Постанова № 10927875, 06.10.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

01 жовтня 2009 року Справа № 2-5/1879-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Маслової З.Д.,

суддів                                                                      Антонової І.В.,

                                                                                          Остапової К.А.,

за участю представників сторін:

позивача: 1. 10.09.2009, 24.09.2009, 01.10.2009 - Кучман П.І., дов. № 238 від 16 січня 2009 року (Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, ідентифікаційний код 33223992);

відповідача: 1. 10.09.2009–не з’явився; 2. 24.09.2009 та 01.10.2009 - Маслива Л.В., дов. № 02-17/147 від 20 березня 2009 року (Кореїзська селищна рада);

третьої особи: 1. 10.09.2009 –не з’явився; 2. 24.09.2009 - Журавель О.І., дов. № 31124-2/10-16 від 12 листопада 2008 року; 3. 01 жовтня 2009 року - не з’явився (Ялтинське міське управління земельних ресурсів);

розглянувши апеляційну скаргу Кореїзської селищної ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 15 червня 2009 року у справі №2-5/1879-2009

за позовом Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, ідентифікаційний код 33223992 (вул. Масандрівський парк, 40, місто Ялта, АР Крим, 98600)

до Кореїзської селищної ради (вул. Севастопольське шосе, 27, с.м.т. Кореїз, місто Ялта, АР Крим, 98670)

третя особа: Ялтинське міське управління земельних ресурсів (вул. Руданського, 7, місто Ялта, АР Крим, 98600)

про визнання недійсними пунктів рішення

ВСТАНОВИВ:

          02 квітня 2009 року Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кореїзської селищної ради про визнання незаконними пунктів 1 та 3 рішення № 940 від 24 червня 2008 року 40-ої сесії 5-го скликання, так як пункти 1 та 3 рішення суперечать нормам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню. Позивач посилається на слідуючи обставини. (а.с. 2-4).

          Рішенням № 425 від 28 січня 2003 року радою надано дозвіл на виконання технічного звіту з установлення в натурі меж земельної ділянки парку розташованого на площі 23 га та встановлено перелік суміжників. Рішенням № 2893 від 03 лютого 2006 року доповнено рішення № 2845 від 23 грудня 2005 року дозволом адміністрації парків на складання проекту відводу земельної ділянки орієнтовною площею 13 га для обслуговування Місхорського парку, що позивач виконав вказані роботи, а рада безпідставно скасувала вказані рішення.

          Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2009 року позовні вимоги задоволено, скасовано рішення № 940 від 24 червня 2008 року (а. с. 34-36).

          Рішення суду мотивовано тим, що Кореїзська селищна рада скасувала власні рішення без наявності на це підстав та після виникнення у позивача правовідносин, пов’язаних з їх виконанням, а тому позовні вимоги на думку суду першої інстанції є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

          Не погодившись з рішенням суду, Кореїзська селищна рада звернулася до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, котрим відмовити у задоволені позовних вимог.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято неправомірне та необґрунтоване рішення, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме:

          - рішення про закріплення Місхорського парку як республіканської пам’ятки садово-паркового мистецтва у встановленому порядку не прийнято, у зв’язку з чим, положення Постанови Верховної Ради України „Про введення в дію Закону України „Про природно-заповідний фонд України”, які стосуються збереження статусу раніше об’явлених територій у даному випадку не можуть бути застосовані, так як документально статус загально державного значення парк Місхорський в даний час немає;

          - до цього часу технічний звіт по розробці проекту землеустрою і встановленню меж парку на місцевості раді не надано і нею не затверджено;

          - за рішенням суду Місхорський парк займає площу 23 га, фактично за скасованими судовими рішеннями площа земельної ділянки складає біля 13 га, інвентаризація земель парку позивачем не здійснена.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 липня 2009 року залучено до участі у справі в якості третьої особи - Ялтинське міське управління земельних ресурсів.

          09 вересня 2009 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від Кореїзської селищної ради надійшла телеграма про відкладення слухання справи.

          Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2009 року, у зв’язку з відпустками та з метою дотримання графіку розгляду справи, суддів Ткаченка М.І. та Градову О.Г. замінено на суддів Антонову І.В. та Остапову К.А.

          У судовому засіданні 10 вересня 2009 року представник Державної адміністрації парків надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін, вважаючи його законним.

          Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2009 року та 24 вересня 2009 року, на підставі ст. 69 та 77 ГПК, за клопотаннями відповідача та третьої особи розгляд справи відкладався.

          01 жовтня 2009 року від 3-ої особи - Ялтинського міського управління земельних ресурсів надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій третя особа просить задовольнити апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, вважаючи його незаконним, в судове засідання 01 жовтня 2009 року представник не з’явився.

