за новим контрактом та вартістю недопоставленої продукції за розірваним контрактом в повному обсязі або частково контракту.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про підприємництво” підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Тому неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором (неспроможність відповідача поставити інший товар –нове пшоно) не може бути підставою для звільнення від відповідальності.

При цьому, здійснені лабораторні випробування військовою частиною 87245, за результатами яких складені протоколи № 755 від 23.07.2008 та № 822 від 31.07.2008 і згідно з якими показники властивості пшона не відповідають вимогам ДСТ 5723-60 по якості ядра, колегією суддів вважаються належними доказами, якими підтверджений певний факт, оскільки такі дослідження виконані фахівцями у відповідній галузі і судом під сумнів не ставляться. Тобто, певні порушення Інструкції, на які звертає увагу заявник апеляційної скарги, не вплинули на якість пшона та на можливість замінити продукції відповідачем у належний строк.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойка за договором складає 40392,00 грн.

Враховуючі викладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в частині стягнення неустойки.

Обставини справи також вказують на те, що комісія при розгляді котирувальних замовлень на поставку продовольства прийняла рішення про укладення контракту на поставку 16000,0 кг пшона за ціною 5,19 грн. на суму 83040,00 грн. з ПП „Картавих В.І", з яким був укладений контракт № 134 від 14.08.2008 (том 1, а. с. 18 - 20).

Таким чином збитки склали 2256,00 грн., яки погашені за рахунок наявної кредиторської заборгованості за фактично поставлену продукцію (п. 5.1 контракту № 102 від 05.07.2008).

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Аналогічні по суті норми містить стаття 224 Господарського кодексу України.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Згідно пункту 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 25 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, в частині стягнення збитків в розмірі 2256,00 грн. судове рішення також є правомірним.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Цеоліт" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 03.09.2009 у справі №5020-5/131 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                Ю.В. Борисова

                                                                                В.І. Гонтар