          Третя особа посилається на те, що статусу об’єкта природно-заповідного фонду парк Місхорський не має, суд першої інстанції вважає встановленими межі парку у розмірі 23 га, що не відповідає дійсності, так як на площі 23 га розташовані: сам парк Місхорський –13,980 га та суміжні користувачі в межах парку (рішення ради № 425 від 28 січня 2003 року), технічний звіт про встановлення меж парку, проект землеустрою по відведенню земельної ділянки та виносу її меж на місцевості не виконано впродовж шести років, вони повинні бути виконанні в порядку ст. 43, 44, 45 Земельного кодексу України та ст. 53 Закону України „Про природно-заповідний фонд”, що позивачем не було виконано.

          Оскільки, явка в судове засідання 01 жовтня 2009 року третьої особи не визнавалася обов’язковою, судова колегія вважає можливим закінчити розгляд справи у відсутність представника третьої особи.

          Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

          Як вбачається з матеріалів справи, а також, з листа Республіканського комітету по земельним ресурсам Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2008 року за № 9204/10-24 постановою РМ УРСР від 29 січня 1960 року № 105 пам’ятник садово-паркового мистецтва Місхорський парк був об’явлений об’єктом природно-заповідного фонду. З прийняттям постанови РМ УРСР від 22 липня 1983 року № 311 „Про класифікацію та галузь територій і об’єктів природно-заповідного фонду Української РСР” вищевказана постанова втратила свою законну силу. Постановою Державного комітету Української РСР по екології і раціональному природокористуванню від 30 серпня 1990 року № 18 затверджено перелік державних парків-пам’яток садово-паркового мистецтва республіканського значення. До переліку також включений Місхорський парк. Рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 2278-2/02 від 20 лютого 2002 року вказано встановити межі селища Кореїз загальною площею 355 га, у тому числі 23 га –землі природоохоронного значення (Місхорський парк). Статтею 53 Закону України „Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992 року визначений порядок створення та об’явлення територій і об’єктів природно-заповідного фонду, тобто для об’явлення парка таким, що має загальнодержавне значення і відноситься до природно-заповідного фонду, необхідно прийняття відповідного Указу Президентом України. Такий Указ Президентом України не прийнято. На даний час землевпорядна документація об’єкту Місхорський парк (встановлення меж земельної ділянки, проект організації території, генплан) у встановленому законом порядку не оформлена (а.с. 15-16).

          28 січня 2003 року рішенням 10-ої сесії 24-го скликання Кореїзської селищної ради № 425 „Про межі Місхорського парку” дозволено Адміністрації парку складання технічного звіту про встановлення в натурі меж земельної ділянки парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення „Місхорський”, який розташований на землях Кореїзської селищної ради у смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе. У даному рішенні вказана площа земельної ділянки 23,0 га (а.с. 11).

          23 грудня 2005 року рішенням 44-ої сесії 4-го скликання Кореїзської селищної ради № 2845 Державній адміністрації парків дозволено проведення інвентаризації земель Місхорського парку (а.с. 10).

          Рішенням 47-ої сесії 4-го скликання Кореїзської селищної ради № 2893 від 03 лютого 2006 року внесені зміни у вказане вище рішення № 2845: пункт 1.3 доповнено словами „дозволити Державній адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення складання проекту відводу земельної ділянки орієнтованою площею 13,0 га для обслуговування Місхорського парку”, тобто площа знижена з 23 га до 13 га (а.с. 9).

          Рішенням 40-ої сесії 5-го скликання Кореїзської селищної ради № 940 від 24 червня 2008 року скасовано рішення ради за № 425 від 28 січня 2003 року та пункт 1.3 рішення № 2893 від 03 лютого 2006 року, як не реалізоване та таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства; рекомендовано позивачеві оформити належним чином документацію щодо меж Місхорського парку у відповідності до вимог положення про Державну адміністрацію (зі змінами від 14 червня 2005 року № 209), що і стало підставою звернення до суду Державної адміністрації парків (а.с. 8).

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення господарського суду Автономної Республіки Крим, виходячи з наступного.

          Частиною 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

          Статтею 12 Земельного кодексу України встановлений вичерпаний перелік повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, до яких віднесено право розпоряджатися землями територіальних громад.

          Відповідно до статті 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

          Згідно з статтею 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

          Статтею 45 Земельного кодексу України встановлено, що землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

          Відповідно до статті 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

          Також, повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ визначені Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 за № 280/97-ВР.

          З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, на яку позивачу було дано дозвіл на розробку проекту відводу, рішенням сесії ради № 425 від 28 січня 2003 року знаходиться в межах території Кореїзської селищної ради, яка на підставі норм чинного законодавства має право розпоряджатися ними.

          Таким чином, рішення 40-ої сесії 5-го скликання Кореїзської селищної ради № 940 від 24 червня 2008 року, про скасування дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки 13 га і зобов’язання адміністрації парків оформити належним чином документацію по межам Місхорського парку, прийнято в межах повноважень, наданих раді Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

          Вказане рішення № 940 прийнято з підстав не реалізації та невідповідності рішення 10-ої сесії 24-го скликання Кореїзської селищної ради № 425 від 28 січня 2003 року та пункту 1.3 рішення Кореїзської селищної ради № 2893 від 03 лютого 2006 року нормам чинного законодавства.

          Стосовно доводів судового рішення, що рада не мала права скасовувати власні рішення, оскільки відповідно до частини 10 статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 за № 280/97-ВР це право належить виключно судам, судова колегія зазначає наступне.

          Конституційний Суд України у рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР вказав, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

          Враховуючи викладене, органи місцевого самоврядування можуть скасовувати власні рішення, котрі прийняті у межах наданих повноважень, у випадку невідповідності їх Конституції або законам України.

          Також, суд послався на зазначене рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 в тій частині, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Застосовуючи рішення Конституційного Суду України до спірних правовідносин, суд першої інстанції при прийняті рішення посилався на те, що на виконання рішення 10-ої сесії 24-го скликання Кореїзської селищної ради за № 425 від 28 січня 2003 року та пункту 1.3 рішення Кореїзської селищної ради за № 2893 від 03 лютого 2006 року позивачем виконані геодезичні роботи з землеустрою та винесені в натурі межі земельної ділянки Місхорського парка-пам’ятки, а тому відповідач не мав права скасовувати рішення, оскільки виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією вказаних рішень.

          Однак, судова колегія не може погодитись з даним висновком суду виходячи з наступного.

          Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Позивач на підтвердження виконання ним скасованих радою рішень надав суду першої та апеляційної інстанції наступні докази:

          - лицьову сторінку технічного звіту першого етапу виконання геодезичних робіт по землеустрою для розроблення проекту землеустрою та виносу в натурі меж земельних ділянок Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення за 2005 рік, посилаючись на те, що технічного звіту в цілому позивач немає, також він відсутній і у його виконавця –ТОВ „Укрленд” (лист 13/03-1 від 13.03.2009);

          - договір № 1 від 13 грудня 2005 року між Державною адміністрацією Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення та товариством з обмеженою відповідальністю „Укрленд” на виконання робіт з розробки проекту землеустрою та встановлення меж у натурі (на місцевості) з оформленням державного акту на право постійного користування землею для Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

          Вказані докази не можуть бути визнанні належними, оскільки вони свідчать лише про факт замовлення проекту землеустрою, а не про факт виконання пунктів скасованих радою рішень.

          Відповідно до пункт і) статті 25 Закону України „Про землеустрій” документацією по землеустрою є „Технічна документація по землеустрою по встановленню меж земельної ділянки у натурі (на місцевості)”. Зміст даної документації визначений положенням статті 55 Закону України „Про землеустрій” де визначено, що межі земельної ділянки у натурі закріпляються межовими знаками встановленого зразку, і межові знаки передаються за актом під збереження землекористувачу”.

          Позивачем вимоги діючого земельного законодавства не виконані, технічна документація з землеустрою раді не надана і вона не затверджена радою, межі земельної ділянки на місцевості та межові знаки не встановлено.

          Так як рішення 10-ої сесії 24-го скликання Кореїзської селищної ради за № 425 від 28 січня 2003 року та пункт 1.3 рішення за № 2893 від 03 лютого 2006 року позивачем не виконані та не реалізовані, це призводить до порушення прав відповідача, як власника землі.

          З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим воно підлягає скасуванню, а позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки пункти оскаржуваного рішення ради прийняті на підставі та в межах норм чинного законодавства, а позивач не надав належних доказів, які б свідчили, що оскаржуване рішення ради № 940 протирічить нормам діючого законодавства.

          Керуючись статтями 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, частини 4 пункту 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          1. Апеляційну скаргу Кореїзської селищної ради          задовольнити.

          2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2009 року у справі №2-5/1879-2009 скасувати.

          3. Прийняти нове рішення.

          У задоволені позову відмовити.

Головуючий суддя                                                  З.Д. Маслова

Судді                                                                                І.В. Антонова

                                                                                К.А. Остапова